Рішення

від 01.06.2016 по справі 757/12454/14-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12454/14-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого : судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Мудрак О.Р.

за участі: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Суховерка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом та, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Аптека НЦ» №32-к/тр від 22 квітня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого аптекою №7 на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри; поновити позивача на роботі в ТОВ «Аптека НЦ» на посаді завідуючого аптекою №7; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 60 998 грн. 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 січня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ «Аптека НЦ» на посаду завідуючого аптекою №7, яка знаходиться по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві. 07 квітня 2014 року приблизно о 12 год. позивач допомагала касиру ОСОБА_4 готуватися до проведення інкасації, оскільки остання не встигала через велику кількість покупців, які в цей час знаходились в аптечному залі: дістала з сейфу кошти у розмірі 354 435 грн. 85 коп., переклала їх у інкасаційну сумку та опломбувала. Оскільки сумка з грошима за своїми розмірами у сейф не помістилася, позивач поклала її до шафки. О 13 годині ОСОБА_1 отримала прибулий товар та приблизно о 13 год. 55 хв. поїхала до центрального офісу відповідача, оскільки з»ясувалося, що в касових апаратах аптеки № 7 закінчується касова стрічка, що може призвести до зупинки роботи аптеки та що через брак працівників доставити її нікому, повідомивши про це директора аптеки ОСОБА_5 та двох працівників аптеки №7: касира ОСОБА_4 та фармацевта ОСОБА_6 Приблизно о 14 год. 15 хв. невідома особа здійснила крадіжку коштів з інкасаційної сумки, що зберігалася в шафці, про що позивачу по телефону повідомила фармацевт ОСОБА_6, після чого ОСОБА_1відразу повернулася до аптеки. Приблизно через дві години до аптеки привезли сейф більшого розміру. 09 квітня 2014 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення за власним бажанням. Однак, позивачу було запропоновано піти у відпустку без збереження заробітної плати до вирішення питання по її заяві. 22 квітня 2014 року директор ТОВ «Аптека НЦ» повідомила позивачу, що її звільнено не за власним бажанням, а у зв'язку з втратою довіри. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки за час роботи вона сумлінно виконувала свої обов'язки, жодних нарікань зі сторони керівництва не було.

У вересні 2014 року ТОВ «Аптека НЦ» звернулося до Печерського районного суду м. Києва з зустрічним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 354 435 грн. 85 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 січня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ «Аптека НЦ» на посаду завідуючого аптекою №7. У зв'язку з тим, що робота ОСОБА_1 була пов'язана з обслуговуванням матеріальних цінностей, при прийомі на роботу з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Крадіжка коштів сталася у зв'язку з недбалим поводженням ОСОБА_1 з грішми, неналежним виконанням нею своїх посадових обов'язків та невжиттям заходів збереження матеріальних цінностей ТОВ «Аптека НЦ».

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, а зустрічний позов просив задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу №02-к/тр від 10 січня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята у ТОВ «Аптека НЦ» на посаду завідуючого аптекою №7 по вул. Бориспільська, 9 у м. Києві.

10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аптека НЦ» було підписано договір про повну матеріальну відповідальність.

В судовому засіданні також знайшло підтвердження посилання позивача на те, що 07 квітня 2014 року приблизно о 12 год. позивач допомагала касиру ОСОБА_4 готуватися до проведення інкасації, оскільки остання не встигала через велику кількість покупців, які в цей час знаходились в аптечному залі: дістала з сейфу кошти у розмірі 354 435 грн. 85 коп., переклала їх у інкасаційну сумку та опломбувала. Оскільки сумка з грошима за своїми розмірами у сейф не помістилася, позивач поклала її до шафки. О 13 годині ОСОБА_1 отримала прибулий товар та приблизно о 13 год. 55 хв. поїхала до центрального офісу відповідача, оскільки з»ясувалося, що в касових апаратах аптеки № 7 закінчується касова стрічка, що може призвести до зупинки роботи аптеки та що через брак працівників доставити її нікому, повідомивши про це директора аптеки ОСОБА_5 та двох працівників аптеки №7: касира ОСОБА_4 та фармацевта ОСОБА_6 Приблизно о 14 год. 15 хв. невідома особа здійснила крадіжку коштів з інкасаційної сумки, що зберігалася в шафці, про що позивачу по телефону повідомила фармацевт ОСОБА_6, після чого ОСОБА_1відразу повернулася до аптеки. Приблизно через дві години до аптеки привезли сейф більшого розміру.

Зазначене підтверджується також показами свідків: головного бухгалтера ОСОБА_7 та фармацевта ОСОБА_6

Також вказані свідки зазначили, що інструкції про порядок проведення інкасації та інструкції про порядок зберігання коштів в аптеці №7 не було та те, що ОСОБА_1 сумлінно виконувала свої трудові обов»язки й за весь період роботи ніяких нарікань зі сторони керівництва на їх виконання не було; крім того за результатами проведених інвентаризацій, жодної нестачі товару за період роботи позивача в аптеці не було.

09 квітня 2014 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення за власним бажанням, однак позивачу було запропоновано піти у відпустку без збереження заробітної плати до вирішення питання по її заяві.

14 квітня 2014 року було проведено службове розслідування, в ході якого було зроблено висновок, що крадіжка коштів в сумі 354 435 грн. 85 коп. сталася через халатне відношення до збереження грошових коштів підприємства з боку завідуючої аптеки №7 ОСОБА_1, що виразилося в залишенні коштів без належного контролю та не прийняття мір до попередження крадіжки.

На підставі наказу №32-к/тр від 22 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку з втратою довіри п.2 ст.41 КЗпП України з 22 квітня 2014 року.

Згідно висновку експерта №3-03/18 від 31 липня 2015 року підпис від імені ОСОБА_1 у посадовій інструкції касира торговельного залу ОСОБА_4 та у посадовій інструкції фармацевта аптеки ОСОБА_6 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Згідно ч.1ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз'яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довіри суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільненні з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з посади завідуючої аптеки у зв'язку з втратою довіри. Однак, у роботодавця відсутні правові підстави вважати, що саме у зв'язку з винними діями працівника має місце втрата довіри.

Крім того, заперечуючи проти ТОВ «Аптека НЦ» не надала належних доказів того, позивач в силу своїх службових обов'язків безпосередньо обслуговує грошові цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач незаконного була звільнена з займаної посади, а тому підлягає поновленню на ній.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, на її користь необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2014 року по 01 червня 2016 року у розмірі 60 998 грн. 99 коп.

Що стосується зустрічних позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно ст. 134 КЗпП України на працівника може бути покладена матеріальна відповідальність у повному розмірі у разі укладання між підприємством та працівником письмового договору про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Статтею 138 КЗпП України визначено обов'язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника, а саме, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України.

У пунктах 3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що, виходячи з вимог ст.15 ЦПК України, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заявляючи вимогу про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, ТОВ «Аптека НЦ» не довела ту обставину, що ця шкода завдана саме з вини позивача за первісним позовом та не надала доказів, що роботодавцем були створені умови, які забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, а працівник внаслідок порушення посадових обов'язків не забезпечила таку схоронність.

Крім того, згідно посадової інструкції та договору про повну матеріальну відповідальність в обов'язки ОСОБА_1 не входило забезпечення схоронності та режиму зберігання грошової виручки або обов'язок нести відповідальність за схоронність готівки в сейфі чи операційній касі, а також передача грошової виручки інкасаторам.

ТОВ «Аптека НЦ» також не надала документи, які регламентують порядок збереження коштів в аптеці, забезпечення їх схоронності та порядок його передачі відповідальним працівникам.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмову задоволенні зустрічного позову ТОВ «Аптека НЦ».

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 130, 134, 138, 235 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст. ст. 10, 11, 27, 31, 57, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ» №32-к/тр від 22.04.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої аптекою №7 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої аптекою №7 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2014 р. по 01.06.2016 року в сумі 60 998 (шістдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч) грн. 99 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючої аптекою №7 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ» на користь держави судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто), 00 коп.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Г.О. Матійчук