Рішення

від 29.06.2016 по справі 702/296/16-ц

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/702/178/16

Справа № 702/296/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю: секретарів - Прилуцької О.І., Шковири А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.», Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області .

Підставою для позову вважає те, що 27.12.2011 року між селянським (фермерським) господарством «Нова Україна» (далі - СФГ «Нова Україна» або позивач), в особі голови ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (далі - ТОВ «Вікторія», в особі директора ОСОБА_6,є договір судоренди укладено 315 договорів суборенди земельних ділянок, орендарем яких є ТОВ «Вікторія».

Серед вказаних договорів суборенди земельних ділянок є договір суборенди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та була нею передана в оренду ТОВ «Вікторія» за договором оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року.

17.01.2012 року СФГ «Нова Україна» вказані договори суборенди за заявою від 17.01.2012 року № 6 передано до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області для проведення державної реєстрації у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі».

Однак, державна реєстрація вказаних договорів суборенди земельних ділянок проведена не була і взагалі будь-яке рішення з цього приводу службовими особами відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області прийнято не було.

В подальшому, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 адміністративний позов селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та селянським (фермерським) господарством «Нова Україна». Зобов'язано відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та селянським (фермерським) господарством «Нова Україна».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі № 2а/2370/1548/12 вказану постанову Черкаського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову, якою в задоволені вимог селянському (фермерському) господарству «Нова Україна» до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 у справі № К/9991/70148/12 постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі № 2а/2370/1548/12 скасована, а справа направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року по справі № 2а/2370/1548/12 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 по справі № 2а/2370/1548/2012 скасовано в частині зобов'язання відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015у справі № К/800/40777/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 у справі № 2а/2370/1548/12 залишено без змін.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 у справі № 2а/2370/1548/12 набрала законної сили і підлягає виконанню в повному обсязі.

В подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 у справі № 2а/2370/1548/12 замінено сторону виконавчого провадження № 48437515 з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 у справі № 2а/2370/1548/12, а саме: відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції.

Отже, обов'язок здійснення реєстрації права користування вказаними земельними ділянками покладено на реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції.

З урахуванням викладеного, позивачем 22.12.2015 року було подано заяву до реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції щодо проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою кадастровий № 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до договору суборенди земельної ділянки та постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 та ухвали цього ж суду від 04.09.2015 року у справі № 2а/2370/1548/12.

Проте, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастирищенського районного управління юстиції ОСОБА_7 від 28.12.2015 року № 27593403 відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена.

Основний договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, який укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Вікторія» є розірваним.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру (витяг від 11.04.2016 року) земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, кадастровий № 7123482500:02:001:0157, передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.».

Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № 7123482500:02:001:0157 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ОСОБА_4.» є незаконним і порушує права та інтереси СФГ «Нова Україна» з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ст. 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Таким чином, законодавством передбачено право оренди (суборенди) земельних часток (паїв) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5.

Пунктом 8.1.5. договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, який укладений між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» передбачено, що після закінчення строку дії цього договору та/або договору оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, який зареєстрований в ЧРФ ДП «Центр ДЗК», суборендар має переважне право на укладення договору оренди ділянки.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої ст. 777 ЦК України та ст.33 Закону України «Про оренду землі».

У ч.1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Ст.764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч.ч.1-5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів ст.ст.319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Однак, позивач навіть не був повідомлений ОСОБА_3 та ТОВ «Вікторія», або іншою особою про факт розірвання основного договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, позивач штучно був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право на оренду спірної земельної ділянки, що в свою чергу є порушенням вимог п. 8.1.5. договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, який укладений між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» та вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач вважає,що за таких обставин, договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, укладений між ТОВ «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3, має бути визнаний недійсним, оскільки такий правочин порушує переважне право СФГ «Нова Україна» на оренду спірної земельної ділянки, а відтак суперечить вимогам чинного законодавства, закрема положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3; скасувати рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю і пояснив, що позивач фактично не користувався земельною ділянкою, оскільки договір суборенди безпідставно не був зареєстрований, відповідно і земельна ділянка не була передана позивачеві. Позивач не був повідомлений відповідачами про припинення дії договору оренди, який був укладений між ТОВ «Вікторія» і ОСОБА_3, який був підставою для укладення догору суборенди між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія». Просить задоволити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача ТОВ «ОСОБА_4.» ОСОБА_2 подав заперечення проти позову, в якому позову не визнав, заперечує проти вимог позивача, оскільки, позивач вказує на неможливість реалізації свого переважного права на оренду земельної ділянки, встановленого п.8.1.5. договору суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 року, укладеного між СФГ «Нова Україна» й ТОВ «Вікторія», у зв'язку з наявністю оспорюваного договору оренди землі, укладеного між ТОВ «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3.

Позивач вважає, що укладенням спірного договору було порушено його переважне право на оренду земельної ділянки, яка є предметом згаданого договору суборенди землі. Однак, такі твердження позивача не можуть заслуговувати на увагу в силу того, що позивач ані на день звернення до суду, ані на момент звернення до реєстраційної служби Монастирищенського РУЮ Черкаської області (22.12.2015 року) не набув права суборенди земельної ділянки.

Так, згідно з ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла станом на 27.11.2011 року (день укладення договору суборенди землі), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації. Відповідно до норм ст.18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла в момент укладення договору суборенди землі, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Натомість, договір суборенди земельної ділянки до 01.01.2013 року зареєстрований не був.

З 01.01.2013 року, в Україні скасовано процедуру обов'язкової реєстрації договорів оренди землі і запроваджено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, у тому числі й прав на суборенду земельних ділянок.

Ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла після 01.01.2013 року, передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Ч.2 ст.З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла після 01.01.2013 року, встановлює правило, відповідно до якого речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Після 01.01.2013 року і до дня звернення в суд право суборенди земельної ділянки на підставі відповідного договору за позивачем зареєстроване не було.

Так як до 01.01.2013 року договір суборенди зареєстрований не був, а після 01.01.2013 року за позивачем не було зареєстроване право суборенди земельної ділянки, договір суборенди від 27.12.2011 року не набув чинності, позивач не набув права суборенди землі, оскільки державна реєстрація цього права проведена не була. З 27.12.2011 року і по сьогоднішній день позивач ніколи не використовував земельну ділянку та жодного разу не вносив плату за її користування.

Оскільки права суборенди землі позивач на день звернення до суду не мав, то й порушення переважного права на оренду земельної ділянки не може мати місця.

До закінчення терміну дії договору суборенди землі порушення переважного права користувача земельної ділянки на її подальшу оренду взагалі не може існувати, оскільки переважне право не є безумовним з урахуванням норм ст.ЗЗ Закону України «Про оренду землі» та ст.777 Цивільного кодексу України, відповідно до яких переважному праву користувача земельної ділянки кореспондує право власника земельної ділянки відмовитись від поновлення договору оренди землі, а автоматичне поновлення договору оренди землі відбувається лише через місяць після закінчення терміну дії договору оренди і тільки у випадку відсутності протягом цього місяця письмових заперечень власника земельної ділянки у поновленні договору оренди землі.

Додатковою угодою від 20.05.2015 року договір оренди земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_3 і ТОВ «Вікторія», був достроково припинений за згодою сторін. Відповідно до п.10.2.5. договору судоренди землі дія останнього припиняється в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.4 ст.8 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Тому договір судоренди землі на день звернення позивача до суду не може породжувати для його сторін жодних правових наслідків і бути підставою для набуття позивачем права користування земельною ділянкою.

Отже, позивач звернувся до суду за захистом, як вважає сам позивач, свого порушеного переважного права на оренду землі, проте жодні права позивача, які випливають з договору суборенди землі, не могли бути порушені, оскільки права суборенди за наведеним договором позивач не набув, жодного дня позивач не використовував земельну ділянку, договір судоренди землі в силу відсутності фактів реєстрації договору суборенди землі та права суборенди за наведеним договором й припинення дії договору оренди землі, не набув чинності на день пред»явлення позову.

Відсутність факту порушення прав позивача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Заявляючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, позивач не вказує, яким конкретно положенням цивільного законодавства суперечить зміст оспорюваного правочину.

Натомість, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ «ОСОБА_4.» від 23.06.2015 року оформлений у письмовій формі, підписаний уповноваженими сторонами, містить всі законодавчо передбачені істотні умови договору, на момент укладення договору земельна ділянка не перебувала під арештом чи будь-яким іншим обтяженням, не передана в користування за правочином іншим особам, щодо земельної ділянки не укладалися з іншими суб»єктами попередні договори оренди і не надавалися жодні письмові зобов»язання щодо передачі її в майбутньому у користування третім особам.

Зміст оспорюваного договору не суперечить ані ЦК України, ані іншим вимогам цивільного законодавства України, ані моральним засадам суспільства.

