Постанова

від 24.06.2016 по справі 910/3725/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2016 р. Справа№ 910/3725/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 24.06.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тестбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 (повне рішення складено 08.02.2016)

у справі №910/3725/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави

до 1. Київської міської ради

2. Обслуговуючого житлового кооперативу «Харчомашовець»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація»

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Тестбуд»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві

3. Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві

про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутності прав,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Тестбуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 31.03.2016 Київським апеляційним господарським судом поновлено ТОВ «Тестбуд» строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/3725/14 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Прокурор брав участь в судових засіданнях, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ТОВ «Тестбуд» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача-4 брав участь в судових засіданнях 16.05.2016 та 30.05.2016, в яких підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ТОВ «Тестбуд» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Представник третьої особи-1 брав участь в судовому засіданні 16.05.2016 та представник третьої особи-2 брав участь в судовому засіданні 24.06.2016, в яких вони надавали пояснення та просили апеляційну скаргу ТОВ «Тестбуд» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідачів-1,-2,-3 та третьої особи-3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідачів-1,-2,-3 та третьої особи-3.

В судове засідання 24.06.2016 з'явився прокурор та представник третьої особи-2, інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 Київською міською радою п'ятої сесії п'ятого скликання прийнято рішення №356/3190 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Харчомашовець» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва».

Дане рішення прийнято Київською міською радою за розглядом містобудівного обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації, проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно до статей 20, 41, 93, 123, 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до вказаного рішення ОКЖК «Харчомашовець» передано земельні ділянки загальною площею 105,46 га на вул. Лісничій, у Голосіївському районі міста Києва за рахунок земель заказника «Острів Жуків» та частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату «Хотівський», наданих відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 №117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 №79-6-00244, з них: площею 90,25 га - у власність для житлової забудови; площею 15,21 га - в довгострокову оренду на 49 років - для рекреаційних цілей та благоустрою території.

Також відповідно до зазначеного рішення Київською міською радою віднесено вказані земельні ділянки до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення та затверджено проект землеустрою щодо відведення їх ОКЖК «Харчомашовець» для житлової забудови.

На підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 ОКЖК «Харчомашовець» видано державні акти на право власності на земельні ділянки, серії ЯЖ №006292 та №006293, які зареєстровано 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №07-8-00199 та №07-8-00200 відповідно.

Після отримання вказаних державних актів відповідачем-2 внесено спірні земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ «Будівельна асоціація».

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна асоціація», яке оформлено протоколом №1 від 12.02.2008, сформовано статутний капітал товариства, внесок до якого ОКЖК «Харчомашовець» складається із земельних ділянок площею 55,9336 га та 29,8789 га, розташованих на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва.

30.10.2008 ТОВ «Будівельна асоціація» отримано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ №030299 та №030300, які зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-800262 та №07-8-00261 відповідно.

У подальшому ТОВ «Будівельна асоціація» отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 28,3789 га серії ЯЖ №920173, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 09.07.2009 за №07-8-00301.

Також ТОВ «Будівельна асоціація» переоформлено державний акт на земельну ділянку площею 55,9336 га, у зв'язку з чим отримало державний акт на право власності серії ЯЖ №048872, зареєстрований 14.06.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-8-00358.

Водночас, земельну ділянку площею 55,9336 га відповідачем-3 внесено до статутного капіталу ТОВ «Тестбуд». Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Тестбуд», оформлених протоколом №2 від 29.07.2010, вирішено збільшити статутний капітал товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ «Будівельна асоціація», який складається із земельної ділянки площею 55,9336 га, розташованої на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тестбуд» також отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 55,9336 га серії ЯЖ «011945, який зареєстровано 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-8-00389.

У зв'язку з переоформленням державних актів та подальшого відчуження земельних ділянок державні акти серії ЯЖ №030299 від 30.10.2008 та серії ЯЖ №048872 від 14.06.2010, видані ТОВ «Будівельна асоціація», повернуто до Головного управління земельних ресурсів КМДА, про що зроблено записи в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

У березні 2014 року заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Харчомашовець», ТОВ «Будівельна асоціація», ТОВ «Тестбуд» про:

- визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №356/3190 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Харчомашовець» для житлової забудови на вул. Лісничій, у Голосіївському районі міста Києва»;

- визнання недійсними виданих ОКЖК «Харчомашовець» державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ «006292, серії ЯЖ «006293, зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №07-8-00199 та №07-8-00200;

- визнання недійсними виданих ТОВ «Будівельна асоціація» державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №030300 та серії ЯЖ №920173, зареєстрованих 30.10.2008 і 09.07.2009 відповідно Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №07-8-00261 та №07-8-00301;

- визнання недійсним виданого ТОВ «Тестбуд» державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011945, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №07-8-00389;

- визнання відсутності у ОКЖК «Харчомашовець», ТОВ «Будівельна асоціація» та ТОВ «Тестбуд» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: 1) вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 55,9336 га, кадастровий номер: 8000000000:90:335:0040, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103 449 025,40 грн.; 2) вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63 505 863,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №356/3190 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Харчомашовець» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва» прийнято з порушенням вимог ст. 41 Земельного кодексу України. Київською міською радою земельні ділянки для будівництва житла надано юридичній особі, яка не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ст. 41 ЗК України та в порушення норм п. «в» ч. 3 ст. 83, п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України Київською міською радою для будівництва житла надано земельні ділянки, які віднесені до природно-заповідного фонду (заказника «Острів Жуків»).

У позовній заяві прокурор також просив суд відновити строк позовної давності, посилаючись на п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 №4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15.01.2012, відповідно до якого встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 15.01.2015.

Прокурор зазначає, що порушення чинного законодавства, які свідчать про незаконність набуття ОКЖК «Харчомашовець» земельних ділянок на підставі ст. 41 Земельного кодексу України виявлено Генеральною прокуратурою у лютому-березні 2011 року в ході перевірки з цих питань, а позовні вимоги про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та визнання відсутності прав є похідними від вимог про визнання недійсними рішення Київської міської ради. Тому вимоги про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та визнання відсутності прав не могли бути розглянуті до розгляду вимог про визнання недійсним зазначеного рішення міської ради.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.04.2014, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі №910/3725/14, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2014 скасовано вищевказані судові рішення та направлено справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2014, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 були скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва у зв'язку з тим, що судами не встановлено початку перебігу строку позовної давності і не досліджено питання наявності чи відсутності заяви (клопотання) сторони про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

При прийнятті оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та правові підстави для застосування наслідків, встановлених ч. 4 ст. 267 ЦК України відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ст. 9 ЗК України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 105,46 га на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва, згідно з рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 №356/3190 передана ОКЖК «Харчомашовець» за рахунок частини земель сільськогосподарського призначення ТОВ агрокомбінату «Хотівський», наданих відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003№117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 №79-6-00244, з них: площею 90,25 га - у власність для житлової забудови; площею 15,21 га - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою.

Про отримання згоди на припинення права користування сільськогосподарського ТОВ агрокомбінату «Хотівський» свідчать лист-згода від 18.06.2007 №221.

Тобто, вказана особа добровільно відмовилась від орендованої земельної ділянки, що відповідно до ст. 141 ЗК України є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Зі змісту рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №356/3190 вбачається, що спірна земельна ділянка була передано ОКЖК «Харчомашовець» на підставі ст. 41 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно з ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Частиною 2 ст. 5 Законом України «Про кооперацію» встановлено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Статус житлово-будівельного кооперативу, порядок його створення та діяльності, порядок вступу до кооперативу та хто може бути членом кооперативу установлюється Господарським кодексом України, Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, Законом України «Про кооперацію» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. ст. 133, 135 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Згідно з ст. 137 ЖК Української РСР житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.06.2007 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію юридичної особи обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Харчомашовець».

Відповідно до п. 2.1.1. статуту ОКЖК «Харчомашовець» метою його створення є, зокрема, забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Отже, відповідно до мети створення, за напрямом діяльності та основними завданнями ОКЖК «Харчомашовець» відповідає поняттю «житлово-будівельний кооператив» у розумінні ст. 6 Закону України «Про кооперацію».

Згідно з ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Зі статуту ОКЖК «Харчомашовець» вбачається, що засновникам кооперативу є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

При цьому, як при створенні ОКЖК «Харчомашовець», так і при прийнятті Київською міською радою рішення №356/3190 від 01.10.2007, вищезазначені особи не перебували на квартирному обліку, про що свідчать листи Подільської районної у місті Києві державної адміністрації №24 від 10.02.2011, Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №52/307 від 10.02.2011 та Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації №03-350 від 10.02.2011.

Метою створення ОКЖК «Харчомашовець» є, у тому числі, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, тоді як згідно з абзацом 2 п. 3 примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Однак, при створенні та державній реєстрації ОКЖК «Харчомашовець» його засновниками (членами) виступили 4 особи, що, в свою чергу, суперечить наведеним вимогам примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Отже, враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОКЖК «Харчомашовець» не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і як наслідок не мав підстав для отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи положення ст. 41 ЗК України відповідно до яких житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність, при вирішенні питання щодо надання безоплатно земельної ділянки слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Аналогічні положення містяться і в рішенні Київської міської ради №810/3385 від 19.07.2005 «Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві» (в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення), яким встановлено, що право власності та право оренди всіх земельних ділянок в місті Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків будівництва об'єктів за кошти державного та місцевого бюджетів, випадків будівництва об'єктів на виконання міжнародних договорів, укладених Кабінетом Міністрів України, Київською міською радою та її виконавчим органом (КМДА), а також випадків набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів.

При цьому, вищезазначене не виключає набуття права власності на земельну ділянку правомірно створеною та зареєстрованою, як ОКЖК «Харчомашовець» юридичною особою, однак в загальному порядку, тобто, на конкурентних засадах.

Отже, при прийняті оскаржуваного рішення Київською міською радою, згідно з ст. 41 Земельного кодексу України, підстави набуття земельних ділянок ОКЖК «Харчомашовець» у власність не відповідають вимогам чинного законодавства.

Стосовно тверджень позивача, що земельні ділянки, передані ОКЖК «Харчомашовець» відповідно до рішення Київської міської ради №356/3190 від 01.10.2007, знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що суперечить положенням чинного законодавства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Згідно з ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, який затверджено постановою КМУ №1094 від 25.08.2004, проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Так, рішенням Київської міської ради №147/649 від 02.12.1999 острів Жуків оголошено заказником місцевого значення у місті Києві.

Пунктом 1 рішення Київської міської ради №162/1996 від 22.08.2007 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» схвалено схему ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» у складі детального плану території острова Жуків та жодним чином не встановлено та не вирішено питання щодо визначення його меж та розміру.

При цьому, п. 3 зазначеного рішення Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в місті Києві доручено забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Тобто, рішення Київської міської ради №162/1996 від 22.08.2007 має організаційний характер врегулювання поточних питань і містить в собі лише проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

В свою чергу, рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.2005 регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 №147/649 «Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» можуть бути включені до складу заказника.

Даний об'єкт природно-заповідного фонду створювався без вилучення земельних ділянок, який він займає, а саме: землі лісопаркового господарства «Конча-Заспа» колективного сільськогосподарського підприємства «Тарасівка», сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінат «Хотівський», у зв'язку з чим Державним управлінням екології та природних ресурсів в місті Києві видано відповідне охоронне зобов'язання №4-2-8 від 20.12.2002.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за таких обставин, до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» Київська міська рада повинна була утриматись від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 №147/649 «Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві», можуть бути включені до складу заказника.

Таким чином, рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №350/3190 не відповідає вимогам чинного законодавства, що відповідно до ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Згідно з ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006292 та ЯЖ 006293 видані ОКЖК «Харчомащовець» на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №356/3190, яке у судовому порядку визнано недійсним, позовні вимоги про визнання вказаних державних актів недійсними підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що земельні ділянки, право власності на які набуто ОКЖК «Харчомашовець» на підставі рішення Київської міської ради №356/3190 від 01.10.2007 з оформленням актів на право власності серії ЯЖ №006292 та ЯЖ 006293 були внесені відповідачем-2 до статутного капіталу ТОВ «Будівельна асоціація».

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна асоціація», яке оформлено протоколом №1 від 12.02.2008, сформовано статутний капітал ТОВ «Будівельна асоціація» та затверджено статут. Внесок ОКЖК «Харчомашовець» складається із земельних ділянок площею 29,8789 га та 55,9336 га, що розташовані на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва.

З матеріалів справи вбачається, що оформлення права власності ТОВ «Будівельна асоціація» на вищевказані земельні ділянки, передані як внесок до його статутного фонду, здійснено шляхом видачі державних актів серії ЯЖ №030300 та №030299 від 30.10.2008.

Вказані державні акти зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №07-8-00261 та №07-8-00262 відповідно, на підставі рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2008 у справі №34/74, яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2010. За результатами нового розгляду справи №34/74 позов ТОВ «Будівельна асоціація» до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2010 (справа 34/74-11/157) .

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ «Тестбуд» від 29.07.2010, ТОВ «Будівельна асоціація» здійснено внесок до статутного капіталу ТОВ«Тестбуд», а саме - земельну ділянку площею 55,9336 га, яка розташована на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва.

На підставі вищевказаного рішення, ТОВ «Тестбуд» видано державний акт №011945 на право власності на земельну ділянку площею 55,9336 га, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.09.2010 за №07-8-00389.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду.

При цьому, у випадку внесення земельної ділянки до статутного капіталу юридичної особи укладення якихось цивільно-правової угоди не потребується.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3.10. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 (в редакції чинній до 03.06.2010) у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.

Таким чином, враховуючи наведені положення, які були чинні до 03.06.2010, при визнанні недійсним рішення, розпорядження, угоди, тощо, на підставі якої виданий акт, останній підлягає поверненню органу, що його видав.

Тому зв'язку з переоформленням державних актів та подальшим відчуженням спірної земельної ділянки, державні акти серії ЯЖ №030299 та ЯЖ №048872 видані ТОВ «Будівельна асоціація» повернуто до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Разом з тим, за даними Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) державний акт серії ЯЖ №030300 від 30.10.2008, виданий ТОВ «Будівельна асоціація» запис щодо його повернення чи анулювання (скасування) запису про його видачу до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю не вносився.

Отже, враховуючи те, що рішення Київської міської ради №356/3190 від 01.10.2007, на підставі якого ОКЖК «Харчомашовець» набув права власності на спірні земельні ділянки, є недійсним, подальша передача їх у власність ТОВ «Будівельна асоціація» та ТОВ «Тестбуд» відбулась з порушенням норм чинного законодавства.

При цьому, оформлення ТОВ «Будівельна асоціація» та ТОВ «Тестбуд» права власності на вищевказані земельні ділянки, шляхом видачі відповідних державних актів також відбулось із порушенням положень законодавства.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №030300 та ЯЖ №920173, виданих ТОВ «Будівельна асоціація» та визнання недійсним державного акту серії ЯЖ №011945, виданого ТОВ «Тестбуд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання відсутності ОКЖК «Харчомашовець», ТОВ «Будівельна асоціація» та ТОВ «Тестбуд» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 55, 9336 га, кадастровий № 8000000000:90:335:0040 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103 449 025,40 грн.; вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 28, 3789 га, кадастровий № 8000000 000:90:335:0041 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63 505 863,31 грн., є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Тестбуд» подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених прокурором вимог.

В обґрунтування поданої заяви відповідач-4 зазначає, що оскільки заступник прокурора міста Києва був присутній в сесійній залі 01.10.2007 під час прийняття оскаржуваного рішення, то строк позовної давності щодо оскарження вказаного рішення закінчився у жовтні 2010. Окрім цього, закінчився строк позовної давності для вимоги про визнання недійсним виданих ОКЖК «Харчомашовець», ТОВ «Будівельна асоціація» та ТОВ «Тестбуд» державних актів на право власності на земельні ділянки.

Однак, подана ТОВ «Тестбуд» заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом України від 20.12.2011 №4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється.

Зокрема, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи місцевого самоврядування.

На такі позови поширюються положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом з тим ч. ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

У розумінні приписів наведених норм, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, і для цього необхідним є встановлення початку перебігу такого строку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №3-374гс15.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позов у даній справі подано заступником Генерального прокурора України як позивачем.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» до ГПК України внесено зміни, відповідно до яких право виступати позивачем надано прокурору.

Таким чином, з моменту набрання чинності вказаним законом, необхідно розмежовувати випадки коли: прокурор є самостійним позивачем у справі; позов подається прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

У першому випадку, строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні ст. 256 ЦК України. В іншому випадку, строк позовної давності обчислюється для визначеного прокурором позивача, який уособлює державу в інтересах якої подано позов, а при зверненні до суду мають місце відносини представництва (діє від імені іншої особи), то для нього не здійснюється окремий відлік строку позовної давності. Такий строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено та в інтересах якої подається прокурором позов.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури», яким надано право прокурорам виступати позивачами, а відтак і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012.

Оскільки у прокурора з 01.12.2012 виникла можливість бути самостійним позивачем, то не раніше даної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у даній справі.

У п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором дотримано строки позовної давності при зверненні з даними позовом, а тому правові підстави для застосування наслідків, встановлених ч. 4 ст. 267 ЦК України відсутні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача-4 законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Тестбуд» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тестбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №910/3725/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3725/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань