Рішення

від 21.06.2016 по справі 758/3124/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3124/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В., за участю:

представника позивача - Понуди Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.04.2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачка уклали Кредитний договір №032АІ10120420001, відповідно до умов якого Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 243 429,2 грн. строком погашення 19.04.2017 року та відсотковою ставкою за користування кредитними коштами -16,20% річних.

Зазначають, що відповідачка отримала Кредит, однак не повертаючи його (чергову частину) та не сплачуючи проценти за Договором, порушує вимоги статті 1054 ЦК України, щодо обов'язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти.

Вказують на те, що станом на 08.02.2016 року загальна сума заборгованості відповідачки перед Банком становить 394 087,93 грн. Станом на дату подачі позову заборгованість не погашена.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 16, 526, 553, 1049, 1050, 1054 ЦК України звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути з відповідачки на їх користь вищезазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі,обґрунтувавши поясненнями просить вимоги задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні вимоги не визнала, вважає підстав для стягнення з неї заборгованості не має, кредит нею брався для придбання чоловіком автомобіля і банк повинен розбиратись з ним а не нею. В подальшому демонстративно залишила зал судового засідання.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачку, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.04.2012 року між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту №032АІ10120420001 на купівлю автотранспортного засобу (а.с. 3-16).

Як вбачається зі змісту умов зазначеного Договору кредиту, сторони в ньому погодили, що Кредитор надає Позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 243 429,20 ( двісті сорок три тисячі чотириста двадцять дев'ять) гривень 20 копійок. Процента ставка за Кредитом встановлюється в розмірі 16,20 ( шістнадцять цілих двадцять сотих) процентів річних на перший річний період користування Кредитом,тобто строком до 01.04.2013 року. На кожний наступний річний період Процентна ставка за Кредитом, встановлюється в порядку, визначеному п.2.7 цього Договору.

Погашення Кредиту буде здійснюватися в строки/терміни до 20 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п. 1.1.1. п.1.1 ст. 1 Договору. Кінцевий термін повернення основної заборгованості до 19.04.2017 року. Цільове призначення кредиту - оплата придбаного автомобіля TOYOTA LAND CRUUSER 150 PRADO,2012 року випуску.чорного кольору. Позичальник же в свою чергу зобов'язався, зокрема своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору (ст.ст. 1, 3 Договору).

Судом встановлено, що відносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України (Кредит).

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2012 року Банком було надано відповідачці кредитні кошти в розмірі погодженому сторонами в укладеному між ними кредитному Договорі №032АІ10120420001, а саме 243 429,20, що підтверджується Розрахунком вимог банку (а.с. 15-16).

Суд вважає, що вищевикладені обставини, об'єктивно підтверджують пояснення позивача викладені ним в позовній заяві про належне виконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Судом же встановлено, а відповідачкою в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що остання отримавши грошові кошти (кредит) на умовах повернення, строковості та платності, порушила свої зобов'язання за Договором, що призвело до виникнення у неї заборгованості, яка станом на 08.02.2016 року становить 394 087,93 грн. та складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 182 347,22 грн.; суми заборгованості за відсотками в розмірі 90 291,56 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 51 066,17 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 20 137,38 грн.,розміру інфляційних витрат за кредитом - 34 486,75 грн. та розміру інфляційних витрат за відсотками в розмірі 15 758,86 що об'єктивно підтверджується наданим суду Розрахунком заборгованості від 28.07.2014 року (а.с. 15-16), який не спростований та не оскаржений відповідачкою у зв'язку з чим суд бере його до уваги як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Статті 526, 525, 610 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в Договорі кредиту №032АІ10120420001 від 20.04.2012 року, а саме в підп.. 1.1.1., п. 1.1. ст. 1, сторони погодили графік погашення заборгованості по кредиту, згідно якого Позичальник зобов'язався сплачувати суму основної заборгованості рівними частинами по 4 057,15 до 20 числа кожного місяця до 19.04.2017 року. Останній платіж у квітні 2017 року складає 4 057,35 (а.с. 5).

З викладеного вбачається, що кредитний Договір містить умову, згідно якої на відповідачку покладається обов'язок повернути позику частинами (з розстроченням).

Судом встановлено, що з моменту отримання кредитних коштів, відповідачкою неналежним чином виконувались свої зобов'язання по сплаті чергової частини суми грошових коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості (не регулярно та не в повному обсязі), у зв'язку з чим в останньої, як вже зазначалося вище, виникла заборгованість в загальному розмірі 394 087,93 грн. Доказів в спростування зазначених обставин, відповідачкою до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також ті обставини, що судом достовірно встановлено факт отримання відповідачкою кредитних коштів та факт не належного виконання своїх зобов'язань за кредитним Договором, які стосуються повернення кредиту та сплати процентів за його користування у строк встановлений в Договорі, суд приходить до висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення з відповідачки на їх користь суми заборгованості за кредитом в розмірі 182 347,22 та суми заборгованості за відсотками в розмірі 90 291,56 грн.

Крім того, стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що п. 4.1 Договору кредиту №032АІ10120420001 від 20.04.2012 року сторони погодили, що у разі допущення прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених п.п. 1.1., 2.4.,2.7,2.9. цього Договору, комісій, передбачених умовами цього Договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених в п.1.1.,3.2.3,3.3.16 цього Договору, Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення,…п.4.2 Договору у разі порушення Позичальником вимог п.п.3.3.2,3.3.4,,3.3.6,3.3.7,3.3.9 - 3.3.19 (3.3.20) цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 0,5 % процента від суми фактичної заборгованості за Кредитом та нарахованими процентами, за кожний випадок,... а оскільки судом встановлено факт зазначених порушення відповідачкою, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки на їх користь пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 51 066,17 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 20 137,38 грн., розміру інфляційних витрат за кредитом - 34 486,75 грн. та розміру інфляційних витрат за відсотками в розмірі 15 758,86грн., також підлягають задоволенню.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за Договором кредиту № 032АІ10120420001 від 20.04.2012 року знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про доведеність позову позивача та необхідності його задоволення, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 911,32 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 202, 509, 525, 526, 536, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК», код ЄДРПОУ: 00039019:

- заборгованість за Договором кредиту № 032АІ10120420001 від 20.04.2012 року в загальному розмірі 394 087,93 грн.;

- судовий збір в розмірі 5 911,32 грн.;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко