Постанова

від 21.06.2016 по справі 813/6518/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року Справа № 813/6518/15

10 год. 23 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

представник позивача Семеренко П.Я.,

представник відповідача Дорош А.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» (далі - позивач, ТОВ «НВП «ІМВО») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005742202 від 30.10.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість 220179,00 грн., в т.ч. за основним платежем 146786,00 грн. та штрафними санкціями 73393,00 грн.; № 0003752202 від 30.10.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток 202662,00 грн., в т.ч. за основним платежем 135108,00 грн. та штрафними санкціями 67554,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 19.10.2015 року є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогам податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення - протиправні та такі, що слід скасувати. Усі господарські операції між позивачем та його контрагентами були реальними, товарними, мали наслідком зміни майнового стану позивача та становлять суть господарської діяльності ТОВ «НВП «ІМВО». До перевірки перевіряючим надано усю необхідну первинну документацію, що також долучена до матеріалів справи. Крім того, суми, включені до валових витрат, які виникли за результатами взаємовідносин між позивачем та усіма його контрагентами, визначені правомірно, як і правомірно включено суми податкового зобов'язання до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях від 29.03.2016 року за вх. № 7497 /Т.1, а.с.90-91/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 21.01.2016 року за вх. № 1330 /Т.1, а.с.67-70/. Зазначив, що покликання викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив, що як до перевірки, так і до матеріалів справи долучено документацію на підтвердження реальності господарських операцій, що містить ряд недоліків: відсутня інформація щодо обсягу та вартості виконаних робіт у актах виконаних робіт, неможливо встановити обсяг виконаних робіт у видаткових накладних тощо. Особливу увагу акцентовано на тому, що визначені у наданих до перевірки первинних документах відомості виключають хронологічний порядок здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також не надано до перевірки акту прийому - передачі обладнання для монтажу підрядним організаціям. Пояснив, що на прохання контролюючого органу надати такі документи зазначено, що передача обладнання для монтажу підрядним організаціям не передбачена ні чинним законодавством, ні угодами, укладеними із підрядниками. На переконання відповідача, позивач здійснює реалізацію обладнання замовникам раніше від дати отримання придбаних монтажних робіт при реалізації даного обладнання, всупереч умовам договору. Крім того, позивач вартість робіт по монтажу обладнання, отриманих від підрядних організацій, відображає у складі витрат на збут, не відображаючи їх у складі собівартості виготовленої продукції. Таким чином, як вважає відповідач, вказане не дає можливості пов'язати витрати з придбання монтажних робіт в ТОВ «ТТрейд», ТОВ «Монтажторг», ТОВ «Ай.ТІ.ЕС.Сервіс» з фінансово-господарською діяльністю позивача. З врахуванням викладеного, оскаржувані рішення контролюючого органу прийняті відповідно до та у межах чинного податкового законодавства, а тому такі слід залишити в силі, а у задоволенні позову - відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «НВП «ІМВО» зареєстроване як юридична особа 18.02.1993 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 19177304 /Т.1, а.с.57-62/.

Позивача взято на податковий облік ДПІ у Галицькому районі м. Львова 24.02.1993 року /Т.1, а.с.12/.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, про що складено акт № 1926/13-04-22-02/19177304 від 19.10.2015 року /Т.1, а.с.11-56/.

Вказаним актом зафіксовано наступні порушення ТОВ «НВП «ІМВО»:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, п.п. 138.10 ст. 138, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в 2014 році на суму 135108,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 146786,00 грн., в т.ч. в травні 2014 року на суму 32453,00 грн., в листопаді 2014 року на суму 85833,00 грн., в грудні 2014 року на суму 28500,00 грн.;

- п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, а саме позивачем занижено орендну плату за землю у періоді з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року на суму 703584,90 грн.;

- п.п.164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 пр.п168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 246,96 грн.;

- встановлено помилкові нарахування в Податковому розрахунку з нарахованого та виплаченого доходу з ознакою доходу « 126» (додаткове благо) по ОСОБА_6 та ОСОБА_4. чим порушено п. 51.1 ст. 51 пп «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України;

- п. 3.1 п. 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 1219,05 грн. /Т.1, а.с.56/

У зв'язку з виявленням вище перелічених порушень податкового законодавства, контролюючим органом прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0005742202 від 30.10.2015 року за платежем податок на прибуток в сумі 202662,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67554,00 грн.);

- № 0005752202 від 30.10.2015 року за платежем податок на додану вартість в сумі 220179,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73393,00 грн.) /Т.1, а.с.9, 10/.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення безпідставними та протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, значний вплив на формування показників податкових зобов'язань у визначеному в акті перевірки періоді мали контрагенти позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТрейд», товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажторг», товариство з обмеженою відповідальністю «Ай.Ті.Ес.Сервіс» на підставі правочинів з виконання робіт, надання послуг, а також щодо реалізації власно виготовленої продукції та зазначених робіт кінцевим замовникам - Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел», Товариству з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна», Товариству з обмеженою відповідальністю «Сток Матрікс логістик», Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл», Товариству з обмеженою відповідальністю «Бембі», Приватному підприємству «ТД «Галпідшипник», Товариству з обмеженою відповідальністю «Інпак», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5

Відповідно до п. 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) такий регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона) (підп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПК України).

Згідно з підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. ПК України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, досліджуючи витрати позивача, за результатами вказаних господарських операцій, при визначенні оподатковуваного доходу платника слід враховувати факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Додатково слід звернути увагу, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2008 року у справі №21-2224во07 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 3384485) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року у справі К/800/49325/13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 39082958 та 39082954).

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом при оцінці реальності вказаних операцій та наданні оцінки правомірності визначення податкових зобов'язань ТОВ «НВП «ІМВО» встановлено наступне.

ТОВ «ТТрейд» зареєстроване як юридична особа 28.02.2012 року, ідентифікаційний код 3808119 /Т.1, а.с.98-99, 100-101/ та відповідно до свідоцтва №200038693 зареєстроване платником податку на додану вартість з 30.03.2012 року /Т.1, а.с.102/, відомості про перебування юридичної особи в процесі припинення, в процесі провадження у справі про банкрутство, санації чи державної реєстрації припинення - відсутні /Т.1, а.с.103-109/.

Судом встановлено що ТОВ «НВП «ІМВО» (замовник) та ТОВ «ТТрейд» (виконавець) уклали договір № 1512МО від 15.03.2012 року /Т.1, а.с.92-97/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання власними силами і засобами на власний ризик робіт зі складання та встановлення на об'єкті кінцевого замовника стелажів металевих збірно-розбірних виробництв замовника, в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Конкретний об'єкт кінцевого замовника, на якому виконуються роботи виконавцем, визначається сторонами в письмовому замовленні. Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору. Місце, терміни встановлення продукції, вартість виконаних робіт, умови оплати та інші умови вказуються в письмових замовленнях, які є невід'ємними частинами даного договору, письмове замовлення вважається погодженим сторонами у випадку його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплене печатками.

Слід зазначити, що виконавець зобов'язується своїми силами і засобами встановити продукцію за адресою і у терміни вказані замовником та погодженими сторонами у відповідному письмовому замовленні у відповідності до Інструкції по встановленню і обслуговуванню стелажу, яка є невід'ємною частиною договору. Ціни та порядок розрахунків за виконані роботи визначаються сторонами у замовленні.

Так, у зв'язку з укладенням вказаного договору ТОВ «НВП «ІМВО» уклало договори:

- № 58322 від 23.09.2013 року з ТОВ «АТБ-Маркет» (покупець) /Т.1, а.с.110-114/, відповідно до якого постачальник зобов'язується виконати поставку та монтаж стелажної продукції за ціною, в асортименті та кількості, які зазначені в додатку № 1.1 та Додатку № 1.2 до Договору у відповідності з технічними характеристиками, зазначеними в додатку № 2 до договору та технічними завданнями «TZ.ATB.KRASYLIVKA.IMVO.1309-01» (додаток № 3), що є невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити їх у порядку, передбаченому договором. Загальна сума договору - 3050000,04 грн., в т.ч. ПДВ - 508333,34 грн. Постачальник зобов'язується виконати поставку обладнання в асортименті та кількості, які зазначені в Додатку № 1.1 та Додатку № 1.2 на умовах DDP склад покупця, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Красилівка, пров. Димерський,4 відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів міжнародної торгівельної палати Інкотермс-2010;

- № 01Ст0514 від 19.05.2014 року з ТОВ «Сток Матрікс Логістік» (замовник) /Т.1, а.с.133-135/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 07Ст1013 від 31.10.2013 року з ПП «Торговий дім «Галпідшипник» (замовник) /Т.1, а.с.156-162/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити, передати у власність замовника та встановити, а замовник прийняти та оплатити на умовах договору стелажі металеві збірно-розбірні марки СТПМ.120 в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікації поставки до даного договору, яка стає невід'ємною частиною договору після її підписання; загальна вартість продукції складає 1129643,00 грн. і включає в себе вартість елементів стелажів, вартість доставки та вартість встановлення продукції, а також всі та будь-які інші витрати виробника на виконання договору;

- № 03Ст0514 від 29.05.2014 року з ТОВ «Інпак» (замовник) /Т.1, а.с.181-185/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику визначається у специфікаціях, які після їх підписання стає невід'ємною частиною договору; загальна вартість продукції , порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 10Ст1013 від 25.10.2013 року з ФОП ОСОБА_5 (замовник) /Т.1, а.с.191-192/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовнику, а замовник прийняти та оплатити на умовах договору продукцію - або стелаж/стелажі, стелажна система/стелажні системи, стелажне обладнання; точна номенклатура, комплектність, кількість, ціни на продукцію, яка постачається замовнику, визначаються в рахунках-фактурах та/або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору; вартість продукції, яка поставляється за договором вказується в рахунках-фактурах і може включати в себе вартість елементів стелажів, вартість їх доставки та встановлення на об'єкті замовника.

За усіма переліченими договорами до матеріалів справи представлено усі специфікації та додатки.

Крім цього, на підтвердження реальності вказаних господарських договорів, представником позивача до матеріалів справи долучено: замовлення на виконання робіт від замовників за переліченими вище договорами, копії видаткових накладних на видачу товарно-матеріальних цінностей, послуг; акти виконаних робіт підписаних між позивачем та виконавцем ТОВ «ТТрейд» /Т.1, а.с.122-132, 141-155, 168-180, 186-190, 193-200/.

ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» зареєстроване як юридична особа 13.09.2011 року, код ЄДРПОУ 37696396 /Т.1, а.с.207-213/, відомості про перебування юридичної особи в процесі припинення, в процесі провадження у справі про банкрутство, санації чи державної реєстрації припинення - відсутні.

Судом встановлено, що ТОВ «НВП «ІМВО» (замовник) та ТОВ «ТТрейд» (виконавець) уклали договір № 1411МО від 15.11.2011 року /Т.1, а.с.201-206/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання власними силами і засобами на власний ризик робіт зі складання та встановлення на об'єкті кінцевого замовника стелажів металевих збірно-розбірних виробництв замовника, в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Конкретний об'єкт кінцевого замовника, на якому виконуються роботи виконавцем, визначається сторонами в письмовому замовленні. Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору. Місце, терміни встановлення продукції, вартість виконаних робіт, умови оплати та інші умови вказуються в письмових замовленнях, які є невід'ємними частинами даного договору, письмове замовлення вважається погодженим сторонами у випадку його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплене печатками.

Слід зазначити, що виконавець зобов'язується своїми силами і засобами встановити продукцію за адресою і у терміни вказані замовником та погодженими сторонами у відповідному письмовому замовленні відповідно до Інструкції по встановленню і обслуговуванню стелажу, яка є невід'ємною частиною договору. Ціни та порядок розрахунків за виконані роботи визначаються сторонами у замовленні.

Так, у зв'язку з укладенням вказаного договору ТОВ «НВП «ІМВО» уклало договори:

- № 07Ст1014 від 21.10.2014 року з ТОВ «Рабен Україна» (замовник) /Т.1, а.с.214-219/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 05СТ1014 від 13.10.2014 року з ТОВ «Ренус Ревайвел» (замовник) /Т.1, а.с.235-239/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях.

За усіма переліченими договорами до матеріалів справи представлено усі специфікації та додатки.

Крім цього, на підтвердження реальності вказаних господарських договорів, представником позивача до матеріалів справи долучено: замовлення на виконання робіт від замовників за переліченими вище договорами, копії видаткових накладних на видачу товарно-матеріальних цінностей, послуг; акти виконаних робіт підписаних між позивачем та виконавцем ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» /Т.1, а.с.222-234, 242-248/.

ТОВ «Монтажторг» зареєстроване як юридична особа 21.11.2012 року, код ЄДРПОУ 38474385, відповідно до свідоцтва № 200090557 з платником податку на додану вартість з 01.01.2013 року /Т.2, а.с.3-8, 9, 10-11,14/, відомості про перебування юридичної особи в процесі припинення, в процесі провадження у справі про банкрутство, санації чи державної реєстрації припинення - відсутні.

Судом встановлено, що ТОВ «НВП «ІМВО» (замовник) та ТОВ «Монтаж торг» (виконавець) уклали договір № 01МО213 від 14.02.2013 року /Т.1, а.с.249-252, Т.2, а.с.1/, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання власними силами і засобами на власний ризик робіт зі складання та встановлення на об'єкті кінцевого замовника стелажів металевих збірно-розбірних виробництв замовника, в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Конкретний об'єкт кінцевого замовника, на якому виконуються роботи виконавцем, визначається сторонами в письмовому замовленні. Замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору. Місце, терміни встановлення продукції, вартість виконаних робіт, умови оплати та інші умови вказуються в письмових замовленнях, які є невід'ємними частинами даного договору, письмове замовлення вважається погодженим сторонами у випадку його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплене печатками.

Слід зазначити, що виконавець зобов'язується своїми силами і засобами встановити продукцію за адресою і у терміни вказані замовником та погодженими сторонами у відповідному письмовому замовленні у відповідності до Інструкції по встановленню і обслуговуванню стелажу, яка є невід'ємною частиною договору. Ціни та порядок розрахунків за виконані роботи визначаються сторонами у замовленні.

Так, у зв'язку з укладенням вказаного договору ТОВ «НВП «ІМВО» уклало договори:

- № 02Ст0714 від 08.07.2014 року з ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» /Т.2, а.с.16-20/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 05Ст0714 від 14.07.2014 року з ТОВ «Бембі» /Т.1, а.с.29-33/, відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях.

За усіма переліченими договорами до матеріалів справи представлено усі специфікації та додатки.

Крім цього, на підтвердження реальності вказаних господарських договорів, представником позивача до матеріалів справи долучено: замовлення на виконання робіт від замовників за переліченими вище договорами, копії видаткових накладних на видачу товарно-матеріальних цінностей, послуг; акти виконаних робіт підписаних між позивачем та виконавцем ТОВ «Монтажторг» /Т.2, а.с.24-28, 36-20/.

Представником позивача крім вказаного до матеріалів справи долучено копії технічних завдань на виконання замовлень за вказаними договорами, виконавцями по яких були саме ТОВ «ТТрейд», ТОВ «Монтажторг» та ТОВ Ай.Ті.Ес.Сервіс», копії банківських виписок, які підтверджують факт проведення розрахунків між позивачем та його контрагентами, в т.ч. і монтажними організаціями /Т.2, а.с.57-92, 101-215/.

Щодо покликань відповідача викладених в акті перевірки та письмовому заперечення проти позову щодо того, що надані до перевірки документи виключають хронологічний порядок здійснення господарських операцій, а саме: виконані роботи монтажу обладнання придбані пізніше від реалізації обладнання замовнику, суд вважає, що такі не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Судом встановлено, що договори позивача з ТОВ «ТТрейд», ТОВ «Ай.Ті.Ес.Систем» та ТОВ «Монтажторг» містять аналогічні істотні умови договорів, зокрема, предметом таких визначено складання та встановлення на об'єкті кінцевого замовника стелажів металевих збірно-розбірних виробництва замовника.

В той же час, договори позивача із замовниками мають своїми предметами виконання та поставку стелажної системи; передання у власність замовника та встановлення стелажних металевих збірно-розбірних в комплекті та/або елементи до них - продукцію. Зокрема, у специфікаціях до договорів із кінцевими замовниками визначено перелік продукції.

Представник позивача пояснив, що кінцевим замовникам поставлялися комплектуючі товари для складання відповідних металевих конструкцій. На переконання позивача, терміном «продукція» охоплюється як складена завершена металева конструкція, так і елементи до такої.

Слід зазначити, що з аналізу вище переліченої первинної документації, судом встановлено наступну хронологію дій позивача щодо ведення своєї господарської діяльності в контексті оспорюваних господарських операцій:

1. позивачем підписано угоди з ТОВ «ТТрей», ТОВ «Ай.Ті.Ес.Систем», ТОВ «Монтажторг» (безпосередні виконавці);

2. позивачем укладено договори з кінцевими замовниками;

3. позивачем подано замовлення виконавцям;

4. позивачем виписано кінцевим замовникам видаткові накладні на комплектуючі для складення відповідних конструкцій;

5. підписано акти виконаних робіт між позивачем та кінцевим замовником;

6. підписано акти виконаних робіт між позивачем та безпосередніми виконавцями.

Представник позивача пояснив, що порушення, на перший погляд, хронологічного порядку вчинення перелічених дій зумовлено специфікою господарських операцій, однак, фактично позивач виготовляє комплектуючі, продає відповідні комплектуючі кінцевим замовникам, а безпосередні виконавці їх монтують.

Крім того, позивач у своїй господарській діяльності широко використовує весь спектр послуг, який надається спеціалізованими монтажними організаціями для здійснення виготовлення продукції ще з початку його реєстрації суб'єктом господарювання, а різниця між терміном відвантаження (поставки) продукції замовником та здійсненням монтажів на об'єктах кінцевих замовників, зумовлена особливостями самих договорів укладених з кінцевими замовниками. Зокрема, підписання актів позивачем з безпосередніми виконавцями здійснювалось після встановлення відсутності претензій до роботи зі сторони кінцевих замовників.

Суд вважає за доцільне зазначити, що під господарською діяльністю відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України). Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч.1 ст. 838 Цивільного кодексу України).

На переконання суду, обставини, які зафіксовані у акті перевірки як такі, що виключають хронологічний порядок здійснення господарської діяльності підтверджують фактичне виконання договорів, свідчать про реальність господарських операцій та спростовують доводи відповідача про неможливість проведення цих робіт, та як справедливо зазначено представником позивача, закон не містить жодних вимог щодо послідовності укладення господарських договорів чи заборон щодо укладення в першу чергу договорів про надання послуг, а пізніше договорів підряду на їх виконання.

Слід зауважити, що відповідач висловлює сумніви щодо реальності виконання підрядниками позивача робіт з монтажу відповідних металевих конструкцій, однак, не надає жодних доказів на підтвердження виконання таких робіт іншими ніж підрядники позивача виконавцями.

Щодо зауважень контролюючого органу до видаткових накладних в частині неможливості встановити, що вартість монтажних робіт придбаних у безпосередніх виконавців згідно з актами виконаних робіт включено до вартості реалізованого кінцевому замовнику, суд встановив наступне.

Як зазначалось попередньо, відповідно до специфікацій (додатків договорів) із кінцевими замовниками позивачем передавалось саме обладнання, за цінами, які включають в себе вартість елементів стелажів, доставки та вартість встановлення продукції.

Так, контролюючий орган вважає порушенням податкового законодавства відображення позивачем вартості робіт по монтажу, отриманих від підрядних організацій у складі витрат на збут (рах. 93), не відображаючи їх у складі собівартості виготовленої продукції.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Відповідно до п. 10-11 Положення собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.п. 17, 19 Положення Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація,ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

З врахуванням викладеного, вказані покликання позивача є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Крім цього, представником позивача спростовано покликання контролюючого органу про не надання до перевірки актів прийому-передачі обладнання для монтажу підрядним організаціям, оскільки, як зазначив представник позивача, у договорах визначено, що підрядники своїми силами і засобами встановлюють продукцію на відповідних об'єктах, а сама продукція надавались позивачем кінцевому замовнику на підставі видаткових накладних, а не субпідряднику.

Також зазначено, що позивач правильно зафіксував усю інформацію у первинній документації, зокрема, в спростування тверджень про відсутність відображення в актах приймання передачі інформації про зміст господарської операції та її вимірники у натуральному виразі.

Так, відповідно до 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Мністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту акту перевірки, встановлено, що відповідачем невірно викладено вказану норму Положення, зокрема зазначено: … зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вимірі) /Т.1, а.с.17/ всупереч у натуральному та/або вартісному виразі. Саме альтернативність вказаного реквізиту підтверджує правомірність відображення вартісного виміру господарської операції з виконання робіт та додатково підтверджено вказаними актами приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, як справедливо зазначив представник позивача зміст господарських операцій між позивачем та безпосередніми виконавцями визначений у п. 4.1 укладених з ТОВ «ТТранс», ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» та ТОВ «Монтажторг» договорів.

Відповідність господарських операцій з вказаними контрагентами меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, додатковими угодами до договорів, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентом позивачу накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з його контрагентами, належності витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуто, зокрема, відсутність факту завищення витрат на збут та заниження податку на прибуток у зв'язку з цим на суму 135108,00 грн. Крім того, на думку суду, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача, а також підтверджують зміни у майновому стані позивача у зв'язку з веденням такої саме з вказаними контрагентами, а отже і про відсутність факту заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з переліченими вище юридичними особами, як це зазначено в акті перевірки від 19.10.2015 року.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню, а саме: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 1457 від 18.11.2015 року на підтвердження сплати судового збору в сумі 6342,61 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу /Т.І, а.с.3/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0005742202 від 30.10.2015 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0005752202 від 30.10.2015 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» (м. Львів, вул. Шота Руставелі, 30/8; ЄДРПОУ 19177304) з Державної податкової інспекції у Галицькому районі Державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39508163), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір у сумі 6342 (шість тисяч триста сорок дві) грн. 61 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.