Постанова

від 27.06.2018 по справі 757/12454/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 червня2018 року

м . Київ

справа № 757/12454 /14-ц

провадження № 61-7504св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів : Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Аптека НЦ ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Лапчевської О. Ф., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Аптека НЦ про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з 10 січня 2014 року вона працює завідувачем аптекою № 7 ТОВ Аптека НЦ по вул. Бориспільській, 9 у м. Києві. 07 квітня 2014 року з приміщення аптеки зникла інкасаторська запломбована сумка з грошовими коштами. 09 квітня 2014 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням,10 квітня 2014 року - заяву про відпустку. На підставі наказу від 22 квітня 2014 року її звільнено з роботи у зв'язку з втратою довіри, на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України з 22 квітня 2014 року. Вважала своє звільнення незаконним, оскільки за час роботи вона сумлінно виконувала свої обов'язки, жодних зауважень зі сторони керівництва не було.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України, поновити на посаді завідуючої аптекою, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У вересні 2014 року ТОВ Аптека НЦ звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 січня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ Аптека НЦ на посаду завідуючого аптекою № 7. У зв'язку із тим, що робота ОСОБА_1 була пов'язана з обслуговуванням матеріальних цінностей, при прийомі на роботу з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Крадіжка коштів сталася у зв'язку з недбалим поводженням ОСОБА_1 з грошовими коштами, неналежним виконанням нею своїх посадових обов'язків та невжиттям заходів збереження матеріальних цінностей ТОВ Аптека НЦ .

З урахуванням викладеного, ТОВ Аптека НЦ просило стягнути з

ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 354 435,85 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у складі судді Матійчук Г. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора ТОВ Аптека НЦ № 32-к/тр від 22 квітня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого аптекою № 7 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого аптекою № 7 ТОВ Аптека НЦ . Стягнуто з ТОВ Аптека НЦ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 22 квітня 2014 року по 01 червня 2016 року у розмірі 60 998,99 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на посаді завідуючого аптекою № 7 ТОВ Аптека НЦ . Вирішено питання про стягнення судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ТОВ Аптека НЦ відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогТОВ Аптека НЦ судпершої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 була звільнена з посади завідуючого аптекою у зв'язку з втратою довіри. Однак, у роботодавця відсутні правові підстави вважати, що саме у зв'язку з винними діями працівника має місце втрата довіри. При цьому ТОВ Аптека НЦ не надала належних доказів того, що позивач в силу своїх службових обов'язків безпосередньо обслуговує грошові цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ Аптека НЦ задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги

ТОВ Аптека НЦ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ТОВ Аптека НЦ на відшкодування матеріальної шкоди 354 435,8 грн Вирішено питання про стягнення судового збору.

Скасовуючи рішення районного суду , апеляційний суд виходив з того, що сторони уклали договір про повну матеріальну відповідальність

ОСОБА_1, відповідно до якого остання несе повну матеріальну відповідальність за збереження цінностей, а відповідно до пункту 7 посадової інструкції, затвердженої директором ТОВ Аптека НЦ , завідувач аптекою № 7 забезпечує передачу виручки в касу підприємства. Отже, ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції забезпечує передачу виручки в касу підприємства, а відтак і її цілісність.

У листопаді 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду .

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, апеляційний суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не звернув уваги на те, що ТОВ Аптека НЦ не доведено винних дій працівника, які призвели до втрати грошових коштів, а також доказів того, що ОСОБА_1 у силу своїх службових обов'язків безпосередньо обслуговує грошові цінності.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що на підставі наказу № 02-к/тр від 10 січня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на посаду завідуючого аптекою № 7 ТОВ Аптека НЦ по вул. Бориспільській, 9 у м. Києві (т. 1, а. с.14).

10 січня 2014 року між ТОВ Аптека НЦ та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1, працюючої на посаді завідувача аптекою № 7, відповідно до якого остання несе повну матеріальну відповідальність за збереження цінностей (т.1 а. с. 73-74).

Відповідно до пункту 7 посадової інструкції, затвердженої директором

ТОВ Аптека НЦ , завідувач аптекою забезпечує передачу виручки в касу підприємства (т. 1 а. с. 71, 72).

09 квітня 2014 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням,10 квітня 2014 року - заяву про відпустку.

Службовим розслідуванням від 14 квітня 2014 року встановлено, що крадіжка коштів у сумі 354 435,85 грн сталася через халатне відношення до збереження грошових коштів підприємства з боку завідувача аптеки № 7 ТОВ Аптека НЦ , залишення коштів без належного контролю та неприйняття мір для попередження крадіжки (т. 1 а. с. 115).

На підставі наказу № 32-к/тр від 22 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку з втратою довіри, на підставі пункту 2 статті 41

КЗпП Україниз 22 квітня 2014 року (т. 1 а. с. 39).

Відповідно до положення статті 134 КЗпП України , працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Статтею 41 КЗпП України встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям, їх працівниками від 29 грудня 1992 року роз`яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Аптека НЦ , суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов вірного висновку про те, що сторони уклали договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1, працюючої на посаді завідувача аптекою

№ 7, відповідно до якого остання несе повну матеріальну відповідальність за збереження цінностей, а відповідно до пункту 7 посадової інструкції, затвердженої директором ТОВ Аптека НЦ , завідувач аптекою № 7 забезпечує передачу виручки в касу підприємства. Отже, ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції забезпечує передачу виручки в касу підприємства, а відтак і її цілісність.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що роботодавцем не були створені умови, які забезпечували цілісність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними, оскільки матеріали справи не містять даних, які б підтверджували звернення ОСОБА_1, як завідувача аптекою, до ТОВ Аптека НЦ стосовного незадовільних умов щодо збереження цілісності грошових коштів.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 в силусвоїх службових обов'язків не зобов'язана обслуговувати грошові кошти не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1, як завідувач, відповідно до класифікатора професій (1210.1) є керівником установи, до посадових обов'язків якої відноситься організація та контроль за обігом грошових коштів.

Інші доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду. При вирішенні вказаної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Враховуючи те, що висновки апеляційного суду відповідають встановленим у справі обставинам, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення без змін, відповідно до положень статті 410 ЦПК України .

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта