Ухвала

від 09.06.2016 по справі 826/3876/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/800/41470/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року

у справі № 826/3876/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехремкомплект»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехремкомплект» (далі - ТОВ «Укртехремкомплект»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112201 від 20 січня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «Укртехремкомплект» 4 384,80 грн. судового збору на користь Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю платником реального характеру проведених операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Укртехремкомплект» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позову. Визнано неправомірним та скасовано оспорюваний акт індивідуальної дії.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укртехремкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртурпром ВС» за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1/26-52-22-01-11/34183825 від 08 січня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112201 від 20 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 473,50 грн. (214 402,00 грн. - основний платіж, 70 071,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Укртурпром ВС» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» робочих інструментів та будівельних матеріалів за нікчемними правочинами.

Такий висновок відповідачем зроблено з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в яких зазначено про неперебування ТОВ «Укртурпром ВС» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, неможливість фактичного здійснення ними господарської діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, а також викладено думки про те, що укладені названими суб'єктами господарювання з постачальниками та покупцями правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Крім того, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилалась на пояснення ОСОБА_3 (засновника та директора ТОВ «Укртурпром ВС») щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного товариства, а також на матеріали досудового слідства в кримінальних справах № 28-3597 та № 07-6068, відповідно яких ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» є фіктивним підприємством, створеним для конвертації безготівкових коштів у готівку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повну відмову в задоволенні позову та задовольняючи його, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними операціями з підстав їх підтвердження відповідними первинними документами, перебування ТОВ «Укртурпром ВС» та ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявності в них статусу платників податку на додану вартість.

Колегія суддів з такими доводами Київського апеляційного адміністративного суду погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому Верховний Суд України в постанові від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зазначив, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платнику податкових зобов'язань.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, цілком об'єктивно виходив з того, що представлені позивачем документи (рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості) не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних поставок.

Зокрема, товариством на підтвердження реального характеру розглядуваних операцій не подано транспортної документації, а також доказів на підтвердження зберігання робочих інструментів та будівельних матеріалів. Не обґрунтовано позивачем і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь.

Наведені обставини в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів ТОВ «Укртехремкомплект» свідчать про безтоварний характер спірних операцій та, відповідно, виключають правомірність їх відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва, яка є законною та обґрунтованою.

Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.