Ухвала

від 29.06.2016 по справі 813/956/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року № 876/3664/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Плюс» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Плюс» до Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, треті особи: приватне підприємство фірма «Рута-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута-Сервіс», Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про визнання нечинним і скасування рішення,

встановив:

У березні 2016 року позивач ТзОВ «ТМ-Плюс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просив визнати нечинним та скасувати рішення комісії Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області щодо розгляду земельного спору між ТзОВ «Рута-Сервіс» та ТзОВ «ТМ-Плюс», яке оформлене протоколом №1 засідання комісії щодо розгляду земельного спору між ТзОВ «Рута-Сервіс» та ТзОВ «ТМ-Плюс».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року закрито провадження у адміністративній справі за вказаним вище позовом, на підставі ст.157 ч.1 п.1 КАС України, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 10.05.2016 року не погодився позивач і подав апеляційну скаргу. Вважає апелянт, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, прийнята із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що між позивачем та відповідачем немає спору щодо земельних відносин приватно-правового характеру. Відносини між позивачем та відповідачем в даній справі в жодному випадку не можуть базуватися на засадах рівності, оскільки відповідач, керуючись наданими законом повноваженнями, прийняв владне рішення з приводу дій позивача. Таким чином, даний спір носить публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також вказує апелянт, що між позивачем і ПП фірма «Рута-Сервіс» немає земельного спору.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 10.05.2016 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Третя особа по справі ПП фірма «Рута-Сервіс» у наданих пояснення погодилась із твердженнями апелянта про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при вчиненні (прийнятті) оспорених рішення (дії, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивач ТзОВ «ТМ-Плюс» оскаржує рішення відповідача Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області у формі Протоколу № 1 від 14.03.2016 року, яке було прийнято відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, при здійсненні владних управлінських функцій, визначених законодавством.

Так, відповідно до ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно ст.159 ЗК України, земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Статтею 160 ЗК України передбачено, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що земельні спори вирішуються різними органами, зокрема: судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При цьому, кожен із вказаних органів повинен діяти лише в межах визначених повноважень, з врахуванням предмету і характеру земельного спору, місця знаходження і статусу земельної (-них) ділянки.

Крім цього, в разі незгоди сторін, які беруть участь у земельному спорі (власників землі або землекористувачів) з рішенням органів місцевого самоврядування чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із відповідним рішенням цих органів, то такі особи мають право як оскаржити таке рішення відповідного органу до суду, так і звернутися до суду за вирішенням земельного спору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у заявленому позові ТзОВ «ТМ-Плюс» не просить суд вирішити по суті земельний спір між ТзОВ «ТМ-Плюс» та ТзОВ «Рута-Сервіс», а оскаржує рішення відповідача Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області щодо вирішення земельного спору.

При цьому, таке судове оскарження обґрунтовується тим, що рішення прийнято не уповноваженим органом, оскільки такий земельний спір міг вирішуватись Сокільницькою сільською радою, а не відділом Держгеокадастру. Також вказує позивач, що фактично відповідач вирішував неіснуючий земельний спір.

Таким чином, судом першої інстанції не було враховано того, що предметом даного судового спору являється оскарження рішення відділу Держгеокадастру, як суб'єкта владних повноважень, яке прийнято при здійсненні владних управлінських функцій в процесі вирішення земельного спору.

Право на оскарження такого рішення відповідача передбачено статтею 160 ЗК України.

У заявленому спорі відповідач не являється рівноправним учасником земельних правовідносин, а є органом, який прийняв рішення як суб'єкт владних повноважень.

У заявленому адміністративному позові немає вимог щодо вирішення земельного спору.

Вищенаведених норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував і при цьому зробив помилковий висновок про те, що спір є не публічно-правовим, а господарським.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена за результатами неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржена ухвала суду від 10.05.2016 року підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Плюс» - задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Плюс» до Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області про визнання нечинним і скасування рішення - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала остаточна і окремо касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.07.2016 року.