Постанова

від 30.06.2016 по справі 904/581/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016 року Справа № 904/581/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

Суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

При секретарі судового засідання: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: ОСОБА_2 представник.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ ", м. Павлоград, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року у справі № 904/581/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ ", м. Павлоград

про стягнення 372 273,01 грн.,

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ ", м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА", м. Дніпропетровськ

про стягнення неустойки за порушення умов Договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.16р. у даній справі (суддя Ніколенко М.О.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна,б.76, код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів,б.7, офіс 818, код 38598979) суму основного боргу в розмірі 244 578,60 грн., 3% річних в розмірі - 9178,19грн., індекс інфляції в розмірі - 92 245,25 грн., пені в розмірі - 26 270,97 грн. та судовий збір у сумі 5584,10 грн.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА", (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів,б.7, офіс 818, код 38598979) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 642,16 грн., сплачену ним відповідно до платіжного доручення №928 від 28.03.16.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів,б.7, офіс 818, код 38598979) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна,б.76, код 00178353) штраф в розмірі 3 888,00 та судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що між позивачем (постачальник) і відповідачем (покупець) укладено договір поставки №14-16/7-КП від 02.01.14р. (договір №7). Згідно предмету цього договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях до нього; а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію відповідно до умов договору (п.1.2). Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 999 000,00 грн. (п.5.1). Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторонами узгоджено, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань строк дії договору встановлюється до 31.12.14р. включно.

Позивач виконав умови договору № 7 і поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000378 від 17.06.14р., № РН-0000417 від 12.08.14р., № РН-0000540 від 27.10.14р., № РН-0000827 від 21.11.14р. Всього на суму 238 631,00 грн.

Відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання по оплаті отриманого товару. А саме: товар, поставлений 17.07.14р., оплачено лише 13.03.15р. (з простроченням 174 днів), товар, поставлений 20.08.14р. - оплачено 30.04.15р. (з простроченням 192 дня), товар, поставлений 27.10.14р. та 21.11.14р. - лишився неоплаченим. Всього відповідачем за договором № 7 оплачено 154 559,60 грн. Однак заборгованість залишилась, і станом на день розгляду справи її розмір складав 84 071,40 грн. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 7 у складі: суми основного богу в розмірі 84 071,40 грн., пені в розмірі - 18 233,30 грн., 3% річних в розмірі - 5 536,08 грн., інфляційних втрат в сумі - 87 107,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, між тими ж сторонами укладений договір поставки №14-16/722-КП від 31.12.14р. (договір №722). Згідно предмету цього договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях до нього; а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності з умовами договору (п.1.2). Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтована сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 5 000 000,00 грн. на дату укладання договору (п.5.1). Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання сторонами своїх зобов'язань строк дії договору встановлюється до 31.12.15р. включно.

Позивач виконав умови договору № 722 і поставив відповідачу товар відповідно до специфікацій від 18.02.15р. та від 27.04.15р., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000165 від 18.03.15р., № РН-0000952 від 13.05.15р., № РН-0000944 від 13.05.15р. Всього на загальну суму 160 507,20 грн.

Відповідно до умов договору № 722 товар, поставлений 18.03.15р., мав бути оплачений до 23.05.15р., а товар, поставлений 13.05.15р. - до 18.07.15р. Однак відповідач порушив умови договору №722 і не оплатив вартість отриманого товару. Внаслідок цього у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 160 507,20 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 722 у складі: суми основного богу в розмірі 160 507,20 грн., пені в розмірі - 8 025,36 грн., 3% річних в розмірі - 3642,11 грн., інфляційних втрат в сумі -5 137,76 грн. суд вважав обґрунтованими.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "РЕМА" суми основного боргу в розмірі 244 578,60 грн., 3% річних в розмірі - 9178,19грн., індексу інфляції в розмірі - 92 245,25 грн., пені в розмірі - 26 270,97 грн., судового збору у сумі 5584,10 грн. та прийняти нове рішення.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що:

- судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме позивач ТОВ «НВК «РЕМА» не додав до позовної заяви необхідні документи, які б свідчили про момент (дату) отримання ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» видаткових накладних від 18.03.15р. № РН-0000813 на суму 46 080,00грн. з ПДВ, від 21.11.14р. № РН-0000609 на суму 6 311,40 грн. з ПДВ, із зазначенням дати їх отримання. Позивач також не надав до суду рахунки, податкові накладні, товаротранспортні накладні, сертифікати якості, дозволи Держгірпромнагляду, інструкцію по експлуатації, що унеможливлює встановлення точної дати поставки продукції відповідачу, а, відповідно, й терміну її оплати.

Крім цього, на поставку пробовідбірника ППН-750А у кількості 2шт. на суму 6 311грн. (з ПДВ) специфікація позивачем до позову не надається.

В зв'язку з чим 21.03.16р. ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до господарського суду Дніпропетровської області було подане клопотання про витребування доказів, які б свідчили про час отримання продукції і витребування специфікації на поставку пробовідбірника ППН-750А у кількості 2шт. на суму 6 311грн. з ПДВ, яке залишилося без задоволення.

Відповідач вважає, що позивач по справі не довів належними та допустимими доказами точну дату (момент) отримання ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» видаткових накладних, рахунків на оплату, а судом не дана відповідна оцінка таким доказам та на підставі їх постановлено рішення;

- господарським судом Дніпропетровської області порушено норми процесуального права:

04.03.16р. ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», керуючись ст.652 ЦК України, звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про внесення змін до п.5.4. договору №722, де просить змінити строк оплати підряднику до 30.06.16р.

05.04.16р. представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі, у зв'язку зі зверненням ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області про зміну умов договору №722, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.16р. про порушення провадження у справі №904/2162/16 за позовом ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» до ТОВ «НВК «РЕМА» про внесення змін до договору №722.

Господарський суд Дніпропетровської області, незважаючи на клопотання відповідача і додану до клопотання ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.16р. по справі №904/2116/16, в задоволенні клопотання відмовив, розгляд справи не зупинив;

- судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання від 21.03.16р. про відстрочку виконання рішення:

21.03.16р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про надання відстрочки виконання рішення на 6 місяців, яке обґрунтоване скрутним фінансовим становищем підприємства, додаючи до клопотання баланс (звіт про фінансовий стан) ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» на 30.09.15р., звіт про фінансові результати ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за січень-вересень 2015р.);

- позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені: відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до специфікації від 15.10.14р. на суму 77 760, 00 грн. з ПДВ на постачання біодеструктивного нафтопоглинаючого сорбенту «Еколан-М» ТОВ «НВК «РЕМА» мало поставити продукцію 25.10.14р.

Згідно видаткової накладної № РН-0000609 від 14.11.14р. пробовідбірник ППН-750А на суму 6311,40 грн. з ПДВ нібито був поставлений до відповідача 21.11.14р.

Позивач стверджує у позовній заяві, що договірні зобов'язання відносно постачання біодеструктивного нафтопоглинаючого сорбенту «Еколан-М» на суму 77 760, 00 грн. з ПДВ виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною від 27.10.14р. №РН-0000540 і видатковою накладної № РН-0000609 від 14.11.14р.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію, відповідно до п.5.3 договору, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції, якщо інше відстрочка більше 60 календарних днів, не передбачена у відповідних специфікаціях до даного договору.

Враховуючи положення п.5.3 договору строк для оплати відповідачем за поставлену продукцію на суму 77 760,00 грн. (з ПДВ) сплинув 26.12.14р., на суму 6 311,40 грн. (з ПДВ) сплинув 20.01.15р.

Як вбачається з відбитку поштового штемпеля, позовна заява ТОВ НВК «РЕМА» про стягнення з ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» 317 579,83грн. пред'явлена 02.02.16р., тобто з пропуском позовної давності для стягнення пені у розмірі 19 638,13 грн. та 1 716,13 грн. за не сплату відповідачем продукції на суму 77 760,00 грн. і 6 311,00 грн. Проте, незважаючи на надану до суду заяву про застосування строку позовної давності для стягнення пені у розмірі 19 638,13 грн. та 1 716,13 грн., суд стягнув вищезазначену пеню у повному обсязі.

26.05.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на норми чинного законодавства, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

30.06.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення від 13.04.2016 у справі №904/581/16 у зв'язку із важким фінансовим становищем відповідача.

30.06.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні присутні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (постачальник) і відповідачем (покупець) укладено договір поставки №14-16/7-КП від 02.01.14р. (договір №7). Згідно предмету цього договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договору і специфікаціях до нього, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію відповідно до умов договору (п.1.2). Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 999 000,00 грн. (п.5.1). Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторонами узгоджено, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань строк дії договору встановлюється до 31.12.14р. включно (а.с. 18-21).

Позивач виконав умови договору № 7 і поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000378 від 17.06.14р., № РН-0000417 від 12.08.14р., № РН-0000540 від 27.10.14р. (а.с.24), № РН-0000827 від 21.11.14р. Всього на суму 238 631,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору № 7 поставлений товар відповідач мав оплатити протягом 60 календарних днів з моменту поставки. У випадку, якщо строк оплати випадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Отже, відповідно до умов договору товар, поставлений 17.06.14р., мав бути оплачений до 19.08.14р., товар, поставлений 12.08.14р. - до 14.10.14р., товар, поставлений 27.10.14р. - до 27.12.14р., товар, поставлений 21.11.14р. - до 21.01.15р.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання по оплаті отриманого товару. А саме: товар, поставлений 17.07.14р., оплачено лише 13.03.15р. (з простроченням 174 днів), товар, поставлений 20.08.14р. - оплачено 30.04.15р. (з простроченням 192 дня), товар, поставлений 27.10.14р. та 21.11.14р. - лишився неоплаченим. Всього відповідачем за договором № 7 оплачено 154 559,60 грн. Однак заборгованість залишилась і становить 84 071,40 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором №7 позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 18 233,30 грн., 3% річних в сумі 5 536,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 87 107,49 грн.

Судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №7 у складі: суми основного богу в розмірі 84 071,40 грн., пені в розмірі - 18 233,30 грн., 3% річних в розмірі - 5 536,08 грн., інфляційних втрат в сумі -87 107,49 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, між тими ж сторонами укладений договір поставки №14-16/722-КП від 31.12.14р. (договір №722). Згідно предмету цього договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях до нього; а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності з умовами договору (п.1.2). Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтована сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 5 000 000,00 грн. на дату укладення договору (п.5.1). Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання сторонами своїх зобов'язань строк дії договору встановлюється до 31.12.15р. включно.

Позивач виконав умови договору № 722 і поставив відповідачу товар відповідно до специфікацій від 18.02.15р. та від 27.04.15р., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000165 від 18.03.15р., № РН-0000952 від 13.05.15р., № РН-0000944 від 13.05.15р. Всього на загальну суму 160 507,20 грн.

Згідно п.5.4 договору №722 розрахунки за поставлену продукцію здійснюються протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого рахунку при умовах пред'явлення постачальником податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору.

В силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підписана сторонами товарна накладна є первинним обліковим документом, що фіксує та підтверджує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. Водночас, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. А, отже, підписання сторонами накладної свідчить про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг відповідно до умов договору.

Відповідно до умов договору № 722 товар, поставлений 18.03.15р., мав бути оплачений до 23.05.15р., а товар, поставлений 13.05.15р. - до 18.07.15р. Однак, відповідач порушив умови договору №722 і не оплатив вартість отриманого товару. Внаслідок цього у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 160 507,20 грн.

Колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 722 у складі: суми основного богу в розмірі 160 507,20 грн., пені в розмірі - 8 025,36 грн., 3% річних в розмірі - 3642,11 грн., інфляційних втрат в сумі - 5137,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи про те, що товар відповідно до накладної № РН-0000827 від 21.11.14р. на суму 6 311,00 грн. був поставлений без попередньо узгодженої специфікації також не дає підстав вважати, що рішення су ду першої інстанції є незаконним оскільки відповідно до умов договору № 7, рахунку-фактури № СФ-0000827 від 21.11.14р. (а.с. 27) та видаткової накладної № РН- 0000629 від 21.11.14р., а також довіреності № 220446/п від 17.11.14р. товар відвантажувався та поставля вся позивачем та приймався відповідачем на підставі та відповідно до умов договору № 14-16/7-КП від 02.01.14р., про що зазначено на цих документах (а.с. 28-29), а також відповідно накладної від 18.03.15р. №РН0000813 на суму 46 080,00 грн. та згідно з договором №722, рахунку-фактури № СФ-0000165 від 18.03.15р. (а.с. 38) та видаткової накладної № РН- 0000813 від 18.03.15р., а також довіреності № 221290/п від 17.03.15р. товар відвантажувався та поставля вся позивачем та приймався відповідачем на підставі та відповідно до умов договору № 14-16/722-КП від 31.12.14р., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 39-40).

Відповідач, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 79 ГПК України в частині відмови у зупиненні провадження у справі у зв'язку із роз глядом пов'язаної справи № 904/2162/16, у якій предметом позову є зміна строків оплати поставленої проду кції за договором № 14-16/722-КП від 31.12.14р.

Як вже вказано судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції в матеріалах справи достатньо доказів та відповідних матеріалів для її розгляду. Результат розгляду справи № 904/2162/16 не впливає на можливість суду самостійно прийняти рішення у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи. Будь-яке рішення у справі № 904/2162/16 матиме значення для правовідносин сторін в майбутньому і не матиме зворотної сили в часі. Тому, в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі та витребування доказів суд правомірно відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неправомірну відмову суду у задоволенні клопотання про відстрочення на 6 місяців та/або розстрочення виконання рішення суду з під став, передбачених ч. 1 ст. 121 ГПК України. Обґрунтуванням такого клопотання було скрутне фінансове становище відповідача, яке на думку відповідача ускладнює або роб ить неможливим виконання рішення. Докази, які надав відповідач в якості доведення свого скрутного становища, а саме баланс станом на 30.09.15р. та звіт про фінансові результати за період січень-вересень 2015 року, не свідчать про те, що фінансове становище відповідача є скрутнішим, ніж було станом на момент укладення та виконання договорів, а навпаки - покращилось у порівнянні з аналогічним періодом 2014 року. Тому, в задоволенні клопотання про відстрочення судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Щодо клопотання №3/1794 від 29.06.2016 відповідача про відстрочення виконання рішення, то колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умови наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами п. 7.1.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом; при цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення; проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, для вирішення питання про надання відстрочки виконання рішення суд повинен дослідити наявність зазначених обставин і тільки у винятковому випадку відстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення ґрунтується на важкому фінансовому становищі та неможливості одноразово перерахувати суму заборгованості. Враховуючи той факт, що відповідач не надав обґрунтованих доказів та не зазначив конкретних виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, а також не довів суду, що його випадок є винятковим. Колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення.

Відповідач, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилаючись на ст. 258 ЦК України та ст. 232ГК України зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував зазначені норми матеріального права, оскільки позивач пропустив строк позовної давності щодо нарахування та стягнення пені за несвоєчасний розрахунок з поставки продукції згідно накладної № РН-0000540 від 27.10.14р. на суму 77 760,00 грн. згі дно з накладною № РН-0000827 від 21.11.14р. на суму 6 311,00 грн.

Проте, такі доводи відповідача є неправильним застосуванням норм права, оскільки строк нараху вання пені згідно накладної № РН-0000540 від 27.10.14р. на суму 77 760,00 грн. становить з 30.12.14р. по 30.06.15р., а стосовно накладної № РН-0000827 від 21.11.14р. на суму 6 311,00 грн. - з 23.01.15р. по 23.07.15р. Враховуючи, що пеня нараховується за кожен день та те, що відповідно до роз рахунку до позову пеня за поставки за цими накладними обчислена за період з 04.02.15р. по 30.06.15р. щодо поставки на суму 77 760,00 грн., та за період з 04.02.15р. по 23.07.15р., позивачем не пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені в сумі 19 638,13 грн. та 1716,13 грн., оскільки пеня нарахована в межах шестимісячного строку на її нарахування, встановленого ст. 232 ГК України, та пред'явлена до стягнення в межах річного строку на її стягнення, встановленого ст. 258 ЦК України.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам апеляційної скарги, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ ", м. Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року у справі № 904/581/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року у справі № 904/581/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 01.07.2016 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков