Постанова

від 23.06.2016 по справі 814/1253/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1253/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В. за участю: секретаряРазінкіної Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Виробниче-комерційне підприємство "Каро" до відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Фермерське господарство "Оазіс", про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок -,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року ПП "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відділу Дерзкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області щодо не проведення у передбачений законом чотирнадцятиденний строк державної реєстрації семи договорів оренди землі, укладених між Підприємством та громадянами-власниками земельних ділянок та зобов'язати відповідача зареєструвати вказані договори оренди.

Згодою позивач декілька разів змінював свої позовні вимоги стосовно предмету позову, учасників процесу та наводив різні обставини в обґрунтування своїх доводів, з урахуванням змін до чинного законодавства та правової позиції Вищого адміністративного суду, який переглядав зазначену справу в порядку касаційного провадження.

Згідно остаточних уточнень, поданих до суду 19.06.2015 року (а.с.33-37 т.4) Підприємство просило скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між ФГ "Оазис" та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, проведену відділом Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області 31.08.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відділ Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області, здійснивши реєстрацію спірних договорів, не дотримався процедури, встановленої Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174, без належних повноважень дав оцінку наданим позивачем на реєстрацію договорам, внаслідок чого, в порушення вимог діючого законодавства України, здійснив реєстрацію спірних договорів за ФГ "Оазис", а тому така реєстрація підлягає скасуванню.

Справа розглядалася в судах неодноразово. При цьому в своїй ухвалі від 26.03.2015 року Вищій адміністративний суд наголосив, що суди попередніх інстанцій помилково посилалися на положення Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою КМ України від 09.09.2009 року №1021, оскільки цим Порядком регламентована реєстрація прав власності на земельні ділянки (та перехід цього права до інших осіб), права постійного користування земельними ділянками, земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію, а також реєстрація договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, водночас, Порядок не містить відповідних положень щодо реєстрації договорів оренди землі із приватної власності. Суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні даного спору слід керуватися Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель , затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.20003 року № 174, яким був врегульований порядок реєстрації договорів оренди земельних ділянок із земель приватної власності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року позов задоволений. Суд скасував державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених між ФГ "Оазис" з громадянами ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом апеляційної інстанції, у звязку зі зміною чинного законодавства щодо суб'єктів владних повноважень, які виконують функції з ведення державного земельного кадастру, здійснення реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації прав та обтяжень, у тому числі внесення змін до Реєстру прав та обтяжень чи скасування записів,в порядку ст.55 КАС України здійснено заміну відповідачів їх правонаступниками, зокрема, відділ Дерзкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області замінено на відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, а Реєстраційна служба Врадіївського районного управління юстиції на Врадіївську районну державну адміністрацію.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 03.08.2011 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулось до відділу Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області із заявою про реєстрацію договорів оренди землі, згідно реєстру договорів, укладених ним із фізичними особами ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Однак листом від 25.08.2011 року вих. № 829/01-06 заявника повідомлено, що йому відмовлено у реєстрації зазначених договорів з тих підстав, що в обмінних файлах ПП ВКП "Каро" та ФГ "Оазис" виявлено договори оренди, укладені зазначеними господарствами з одними й тими самими громадянами, на ті ж самі земельні ділянки на території Доброжанівської сільської ради. Аналогічний лист було направлено також на адресу ФГ "Оазис", обом господарствам запропоновано забезпечити особисту явку громадян-власників земельних ділянок до відділу (а.с.33-34 т.1)

31.08.2012 року відділ Дерзкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області зареєстрував договори оренди земельних ділянок, укладені власниками з ФГ "Оазис".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених громадянами з ФГ "Оазис", з порушенням процедури, передбаченої Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель (який діяв на момент подання заяви про реєстрацію та регулював порядок реєстрації договорів оренди земельних ділянок із земель приватної власності), та не вчинив дій, передбачених цим Порядком при встановленні факту наявності в обмінних файлах на одні і ті ж земельні ділянки двох орендарів, що, на думку суду, є безумовною підставою для скасування проведеної ним реєстрації.

Проте колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за Законом, в тому числі право оренди земельної ділянки, та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07. 2004 року (Далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частино 1 ст.2 цього Закону (зараз і далі - в редакції від 08.08.2012 року, яка діяла на момент вчинення оскаржуваної реєстрації договорів оренди земельних ділянок) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації .

Відповідно до ч.6 ст. 15 Закону №1952-IV у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав державним реєстратором встановлено, що подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, 29.07.2011 року до відділу Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області надійшла заява від Фермерського господарства "Оазис" щодо проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок у кількості 37 штук, серед яких були договори оренди, укладені цим господарством з громадянами - власниками земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6.

Цього ж дня вказаним Господарством укладено з відділом Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області договір № 635/01-07 про проведення реєстрації договорів оренди та внесення записів до Поземельної книги.

Таким чином, матеріалами справи беззаперечно підтверджується той факт, що першим заяву про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених з громадянами - третіми особами у даній справі, до відділу Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області подало ФГ "Оазис", а відтак, в силу вищенаведених положень ч.6 ст. 15 Закону №1952-IV, останній правомірно зареєстрував договори оренди земельних ділянок саме за заявою ФГ "Оазис".

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, застосував норму права, яка на момент вчинення відповідачем оскаржуваних дій, а саме - реєстрації договорів оренди, яка відбулась 31.08.2012 року, втратила чинність та не мала юридичного значення.

Так, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що при проведенні оскаржуваної реєстрації відповідач порушив процедуру реєстрації, визначену Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174.

Однак зазначений наказ втратив чинність з 20.08.2012 року на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 408 від 07.07.2012 року, отже не міг бути застосований відповідачем під час проведення оскаржуваної реєстрації.

В свою чергу, надаючи правову оцінку доводам позивача про те, що саме він мав пріоритетне право на реєстрацію договорів оренди, оскільки його обмінний файл прийнято Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" раніше, а саме, 20.07.2011 року, на відміну від ФГ "Оазис", обмінний файл якого прийнято лише 22.07. 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

З метою реалізації завдань, визначених Указом Президента України від 17 лютого 2003 р. № 134 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 689 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" і його структурних підрозділів, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05. 2003 року № 135, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.05. 2003 року за № 408/7729, створено єдину систему державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 року за №641/7962, затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель та форму книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на права постійного користування землею, договорів оренди землі.

Цей наказ діяв на момент як прийняття обмінних файлів, так і на момент подачі заяв про реєстрацію договорів оренди землі.

Відповідно до п.1.2 Тимчасового порядку Адміністратор державного реєстру земель (далі - адміністратор) - Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Центр ДЗК), що забезпечує створення та функціонування державного реєстру земель, відповідає за достовірність і збереження даних, захист від несанкціонованого доступу та руйнування бази даних АС ДЗК, має повний прямий доступ до бази даних АС ДЗК.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК .

Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Обмінний файл - файл обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 02.11.2009 N 573, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2010 р. за N 157/17452, затверджено Вимоги до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу).

Ці Вимоги встановлюють порядок оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу), які формуються з метою внесення даних до Поземельної книги та книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, які ведуться в електронному вигляді, та визначають набір базових лексичних та синтаксичних правил для побудови обмінних файлів.

Згідно п.1.2. Вимог обмінний файл - це електронний документ уніфікованої форми для обміну інформацією, яка використовується при веденні Поземельної книги та книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в електронному вигляді, державного земельного кадастру і здійсненні топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою.

Зміст обмінного файлу формується на основі відомостей, що містяться у паперових документах, складених виконавцями робіт (п.1.3).

Відповідно до п 1.4 Вимог до відомостей обмінного файлу належить інформація про:

результати та виконавців робіт із землеустрою та оцінки земель, топографо-геодезичних робіт; земельно-кадастрові одиниці; територіальні зони; суб'єктів земельних відносин; права на земельні ділянки; обмеження використання земельних ділянок; земельні угіддя.

Базовими елементами формування обмінного файлу є геодезичні дані (координати точок повороту меж земельно-кадастрових одиниць), які забезпечують просторову основу інших відомостей обмінного файлу і можливості їх використання у складі автоматизованої системи державного земельного кадастру (п.1.5).

Пунктом 1.7 Вимог передбачено, що виконавець робіт заповнює ті елементи обмінного файлу, щодо яких він здійснює розроблення документації із землеустрою відповідно до укладених договорів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обмінний файл є лише носієм інформації щодо результатів землевпорядних робіт.

Таким чином, прийняття Центром державного земельного кадастру обмінного файлу не є тотожним прийняттю реєстратором заяви орендаря про реєстрацію договорів оренди, а відтак, пріоритетне право на реєстрацію договорів оренди мав той орендар, який подав відповідну заяву першим, як це передбачено ч.6 ст.15 Закону №1952-IV.

Слід зазначити, що з 01.01.2011 року набула чинності постанова КМ України від 09.09.2009 року № 1021, якою затверджено Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Цими порядками визначено, що Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держкомзему ; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Центр кадастру) в районах, містах обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, мм. Києві та Севастополі, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система).

При цьому згідно п.8 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі структура Книги записів в електронному вигляді, форма передачі відомостей територіальними органами Держкомзему операторам для внесення відомостей до неї, порядок взаємодії територіальних органів Держкомзему та операторів під час ведення Книги записів затверджуються Держкомземом.

Отже, на час звернення позивача до відділу Держкомзему у Врадіївському районі Миколаївської області про реєстрацію договорів останній, при веденні у паперовому вигляді Книги записів, мав керуватися положеннями Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, аналіз якого наведено вище.

У звязку з цим колегія суддів зазначає, що обидва нормативно-правові документи, зокрема, Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 року за №641/7962 про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель та форму книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на права постійного користування землею, договорів оренди землі та постанова КМ України від 09.09.2009 року № 1021, якою затверджено Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі стосувались реєстрації речових прав, у тому числі прав оренди, на земельні ділянки всіх форм власності - як державної та комунальної, так і приватної. При цьому відокремлення договорів оренди в залежності від форми власності стосувалось лише переліку документів, які потрібно надати державному реєстратору.

Таким чином суд першої інстанції допустився помилки, зазначивши, що Тимчасовий порядок регламентував реєстрацію договорів оренди земельних ділянок із земель приватної власності, а постанова КМ України від 09.09.2009 року № 1021 стосується лише реєстрації договорів оренди земельних ділянок державної та комунальної власності.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно наявних в матеріалах справи доказів громадяни-орендодавці, які є третіми особами у даній справі, неодноразово заперечували факт укладання ними договору оренди з ПП ВКП "Каро", наголошуючи на тому, що вони жодних угод з цим Підприємством не підписували, а подані на реєстрацію договори оренди належних їм земельних ділянок підписані невідомими особами та є фіктивними.

Позивач, в свою чергу, намагався в судовому порядку визнати дійсними зазначені договори оренди землі та, за судовими рішеннями реєстрував їх в установленому законом порядку, проте в решті решт, судом цю реєстрацію скасовано, а в задоволенні вимог щодо дійсності договорів оренди відмовлено (рішення Врадіївського районного суду від 14.01.2013 року у справі №2/1408/341/2012, від 22.01.2013 року у справі № 2/1408/341/2012, від 02.04.2013 року у справі № 2/1408/342/2012, від 03.04.2013 року у справі № 2/1408/344/2012 (а.с.119-134 т.3), постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року у справі №814/2313/15 та від 25.02.2016 року №814/2409/15 (а.с.157-158 т.4, 235-239 т.4)).

І, насамкінець, колегія суддів зазначає, що договори оренди, на пріоритетність реєстрації яких наполягає позивач, в матеріалах справи відсутні, проте згідно вищезазначених рішень Врадіївського районного суду, вони датовані періодом від 11.03.2006 року по 30.11.2009 року і укладались, як зазначив в суді апеляційної інстанції представник позивача, строком на п'ять років.

Таким чином, на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції строк дії цих договорів закінчився і жодним Законом України та нормами міжнародного права не передбачено зобов'язання та примушування власника земельної ділянки передавати її в оренду тому чи іншому суб'єкту господарювання.

Між тим колегією суддів встановлено, що до теперішнього часу позивач, не маючи законних прав на користування земельними ділянками, що належать третім особам на праві власності, продовжує ними користуватися, отже його права жодним чином не порушені, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки судом першої інстанції при вирішенні даного спору порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, постанова суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Виробниче-комерційне підприємство «Каро» до Відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ФГ "Оазис", про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок - скасувати .

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства Виробниче-комерційне підприємство «Каро» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.