Постанова

від 19.04.2007 по справі 20-11/345

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-11/345

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

18 квітня 2007 року  

Справа № 20-11/345

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Мельніченко Тетяни Сергіївни, довіреність №  1   від 12.02.07;

відповідача: Свиридової Ганни Василівни, довіреність №  б/н   від 01.01.07;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Судотехсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Дмитрієв В.Є.) від 01.03.2007 у справі № 20-11/345

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис" (вул. Б. Михайлова, 1/13,Севастополь,99000); (м. Севастополь, вул. Ярошенко, 17, 99045)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Судотехсервіс" (вул. Коломійця, 9,Севастополь,99040)

про стягнення заборгованості в розмірі 25596,97 грн.;

за зустрічним позовом про стягнення штрафу

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 у справі № 20-11/345 первісний позов задоволений у повному обсязі.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Судотехсервис" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис" в розмірі 12645,6 грн., з яких 10000,0 грн. - основна заборгованість, 299,21 грн. - 3% річних; 1446,39 - пеня, 900,0 грн. - інфляційне відшкодування, а також витрати по сплаті державного мита в сумі - 126,46 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 58,30 грн.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Судотехсервис" пеню в розмірі 251,05 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі - 12,40 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 14,34 грн.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.

В основу рішення були покладені загальні норми цивільного та господарського права, а саме статті 525, 526 Цивільного кодексу України та норми статей 230, 231 Господарського кодексу України, які стосуються визначення розміру штрафних санкцій.

Не погодившись з цим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Судотехсервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково.

Відповідач оскаржує рішення в частині відмови стягнення суми пені з товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис" за зустрічною позовною заявою.

Так, апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд невірно застосував норми матеріального права, а саме помилково дійшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрис" не виконало грошові обов'язки, тоді як, на думку скаржника, ці обов'язки стосуються лише виконання робіт, що, відповідно, вказує на невірне застосування до даних спірних правовідношень сторін норм статті 231 Господарського Кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 суддю Щепанську О.А. замінено на суддю Гоголя Ю.М.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Судотехсервіс" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2006 між сторонами у даній справі було укладено договір № 12/06, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи за заміною металоконструкцій, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи в строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 12/06 орієнтовна вартість робот складає 98500,00 грн.

Відповідно до акту здачі - прийому виконаних робіт № ОУ - 0000010 від 07.05.2006 (а. с. 11) позивач зобов'язання за договором виконав в повному обсязі на загальну суму 82625,04 грн.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до пункту 6.1 Договору № 12/06 розрахунки за виконані роботи здійснюються наступним чином:

платіж –30 % від орієнованої вартості, впродовж трьох банківських днів від дати укладення договору.

платіж - в розмірі, який еквівалентний 85 % вартості уточненої вартості виконаних робіт до завершення робіт та підписання акту прийому - передачі;

залишок - впродовж 30 банківських днів після здачі судна та надання позивачем оригіналів рахунків - фактур.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 07.05.2006 до договору № 12/04 вартість виконаних робіт складає 82625,04 грн.

Перший платіж (30 % від орієнованої вартості) складає 29550,00 грн., оплата здійснена в повному обсязі 18.04.2006.

Другий платіж складає 40681,30 грн.

Оскільки акт прийому-здачі був підписаний сторонами 07.05.2006, то, таким чином, відповідно до пункту 6.1 Договору № 12/06 другий платіж повинен був бути здійснений 07.05.2006.

Матеріалами справи підтверджується факт оплати відповідачем 19.05.2006 суми в розмірі 26000,00 грн., 01.06.2006 суми в розмірі 10000,00 грн., 05.06.2006 суми в розмірі 3681,30 грн., 26.10.2006 суми в розмірі 1000,00 грн.

Остаточний розрахунок,  відповідно до пункту 6.1 Договору № 12/06, був здійснений 23.07.2006 в розмірі 11000,0 грн. (здача судна була здійснена 14.05.2006). Крім того, 26.10.2006 товариством з обмеженою відповідальністю "Судотехсервіс"  було сплачено 1393,74 грн.

Вищезазначені оплати підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (а. с. 81), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 10000,00 грн.

Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Перевіривши розрахунок заявлених позовних вимог позивача та враховуючи положення статей 546, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, апеляційна інстанція вважає обґрунтованим висновок господарського суду міста Севастополя про необхідність задоволення первинного позову у повному обсязі.

Стосовно зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Судотехсервис", апеляційна інстанція вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.2 Договору № 12/06 строк виконання робіт за договором встановлений 12 діб з дати початку робіт.

Згідно з пунктом 1.3 Договору № 12/06 датою початку робіт являється дата постанови судна до доку.

Пунктом 1.4 Договору № 12/06 передбачено, що датою закінчення робіт являється підписання сторонами прийомо-здавального акту.

Відповідно до акту приймання судна на ремонт (а. с. 60) судно було поставлено до доку 21.04.2006.

Таким чином дата закінчення робіт 02.05.2006.

При цьому господарський суд першої інстанції вірно встановив, що фактична дата закінчення робіт є 07.05.2006, тобто строк прострочки виконання зобов'язання - 5 днів, підтвердженням чого є прийомо-здавальний акт № ОУ - 0000010 (а. с. 11).

Згідно з пунтком 8.6 Договору № 12/06 у випадку затримки робіт з вини виконавця, замовнику повинен бути сплачений штраф в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки виконання зобов'язання, але не більше 10% від вартості робіт.

Відповідно до статей 546, 549, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, посилання відповідача на те, що боржник (позивач) повинен був виконати відповідні роботи, а не сплатити певну грошову суму, судовою колегією вважаються вірними, однак, це посилання ніяким чином не спростовує обґрунтованість прийняття до уваги у цьому випадку місцевим господарським судом норми пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України, згідно з якою штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що - штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, судова колегія вважає, що вищенаведена норма може застосовуватися як при порушенні грошових зобов'язань, так і при порушенні господарського зобов'язання взагалі. Так, колегія суддів приймає до уваги норми загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Крім того, апеляційна інстанція обґрунтовує свій висновок  положенням частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої - якщо  порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, стягнення пені господарським судом з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ підпадає під розуміння статті 233 Господарського кодексу України та є правом суду.

Оскільки скаржником не було доведено завдання цім невиконанням позивача йому значних збитків, то, таким чином, апеляційна інстанція вважає правомірним стягнення пені лише у розмірі 251,05 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія  вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Судотехсервіс" залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 у справі № 20-11/345 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Ю.М. Гоголь