Представник ТОВ «ОСОБА_4.» просить суд відмовити повністю в задоволенні позовної заяви СФГ «Нова Україна» про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ТОВ «ОСОБА_4.» і ОСОБА_3, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідач - Монастирищенське районне управління юстиції Черкаської області, ліквідоване, що підтверджено повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 14.06.2016 року, згідно якого 08.06.2016 року внесено запис № 10121110011000097 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Монастирищенське районне управління юстиції, 25674113.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечила, оскільки з ТОВ «Вікторія» вона припинила договір оренди землі ще у травні 2015 року і оформила новий договір з дочірнім підприємством згаданого товариства. Про існування договору судоренди її земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» вона не знала, протягом всього періоду дії договору оренди землі, укладеного з ТОВ «Вікторія», земельну ділянку використовувало лише ТОВ «Вікторія», яке і сплачувало її орендну плату. Просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю, розглядати справу без неї.

Третя особа - приватний нотаріус Жашківського районного тонаріального округу Черкаської області ОСОБА_4, надіслала в суд лист від 24.06.2016 року, в якому повідомила, що під час здійснення реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідним договором нотаріус, здійснюючи повноваження державного реєстратора, перевіряє на відповідність чинному законодавству України заявлене право на подані для реєстрації речового права документи, повноваження особи, яка подає документи, а також встановлює наявність/відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації речового права, передбачених ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Заявлене право та документи, подані для реєстрації права оренди згідно з договором оренди землі, укладеним 23.06.2015 року між ОСОБА_3 і ТОВ «ОСОБА_4.», не суперечили чинному законодавству України, підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права оренди за наведеним договором, передбачені ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», були відсутні, просить відмовити в задоволенні позову повністю, розглянути справу без неї.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає повністю, оскільки:

Згідно ч.1 ст. 777 ЦК України наймач, що належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право на укладення договору на новий строк.

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ст . 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.2.17. постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 14, від 29.05.2013 року № 8 у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Крім того, судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Згідно правової позиція Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 (постанова від 25.02.2015 року), у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-55цс15 (постанова від 15.04.2015 року) в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст.33 Закону України «Про оренду землі» на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України.

Згідно доч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення (поновлення) договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ст.ст. 319, 626 ЦК України, ч.ч.2-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива за умов продовження користування виділеною земельною ділянкою, належного виконання своїх обов'язків за договором; повідомлення орендарем до спливу строку договору орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк з доданням проекту додаткової угоди, відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення договорів оренди.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий № 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та ОСОБА_3 01.07.2010 року розірваний 20.05.2015 року додатковою угодою за згодою сторін, відповідно, припинена дія договору суборенди, який укладений 27.12.2011 року між ТОВ «Вікторія» і СФГ «Нова Україна».

З урахуванням змісту ч.4 ст.8 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Тому договір судоренди землі від 27.12.2011 року не може бути підставою для набуття позивачем права користування земельною ділянкою.

Сам факт укладення договору суборенди не є підставою для переважного права поновити договір на новий строк.

Земельна ділянка кадастровий № 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, з 01.07.2010 року по даний час перебуває у фактичному користуванні ТОВ «Вікторія» та ТОВ «ОСОБА_4.», в користуванні СФГ «Нова Україна» не перебувала, чого не заперечує і представник позивача.

Договір суборенди, який 27.12.2011 року укладений між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» формально, фактично не виконувався, позивачем не виконувалися вимоги ст.ст.33 ЗУ «Про оренду землі», у позивача відсутні юридичні факти, передбачені ст.33 Закону України «Про оренду землі», які необхідні для визнання за ним переважного права на поновлення договору.

Суд вважає, що позивач не набув переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий № 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Позивачем не надані суду докази, які б стали підставою для задоволення позову, суд таких підстав не вбачає.

Керуючись ст. ст. 3, 11-15, 16, 20, 319, 626-628, 792, 777 ЦК України; ст. ст.116, 122, 124, 125, 126, 152 ЗК України; ст.ст. 13, 15, 31, 33 ЗУ «Про оренду землі» ; правовою позицією ВСУ у справах № 6-219цс14 (постанова від 25.02.2015 року), № 6-55цс15 (постанова від 15.04.2015 року); № 6-3цс15 (постанова від 18.03.2015 року), № 6-4цс15 (постанова від 18.03.2015 року); № 6-10 цс15 (постанова від 25.02.2015 року); ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позовних вимог селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.», Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власноті ОСОБА_3, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3, та про скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3.

Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.І.Діденко

Повне рішення складене 04 липня 2016 року

Провадження № 2/702/178/16

Справа № 702/296/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

29 червня 2016 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю: секретарів - Прилуцької О.І., Шковири А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.», Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області ,

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позовних вимог селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.», Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7123482500:02:001:0157, яка належить на праві приватної власноті ОСОБА_3, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3, та про скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4.» та ОСОБА_3.

Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.І.Діденко