Ухвала

від 08.06.2016 по справі 825/1021/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/36928/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Майбороди О.М.,

відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС України у Чернігівській області (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015

у справі № 825/1021/15-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Оіл» (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 0004312200 та № 0004322200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство підтвердило належними і достатніми доказами реальність виконання операцій з придбання нафтопродуктів у задекларованих контрагентів, тоді як порушення останніми правил оподаткування та умов ведення господарської діяльності не мають правового впливу на порядок відображення цих операцій у податковому обліку Товариства.

Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставини щодо відсутності у спірних постачальників ознак реальних суб'єктів господарювання та об'єктивних можливостей виконати постачання нафтопродуктів у задекларованих обсягах, розбіжності між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та сумою податкових зобов'язань спірних контрагентів, наявність у Товариства кредиторської заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Партнер» у сумі 10 594 768,93 грн., неможливість встановлення джерела походження бензину, що виступав предметом поставок, та непідтвердженість цих поставок по ланцюгу, а також неподання платником під час перевірки оригіналів або належним чином завірених копій первинних документів на підтвердження транспортування спірних нафтопродуктів, їх прийняття за кількістю та якістю, сертифікації тощо - у сукупності підтверджують номінальне оформлення позивачем спірних операцій з технічними суб'єктами господарювання з метою одержання недобросовісної податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з ПДВ в істотному розмірі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань декларування у податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес» за липень 2014 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Партнер» за серпень 2014 року, оформлену актом від 30.10.2014 № 2494/22/38341138.

Перевіркою встановлено, що зазначені контрагенти за місцезнаходженням не перебувають, відшукати посадових осіб названих контрагентів не виявилося можливим, виконання ними операцій з придбання та подальшого продажу нафтопродуктів у задекларованих обсягах документально не підтверджується, у тому числі в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності; розглядувані постачальники не задекларували податкові зобов'язання з ПДВ у сумах, відповідних сформованому позивачем податкового кредиту за розглядуваними операціями.

Розцінивши вказані обставини як свідчення того, що участь названих постачальників у поставці позивачеві паливно-мастильних матеріалів мала штучний характер та фактично полягала лише в оформленні комплексу документів для створення видимості господарських операцій, Інспекція прийняла:

податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 0004312200, за яким платникові визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 929 351 грн. за основним платежем та 482 338 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 № 0004322200, згідно з яким Товариству зменшено від'ємне значення ПДВ за серпень 2014 року на 191 093 грн.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

А відтак при оцінці податкових наслідків господарських операцій платника судам слід виходити не лише з формального представлення останнім усіх необхідних документів, але й встановлювати реальність фінансово-господарських правовідносин платника та його контрагентів.

У справі, що переглядається, суди, приймаючи рішення про задоволення даного позову, визнали належним документальним підтвердженням реальності виконання поставок нафтопродуктів позивачеві названими контрагентами подані платником договори поставок, акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договір зберігання, у рамках якого позивач передав придбані нафтопродукти на зберігання публічному акціонерному товариству «Дніпронафтопродукт».

Однак при цьому суди не встановили дійсного переміщення активів саме між задекларованими учасниками операцій з урахуванням установлених перевіркою обставин справи. Судами не витребувано та не досліджено документи щодо походження спірних нафтопродуктів з метою встановлення їх фактичної наявності у названих постачальників.

Слід зазначити, що саме по собі формування податкового кредиту платником за ланцюговими поставками за участю посередників не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди, за умови дійсної економічної участі кожного з посередників у передачі активу на відповідному етапі постачання та виконання цими посередниками свого податкового обов'язку, виходячи з вартості реалізованого товару.

Втім у разі виявлення, що фактична структура поставок товару позивачеві була організована через низку підприємств-посередників, які фактично не були учасниками реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активу, а були залучені до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин, суди повинні застосувати податкову реституцію, визначивши податкові наслідки виходячи з дійсного економічного змісту господарської операції з урахуванням фактичних змін майнового стану її учасників.

Наведене у світлі обставин даної справи вимагало встановлення судами даних про існування активу та про його рух на усьому шляху постачання до платника податків - кінцевого набувача. Судам необхідно було також встановити, які фактично дії були виконані спірними постачальниками у процесі переміщення активів, допитавши як свідків осіб, що брали безпосередню участь у цих операціях; за допомогою яких саме ресурсів спірні постачальники виконували свої договірні зобов'язання перед позивачем, перевіривши наявність у цих постачальників витрат, пов'язаних із залученням сторонніх осіб до виконання спірних операцій.

Суди не перевірили також доводи Інспекції про відсутність оплати Товариством поставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Партнер» товару (бензину); при цьому з установлених судами обставин справи вбачається проведення Товариством оплати поставлених нафтопродуктів у незначному розмірі. Незважаючи на те, що чинне податкове законодавство не пов'язує право на податковий кредит з оплатою платником придбаних товарів (робіт, послуг), втім дана обставина у сукупності з іншими, установленими перевіркою, може свідчити про відсутність реальних фінансово-господарських операцій платника, про спрямованість його дій на створення безтоварної схеми з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди. Адже неоплата платником придбаного товару протягом тривалого часу та невжиття контрагентом будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості є свідченням відсутності розумної економічної мети у господарських операціях.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду право досліджувати докази, встановлювати обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків з урахуванням вказівок і висновків суду, викладених в цій ухвалі.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС України у Чернігівській області задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2015 у справі № 825/1021/15-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько