Постанова

від 07.08.2007 по справі 20-11/345

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-11/345

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 серпня 2007 р.                                                                                   № 20-11/345  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В.–головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс”

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року

у справі№ 20-11/345 господарського суду міста Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Тигрис”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс”

простягнення заборгованості у розмірі 25 596, 97 грн.

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Тигрис”

простягнення штрафу

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Тигрис” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору № 12/06 від 17.04.2006 року у сумі 25 596, 97 грн., з яких 11 000, 00 грн. основного боргу, 614, 90 грн. інфляційні втрати, 226, 13 грн. 3% річних, 13 755, 94 грн. пені.

01.03.2007 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 12 645, 60 грн., з яких 10 000, 00 грн. основного боргу, 900, 00 грн. інфляційні втрати, 299, 21 грн. 3% річних, 1 446, 39 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином пункт 6.1 договору № 12/06 від 17.04.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тигрис” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс”. Крім того, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з застосуванням штрафних санкцій, встановлених законом.

У лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” звернулося до господарського суду міста Севастополя з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тигрис” про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 2 065, 63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення пункту 1.2 договору № 12/06 від 17.04.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тигрис”, останнє прострочило строк виконання робіт на 5 днів і, відповідно до пункту 8.6. вказаного вище договору зобов'язане сплатити штраф у розмірі 2 065,63 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 року (суддя: Дмитрієв В.Є.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року (судді: Плут В.М. –головуючий, Гонтар В.І., Гоголь Ю.М.) у справі № 20-11/345 господарського суду міста Севастополя, первісний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тигрис” 12 645, 60 грн., з яких 10 000, 00 грн. основного боргу, 299, 21 грн. 3% річних, 1 446, 39 грн. пені, 900, 00 грн. інфляційне відшкодування, 126, 46 грн. витрат по сплаті державного мита та 58,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Тигрис” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” 251, 05 грн. пені, 12, 40 грн. витрат по сплаті державного мита та 14, 34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на статті 525, 526, 546, 549, пункт 3 статті 611, статтю 625 Цивільного кодексу України зазначають про те, що розглянувши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Тигрис”, вважають їх такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суди зазначають, що нарахування пені повинно бути обмежено відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 якого визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року у справі № 20-11/345 господарського суду міста Севастополя, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 20-11/345 господарського суду міста Севастополя та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року про часткове задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, статей 231, 233, 234 Господарського кодексу України, статті 8 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що суд не прийняв до уваги те, що розмір штрафних санкцій погоджений сторонами у договорі, а незастосування судами пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України та неправильне застосування матеріальних норм призвело до винесення незаконних рішень.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.04.2006 року між сторонами було укладено договір №12/06, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити роботи за заміною металоконструкцій, а відповідач відповідно зобов'язався прийняти та оплатити роботи в строки, встановлені договором.

В пункті 4.1 Договору сторони визначили орієнтовну вартість робіт, яка складає 98500,00 грн.

Судами також встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі на загальну суму 82625,04 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № ОУ-0000010 від 07.05.2006 року.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 07.05.2006 року до Договору №12/04-06 вартість виконаних робіт складає 82625,04 грн.

В пункті 6.1 Договору № 12/06 сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються таким чином: 1 платіж –30% від орієнтованої вартості, впродовж трьох банківських днів від дати укладення договору; 2 платіж –в розмірі, яка еквівалента 85% вартості уточненої ціни виконаних робіт до завершення робіт та підписання акту прийому –передачі; залишок –різниця між фактичною вартістю та першим та другим платежами впродовж 30 банківських днів після здачі судна та надання позивачем оригіналів рахунків –фактур.

Судами під час розгляду справи з'ясовано, що остаточний розрахунок було проведено 23.07.2006 року в розмірі 11000,00 грн., тобто заборгованість відповідача перед позивачем складає 10000,00 грн.

В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 12645,6 грн., з яких 10000, 00 грн. –основна заборгованість, 900, 00 грн. інфляційні втрати, 299, 21 грн. 3% річних, 1 446, 39 грн. пені.

Суд першої та апеляційної інстанції врахувавши приписи статей 546, 549, пункту 3 статті 611, статті 625  Цивільного кодексу України дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрис" підлягають задоволенню з урахуванням уточнених позовних вимог.

Рішення та постанова в частині задоволення первісного позову не оскаржуються.

Рішення та постанова оскаржені в частині зустрічного позову, який задоволено частково.

Розглядаючи матеріали справи в частині зустрічних позовних вимог суд першої та апеляційної інстанції встановили наступне.

Відповідно до пункту 1.2 Договору №12/06 строк виконання робіт за Договором встановлений 12 діб з дати початку робіт, а датою початку робіт є дата поставки судна до доку (пункт 1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору №12/06 сторони передбачили, що датою закінчення робіт являється підписання сторонами акта прийому-здачі.

Судами встановлено, що 21.04.2006 року судно було поставлено до доку, про що свідчить акт приймання судна на ремонт.

Отже, датою закінчення робіт є 02.05.2006 року, проте, суди дійшли висновку, що фактичною датою закінчення  робіт є 07.05.2006 року, тобто строк прострочення виконання зобов'язання –5 днів.

Відповідно до пункту 8.6 Договору № 12/06 у випадку затримки робіт з вини виконавця, замовнику повинен бути сплачений штраф у розмірі 0,5% за кожний день прострочки виконання зобов'язання, але не більше 10% від вартості робіт.

При цьому суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позов в цій частині виходили з того, що статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який відповідно стягується пеня.

Дійсно, Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Однак, судами не звернуто уваги на те, що в пункті 8.6. Договору № 12/06 сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу,  а не пені.

Таким чином, частково стягуючи пеню, господарські суди не встановили правову природу неустойки, яку сторони Договору в дійсності мали на увазі, а відтак, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили всебічне з'ясування дійсних обставин справи.

Належне з'ясування та оцінка цих обставин справи, які мають істотне значення, є необхідними для правильного вирішення вказаного спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню в частині часткового задоволення зустрічного позову та в частині відмови у задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог, а справа підлягає передачі в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Судотехсервіс” задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року у справі № 20-11/345 господарського суду міста Севастополя та рішення  господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 року в частині часткового задоволення зустрічного позову та в частині відмови у задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

В іншій частині рішення  господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року у справі № 20-11/345 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.

                                                                                                  Фролова Г.М.