Постанова

від 29.06.2016 по справі 915/368/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р.Справа № 915/368/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Жекова В.І., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

За участю представників сторін:

від Снігурівського професійного ліцею - Шевченко Т.В. за довіреністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Снігурівського професійного ліцею

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 р.

у справі №915/368/16

за позовом Снігурівського професійного ліцею

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.2011

ВСТАНОВИВ

У березні 2016 Снігурівський професійний ліцей звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.), в якій просив визнати недійсним договір про спільну діяльність, укладений 01.09.2011 між ФОП ОСОБА_2 та Снігурівським професійним ліцеєм.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 (суддя Фролов В.Д.) провадження у справі припинено.

У мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, пославшись на приписи п.2 ч.1 ст.80 ГПК України зазначив, що є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. А саме, у справі №915/2204/15 Снігурівський професійний ліцей просив суд визнати недійсним договір від 01.09.2011 року, укладеним між Снігурівським професійним ліцеєм та ФОП ОСОБА_2 За результатами розгляду справи №915/2204/15 24.02.2016 винесено рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Дане рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили 12.03.2016 року. Суд першої інстанції зазначив, що у справі №915/368/16 позивач на тих же підставах, а саме, з посиланнями на ст. 203, 215 ЦК України, просить суд визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.2011, укладеним між Снігурівським професійним ліцеєм та ФОП ОСОБА_2

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про припинення провадження у справі №916/368/16 за позовом Снігурівського професійного ліцею до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.2011 на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погодившись з даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернувся Снігурівський професійний ліцей з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 по справі №915/368/16 та справу передати на розгляд господарського суду Миколаївської області.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та є такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як зазначає апелянт, в оскаржуваній ухвалі суд зазначає, що є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а саме рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 р. по справі № 915/2204/15, яке набрало законної сили 12.03.2016.

Проте, скаржник не погоджується із таким твердження суду та зазначає, що із справи №915/2204/15 вбачається, що Снігурівський професійний ліцей (позивач по справі) просив суд визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.2011 р., який укладений між ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) та Снігурівським професійним ліцеєм. За результатами розгляду справи № 915/2204/15 судом винесено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на п.п. 3.12 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», апелянт зазначає, що предметом позову по обох справах, справа №915/2204/15 та №915/368/16, є вимога Снігурівського професійного ліцею визнати недійсним договір про спільну діяльність, проте, підстави позовів є різними.

Так, за твердженням апелянта, по справі №915/2204/15, свої доводи щодо недійсності договір про спільну діяльність ліцей обґрунтовує порушенням вимог ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме його суперечність чинному законодавству ст. 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 р. №992 «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики».

По справі №915/368/16, за твердженням апелянта, підставами для недійсності договору про спільну діяльність є порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст.ст. 203, 2015 ЦК України, 207 ГК України, а саме, його суперечність чинному законодавству ст. 235 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка була чинна на момент укладення договору.

З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що підстави позовів по справі №915/2204/15 та №915/368/16 є різними. Вказані обставини, за твердженням апелянта, суду першої інстанції були відомі, але безпідставно не були взяті до уваги.

Також, апелянт зазначає, що не погоджується із твердженням суду, про те що оскільки в обох судових справах міститься посилання на ст.ст. 203, 215 ЦК України, як обґрунтування недійсності договору про спільну діяльність, то, відповідно, підстави обох позовів є одній й ті ж, оскільки, відповідно до пп. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм.

Таким чином, скаржник вважає, що у всіх випадках розгляду спорів про визнання правочинів недійсними застосовуються загальні підстави недійсності правочинів встановлені ст. 203, 2015 ЦК України, окрім випадків коли недійсність правочину встановлена іншими нормами законодавства України. Проте в кожному випадку, суд встановлює в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Проте, за твердженням апелянта, з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не розглянув доводи Снігурівського професійного ліцею, яким конкретним нормам чинного законодавства не відповідає договір про спільну діяльність на які посилався останній, при поданні позовних заяв по справах №915/2204/15 та №915/368/16.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що розглядаючи даний спір, суд першої інстанції на зазначені вище вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи уваги не звернув та безпідставно виніс ухвалу про припинення провадження у справі, замість розгляду спору по суті з прийняттям відповідного рішення, у зв'язку із чим оскаржувана ухвала підлягає скасування, а справа направленню до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 р. апеляційну скаргу Снігурівського професійного ліцею на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 р. по справі №915/368/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №355 від 24.06.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Богатиря К.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2016 р. для розгляду апеляційної скарги Снігурівського професійного ліцею на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 р. по справі №915/368/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Мишкіної М.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. апеляційну скаргу Снігурівського професійного ліцею на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 р. по справі №915/368/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Мишкіної М.А.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка представника відповідача, який був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, та явка якого не визнавалась обов'язковою, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, заслухавши представника позивача, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Снігурівського професійного ліцею підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припиняючи оскаржуваною ухвалою провадження у даній справі на підставі вказаної норми, господарський суд першої інстанції послався на те, що є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а саме рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 р. по справі № 915/2204/15, яке набрало законної сили 12.03.2016.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що у справі №915/368/16 позивач на тих же підставах, а саме з посиланнями на ст. 203, 215 ЦК України, просить суд визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.2011, укладеним між Снігурівським професійним ліцеєм та ФОП ОСОБА_2

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з наведеними доводами господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для припинення провадження у даній справі, зважаючи на наступне.

В пункті 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Колегія суддів зазначає, що із рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 р. по справі №915/2204/15 вбачається, що предметом позову була вимога позивача про визнання недійсним договору від 01.09.2011 про спільну діяльність. Підставою позову зазначено, що даний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме ст. 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» та п. 2 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики» в частині відсутності дозволу з боку обласного Управління освіти і науки на укладення договору, що є істотним порушенням і тягне за собою недійсність правочину.

У справі №915/368/16 предметом позову є вимога позивача про визнання недійсним договору від 01.09.2011 про спільну діяльність. Підставами недійсності договору про спільну діяльність позивачем визначено порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст.ст. 203, 215 ЦК України, 207 ГК України, а саме, його суперечність чинному законодавству ст. 235 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка була чинна на момент укладення договору.

Так, у позові Снігурівського професійного ліцею з посиланням на ст. 1130 ЦК України, ст. 13 ГК України, пп. 89 п.3 «Положення про Міністерство освіти і науки України», ч.ч. 1, 2 ст. 78, ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, ст. 207 ГК України зазначено, що сторонами в момент укладення договору не дотримано даних положень чинного законодавства, а також, спірний договір про сумісну діяльність є недійсним у зв'язку з тим, що під виглядом спільної виробничої діяльності майно державного підприємства фактично використовується приватною комерційною структурою, тобто, фактично на підставі вказаного договору про спільну виробничу діяльність здійснюється прихована оренда державного майна, що відбувається без погодження з розпорядником майна та органом управління підприємством МОН України.

Отже, позивач вважає, що в порушення вимог Земельного кодексу України, Снігурівський професійний ліцей, будучи лише постійним користувачем землі, неправомірно розпорядився земельною ділянкою, власником якої є держава.

Таким чином, судова колегія відзначає, що хоч предмет позову у справах №915/2204/15 та №915/368/16 є тотожним, проте, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, тобто, підстави позову є у даних справах різними.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що прийняття господарським судом Миколаївської області рішення від 24.02.2016 р. по справі №915/2204/15 не є підставою для припинення провадження у справі №915/368/16.

Не є обґрунтованими й посилання суду першої інстанції на те, що у справі №915/368/16 позивач на тих же підставах, а саме, з посиланнями на ст. 203, 215 ЦК України, просить суд визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.2011, укладеним між Снігурівським професійним ліцеєм та ФОП ОСОБА_2, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, судова колегія відзначає, що загальні підстави недійсності правочинів встановлені ст. 215 ЦК України застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Проте, розглядаючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду першої інстанції про те, що предмет та підстави позову у даній справі та у справі №915/2204/15 є ідентичними не відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим ним зроблено неправильний висновок про наявність підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п.2. ч. 1 статті 80 ГПК України.

Згідно з ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 у справі №915/368/16 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд господарського суду Миколаївської області у зв'язку з невідповідністю викладених в ухвалі висновків суду, обставинам справи та допущеним судом при її винесенні порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2016 скасувати.

Справу №915/368/16 передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Мишкіна М.А.