Постанова

від 04.03.2019 по справі 813/6518/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №813/6518/15

адміністративне провадження №К/9901/26498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 (суддя Кравців О.Р.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 (судді Улицький В.З., Гулида Р.М., Кузьмич С.М.)

у справі № 813/6518/15 (876/5187/16)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ІМВО

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ІМВО (далі - позивач, ТОВ Науково-виробниче підприємство ІМВО ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 № 0005742202 та № 0005752202.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.09.2015 по 09.10.2015 (термін проведення перевірки продовжено на 5 робочих днів), на підставі направлень від 07.09.2015 та від 10.09.2015 № 558, № 583, № 559, № 569, № 570, № 561, № 560, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 78.2 статті 78, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ НВП ІМВО з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 19.10.2015 № 1926/13-04-22-02/19177304 та встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 135 108 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 146 786 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 30.10.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005752202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 220 179 грн., у тому числі 146 786 грн - за основним платежем, 73 393 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0005742202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 202 662 грн., в тому числі 135 108 грн. - за основним платежем та 67 554 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані висновки, як і доводи касаційної скарги, ґрунтуються на твердженні податкового органу, що позивачем завищено витрати на збут за рахунок включення до складу витрат податкового кредиту вартості придбаних монтажних робіт з ТОВ ТТрейд , ТОВ Монтажторг , ТОВ Ай Ті Ес Сервіс , оскільки з наданих до перевірки документів неможливо встановити, що вартість монтажних робіт, придбаних у вказаних контрагентів, включено до вартості реалізованого обладнання. Крім того, роботи по монтажу обладнання придбані пізніше ніж оформлено документи на реалізацію товару замовнику. Також, позивачем не надано до перевірки акти прийому-передачі обладнання для монтажу підрядним організаціям. Вказане не дає можливості пов'язати витрати з придбання монтажних робіт з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку , зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. ( підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ТОВ НВП ІМВО (замовник) та ТОВ ТТрейд , (виконавець) уклали договір № 1512МО від 15.03.2012, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання власними силами і засобами на власний ризик робіт зі складання та встановлення на об'єкті кінцевого замовника стелажів металевих збірно-розбірних виробництв замовника, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Так, у зв'язку з укладенням вказаного договору ТОВ НВП ІМВО уклало договори:

- № 58322 від 23.09.2013 з ТОВ АТБ-Маркет (покупець), відповідно до якого постачальник зобов'язується виконати поставку та монтаж стелажної продукції за ціною, в асортименті та кількості, які зазначені в додатку № 1.1 та Додатку № 1.2 до Договору у відповідності з технічними характеристиками, зазначеними в додатку № 2 до договору та технічними завданнями TZ.ATB.KRASYLIVKA.IMVO.1309-01 (додаток № 3), що є невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити їх у порядку, передбаченому договором. Загальна сума договору - 3050000,04 грн., в т.ч. ПДВ - 508333,34 грн. Постачальник зобов'язується виконати поставку обладнання в асортименті та кількості, які зазначені в Додатку № 1.1 та Додатку № 1.2 на умовах DDP склад покупця, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Красилівка, пров. Димерський,4 відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів міжнародної торгівельної палати Інкотермс-2010;

- № 01Ст0514 від 19.05.2014 з ТОВ Сток Матрікс Логістік (замовник), відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 07Ст1013 від 31.10.2013 з ПП Торговий дім Галпідшипник (замовник), відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити, передати у власність замовника та встановити, а замовник прийняти та оплатити на умовах договору стелажі металеві збірно-розбірні марки СТПМ.120 в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікації поставки до даного договору, яка стає невід'ємною частиною договору після її підписання; загальна вартість продукції складає 1129643,00 грн. і включає в себе вартість елементів стелажів, вартість доставки та вартість встановлення продукції, а також всі та будь-які інші витрати виробника на виконання договору;

- № 03Ст0514 від 29.05.2014 з ТОВ Інпак (замовник), відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику визначається у специфікаціях, які після їх підписання стає невід'ємною частиною договору; загальна вартість продукції , порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 10Ст1013 від 25.10.2013 року з ФОП ОСОБА_2 (замовник), відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовнику, а замовник прийняти та оплатити на умовах договору продукцію - або стелаж/стелажі, стелажна система/стелажні системи, стелажне обладнання; точна номенклатура, комплектність, кількість, ціни на продукцію, яка постачається замовнику, визначаються в рахунках-фактурах та/або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору; вартість продукції, яка поставляється за договором вказується в рахунках-фактурах і може включати в себе вартість елементів стелажів, вартість їх доставки та встановлення на об'єкті замовника.

За усіма переліченими договорами до матеріалів справи представлено усі специфікації та додатки.

Крім цього, на підтвердження реальності вказаних господарських договорів, представником позивача до матеріалів справи долучено: замовлення на виконання робіт від замовників за переліченими вище договорами, копії видаткових накладних на видачу товарно-матеріальних цінностей, послуг; акти виконаних робіт підписаних між позивачем та виконавцем ТОВ ТТрейд

Між ТОВ НВП ІМВО (замовник) та ТОВ Монтаж торг (виконавець) уклали договір № 01МО213 від 14.02.2013, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання власними силами і засобами на власний ризик робіт зі складання та встановлення на об'єкті кінцевого замовника стелажів металевих збірно-розбірних виробництв замовника, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Так, у зв'язку з укладенням вказаного договору ТОВ НВП ІМВО уклало договори:

- № 02Ст0714 від 08.07.2014 з ТОВ Агроскоп Інтернешнл , відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 05Ст0714 від 14.07.2014 з ТОВ Бембі , відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях.

За усіма переліченими договорами до матеріалів справи представлено усі специфікації та додатки.

Між ТОВ НВП ІМВО (замовник) та ТОВ Ай.Ті.Ес.Сервіс (виконавець) уклали договір № 1411МО від 15.11.2011, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання власними силами і засобами на власний ризик робіт зі складання та встановлення на об'єкті кінцевого замовника стелажів металевих збірно-розбірних виробництв замовника, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Так, у зв'язку з укладенням вказаного договору ТОВ НВП ІМВО уклало договори:

- № 07Ст1014 від 21.10.2014 року з ТОВ Рабен Україна (замовник), відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити на умовах цього договору стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях;

- № 05СТ1014 від 13.10.2014 року з ТОВ Ренус Ревайвел (замовник), відповідно до якого виробник зобов'язується виготовити і передати у власність замовника збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них; точна номенклатура, кількість, ціни, особливості виконання та інші характеристики продукції, яка постачається замовнику, визначається в Специфікаціях поставки до даного договору, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Загальна вартість продукції, порядок та строки оплати визначаються у специфікаціях.

За усіма переліченими договорами до матеріалів справи представлено усі специфікації та додатки.

На підтвердження реальності вказаних господарських договорів, представником позивача до матеріалів справи долучено: замовлення на виконання робіт від замовників за переліченими вище договорами, копії видаткових накладних на видачу товарно-матеріальних цінностей, послуг; акти виконаних робіт підписаних між позивачем та виконавцями.

Зазначені документи у сукупності містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в повній мірі підтверджують здійснення позивачем господарських операцій в межах власної господарської діяльності, дозволяють ідентифікувати контрагентів і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо посилання контролюючого органу, що роботи по монтажу обладнання придбані пізніше ніж оформлено документи на реалізацію товару замовнику, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що законодавством не встановлено обмежень щодо послідовності укладення договорів чи заборон щодо укладення в першу чергу договорів про надання послуг, а пізніше договорів підряду на їх виконання. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарські операції виконувалися на кожне окреме замовлення.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 813/6518/15 (876/5187/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко