Постанова

від 25.10.2016 по справі 915/36/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 915/36/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання Кіртока Л.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1 посвідчення № 005250, дата видачі : 22.09.2012р.;

від відповідача-2 - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 09.08.16;

Представники інших учасників процесу в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30 червня 2016 року

у справі №915/36/15

за позовом заступника прокурора Березанського району Миколаївської області,

57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 41,

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22,

до відповідача-1 ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області,

57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 33,

до відповідача-2 Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» ,

54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» ,

57555, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с.Василівка, вул. Лісна, 6,

про: - визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року;

- визнання недійсним договору оренди землі від 16.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Миколаївської області та Відкритим акціонерним товариством В«ОблсортнасіннєовочВ» , зареєстрованого 17.01.2008 року у Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» за № 040800700004;

- витребування у Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із постійним користуванням ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» земельної ділянки площею 0,96 га, вартістю 1049939,0 грн., кадастровий № 4820982200:09:000:0364, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області, Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року;

- визнання недійсним договору оренди землі від 16.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Миколаївської області та Відкритим акціонерним товариством В«ОблсортнасіннєовочВ» , зареєстрованого 17.01.2008 року у Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» за № 040800700004;

- витребування у Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із постійним користуванням ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» земельної ділянки площею 0,96 га, вартістю 1049939,0 грн., кадастровий № 4820982200:09:000:0364, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації № 62 від 16.01.2008 року прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка надана Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» (далі - ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» ) за рахунок земель державного лісового фонду , які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» (далі - ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» ), при цьому, рішення органів влади щодо її вилучення зі складу земель державного лісового фонду, а саме з постійного користування ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , не приймалось,

- відповідно до вихідної земельно-кадастрової документації спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та знаходиться за межами населеного пункту, тому повноваження щодо розпорядження вказаною земельної ділянкою, в силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 31, п. 3 ч. 1 ст. 32 Лісового кодексу України та частин 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України, на той час мала виключно Миколаївська обласна державна адміністрація. Тобто, при прийнятті спірного розпорядження ОСОБА_3 районна державна адміністрація перевищила надані їй законом повноваження та незаконно передала в оренду ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» спірну земельну ділянку, чим порушила приписи вказаних нормативних актів;

- відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України В«Про державну експертизу землевпорядної документаціїВ» , позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування. Реалізація заходів, передбачених документацією їх землеустрою без позитивних висновків державної експертизи забороняється. Відповідно до висновку державної землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року проект землеустрою щодо відведення ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» спірної земельної ділянки було повернуто на доопрацювання. При цьому, відповідно до інформації відділу Держземагенства у Березанському районі від 24.11.2014 року дані щодо усунення виявлених під час проведення експертизи порушень відсутні, а у відділі зберігається не повністю доопрацьований проект відведення. Тобто, спірне розпорядження прийняте за відсутності позитивного висновку державної експертизи;

- враховуючи, що на підставі незаконного розпорядження № 62 від 16.01.2008 року між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» укладено договір оренди земельної ділянки, останній відповідно до ст. ст. 21, 203, 215 ЦК України та ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним;

- обставини незаконної передачі земель державного лісового фонду викликають необхідність повернення спірної земельної ділянки державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із постійним користуванням ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» ;

- відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, оскільки перебуває у постійному користуванні державного підприємства, а її власником (розпорядником) згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України та ст. 31 Лісового кодексу України є Миколаївська обласна державна адміністрація. Отже, Миколаївська обласна державна адміністрація у даному випадку є уповноваженим державою органом, який розпоряджається землями зазначеної категорії, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення відповідного позову;

- строк звернення до суду з позовом про визнання незаконним розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації № 62 від 16.01.2008 року не сплинув, оскільки п. 3) п. 5 В«Прикінцевих та перехідних положеньВ» Закону України В«Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинстваВ» № 4176-VI від 20.12.2011 (який набрав чинності 15.01.2012) встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без урахування позовної давності.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року (суддя Мавродієва М.В.) у задоволенні позову відмовлено, з наступних підстав: право позивача, про захист якого він просить, порушене; однак строк звернення до суду з позовом пропущено без поважних причин; відповідачем-2 до винесення рішення було заявлено про застосування позовної давності, у зв'язку з чим, суд на підставі ст.267 ЦК України відмовив в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року (колегія суддів у складі головуючого судді: С.В. Таран, суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної) рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року скасовано, позов задоволено.

Приймаючи рішення, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач ОСОБА_3 районна державна адміністрація не мала належного обсягу повноважень (стаття 122 Земельного кодексу України) та в порушення вищевказаних вимог земельного законодавства розпорядилась спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, суд зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсним розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації №62 від 16.01.2008, оскільки встановлений пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Законом України від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", трирічний строк не сплив на момент звернення прокурора (14.01.2015) з даним позовом до суду.

За рештою позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що строк позовної давності не пропущено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

При винесенні постанови суд касаційної інстанції виходив з наступного:

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли однакових висновків, що, приймаючи розпорядження №62 від 16.01.2008 та укладаючи на його підставі договір оренди землі від 16.01.2008, ОСОБА_3 районна державна адміністрація діяла з перевищенням наданих їх Лісовим кодексом України повноважень, чим порушила приписи п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України, адже спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту.

Між тим, встановивши наявність порушених прав держави в особі Миколаївської ОДА, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин практики Європейського суду з прав людини у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" внаслідок встановлення судом справедливої рівноваги між інтересами усієї держави та інтересами однієї юридичної особи, яка набула відповідне право за незаконним рішенням та укладеним на його підставі договором, який автоматично визнається недійсним.

Колегія суддів зазначила, що, оскільки як позивач, так і відповідач-1 є державними органами виконавчої влади і спірна земельна ділянка з державної власності не вибувала, фактично, спір у даній справі виник між державними органами, які відповідно до визначених законодавством повноважень здійснюють розпорядження відповідними землями державної форми власності, а, отже, при розв'язанні вказаного спору попередні судові інстанції мали б врахувати правову позицію, викладену в рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 року.

Щодо пропуску строку позовної давності, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року №4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (аналогічна правова позиція застосування пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) викладена в постанові Верховного суду України від 30.09.2015 у справі №910/4626/14).

Втім, зазначена правова позиція Верховного Суду України, яка відповідно до приписів ст. 111 28 ГПК України є обов'язковою, не була врахована судами під час вирішення спору в частині визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації №62 від 16.01.2008, у зв'язку з чим ні дата початку перебігу позовної давності, ані дата його закінчення, залишились належним чином не встановлені.

Крім того, колегія суддів зазначила, що приписи ч.1 ст. 261 ЦК України пов'язують початок перебігу позовної давності не тільки з моментом коли особа довідалася, а і з моментом коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зазначаючи про безпідставність застосування позовної давності до вимог щодо визнання недійсним спірного договору, апеляційний господарський суд вказав, що матеріалами не підтверджено обізнаність позивача з існуванням договору оренди від 16.01.2008, укладеного на підставі спірного розпорядження ОСОБА_3 РДА №62 від 16.01.2008, у зв'язку з чим дійшов висновку, що Миколаївська обласна державна адміністрація дізналася про порушене право лише після звернення прокурора з цим позовом до суду, отже, за висновком суду апеляційної інстанції, прокурор подав позов до початку перебігу позовної давності, тобто, до порушення прав Миколаївської ОДА.

Водночас, судом апеляційної інстанції не спростовані висновки суду першої інстанції про те, що позивач у справі внаслідок законодавчо закріплених повноважень щодо здійснення державного контролю за діяльністю районних державних адміністрацій міг дізнатись про прийняття ОСОБА_3 РДА розпорядження №62 від 16.01.2008 і укладення на його підставі договору оренди землі від 16.01.2008 та мав можливість їх оскаржити до суду в межах визначеного ст. 257 ЦК України строку.

Наведене свідчить, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язується законність вирішення спору по суті.

Справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30 червня 2016 року у справі №915/36/15 (суддя Корицька В.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, з наступних мотивів.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що приймаючи розпорядження № 62 від 16.01.2008 року та укладаючи на його підставі договір оренди землі від 16.01.2008 року, ОСОБА_3 районна державна адміністрація діяла з перевищенням наданих їх Лісовим кодексом України повноважень, чим порушила приписи п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України, адже спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту.

Між тим, встановивши наявність порушених прав держави в особі Миколаївської ОДА, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин практики Європейського суду з прав людини у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" внаслідок не встановлення судом справедливої рівноваги між інтересами усієї держави та інтересами однієї юридичної особи, яка набула відповідне право за незаконним рішенням та укладеним на його підставі договором.

Суд наголосив, що правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що позивач та прокурор не зазначили конкретних підстав щодо того, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним розпорядженням та укладеним договором оренди, оскільки кошти за користування земельною ділянкою надходять вчасно, позбавлення права оренди іншого потенційного землекористувача не мало місця, передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Поряд з цим, суд зазначив, що, оскільки як позивач, так і відповідач-1 є державними органами виконавчої влади і спірна земельна ділянка з державної власності не вибувала, фактично, спір у даній справі виник між державними органами, які відповідно до визначених законодавством повноважень здійснюють розпорядження відповідними землями державної форми власності, суд враховує правову позицію, викладену в рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 року.

Зауваження прокурора та позивача щодо того, що спірна земельна ділянка надана ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» за рахунок земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , при цьому, рішення органів влади щодо її вилучення зі складу земель державного лісового фонду, а саме з постійного користування ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» , не приймалось, судом відхилені, оскільки з Проекту землеустрою щодо відведення ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» земельної ділянки та умов Договору оренди землі від 16.01.2008 року вбачається, що рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування не приймалось.

Саме лише зазначення у розпорядженні № 62 від 16.01.2008 року та Договорі оренди землі від 16.01.2008 року мети використання: В«для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинкуВ» не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фактично вибуття спірної земельної ділянки із постійного користування ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» не відбулось. Спірна земельна ділянка була передана ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей, що не потребувало її вилучення у постійного користувача - ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в силу приписів ст.18 Лісового кодексу України.

Також суд зазначив, що несплата відповідачем-2 збитків на виконання рішення ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 01.07.2011 року та рішення суду від 30.08.2011 року, на що прокуратура та позивач посилаються в обґрунтування своїх вимог, не є обставиною, яка впливає на законність укладання договору оренди землі від 16.01.2008 року, оскільки станом на час укладання спірного договору розмір збитків не був визначений. Відповідно, обов'язку їх відшкодовувати у відповідача-2 на той час не існувало.

Судом також відхилені доводи прокурора та позивача щодо того, що спірне розпорядження прийняте за відсутності позитивного висновку державної експертизи, оскільки неможливо достеменно встановити, чи відбулось усунення виявлених під час проведення експертизи зауважень та інформування про таке усунення Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області, тобто, чи укладено Договір оренди землі від 16.01.2008 за відсутності, чи при наявності позитивного висновку державної експертизи, у зв'язку зі збігом тривалого часу.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_3 районної державної адміністрації щодо прийняття спірного розпорядження та укладання на його підставі договору оренди землі від 16.01.2008 року з перевищенням наданих повноважень не мають впливати на права, набуті Товариством з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» в результаті виконання цих дій, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Що стосується строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що оспорювані прокуратурою розпорядження та договір датовані 16.01.2008 року, строк позовної давності по ним розпочався з 17.01.2008 року та закінчився 17.01.2011 року, позовна заява подана до суду 14.01.2015 року, тобто пройшло сім років з моменту винесення та укладення спірних документів і чотири роки як сплив строк позовної давності по ним, що є значним терміном. Клопотань про його відновлення, у зв'язку з наявністю поважних причин пропуску, прокуратурою та позивачем не заявлялось.

Судом досліджено матеріали справи № 17/303/09 та встановлено, що 07.09.2009 року прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави в особі ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області до ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» про стягнення втрат лісогосподарського виробництва у сумі 19 173,40 грн. (справа № 17/303/09) В обґрунтування заявленого позову прокурор Березанського району Миколаївської області посилався на спірні розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року та договір оренди землі.

Враховуючи викладене, прокурор з 07.09.2009 року був обізнаний про існування спірного розпорядження та договору, а тому зобов'язаний був вчинити необхідні процесуальні дії.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог ст. 18 Лісового кодексу України, ст. ст. 19, 20, 50, 55, 116, 122, 124, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ст. ст. 33, 34, 43, 82, 84 ГПК України.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що не відповідає обставинам справи висновок суду, що фактичного вибуття спірної земельної ділянки із постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» не відбулось, оскільки факт зміни цільового призначення спірної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення підтверджується наявними доказами, що були надані при розгляду справи та залучені до матеріалів справи.

Також апелянт зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги, що спірне розпорядження прийняте за відсутності позитивного висновку державної експертизи - доопрацьованого та узгодженого Головним управлінням Держземагентства в області.

Прокурор не погоджується з висновками суду щодо застосування до спірних правовідносин рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стреч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року № 44277/98 та «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року № 29979/04, вважає, що фундаментальним принципом застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини є те, що судове рішення, яке використовуються як прецедент, має бути ухваленим у спорі, який аналогічний спору, що фактично розглядається, однак обставини справи «Рисовський проти України» є відмінними від спірної справи.

Отже, на думку прокуратури, висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у відповідній справі не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи за вказаним позовом прокурора. Натомість, звернення прокурора до суду із позовом у справі №915/36/15 фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо надання в оренду земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення та її витребування на користь законного власника.

Апелянт наголошує, що земельна ділянка вибула поза волею власника, цільове призначення останньої змінено та фактично, відповідно до умов договору оренди, направлено на забудову та подальшого обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Водночас, землі лісогосподарського призначення використовуються виключно для потреб лісового господарства. Таким чином, мета використання земельної ділянки ТДВ «Облсортнасіннєовоч» протирічить призначенню спірної земельної ділянки та направлена на задоволення комерційної вигоди окремого суб'єкта господарювання, а не для суспільних потреб. Крім того, неодноразове звернення до судових органів щодо відшкодування збитків та втрат, спричинених передачею в оренду спірної земельної ділянки свідчить про порушення державних інтересів та недобросовісність суб'єкта господарювання.

Щодо пропуску строку позовної давності прокуратурою при зверненні до суду, прокурор зазначав, що позивачем у вказаній справі виступає Миколаївська обласна державна адміністрація, яка дізналася про порушене право лише під час розгляду справи, отримавши позовну заяву прокурора. Посилання суду на законодавчі повноваження місцевих державних адміністрацій не доводять факту обізнаності позивача про порушення державних інтересів, викладених у позовній заяві.

Отже, на думку скаржника, прокурором в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернуто до суду з цим позовом в межах строку позовної давності, з дня коли позивач дізнався про порушене право.

Представники Миколаївської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області, Державного підприємства В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» не з'являлись в судові засідання, хоча належним чином повідомлялись про час, дату та місце судових засідань Одеського апеляційного господарського суду.

При цьому, Миколаївська облдержадміністрація листом від 11.08.2016 року, що надійшов до суду 12.08.2016 року, погодилась з висновками суду першої інстанції, та просила здійснити розгляд апеляційної скарги без участі її представника.

Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а також обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників вказаних учасників процесу.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України, в судовому засіданні 25.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2008 року ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Миколаївської області прийняте розпорядженням №62 (т.1 а.с. 21), яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» за рахунок земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» земельну ділянку площею 0,96 га, в т.ч.: 0,16 га - ліси та інші лісовкриті площі, 0,80 га - відкриті заболочені землі (болота) для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» в довгострокову оренду терміном на 49 років за рахунок земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації встановити в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки у відповідності з проектом землеустрою;

- рекомендовано Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства;

- рекомендовано Відкритому акціонерному товариству В«ОблсортнасіннєовочВ» перерахувати втрати лісогосподарського виробництва у сумі 19 173,40 грн. на відповідні розрахункові рахунки місцевого, районного та обласного бюджетів.

На виконання розпорядження № 62, 16.01.2008 року між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Миколаївської області, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством В«ОблсортнасіннєовочВ» (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» ), як орендарем, укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (т. 1 а.с. 190-194), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку земель змішаного використання для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» із земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Згідно п.п. 2, 6, 13 Договору, об'єктом оренди є земельна ділянка площею 0,96 га із земель запасу, кадастровий номер ділянки - 4820983900:09:000:0364. Земельна ділянка надається в оренду на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації цього Договору, що становить строк дії Договору. Цільове призначення земельної ділянки - рекреаційне призначення.

Відповідно до п. 16 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3-х діб з дати державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Як вбачається з відмітки реєстратора на Договорі, його державна реєстрація відбулась в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр Державного земельного кадаструВ» за № 040800700004 від 17.01.2008 року.

Сторонами Договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки б/н, б/д (т. 1 а.с. 196). Факт передання земельної ділянки сторонами не оспорюється.

16.01.2008 року представником ТОВ В«Обласний земельно-кадастровий центрВ» , начальником відділу земельних ресурсів у Березанському районі, директором ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» та директором ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» підписано акт про передачу межових знаків під охорону та зберігання (т. 1 а.с. 197), в якому зафіксовано встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» для рекреаційного призначення під будівництво та розміщення бази відпочинку В«Ніка-2/1В» загальною площею 0,96 га, з яких.: 0,16 га лісів та інших лісовкритих площ (захисних насаджень) та 0,80 га відкритих заболочених земель (боліт низинних), за рахунок земель ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

На підставі розпорядження № 67 від 16.01.2008 року В«Про затвердження розрахунку орендної плати за землю ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» (т. 1 а.с. 201), пунктом 7 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати за земельну ділянку становить на період будівництва 10541,84 грн. за рік, а після введення бази відпочинку в експлуатацію - 52709,18 грн.

Згідно довідок ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 10.11.2014 та 13.03.2015 (т. 1 а.с. 43, 228) втрати лісогосподарського виробництва у сумі 19173,40 грн. сплачені ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» в повному обсязі 02.03.2009 року. Тобто, п.5 розпорядження № 62 від 16.01.2008 року з боку ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» виконано.

14.01.2015 року Прокуратура Березанського району Миколаївської області звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому зазначає, що проведеною прокуратурою перевіркою виявлено порушення земельного законодавства при наданні у користування Товариству з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» земельною ділянкою державної форми власності.

Уповноваженому державою органу, який розпоряджається землями державної власності - Миколаївській обласній державній адміністрації про порушення її прав стало відомо лише під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги заступника прокурора Березанського району Миколаївської області, заявлені в інтересах держави до ОСОБА_3 райдержадміністрації та Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року; визнання недійсним договору оренди землі від 16.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Миколаївської області та Відкритим акціонерним товариством В«ОблсортнасіннєовочВ» , зареєстрованого 17.01.2008 року у Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» за № 040800700004; витребування у Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації із постійним користуванням ДП В«Очаківське лісомисливське господарствоВ» земельної ділянки площею 0,96 га, вартістю 1049939,0 грн., кадастровий № 4820982200:09:000:0364, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно зі статтею 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України (тут і надалі, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 123 цього Кодексу визначено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно зі статтями 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції від 17.06.2004) обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання.

При цьому, вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з приписами статті 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Розглядаючи спір по суті, судом першої інстанції були встановлені обставини порушення ОСОБА_3 райдержадміністрацією чинного на момент прийняття оскаржуваного розпорядження законодавства, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України відносить прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Відповідно до положень ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно приписів ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Положеннями ст.149 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходилась за межами населеного пункту та була надана відповідачу ВАТ «Облсортнасіннєовоч» для комерційного використання - будівництва та розміщення бази відпочинку, судова колегія доходить висновку про перевищення ОСОБА_3 районною державною адміністрацією своїх повноважень, передбачених ст. 149 ЗК України, п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України, при прийнятті спірного розпорядження №62 від 16.01.2008, та укладенні на його підставі Договору оренди землі від 16.01.2008.

Зважаючи на те, що земельна ділянка, надана спірним розпорядженням в користування ВАТ «Облсортнасіннєовоч», належить до земель державної власності, оскільки знаходиться поза межами населених пунктів, отже, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Таким чином, судова колегія доходить висновку про правомірність заявленого прокурором позову щодо визнання незаконним та скасування спірного розпорядження ОСОБА_3 районної держадміністрації у зв'язку з перевищенням повноважень.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи прокуратури щодо відсутності погодженого позитивного висновку експертизи, та вважає вірними висновки суду першої інстанції з цього приводу.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання.

При цьому, вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Надання в оренду спірної земельної ділянки можливо лише за умови позитивного висновку експертизи землевпорядної документації.

Суд першої інстанції правомірно вказав, що на даний час неможливо достеменно встановити, чи відбулось усунення виявлених під час проведення експертизи зауважень та інформування про таке усунення Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області, оскільки відомості щодо усунення виявлених під час проведення експертизи зауважень та інформування про таке усунення Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області, у відділі Держземагенства у Березанському районі відсутні, оскільки листування за 2008 рік було знищене; інформація про усунення зауважень, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації № 47 від 11.01.2008 року, у журналі обліку об'єктів державної експертизи землевпорядної документації за 2008 рік також відсутня.

В той же час, з наданої суду відповідачем-2 довідки від 15.01.2008 року про погодження проекту розпорядження В«Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянкиВ» за заявою ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» , вбачається, що проект розпорядження погоджено начальником Відділу земельних ресурсів у Березанському районі Миколаївської області без зауважень.

Отже, суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про неможливість встановлення наявності позитивного висновку державної експертизи при укладенні Договору оренди землі від 16.01.2008.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне дослідити питання пропуску строку позовної давності у даній справі.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 268 ЦК України (у редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 20.12.2011 №4176-VI) передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, за змістом пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20.12.2011 року № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року №4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів .

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому, перебіг позовної давності для оскарження оспорюваних відносин прокурором, який діє в інтересах держави, починається з моменту, коли про порушення цивільного права або інтересу стало відомо позивачу, а закінчується відповідно зі збігом строку позовної давності, встановленого законом для оскарження спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Таким чином протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених частиною 2 статті 12, частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Судом першої інстанції встановлено, що оспорювані прокуратурою розпорядження та договір датовані 16.01.2008 року, строк позовної давності по ним розпочався з 17.01.2008 року та закінчився 17.01.2011 року, позовна заява подана до суду 14.01.2015 року, тобто пройшло сім років з моменту винесення та укладення спірних документів і чотири роки як сплив строк позовної давності по ним, що є значним терміном.

Клопотань про його відновлення, у зв'язку з наявністю поважних причин пропуску, прокуратурою та позивачем не заявлялось.

Суд зауважує, що розпорядження № 62 від 16.01.2008 року, на підставі якого укладено спірний договір оренди землі, є відкритим та доступним як для прокурора, так і для інших контролюючих органів.

Також, як встановлено судом першої інстанції, при дослідженні матеріалів справи №17/303/09 встановлено, що 07.09.2009 року прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави в особі ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області до ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» про стягнення втрат лісогосподарського виробництва у сумі 19 173,40 грн.

В обґрунтування заявленого позову прокурор Березанського району Миколаївської області посилався на спірні розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області № 62 від 16.01.2008 року та договір оренди землі.

Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що прокурор з 07.09.2009 року, саме з дати подання позову по справі №17/303/09, був обізнаний про існування спірного розпорядження та договору, а тому зобов'язаний був вчинити необхідні процесуальні дії в строк, передбачений законодавством.

Подання позову через значний проміжок часу, після вчиненого порушення, призводить до ситуації, коли зацікавленою особою вже понесені значні матеріальні витрати, що створює невизначеність при реалізації права особи мирно володіти своїм майном, на дотриманні якого наголошує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач, в силу наданої йому Законом №586-XIV компетенції та повноважень, мав бути обізнаний щодо існування розпорядження №62 від 16.01.2008 ОСОБА_3 районної державної адміністрації та укладеного на його виконання договору оренди землі від 16.01.2008, і в разі, якщо вважав свої права порушеними, мав можливість оскаржити договір до суду у межах визначених законодавством строків позовної давності.

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, судова колегія зазначає, що правила про позовну давність, відповідно до статті 267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові. Отже, відмова в позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові за пропуском позовної давності.

За таких обставин, судова колегія, встановивши факт спливу строку позовної давності, за відсутності поважних причин для його відновлення, доходить висновку щодо необхідності відмови у позові саме на підставі ст.267 ЦК України.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 року у справі № 3-82гс14 та від 23.12.2014 року у справі № 3-194гс14, від 29.10.2014 у справі №6-152цс14, від 12.06.2007 у справі № П-9/161-16/165, 20 квітня 2016 року у справі № 907/584/14, від 16 березня 2016 року у справі № 922/2862/14, у постанові Вищого господарського суду України від 26 листопада 2015 року у справі № 915/476/15, правова позиція щодо застосування пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) викладена в постанові Верховного суду України від 30.09.2015 року у справі № 910/4626/14.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30 червня 2016 року у справі №915/36/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 28.10.2016 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Г.І. Діброва