Постанова

від 17.04.2007 по справі 26/172-06-4004

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/172-06-4004

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" квітня 2007 р. Справа № 26/172-06-4004

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.   

за участю представників сторін:

від позивача  Жигал О.С. за довіреністю від 13.04.2007р. №1054-НЮ

від відповідача  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс”         

на рішення господарського суду Одеської  області від  26 липня  2006  року

у справі №26/172-06-4004

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс”         

про стягнення 34340 грн., -    

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Одеської області  від 26 липня 2006 року у справі №26/172-06-4004 (суддя Никифорчук М.І.) задоволений позов Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”  про стягнення з ТОВ „Інтертранс” 34340 грн. штрафу, який нарахований відповідачу  за неправильно вказаний  у накладній код одержувача вантажу.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги  з огляду на положення ст.ст.24,118,122 Статуту залізниць, п.п.2.1., 5.5. Правил оформлення перевізних документів, ст.218 ГК України.

          Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.122 Статуту залізниць України, і як наслідок ст.218 ГК України, а також посилається на те, що резолютивна частина рішення суперечить мотивувальній частині цього ж рішення. Суд першої інстанції  застосував ст.24 Статуту залізниць України, всупереч змісту Статуту в цілому, вимог ст.122 Статуту та змісту ст.22 ЦК України. Суд неправильно застосував п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5048.           Окрім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції порушені також і норми процесуального права. За доводами відповідача, послуги з перевезення вантажу відповідачу фактично надавалися Одеською залізницею, яка є самостійною юридичною особою, а позивач не обґрунтував належними і допустимими доказами наявність господарських відносин або господарських зобов'язань безпосередньо між позивачем і відповідачем, тому у господарського суду не було підстав для стягнення з відповідача штрафу на користь позивача, що свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ст.1 ГПК України. Також, в порушення вимог ч.2 ст.34 ГПК України,  позивач не надав суду доказів, передбачених п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №864/5085, згідно з якими, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.   Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.  

          В процесі розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд задовольнив клопотання відповідача і зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою до вирішення спору в адміністративній справі господарського суду міста Києва №38/516-А, з огляду на те, що предметом розгляду останньої є  суперечливість нормативно-правовому акту вищої юридичної сили п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, який пов'язаний з предметом розгляду даної справи №26/172-06-4004 про стягнення з відповідача штрафу за порушення правил оформлення перевізних документів. Про зупинення апеляційного провадження 03.10.2006р. апеляційним господарським судом винесено відповідну ухвалу.

          Ухвалою від 05.04.2007р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача поновлено апеляційним господарським судом, з огляду на усунення обставин, що стали підставою його зупинення, а саме відповідач надав до суду постанову господарського суду міста Києва від 14.11.2006р. у справі №38/516-А, якою адміністративний позов ТОВ „Інтертранс” до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання таким, що суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили п.5.5. Правил оформлення перевізних документів задоволений частково. Так, господарський суд міста Києва постановив визнати частково пункт 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, таким, що не відповідає пункту 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, в частині зазначення коду і адреси одержувача через „кому”, а не через сполучення „та”. Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. постанова господарського суду міста Києва від 14.11.2006р. у справі №38/516-А залишена без змін, а апеляційна скарга Міністерства транспорту та зв'язку України –без задоволення.

          Ухвалою заступника голови суду від 05.04.2007р. строк розгляду апеляційної скарги відповідача продовжений до 12.05.2007р.

          Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що Міністерством транспорту та зв'язку України оскаржується у касаційному порядку ухвала апеляційного господарського суду від 20.03.2007р., якою залишена без змін постанова господарського суду міста Києва.

          Відповідач у судове засідання не з'явився, але про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, тому апеляційна скарга розглянута за його відсутністю.  

          На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.10.2006р.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне:   

Як випливає із матеріалів справи, 28.11.2005р. до станції Київ-Петрівка Південно-Західної залізниці на підставі залізничної накладної №40282014 прибули вагони №87453916, 87453924, 87453908, 87453890 з вантажем –риба с/м.

Відправником цього вантажу є відповідач у справі –ТОВ „Інтертранс”, який зазначив у накладній одержувача  вантажу –ТОВ „Укрфішком”, його поштову адресу - м. Київ,  вул. С. Сагайдака, 114-А, та код вантажоодержувача –9999.

Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 (надалі –Правила), так і ст.23 Статуту залізниць України.  

Також матеріалами справи встановлено, що при надходженні вантажу на станцію призначення - Київ-Петрівка Південно-Західної залізниці виявилося, що код вантажоодержувача - ТОВ „Укрфішком” у перевізних документах 9999 вказаний невірний. Правильний код –3132. Про встановлені обставини станцією призначення складений акт загальної форми №35 від 29.11.2005р. та тією ж датою надіслана телеграма на станцію відправлення вантажу –Іллічівськ-Паромна Одеської залізниці, якою повідомлено про встановлені обставини.

Положеннями п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Вимогами ст.129 Статуту залізниць України також передбачено, що акт загальної форми засвідчує обставини, що можуть бути підставою для відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів  під час залізничного перевезення.

Таким чином, обставини, які встановлені в акті загальної форми №35 від 29.11.2005р. щодо неправильного зазначення вантажовідправником у перевізних документах коду одержувача вантажу є підставою для відповідальності відправника вантажу, тобто відповідача у справі. При цьому, відповідно до п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, в такому випадку з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту.   

Між тим, положеннями ст.122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Виходячи із положень ст.122 Статуту залізниць України, який по відношенню до Правил перевезення вантажів є актом вищої юридичної сили, апеляційний господарський суд вважає, що штраф з відправника стягується у випадку неправильного зазначення ним одночасно і коду і адреси  одержувача вантажу.

Втім, як вище встановлено апеляційний господарським судом, вантажовідправник, тобто відповідач у справі, неправильно зазначив у накладній лише код одержувача вантажу,  а відтак, таке порушення відповідачем правил заповнення перевізних документів не є правопорушенням, за яке вимогами ст.122 Статуту залізниць України встановлюється відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу.   

Такий висновок апеляційного господарського суду кореспондується з постановленим господарським  судом  міста Києва рішенням від 14.11.2006р. в адміністративній справі №38/516-А, яким пункт 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, визнаний таким, що не відповідає пункту 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, в частині зазначення коду і адреси одержувача через „кому”, а не через сполучення „та”.  На момент розгляду даного спору, постанова господарського  суду  міста Києва набрала законної сили.

Встановлені апеляційним господарським судом обставини свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.122 Статуту залізниць України, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.103 ГПК України прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”.  

Доводи представника позивача про оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. не заслуговують на увагу, оскільки  в порушення вимог ст.33 ГПК України такі доводи не підтверджені жодним документальним доказом.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 26 липня 2006 року у справі №26/172-06-4004 скасувати.  

3.Відмовити Державному територіально-галузевому  об'єднанню „Південно-Західна залізниця” у задоволенні позовних вимог.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов