Ухвала

від 01.06.2016 по справі 634/1383/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Белік» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зустрічним позовом селянського фермерського господарства «Белік» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним, за касаційною скаргою селянського фермерського господарства «Белік» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року ,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між ним та селянським фермерським господарством «Белік» (СФГ «Белік»), який було зареєстровано відділом Держкомзему у Сахновщинському районі Харківської області, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 63248805400915 від 22 грудня 2012 року, зобов'язати СФГ «Белік» повернути йому його земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13,3 га, кадастровий № НОМЕР_1, розташовану на землях Аполлонівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до державного акта він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13,3 га, кадастровий № НОМЕР_1, розташованої на землях Аполлонівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Як йому стало відомо, між ним та СФГ «Белік» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки на 10 років, але він не підписував договору оренди землі із СФГ «Белік» та додатків до нього.

У лютому 2015 року СФГ «Белік» звернулось до суду із зустрічним позовом, просило визнати дійсним договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_1

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 отримував орендну плату за 2013 - 2014 роки, подавав документи для державної реєстрації укладеного між ними договору оренди та вчиняв інші дії, якими фактично визнавав існування договірних відносин між ними.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року первісний позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Белік» та зареєстрований відділом Держкомзему у Сахновщинському районі Харківської області 22 грудня 2012 року за № НОМЕР_3. Зобов'язано СФГ «Белік» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 13,3 га, кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована на землях Аполлонівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2. У зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі СФГ «Белік» в особі представника ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові та про задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України ).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 24 липня 2015 року підписи від імені ОСОБА_1 в оспорюваному договорі оренди земельної ділянки, акті прийому-передачі земельної ділянки та акті визначення меж земельної ділянки виконані не ОСОБА_1, що свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на укладення такого договору.

Такі висновки судів відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги СФГ «Белік» про те, що ОСОБА_1 отримував орендну плату за оспорюваним договором у 2013-2014 роках не спростовують висновків суду про те, що він не підписував цього договору, а відтак не мав волевиявлення на його укладення.

Посилання заявника на те, що 6 серпня 2015 року у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснював суду, що вказаний договір було укладено його сином, на що він як власник землі давав свою згоду, є безпідставними, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не було допитано в якості свідка, а пояснення сторін, яких не було допитано в якості свідків, не є джерелом доказів відповідно до ст. 57 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и в :

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства «Белік» відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова Т.Л. Ізмайлова М.І. Наумчук