Ухвала

від 29.06.2016 по справі 607/6868/15

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УхвалА

іменем україни

29 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного малого підприємства Спортклуб «Смок», реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської ТетяниЛеонідівни, про скасування державної реєстрації права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 4 липня 2007 року визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21 березня 2005 року в частині передачі у власність приватному малому підприємству Спортклубу «Смок» (далі -ПрМП Спортклуб «Смок») прибудованого гаража АДРЕСА_3, визнано недійсним свідоцтво про право власності на вищевказаний гараж від 17 жовтня 2005 року, видане Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації ПрМП Спортклубу «Смок» на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 21 березня 2005 року, скасовано державну реєстрацію права власності на спірний гараж за підприємством.

Вважала, що зазначеним вище судовим рішенням встановлено факт належності гаража НОМЕР_1 як складової частини до квартири АДРЕСА_1, загальною площею 127,10 кв м.

Позивачка зазначала про те, що вона спірним нежитловим приміщенням користується з 30 грудня 2003 року і до цього часу. Проте 3 липня 2013 року державним реєстратором Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області на підставі свідоцтва про право власності на спірний гараж, виданого 17 жовтня 2005 року, яке визнано недійсним, та рішення виконавчого комітету міської ради від 21 березня 2005 року, яке також було скасовано, незаконно внесено запис про реєстрацію за ПрМП Спортклубом «Смок» права власності на спірний гараж, який 8 листопада 2013 року неправомірно було відчужено ОСОБА_5 з реєстрацією за ним права власності, а пізніше продано ОСОБА_6 та зареєстровано за нею право власності.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просила скасувати рішення державного реєстратора Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області від 3 липня 2013 року про державну реєстрацію за ПрМП Спортклубом «Смок» права власності на вищевказаний гараж; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення від 25 жовтня 2013 року, укладеного між ПрМП Спортклубом «Смок» та ОСОБА_5; скасувати рішення державного реєстратора Серкізовської Т.Л., приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу від 25 жовтня 2013 року про державну реєстрацію спірного нежитлового приміщення за ОСОБА_5; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу вказаного вище гаража від 8 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса від 8 листопада 2013 року про державну реєстрацію зазначеного вище гаража за ОСОБА_6

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області від 3 липня 2013 року про державну реєстрацію за ПрМП Спортивним клубом «Смок» права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 від 25 жовтня 2013 року, укладеного між ПрМП Спортивним клубом "Смок" та ОСОБА_5

Скасовано рішення державного реєстратора СеркізовськоїТ.Л. приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу від 25 жовтня 2013 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 від 8 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Скасовано рішення державного реєстратора Серкізовської Т.Л. приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу від 8 листопада 2013 року про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2016 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду й відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що згідно з листом голови господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2001 року до товариства індивідуального забудовника «Добробут» (далі - ТІЗ «Добробут»), управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації, замовник квартири просив внести зміни в умови договору, а саме виключити умову щодо передачі замовнику квартири гаража, залишивши тільки квартиру площею 127,1 кв м, оскільки перераховані згідно укладеного між управлінням і судом 20 серпня 1996 року договору кошти виділені з державного бюджету на придбання квартири.

Відповідно до договору від 19 вересня 2001 року про внесення змін до договору від 27 червня 2001 року «Про виділення замовнику квартири - арбітражному суду Тернопільської області у зв'язку з заміною замовника будівництва житлового будинку по АДРЕСА_6 спірне гаражне приміщення виключено з тексту пунктів ІІ.1 та ІІ.2 договору.

Згідно з актом прийомки-передачі квартири АДРЕСА_2 від 20 вересня 2004 року господарському суду Тернопільської області було передано вищевказану квартиру, загальною площею 108 м кв, розташовану на 5 поверсі. Нумерацію зазначеного вище житлового будинку було змінено на 88а.

16 липня 2001 року між ТІЗ «Добробут» та ПрМП Спортклубом «Смок», було укладено угоду про будівництво 15 гаражів, як окремих об'єктів будівництва, у тому числі й спірного гаража. ПрМП Спортклубом «Смок» було виконано своє грошове зобов'язання перед ТІЗ «Добробут», а, отже, отримано права вимоги на спірне нежитлове приміщення, на яке пізніше було зареєстровано у встановленому законом порядку право власності.

Відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 серпня 2015 року квартира АДРЕСА_1 загальною площею 107,6 кв м, ј частка якої належить позивачці, відомості щодо належності спірного гаража до вказаної квартири відсутні.

Отже, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що зазначений вище гараж є окремим об'єктом нерухомості, який не увійшов як складова до вищевказаної квартири.

Крім того, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2007 року, яким зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_5, як невід'ємну частину квартири № 32 у вищевказаному будинку, у цій частині скасовано рішенням апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка не надала доказів правомірності набуття нею спірного нерухомого майна (гаража) у власність, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України) та вірно вказав про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 є добросовісними набувачами вказаного нерухомого майна.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачкою пред'явлено позов на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України про визнання правочину недійсним, у якому вона стороною не була, отже, позивачкою обрано невірний спосіб захисту свого права, яке вона вважає порушеним.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

С.П. Штелик