Ухвала

від 24.06.2016 по справі 761/17329/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17329/15-ц

Провадження № 4-с/761/234/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бойко Марії Дмитрівни про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в :

Заявник - представник ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» Кузьмич-Браток Р.А. звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із зазначеною скаргою, де просив суд визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бойко М.Д. із винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому провадженню №51008662, скасувати її та зобов»язати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа за №761/17329/15-ц від 11.12.2016 року.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що по теперішній час рішення суду, на підставі якого було видано вказаний виконавчий лист про стягнення з боржника на користь підприємства заявника коштів не виконано, а державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» без значення конкретних обставин такого винесення, тобто таких, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження, а тому представник стягувача вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні представник скаржника просив скаргу задовольнити в повному обсязі з викладених у ній підстав.

Суб'єкт оскарження, Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в судове засідання свого представника не направив, хоча надав суду заперечення проти скарги, де вказав про правомірність оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки за відсутності коду ЄДРПОУ підприємства боржника, що є нерезидентом України, перевірити наявність майна та коштів на рахунках в банках неможливо.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 т. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 14.12.2015 року Шевченківським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.09.2011 року про стягнення з компанії FIDELITYForMachinery&EquipmentSAL (Холдинг) (Ліванська республіка, Бейрут, Адлейх, вул. Мечака, ЧаміБілдінг, офіс 602) на користь TOB «Міжнародна Юридична Компанія «Гапоненко Роман і Партнери» (Україна, 01033, вул. Шота Руставелі, Г-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 36351411) рахунок № 26000455008370 відкритий в AT «ОТП БАНК», код банку (МФО) 300528, коштів в сумі - 8 668 Євро і 17 центів.

Як вбачається із копії оскаржуваної постанови, то саме 04.05.2016 року вказаний виконавчий лист було подано разом із заявою про його примусове виконання до відділу ДВС.

06.05.2016 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої

хби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко М.Д. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження керуючись

ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що перевірити наявність у боржника коштів не вбачається можливим з огляду на те, що він не є резидентом України та не має коду ЄДРПОУ.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За умовами п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», на яку як на підставу у винесенні оскаржуваної постанови послався державний виконавець, визначено, що відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, шо виключають здійснення виконавчого провадження.

Обгрунтоваючи оскаржувану постанову державного виконавця відділу ДВС державний виконавець керувався ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також тим, що у зв'язку із відсутністю ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності боржника відсутня можливість зробити запит до органів ДПС України для перевірки розрахункових рахунків відкритих у банківських установах.

Однак, відповідно до ч. 5 сг.52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Між тим, вимогами ч.2 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Зважаючи на це, під час подання заяви про прийняття до виконання вищевказаного виконавчого листа стягувачем було зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підприємство боржника має частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТОС АКТИВ» (код ЄДРПОУ: 37996412), що відповідно до чинного законодавства є його майном.

Вказані обставини вказують на те, що державний виконавець володів інформацією про інше майно боржника, на яке можливо звернути стягнення у відповідності до вимог ч.5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

За умовами ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, : з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувана і боржника, їх «знаходження (/для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування фізичних осіб), а також індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника для фізичних осіб, тощо.

Між тим, за умовами п.3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій, пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Крім того, за умовами правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-62цс14 від 24 червня 2014 року, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номеру боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Згідно вимог ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

При цьому, ні представник боржника, ні ВДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві не надали доказів правомірності оскаржуваних дій з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження із вчасно отриманого в ДВС виконавчого листа.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи викладене, відсутність інформації про ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а він самостійно вправі отримати інформацію про відповідні ідентифікуючи ознаки підприємства та наявна інформація не перешкоджала державному виконавцю звернути стягнення на те майно боржника, про яке йому було відомо, а тому державний виконавець у своїй постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження не обґрунтував обставин, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження, що наслідком визнання її неправомірною та скасування, а відтак скарга в цій частині підлягає задоволенню.

В той же час, суд не знаходить підстав для зобов»язання державного виконавця відділу ДВС відкрити виконавче провадження, оскільки вказана вимога не узгоджується із змістом ст.387 ЦПК України та не вказує на поновлення прав скаржника, так як вирішення питання про прийняття виконавчого листа до виконання державний виконавець вправі вирішити самостійно, а суд не вправі вказувати йому на це.

Керуючись ст. 11, 17, 18, 29, 30, 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 383-387 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за №51008662 від 06.05.2016 року, винесену державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бойко М.А.

Зобов»язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, на виконанні якого перебувають вказані матеріали, розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 14.12.2015 року по справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: