Ухвала

від 19.04.2017 по справі 813/1007/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/29416/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року

у справі № 813/1007/16

за позовом Приватного підприємства Євро-Альянс

до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство Євро-Альянс (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 16 березня 2016 року № 249 про проведення перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС від 16 березня 2016 року № 249 про проведення перевірки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом контролюючого органу було призначено перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, правомірності укладення та виконання договорів поставки продуктів харчування закладам освіти м. Львова та Львівської області за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року та їх оподаткування, а також проведення зустрічних перевірок контрагентів (постачальників продуктів харчування); перевірку доручено провести в період з 16 березня 2016 року строком у 5 робочих днів.

Зі змісту вказаного наказу слідує, що він прийнятий за наслідками розгляду доповідної записки начальника управління аудиту ГУ ДФС та на виконання ухвали Галицького районного суду від 26 січня 2016 року № 461/12501/15-к.

16 березня 2016 року працівники ГУ ДФС та Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області прибули до Підприємства для проведення перевірки, проте не були допущені платником податку до перевірки. У зв'язку з чим, представниками контролюючого органу було складено акт відмови у допуску до проведення перевірки від 16 березня 2016 року № 49/14-02/38505025 та акт відмови від ознайомлення з актом відмови у допуску до проведення перевірки від 16 березня 2016 року № 50/14-02/38505025.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за відсутності рішення суду (слідчого судді) саме про призначення перевірки, призначення її наказом керівника контролюючого органу відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки дана норма однозначно регламентує обставини, за яких може бути здійснена перевірка, а саме - таку перевірку перш за все повинен призначити суд, постановивши відповідне рішення про призначення документальної позапланової перевірки.

При цьому, вірно звернули увагу на наявність, у зв'язку з прийняттям оспорюваного наказу, негативних наслідків для платника податків, незважаючи на те, що він не був реалізований.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено перелік обставин, які є підставою для здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

В разі призначення рішенням суду (слідчого судді) перевірки відповідна перевірка може бути проведеною з підстав, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Як слідує з ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26 січня 2016 року у справі № 461/12501/15-к (провадження № 1-кс/461/389/16), на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, слідчим суддею було задоволено клопотання старшого слідчого СВ УСБ України у Львівській області та надано дозвіл на проведення працівниками ГУ ДФС перевірки Підприємства.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що цим рішенням суду не було призначено перевірку платника податків, як це передбачено нормами ПК України, а було лише надано дозвіл на її проведення відповідним податковим органом.

Поняття надати дозвіл на проведення перевірки податковим органом, про що й клопотав слідчий перед судом і, що було судами задоволено, не є тотожним поняттю призначити перевірку судом.

Таким чином, за відсутності рішення суду (слідчого судді) саме про призначення перевірки, призначення її наказом керівника контролюючого органу відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України є безпідставним, оскільки його норма однозначно регламентує обставини, за яких може бути здійснена перевірка, а саме таку перевірку перш за все повинен призначити суд, постановивши відповідне рішення про призначення перевірки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько