Ухвала

від 25.08.2016 по справі 702/296/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1928/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 Діденко Т. І. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В. А. суддівПодороги В. М., Бородійчука В. Г. при секретаріНаконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 червня 2016 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" до ОСОБА_6, ТОВ "Вікторія", Монастирищенське районне управління юстиції Черкаської області, третя особа - приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Шелудько В.П., про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області , -

в с т а н о в и л а :

Позивач, СФГ «Нова Україна», звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що 27.12.2011 року між Селянським (фермерським) господарством «Нова Україна», в особі голови Сивуна С.О., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія», в особі директора Сиротюка P.M., укладено 315 договорів суборенди земельних ділянок, орендарем яких є ТОВ «Вікторія».

Серед вказаних договорів суборенди земельних ділянок є договір суборенди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та була нею передана в оренду ТОВ «Вікторія» за договором оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року.

17.01.2012 року СФГ «Нова Україна» вказані договори суборенди за заявою від 17.01.2012 року № 6 передано до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області для проведення державної реєстрації у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі».

Однак, державна реєстрація вказаних договорів суборенди земельних ділянок проведена не була і взагалі будь-яке рішення з цього приводу службовими особами відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області прийнято не було.

В подальшому, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 адміністративний позов СФГ «Нова Україна» задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна», зобов'язано відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі № 2а/2370/1548/12 вказану постанову Черкаського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову, якою в задоволені вимог СФГ «Нова Україна» до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/9991/70148/12 постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі № 2а/2370/1548/12 скасована, а справа направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року по справі № 2а/2370/1548/12 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 скасовано в частині зобов'язання відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 року у справі № К/800/40777/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року у справі № 2а/2370/1548/12 залишено без змін.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року у справі № 2а/2370/1548/12 набрала законної сили і підлягає виконанню в повному обсязі.

В подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року у справі № 2а/2370/1548/12 замінено сторону виконавчого провадження № 48437515 з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року у справі № 2а/2370/1548/12, а саме: відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції.

Отже, обов'язок здійснення реєстрації права користування вказаними земельними ділянками покладено на реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції.

З урахуванням викладеного, позивачем 22.12.2015 року було подано заяву до реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції щодо проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 відповідно до договору суборенди земельної ділянки та постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 та ухвали цього ж суду від 04.09.2015 року у справі № 2а/2370/1548/12.

Проте, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастирищенського районного управління юстиції Лісніченко P.M. від 28.12.2015 року № 27593403 відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена.

Основний договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, який укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Вікторія» є розірваним.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру (витяг від 11.04.2016 року) земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, кадастровий № НОМЕР_1, передана в оренду ТОВ «Вікторія».

А тому, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № НОМЕР_1 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Вікторія.» є незаконним і порушує права та інтереси СФГ «Нова Україна» з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ст. 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Таким чином, законодавством передбачено право оренди (суборенди) земельних часток (паїв) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5.

Пунктом 8.1.5. договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, який укладений між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» передбачено, що після закінчення строку дії цього договору та/або договору оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, який зареєстрований в ЧРФ ДП «Центр ДЗК», суборендар має переважне право на укладення договору оренди ділянки.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої ст. 777 ЦК України та ст.33 Закону України «Про оренду землі».

У ч.1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Ст.764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч.ч.1-5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів ст.ст.319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Однак, позивач навіть не був повідомлений ОСОБА_6 та ТОВ «Вікторія», або іншою особою про факт розірвання основного договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, позивач штучно був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право на оренду спірної земельної ділянки, що в свою чергу є порушенням вимог п. 8.1.5. договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, який укладений між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» та вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач вважає, що за таких обставин, договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, укладений між ТОВ «Вікторія.» та ОСОБА_6, має бути визнаний недійсним, оскільки такий правочин порушує переважне право СФГ «Нова Україна» на оренду спірної земельної ділянки, а відтак суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

А тому, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, який укладений між ТОВ «Вікторія.» та ОСОБА_6; скасувати рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_6.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 червня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог СФГ «Нова Україна» до ОСОБА_6, ТОВ «Вікторія», Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, третя особа - приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Шелудько В.П., про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, СФГ "Нова Україна" подано апеляційну скаргу на рішення, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, так як вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і як наслідок ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, колегією суддів за матеріалами справи установлено, що відповідач ОСОБА_6 на підставі акту про право приватної власності на землю є власником земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № НОМЕР_1 ( а. с. 12).

27.12.2011 року між СФГ «Нова Україна», в особі голови Сивуна С.О., та ТОВ «Вікторія», в особі директора Сиротюка P.M., укладено 315 договорів суборенди земельних ділянок, орендарем яких є ТОВ «Вікторія».

Серед вказаних договорів суборенди земельних ділянок є договір суборенди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та була нею передана в оренду ТОВ «Вікторія» за договором оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року.

17.01.2012 року СФГ «Нова Україна» вказані договори суборенди за заявою від 17.01.2012 року № 6 передано до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області для проведення державної реєстрації у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі».

Однак, державна реєстрація вказаних договорів суборенди земельних ділянок проведена не була і взагалі будь-яке рішення з цього приводу службовими особами відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області прийнято не було.

В подальшому, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 адміністративний позов СФГ«Нова Україна» задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ«Нова Україна», зобов'язано відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТО«³кторія» та СФГ «Нова Україна» ( а. с. 13 - 15).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі № 2а/2370/1548/12 вказану постанову Черкаського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову, якою в задоволені вимог СФГ «Нова Україна» до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області, третя особа - ТОВ «Вікторія», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено ( а. с. 16 - 18).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/9991/70148/12 постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року по справі № 2а/2370/1548/12 скасована, а справа направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року по справі № 2а/2370/1548/12 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 скасовано в частині зобов'язання відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015у справі № К/800/40777/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 у справі № 2а/2370/1548/12 залишено без змін.

Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року у справі № 2а/2370/1548/12 набрала законної сили і підлягала виконанню в повному обсязі.

В подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року у справі № 2а/2370/1548/12 замінено сторону виконавчого провадження № 48437515 з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року у справі № 2а/2370/1548/12, а саме: відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції ( а. с. 22 - 223).

Отже, обов'язок здійснення реєстрації права користування вказаними земельними ділянками покладено на реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції.

З урахуванням викладеного, позивачем 22.12.2015 року було подано заяву до реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції щодо проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 відповідно до договору суборенди земельної ділянки та постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі № 2а/2370/1548/2012 та ухвали цього ж суду від 04.09.2015 року у справі № 2а/2370/1548/12.

Проте, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастирищенського районного управління юстиції Лісніченко P.M. від 28.12.2015 року № 27593403 відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена ( а. с. 24).

Основний договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, який укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Вікторія» є розірваним.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру (витяг від 11.04.2016 року) земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, кадастровий № НОМЕР_1, передана в оренду ТОВ «Вікторія.» ( а. с. 60 - 62).

Так, згідно ч.1 ст. 777 ЦК України наймач, що належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право на укладення договору на новий строк.

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.2.17. постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 14, від 29.05.2013 року № 8 у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Крім того, судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Згідно правової позиція Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 (постанова від 25.02.2015 року), у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-55цс15 (постанова від 15.04.2015 року) в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого ст.33 Закону України «Про оренду землі» на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі п. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України.

Згідно доч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення (поновлення) договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ст.ст. 319, 626 ЦК України, ч.ч.2-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива за умов продовження користування виділеною земельною ділянкою, належного виконання своїх обов'язків за договором; повідомлення орендарем до спливу строку договору орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк з доданням проекту додаткової угоди, відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення договорів оренди.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, який укладений між ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_6 01.07.2010 року розірваний 20.05.2015 року додатковою угодою за згодою сторін, відповідно, припинена дія договору суборенди, який укладений 27.12.2011 року між ТОВ «Вікторія» і СФГ «Нова Україна».

З урахуванням змісту ч.4 ст.8 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Тому договір суборенди землі від 27.12.2011 року не може бути підставою для набуття позивачем переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки.

Сам факт укладення договору суборенди не є підставою для переважного права поновити договір на новий строк.

Земельна ділянка кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, з 01.07.2010 року по даний час перебуває у фактичному користуванні ТОВ «Вікторія» та ТОВ «Вікторія.», в користуванні СФГ «Нова Україна» не перебувала та не використовувалась, чого не заперечує і позивач.

Договір суборенди, який 27.12.2011 року укладений між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» формально, фактично не виконувався, позивачем не виконувалися вимоги ст.ст.33 ЗУ «Про оренду землі», у позивача відсутні юридичні факти, передбачені ст.33 Закону України «Про оренду землі», які необхідні для визнання за ним переважного права на поновлення договору.

Колегія суддів погоджується із висновком районного суду про те, що позивач, будучи суборендарем земельної ділянки за договором суборенди, не набув переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Відповідно до правової позиції ВС України у справі №6-55цс15 вбачається, що з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України; статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Проте, таке право не може розповсюджуватись на суборендаря земельної ділянки (СФГ «Нова Україна»), так як договір оренди є розірваним, а договір суборенди є похідним від основного договору оренди, і в такому випадку питання укладення нового договору суборенди вирішуються за волевиявленням сторін, а суборендар не має переважного права на укладення договору оренди, оскільки таке право існує у попереднього орендаря, тобто у ТОВ «Вікторія».

А тому, з врахуванням встановлених обставин, матеріалів справи, доводів сторін та апеляційної скарги, положень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність ухваленого рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307 , 308 , 313 , 314, 315 , 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" - відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 червня 2016 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" до ОСОБА_6, ТОВ "Вікторія", Монастирищенське районне управління юстиції Черкаської області, третя особа - приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Шелудько В.П., про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :