Рішення

від 30.06.2016 по справі 915/36/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 915/36/15

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Чирковій А.М.,

за участю представників сторін:

прокурор Коткова В.А., посвідчення № 035063 від 13.08.2015 року,

від позивача ОСОБА_1 довіреність № 19/10-05-58/6-16 від 06.01.2016 року,

від відповідача-1 представник не з'явився,

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.05.2016 року,

від третьої особи представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області,

57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 41,

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22,

до відповідача-1 Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області,

57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 33,

до відповідача-2 Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» ,

54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» ,

57555, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с.Василівка, вул. Лісна, 6,

про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року;

- визнання недійсним договору оренди землі від 16.01.2008 року, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Відкритим акціонерним товариством В«ОблсортнасіннєовочВ» , зареєстрованого 17.01.2008 року у Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» за № 040800700004;

- витребування у Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із постійним користуванням ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» земельної ділянки площею 0,96 га, вартістю 1049939,0 грн., кадастровий № 4820982200:09:000:0364, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року (головуючий суддя - Мавродієва М.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року скасовано, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 129 від 18.04.2016 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 915/36/15.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2016 року призначено головуючого суддю - Корицьку В.О.

Ухвалою суду від 19.04.2016 року (суддя - Корицька В.О.) справу № 915/36/15 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.05.2016 року.

Ухвалою суду від 18.05.2016 року розгляд справи відкладено на 07.06.2016 року у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників позивача та відповідача-1.

Ухвалою суду від 07.06.2016 року розгляд справи відкладено на 21.06.2016 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 21.06.2016 року розгляд справи відкладено на 30.06.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача-1 та третьої особи.

30.06.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог прокурор Березанського району Миколаївської області у позовній заяві та додаткових поясненнях (т. 1 а.с. 219-225; т. 2 а.с. 20-22, 87-89) зазначив наступне:

- розпорядження Березанської районної адміністрації № 62 від 16.01.2008 року прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка надана Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» (далі - ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» ) за рахунок земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» (далі - ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» ), при цьому, рішення органів влади щодо її вилучення зі складу земель державного лісового фонду, а саме з постійного користування ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , не приймалось;

- відповідно до вихідної земельно-кадастрової документації спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та знаходиться за межами населеного пункту, тому повноваження щодо розпорядження вказаною земельної ділянкою, в силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 31, п. 3 ч. 1 ст. 32 Лісового кодексу України та частин 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України, на той час мала виключно Миколаївська обласна державна адміністрація. Тобто, при прийнятті спірного розпорядження Березанська районна державна адміністрація перевищила надані їй законом повноваження та незаконно передала в оренду ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» спірну земельну ділянку, чим порушила приписи вказаних нормативних актів;

- відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України В«Про державну експертизу землевпорядної документаціїВ» позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування. Реалізація заходів, передбачених документацією їх землеустрою без позитивних висновків державної експертизи забороняється. Відповідно до висновку державної землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року проект землеустрою щодо відведення ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» спірної земельної ділянки було повернуто на доопрацювання. При цьому, відповідно до інформації відділу Держземагенства у Березанському районі від 24.11.2014 року дані щодо усунення виявлених під час проведення експертизи порушень відсутні, а у відділі зберігається не повністю доопрацьований проект відведення. Тобто, спірне розпорядження прийняте за відсутності позитивного висновку державної експертизи;

- враховуючи, що на підставі незаконного розпорядження № 62 від 16.01.2008 року між Березанською районною державною адміністрацією та ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» укладено договір оренди земельної ділянки, останній відповідно до ст. ст. 21, 203, 215 ЦК України та ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним;

- обставини незаконної передачі земель державного лісового фонду викликають необхідність повернення спірної земельної ділянки державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із постійним користуванням ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» ;

- відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, оскільки перебуває у постійному користуванні державного підприємства, а її власником (розпорядником) згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України та ст. 31 Лісового кодексу України є Миколаївська обласна державна адміністрація. Отже, Миколаївська обласна державна адміністрація у даному випадку є уповноваженим державою органом, який розпоряджається землями зазначеної категорії, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення відповідного позову;

- строк звернення до суду з позовом про визнання незаконним розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 62 від 16.01.2008 року не сплинув, оскільки п. 3) п. 5 В«Прикінцевих та перехідних положеньВ» Закону України В«Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинстваВ» № 4176-VI від 20.12.2011 (який набрав чинності 15.01.2012) встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без урахування позовної давності.

Прокуратурою Миколаївської області позовні вимоги заступника прокурора Березанського району Миколаївської області підтримані в повному обсязі (т. 1 а.с. 202-203; т. 2 а.с. 137-139) та додатково зазначено, що згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатись саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватись перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У даній справі позивачем виступає Миколаївська обласна державна адміністрація, яка дізналась про порушення свого права лише під час розгляду справи.

Представник Миколаївської обласної державної адміністрації позов прокуратури підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково зауважила наступне:

- у відповідності до приписів ст. ст. 92, 116, 142 ЗК України земельна ділянка державної форми власності перед переданням в оренду суб'єкту господарювання, що не належить до державної та комунальної власності, має бути вилучена у постійного землекористувача шляхом прийняття власником рішення про припинення права користування цією земельною ділянкою;

- Миколаївською обласною державною адміністрацією право постійного користування третьої особи спірною земельною ділянкою не припинялось, у спірному розпорядженні це питання також не було вирішено;

- при прийнятті спірного розпорядження Березанська районна державна адміністрація перевищила надані їй законом повноваження та діяла з порушенням приписів п. 5 ч. 1 ст. 31, п. 3 ч. 1 ст. 32 Лісового кодексу України та частин 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів влади або місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до їх повноважень, визначених у ст. 22 ЗК України. Враховуючи те, що Березанська районна державна адміністрація належного обсягу повноважень на прийняття рішення та укладання договору оренди не мала, то договір оренди від 16.01.2008 року, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивачем зазначено, що про порушення своїх прав він дізнався лише після звернення прокурора з даним позовом до суду, а тому строк позовної давності не пропущено.

Представник відповідача-1 Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області у судове засідання не з'явився, у наданій заяві (т.2 а.с. 133) відповідач -1 позов визнав та просив розглядати справу без участі повноважного представника .

Представник відповідача-2 Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» проти позову заперечив. У поданому суду відзиві (т. 2 а.с. 75-78) та письмових поясненнях (том 3, а.с. 161-166, 206-209) посилався на:

- факти доопрацювання тих зауважень, які містяться у висновку державної землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року, посвідчені відповідними записами особи, на яку було покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи. Тим більше, що довідка про погодження проекту розпорядження В«Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянкиВ» від 15.01.2008 року була підписана з боку начальника відділу земельних ресурсів у Березанському районі Миколаївської області без зауважень, що не було б можливим за відсутності позитивного висновку державної експертизи. Листи відділу Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області № 01-32-205 від 24.11.2014 року та головного управління Держземагенства у Миколаївській області № 10-14-0.23-8667/2-14 від 01.12.2014 року, які містяться в матеріалах справи, не дають однозначної відповіді на питання, чи були усунуті ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» зауваження, викладені у п. 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року, тому не можуть братись до уваги в якості належних доказів;

- факт погодження з боку ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» відведення спірної земельної ділянки у довгострокову оренду відповідачу-2 підтверджується листом-погодженням № 880 від 27.12.2007 року та висновком Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 2127 від 29.12.2007 року. Фактичне передання земельної ділянки відбулось на підставі акта приймання-передачі від 16.01.2008 року. В той же час, ст. 18 Лісового кодексу України передбачає, що довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- про обставини надання ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» земельної ділянки в оренду Миколаївська обласна державна адміністрація та органи прокуратури могли довідатись ще у 2008-2009 роках, тобто прокуратурою та позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Із посиланням на постанову Вищого господарського суду України ві 22.03.2016 року у даній справі, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа у письмових поясненнях від 09.02.2015 року (т. 1 а.с. 148-150) позицію прокуратури Березанського району Миколаївської області підтримала в повному обсязі та додатково повідомила суду, що спірна земельна ділянка мала категорію земель лісового фонду. Березанська райдержадміністрація спірним розпорядженням фактично здійснила вилучення земельної ділянки з постійного користування третьої особи, оскільки при порівнянні картографічних матеріалів лісовпорядкування за 2003 та 2013 роки, видно, що спірна земельна ділянка вже не знаходиться у постійному користуванні ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» . Станом на час розгляду даної справи, збитки, заподіяні ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» від неодержання доходів, пов'язаних з відводом земельної ділянки у сумі 49 027,65 грн., відповідачем-2 не сплачені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Заступник прокурора Березанського району Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням заяви № (15-11) 1013 вих-15 від 30.04.2015 року про зміну предмету позову (т. 2 а.с. 66), просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року;

- визнати недійсним договір оренди землі від 16.01.2008 року, укладений між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Відкритим акціонерним товариством В«ОблсортнасіннєовочВ» , зареєстрований 17.01.2008 року у Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» за № 040800700004;

- витребувати у Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із постійним користуванням ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» земельну ділянку площею 0,96 га, вартістю 1 049 939,0 грн., кадастровий №4820982200:09:000:0364, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

16.01.2008 року Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області прийняте розпорядженням № 62 (т. 1 а.с. 21), яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» за рахунок земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» земельну ділянку площею 0,96 га, в т.ч.: 0,16 га - ліси та інші лісовкриті площі, 0,80 га - відкриті заболочені землі (болота) для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» в довгострокову оренду терміном на 49 років за рахунок земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації встановити в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки у відповідності з проектом землеустрою;

- рекомендовано Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства;

- рекомендовано Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» перерахувати втрати лісогосподарського виробництва у сумі 19 173,40 грн. на відповідні розрахункові рахунки місцевого, районного та обласного бюджетів.

Згідно витягу з ЄДРПОУ, на час розгляду справи, правонаступником Відкритого акціонерного товариства В«ОблсортнасіннєовочВ» є Товариство з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» (т. 1 а.с. 46-53).

На виконання розпорядження № 62, 16.01.2008 року між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством В«ОблсортнасіннєовочВ» , як орендарем, укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (т. 1 а.с. 190-194), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку земель змішаного використання для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» із земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Згідно п.п. 2, 6, 13 Договору, об'єктом оренди є земельна ділянка площею 0,96 га із земель запасу, кадастровий номер ділянки - 4820983900:09:000:0364. Земельна ділянка надається в оренду на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації цього Договору, що становить строк дії Договору. Цільове призначення земельної ділянки - рекреаційне призначення.

Відповідно до п. 16 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3-х діб з дати державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Як вбачається з відмітки реєстратора на Договорі, його державна реєстрація відбулась в Березанськму районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр Державного земельного кадаструВ» за № 040800700004 від 17.01.2008 року.

Сторонами Договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки б/н, б/д (т. 1 а.с. 196). Факт передання земельної ділянки сторонами не оспорюється.

16.01.2008 року представником ТОВ В«Обласний земельно-кадастровий центрВ» , начальником відділу земельних ресурсів у Березанському районі, директором ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» та директором ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» підписано акт про передачу межових знаків під охорону та зберігання (т. 1 а.с. 197), в якому зафіксовано встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» загальною площею 0,96 га, з яких.: 0,16 га лісів та інших лісовкритих площ (захисних насаджень) та 0,80 га відкритих заболочених земель (боліт низинних), за рахунок земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

На підставі розпорядження № 67 від 16.01.2008 року В«Про затвердження розрахунку орендної плати за землю ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» (т. 1 а.с. 201), пунктом 7 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати за земельну ділянку становить на період будівництва 10541,84 грн. за рік, а після введення бази відпочинку в експлуатацію - 52709,18 грн.

Згідно довідок Березанської районної державної адміністрації від 10.11.2014 та 13.03.2015 (т. 1 а.с. 43, 228) втрати лісогосподарського виробництва у сумі 19173,40 грн. сплачені ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» в повному обсязі 02.03.2009 року. Тобто, п.5 розпорядження № 62 від 16.01.2008 року з боку ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» виконано.

14.01.2015 року Прокуратура Березанського району Миколаївської області звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому зазначає, що проведеною прокуратурою перевіркою виявлено порушення земельного законодавства при наданні у користування Товариству з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» земельною ділянкою державної форми власності. Уповноваженому державою органу, який розпоряджається землями державної власності - Миколаївській обласній державній адміністрації про порушення її прав стало відомо лише під час розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин норма п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України відносить прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Таким чином, приймаючи розпорядження № 62 від 16.01.2008 року та укладаючи на його підставі договір оренди землі від 16.01.2008 року, Березанська районна державна адміністрація діяла з перевищенням наданих їх Лісовим кодексом України повноважень, чим порушила приписи п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України, адже спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту.

Між тим, встановивши наявність порушених прав держави в особі Миколаївської ОДА, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин практики Європейського суду з прав людини у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" внаслідок не встановлення судом справедливої рівноваги між інтересами усієї держави та інтересами однієї юридичної особи, яка набула відповідне право за незаконним рішенням та укладеним на його підставі договором.

Так, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 року № 44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція В«майнаВ» , в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися В«правом власності", а відтак і В«майномВ» . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі В«Іатрідіс проти ГреціїВ» від 25.03.1999 року).

Тобто, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту прийняття оспорюваного розпорядження та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується нормами ст. ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 року у справі В«Трегубенко проти УкраїниВ» вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, В«інтерес суспільстваВ» та В«умови, передбачені закономВ» . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, В«справедливий балансВ» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе В«індивідуальний і надмірний тягарВ» .

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Разом з тим, зазначаючи про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави та однієї юридичної особи - ТДВ "Облсортнасіннєовоч" при позбавленні права, набутого останнім за незаконним розпорядженням Березанської РДА та укладеним на його підставі договором оренди землі, який автоматично визнається недійсним, з тих підстав, що звернення прокурора Березанського району Миколаївської області до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать державі, позивач та прокурор не зазначили конкретних підстав щодо того, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним розпорядженням та укладеним договором оренди, оскільки кошти за користування земельною ділянкою надходять вчасно, позбавлення права оренди іншого потенційного землекористувача не мало місця, передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Поряд з цим, суд зазначає, що, оскільки як позивач, так і відповідач-1 є державними органами виконавчої влади і спірна земельна ділянка з державної власності не вибувала, фактично, спір у даній справі виник між державними органами, які відповідно до визначених законодавством повноважень здійснюють розпорядження відповідними землями державної форми власності, суд враховує правову позицію, викладену в рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява №29979/04), згідно з якою:

- Суд підкреслює особливу важливість принципу В«належного урядуванняВ» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах В«Беєлер проти ІталіїВ» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, В«Онер'їлдіз проти ТуреччиниВ» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, В« Megadat.com S.r.l. проти МолдовиВ» , заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і В«Москаль проти ПольщіВ» , заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах В«Лелас проти ХорватіїВ» , заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і В«Тошкуце та інші проти РумуніїВ» , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах В«Онер'їлдіз проти ТуреччиниВ» , п.128, та В«Беєлер проти ІталіїВ» , п.119) (п.70);

- принцип В«належного урядуванняВ» , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі В«Москаль проти ПольщіВ» , п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу В«помилкуВ» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі В«Пінкова та Пінк проти Чеської РеспублікиВ» , заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Зауваження прокурора та позивача щодо того, що спірна земельна ділянка надана ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» за рахунок земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , при цьому, рішення органів влади щодо її вилучення зі складу земель державного лісового фонду, а саме з постійного користування ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , не приймалось, судом відхиляються, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Постанови Пленумів Верховного Суду України В«Про судову практику в справах про визнання угод недійснимиВ» № 3 від 28.04.1978 року та В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» № 9 від 06.11.2009 року, а також Постанова ВГСУ В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» № 11 від 29.05.2013 року, наголошують, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно вихідної кадастрової документації наданої Відділом земельних ресурсів у Березанському районі № 01-6-090-60 від 27.12.2007 року (т. 1 а.с. 28), земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0364 належала до земель державної форми власності та мала цільове використання - землі лісогосподарського призначення.

На підставі акта на право користування землею від 15.11.1964 року (т. 1 а.с. 138-144) спірна земельна ділянка на час укладання Договору оренди землі від 16.01.2008 перебувала у постійному користуванні ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , відносилась до земель лісогосподарського призначення, та складалась з 0,16 га лісів та інших лісовкритих площ та 0,80 га відкритих заболочених земель (болота).

Відповідно до Договору оренди землі від 16.01.2008 року орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку земель змішаного використання для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» із земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Як вбачається з матеріалів Проекту землеустрою щодо відведення ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» земельної ділянки та умов Договору оренди землі від 16.01.2008 року, рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування не приймалось.

Саме лише зазначення у розпорядженні № 62 від 16.01.2008 року та Договорі оренди землі від 16.01.2008 року мети використання: В«для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинкуВ» не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що фактично вибуття спірної земельної ділянки із постійного користування ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» не відбулось. Спірна земельна ділянка була передана ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей, що не потребувало її вилучення у постійного користувача - ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в силу приписів ст.18 Лісового кодексу України.

З'ясування обставин невідповідності картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшету № 7 за 2003 рік та планшету № 13 за 2013 рік), а саме питання, чому порівняно з матеріалами лісовпорядкування 2007 року матеріали лісовпорядкування 2013 року не містять земельної ділянки кадастровий номер 4820983900:09:000:0364 у складі земель, що перебувають у постійному користуванні ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , не входить до предмету розгляду у даній справі.

Стосовно сплати збитків заподіяних ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» від неодержання доходів, пов'язаних з відводом земельної ділянки у сумі 49027,65 грн., які відповідачу-2 нараховані по рішенню Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2011 року у справі № 5016/2606/2011, слід зазначити, що вказані збитки були нараховані відповідачу-2 за результатами засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власниками землі та землекористувачами на території Березанського району, оформленого протоколом Березанської районної державної адміністрації № 1 від 01.07.2011 року.

Таким чином, несплата відповідачем-2 збитків на виконання рішення Березанської районної державної адміністрації від 01.07.2011 року та рішення суду від 30.08.2011 року, на що прокуратура та позивач посилаються в обґрунтування своїх вимог, не є обставиною, яка впливає на законність укладання договору оренди землі від 16.01.2008 року, оскільки станом на час укладання спірного договору розмір збитків не був визначений. Відповідно, обов'язку їх відшкодовувати у відповідача-2 на той час не існувало.

Судом також відхиляються доводи прокурора та позивача щодо того, що спірне розпорядження прийняте за відсутності позитивного висновку державної експертизи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст.35 Закону України В«Про державну експертизу землевпорядної документаціїВ» позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування. Реалізація заходів, передбачених документацією їх землеустрою без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Відповідно до висновку державної землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року проект землеустрою щодо відведення ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» спірної земельної ділянки було повернуто на доопрацювання (т. 1 а.с. 38, 39).

Так, у пункті 10 висновку зазначено, що відсутній зміст справи (п.10.1); земельно-кадастрові (топографо-геодезичні) роботи слід виконати в умовній системі координат 1963 року (п.10.2); розрахунок втрат лісогосподарського виробництва слід оформити та затвердити згідно вимог чинного законодавства (п. 10.3); відсутнє погодження щодо вилучення земельної лісової ділянки територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства (п. 10.4); на плані відведення земельної ділянки в описі меж слід уточнити суміжників та погодити межи з суміжниками (п. 10.5).

Напроти пунктів 10.1, 10.2, 10.5 висновку містяться відмітки про їх виправлення.

Матеріали позовної заяви містять лист Відділу Держземагенства у Березанському районі № 01-32-205 від 24.11.2014 року (т. 1 а.с. 44), згідно якого у відділі зберігається не повністю доопрацьований проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» . Відомості щодо усунення виявлених під час проведення експертизи зауважень та інформування про таке усунення Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області, у відділі відсутні, оскільки листування за 2008 рік було знищене, як таке, що не потребує довгострокового зберігання.

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області від 01.12.2014 року (т. 1 а.с. 45) у журналі обліку об'єктів державної експертизи землевпорядної документації за 2008 рік, інформація про усунення зауважень, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року, відсутня.

В той же час, з наданої суду відповідачем-2 довідки від 15.01.2008 року про погодження проекту розпорядження В«Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянкиВ» за заявою ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» , вбачається, що проект розпорядження погоджено начальником Відділу земельних ресурсів у Березанському районі Миколаївської області без зауважень (т. 2 а.с. 100).

Відділом Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області у листі від 09.06.2015 року (т. 2 а.с. 125) було повідомлено, що у відділі відсутній проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» в строкову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» за рахунок земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» з доопрацьованими зауваженнями, викладеними у п.10 висновку державної експертизи землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року. Відомості щодо доопрацювання підпунктів 10.3, 10.4 даного висновку та відмітка про його доопрацювання відсутні. Проте, по п.10.3 існує розпорядження Березанської райдержадміністрації № 64 від 16.01.2008 В«Про затвердження акту про результати роботи комісії по обстеженню земельної ділянки і визначенню розмірів втрат лісогосподарського виробництваВ» (т. 2 а.с. 126); по п. 10.4 існує окремий лист Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, яким погоджено відведення ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» земельної ділянки у довгострокову оренду (т. 2 а.с. 127). У Відділі Держземагенства зберігається лише один з примірників проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Інформація щодо доопрацювання інших примірників проекту відсутня.

Крім того, Відділом Держземагенства повідомлено суду, що інформація щодо можливого направлення відомостей про усунення зауважень до Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області у відділі відсутня, у зв'язку з тим, що листування за період 2008-2009 років було знищено, як таке, що не потребує тривалого зберігання.

З приводу погодження начальником Відділу земельних ресурсів у Березанському районі Миколаївської області проекту розпорядження В«Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в орендуВ» за заявою ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» , що міститься у довідці від 15.01.2008 року, відділом повідомлено суду, що погодження начальником проекту розпорядження повинно відбуватись після доопрацювання зауважень викладених в висновках державної землевпорядної експертизи.

Таким чином, достеменно встановити, чи відбулось усунення виявлених під час проведення експертизи зауважень та інформування про таке усунення Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області, тобто, чи укладено Договір оренди землі від 16.01.2008 за відсутності, чи при наявності позитивного висновку державної експертизи, суд не в змозі у зв'язку зі збігом тривалого часу.

Враховуючи викладене, дії Березанської районної державної адміністрації щодо прийняття спірного розпорядження та укладання на його підставі договору оренди землі від 16.01.2008 року з перевищенням наданих повноважень не мають впливати на права, набуті Товариством з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» в результаті виконання цих дій, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідач-2 у відзиві на позов зазначає, що строк позовної давності прокуратурою та позивачем пропущений та наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини наголошує, що В«позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часуВ» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство В«Нафтова компанія В«ЮкосВ» проти РосіїВ» ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі В«Стаббінгс та інші проти Сполученого КоролівстваВ» ).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 268 ЦК України (у редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 20.12.2011 №4176-VI) передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, за змістом пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року №4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (аналогічна правова позиція застосування пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) викладена в постанові Верховного суду України від 30.09.2015 року у справі № 910/4626/14).

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому, перебіг позовної давності для оскарження оспорюваних відносин прокурором, який діє в інтересах держави, починається з моменту, коли про порушення цивільного права або інтересу стало відомо позивачу, а закінчується відповідно зі збігом строку позовної давності, встановленого законом для оскарження спірних правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі № 3-82гс14 та від 23.12.2014 року у справі № 3-194гс14.

Оспорювані прокуратурою розпорядження та договір датовані 16.01.2008 року, строк позовної давності по ним розпочався з 17.01.2008 року та закінчився 17.01.2011 року, позовна заява подана до суду 14.01.2015 року, тобто пройшло сім років з моменту винесення та укладення спірних документів і чотири роки як сплив строк позовної давності по ним, що є значним терміном. Клопотань про його відновлення, у зв'язку з наявністю поважних причин пропуску, прокуратурою та позивачем не заявлялось.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про прокуратуруВ» № 1789-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1789-XII), (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та зберігалась до дати подання позову) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно п.п. 1,3 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Розпорядження № 62 від 16.01.2008 року, на підставі якого укладено спірний договір оренди землі, є відкритим та доступним як для прокурора, так і для інших контролюючих органів.

Крім того, судом досліджено матеріали справи № 17/303/09 та встановлено, що 07.09.2009 року прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області до ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» про стягнення втрат лісогосподарського виробництва у сумі 19 173,40 грн. (справа № 17/303/09)

В обґрунтування заявленого позову прокурор Березанського району Миколаївської області посилався на спірні розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року та договір оренди землі.

Враховуючи викладене, прокурор з 07.09.2009 року був обізнаний про існування спірного розпорядження та договору, а тому зобов'язнаний був вчинити необхідні процесуальні дії.

Подання позову через значний проміжок часу, після вчиненого порушення, призводить до ситуації, коли зацікавленою особою вже понесені значні матеріальні витрати, що створює невизначеність при реалізації права особи мирно володіти своїм майном, на дотриманні якого наголошує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З аналізу Закону України В«Про місцеві державні адміністраціїВ» № 586-XIV від 09.04.1999 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та зберігалась до дати подання позову) (надалі - Закон № 586-XIV), яким регулюється діяльність місцевих (обласних та районних) державних адміністрації вбачається наступне:

- місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (ст. 1 Закону № 586-XIV);

- до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону № 586-XIV).

- місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних (п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону № 586-XIV);

- місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п.п. 1, 2 ст. 21 Закону № 586-XIV);

- для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право: проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій; одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності; давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку; здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством (ст. 28 Закону № 586-XIV);

- у відносинах обласної та районних місцевих державних адміністрацій , обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними. За наявності підстав, передбачених законодавством, голови обласних державних адміністрацій можуть порушувати питання перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України (в редакції Закону 2010, 2014 років - перед Кабінетом Міністрів України) про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів районних державних адміністрацій (ст. 33 Закону № 586-XIV).

Аналіз вказаних норм Закону № 586-XIV вказує на обов'язок обласних державних адміністрацій здійснювати державний контроль за діяльність районних державних адміністрацій та спрямовувати їх діяльність, у тому числі, у сфері земельних правовідносин.

Законом також визначений цілий комплекс заходів для реалізації наданих обласним державним адміністраціям повноважень, зокрема, проведення перевірок; отримання статистичної та іншої інформації; залучення вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок тощо.

Таким чином. посилання представників прокуратури та позивача на те, що механізм контролю діючим законодавством не врегульований, судом відхиляються як безпідставні, оскільки всі місцеві адміністрації входять до однієї системи органів (вертикалі) виконавчої влади; обов'язок по здійсненню державного контролю за діяльність районних державних адміністрацій з боку обласної державної адміністрації передбачає вжиття з боку контролюючого органу ефективних дій, спрямованих на його реалізацію, навіть за відсутності механізму такого контролю, встановленого на законодавчому рівні.

Тим більше, що ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , за участю якого відбувалась передача межових знаків, на виконання розпорядження Березанської районної державної адміністрації; ДП В«Центр Державного земельного кадаструВ» , філією якого здійснювалась державна реєстрація договору оренди, є державними підприємствами, які за наявності відповідного запиту Миколаївської обласної державної адміністрацію були б зобов'язані надати інформацію щодо існуючої у певний проміжок часу ситуації з відведенням в довгострокову оренду земель державної власності, розташованих поза межами населених пунктів, Березанською районною державною адміністрацією.

Таким чином, суд вважає, що позивач, в силу наданої йому Законом №586-XIV компетенції та повноважень, мав бути обізнаний щодо існування розпорядження №62 від 16.01.2008 Березанської районної державної адміністрації та укладеного на його виконання договору оренди землі від 16.01.2008, і в разі, якщо вважав свої права порушеними, мав можливість оскаржити договір до суду у межах визначених законодавством строків позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.07.2016 року.

Суддя В.О. Корицька