Ухвала

від 07.06.2017 по справі 607/6868/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6868/15 Головуючий у 1 інстанції: Грицак Р.М.

Провадження № 88-ц/783/3/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПМП Спортклуб Смок та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного малого підприємства Спортклуб Смок , Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, ОСОБА_6, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договорів купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області №3633513 від 03.07.2013р. про державну реєстрацію за ПМП Спортивний клуб "Смок" права власності на нежитлове приміщення №39 за адресою проспект С. Бандери, 81-а м.Тернопіль;

визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення №1089 від 25 жовтня 2013 року укладеного між ПМП Спортивний клуб "Смок" (м. Тернопіль пр. Злуки 37/104, ЄДРПОУ 14037662) та фізичною особою ОСОБА_6;

скасовано рішення державного реєстратора ОСОБА_7 приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу від 25.10.2013р. №7235809 про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нежитлове приміщення №39 за адресою проспект С. Бандери, 81-а м.Тернопіль.;

визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №39 за адресою проспект С. Бандери, 81-а м.Тернопіль № 1178 від 8 листопада 2013 року укладеного між фізичною особою ОСОБА_6 та фізичною особою ОСОБА_4, а також скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на це нежитлове приміщення.

Вирішено питання судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 червня 2016 року, скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили.

05 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Апеляційного суду Львівської області із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В заяві посилається на те, що апеляційна скарга на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року від імені ПМП Спортклуб Смок підписана в особі ОСОБА_8

На адвокатський запит підприємству, його керівник - ОСОБА_9 повідомив, що в період 2015-2016 рр. (період подання апеляційних та касаційних скарг ПМП "Спортклуб "Смок") являвся директором та єдиним підписантом документів від імені підприємства. Угод з ОСОБА_10 чи іншим представником на надання правової допомоги у справах №2-6113/15 та № 607/6868/15 не укладав та не уповноважував інших осіб на їх укладання чи подання таких скарг. Про те, що такі подані та про їх розгляд йому відомо не було.

Як підтверджується повідомленням керівника ПМП "Спортклуб "Смок" він не уповноважував ОСОБА_8 на подання апеляційної скарги від 26.11.2015 року та не укладав з ОСОБА_5 угод на правову допомогу та не уповноважував його надавати докази та пояснення у даній справі.

Так як в процесі апеляційного розгляду скарги ПМП "Спортклуб "Смок" докази і пояснення від імені підприємства надавалися не уповноваженою особою ОСОБА_10, а тому такі не є належними і допустимими доказами і не мали прийматися судом до розгляду та надаватися їм оцінка.

Нововиявленою обставиною у даній справі є те, що кошти на гараж по договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_6 не сплачував, а отже, не набув право власності на майно та не мав права подальшої його реалізації ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 08 листопада 2013 року.

Саме неправдиві докази та пояснення надані ОСОБА_11 від імені підприємства покладені в основу рішення та стали підставою для його помилкового прийняття та викладених у мотивувальній частині рішення висновків щодо добросовісних набувачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Просить рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року скасувати та закрити апеляційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року, представника ПМП Спортклуб Смок та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на її заперечення , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах ч.2 ст.361 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 - не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, задовольняючи позов ОСОБА_2 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у рішенні від 07 серпня 2015 року дійшов висновку про те, що позивач та її сім'я з 2006 року користуються належним їм на підставі рішення суду нежитловим приміщенням (гаражем) №39 по пр. Ст.Бандери,81-а м. Тернопіль, дане майно не вибувало із їх володіння, ними сплачуються витрати на його утримання.

За ПМП Спортивний клуб Смок було безпідставно оформлено право власності на це приміщення, Підприємство не мало права його відчужувати третім особам, що встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2007 року (т.1 а.с.123-127).

Скасовуючи рішення міськрайонного суду й відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, зазначив, що згідно з листом голови господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2001 року до товариства індивідуального забудовника Добробут , управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації, замовник квартири просив внести зміни в умови договору, а саме виключити умову щодо передачі замовнику квартири гаража, залишивши тільки квартиру площею 127,1 кв.м., оскільки перераховані згідно укладеного між управлінням і судом 20 серпня 1996 року договору кошти виділені з державного бюджету на придбання квартири.

Відповідно до договору від 19 вересня 2001 року про внесення змін до договору від 27 червня 2001 року Про виділення замовнику квартири - арбітражному суду Тернопільської області у зв'язку з заміною замовника будівництва житлового будинку по вул. Ст. Бандери, 66 а у м. Тернополі спірне гаражне приміщення виключено з тексту пунктів ІІ.1 та ІІ.2 договору.

Згідно з актом прийомки-передачі квартири АДРЕСА_1 а у м. Тернополі від 20 вересня 2004 року господарському суду Тернопільської області було передано вищевказану квартиру, загальною площею 108 м.кв, розташовану на 5 поверсі. Нумерацію зазначеного вище житлового будинку було змінено на 88 а .

16 липня 2001 року між ТІЗ Добробут та ПрМТ Спортклубом Смок , було укладено угоду про будівництво 15 гаражів, як окремих об'єктів будівництва, у тому числі й спірного гаража. ПрМТ Спортклубом Смок було виконано своє грошове зобов'язання перед ТІЗ Добробут , а, отже, отримало право вимоги на спірне нежитлове приміщення, на яке пізніше було зареєстровано у встановленому порядку право власності.

Відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 серпня 2015 року квартира №32 у будинку,81 а у м. Тернополі загальною площею 107,6 кв.м., 1/4 частка якої належить позивачці, відомості щодо належності спірного гаража до вищевказаної квартири відсутні.

На підставі зазначених доказів, апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірний гараж є об'єктом нерухомості, який не увійшов як складова частина до квартири по просп. Ст. Бандери, 81 а .

Крім того, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2007 року, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Міське бюро технічної інвентаризації зареєструвати гараж №39 по просп. Степана Бандери, 81 а у м. Тернополі, як невід'ємну частину квартири №32 у вищевказаному будинку, у цій частині скасовано рішенням апеляційного суду Львівської області від 08 грудня.

З тих підстав апеляційний суд Львівської області дійшов висновку про те, що позивачка не надала доказів правомірності набуття нею спірного нерухомого майна (гаража) у власність, а ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами вказаного нерухомого майна.

Також апеляційний суд вказав про невірний спосіб захисту свого права позивачкою пред'являючи позов на підставі ст.ст.203,215,216 ЦК України щодо визнання правочину недійсним у якому вона стороною не була.

Відповідно до положень ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправдивий висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

встановлення Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Із аналізу даної правової норми випливає, що нововиявленою може бути визнана лише обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Не можуть бути нововиявленими нові, тобто, такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях. Під істотними для справи обставинами законодавець розуміє такі обставини та факти, що якби вони були відомі при розгляді справи, то суд ухвалив би принципово інше рішення.

У п.4 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про застосування цивільно-процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами , зазначається, що вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Як нововиявленими обставинами ОСОБА_12 зазначає, що директор ПМП Спортклуб Смок ОСОБА_9 не уповноважував ОСОБА_10 подавати апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2015 року, а також те, що кошти на гараж по договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_6 не сплачував, а тому, не набув право власності на майно та не мав права подальшої його реалізації ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 08 листопада 2013 року.

Зазначені обставини не можуть вважатися істотними для справи обставинами, що не були і не могли бути відомі позивачці на час розгляду справи.

Позивачка у заяві про перегляд рішення апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року подає нові докази, які можуть бути підставою для пред'явлення нових вимог, але не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319, 361, 365 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_13