Рішення

від 01.07.2016 по справі 702/297/16-ц

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/702/179/16

Справа № 702/297/16- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Мазай Н.В.

із секретарем: Ясінською О.А.

з участю представника позивача : ОСОБА_1

представника відповідача ТОВ "ОСОБА_2.": ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4, представники відповідача ОСОБА_5 районного управління юстиції: не з»явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2.», ОСОБА_5 районного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстраціїпосилаючись на , що між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» укладено 315 договорів суборенди земельних ділянок, орендарем яких являється ТОВ «Вікторія», в числі яких і земельна ділянка, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0300, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та була нею передана в оренду ТОВ «Вікторія» за договором оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року. СФГ «Нова Україна» вказані договори суборенди за заявою від 17.01.2012 № 6 передано до відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області для проведення державної реєстрації у відповідності до вимог ст. 8 ЗУ «Про оренду землі». Однак, державна реєстрація вказаних договорів суборенди земельних ділянок проведена не була і взагалі будь-яке рішення з цього приводу службовими особами віддлу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області прийнято не було. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі за адміністративним позовом СФГ «Нова Україна» задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області ( далі відділ) в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та зобов’язано відділ здійснити державну реєстрацію 315 вищеописаних договорів суборенди земельних ділянок, яка в свою чергу постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року скасована та прийнято нову, якою в задоволені вимог СФГ «Нова Україна» до відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області, третя особа ТОВ «Вікторія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року скасована, а справа направлена до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року скасовано в частині зобов’язання відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року залишено без змін. В обґрунтування позову посилаються на ст. 124 Конституції України, ст. 255 КАС України. Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року набрала законної сили і підлягає виконанню в повному обсязі. В подальшому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року, а саме: відділ Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу ОСОБА_5 районного управління юстиції. Отже, обов’язок здійснення реєстрації права користування вказаними земельними ділянками покладено на реєстраційну службу ОСОБА_5 РУЮ. З урахуванням викладеного, позивачем 22.12.2015 року подано заяву до реєстраційної служби ОСОБА_5 РУЮ щодо проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою к/н: 7123482500:02:001:0300, яка належить на праві приватної власності відповідачу 1, відповідно до договору суборенди земельної ділянки та постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року та ухвали цього ж суду від 04.09.2015 року. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 РУЮ ОСОБА_2 від 28.12.2015 року № 27586007 відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена. З вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка обліковується за ТОВ «Вікторія», тобто перебуває у користуванні Відповідача 2. З наведеного випливає, що основний договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 наразі є розірваним, а земельна ділянка передана у користування ТОВ «Вікторія» за новим договором оренди земельної ділянки. Вважають, що договір оренди земельної ділянки, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0300 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 являється незаконним і порушує права та інтереси СФГ «Нова Україна». В обґрунтування позову посилаються на ст. ст. 79, 124 ЗК України, ст. ст. 203, 215, 626, 764, 777, 792 ЦК України, ст. ст. 3, 8, 13, Закону України «Про оренду землі» Визначення об'єкта оренди не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю). Так, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», розділом IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом. Законодавством передбачено право оренди (суборенди) земельних часток (паїв) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5. В той же час, п. 8.1.5 договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, укладеного між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» передбачено, що після закінчення строку дії цього договору та/або договору оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, зареєстрованого в ЧРФ ДП «Центр ДЗК», суборендар має переважне право на укладення договору оренди ділянки. Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Однак, позивач навіть не був повідомлений відповідачем 1 та відповідачем 2 або іншою особою про факт розірвання основного договору оренди земельної ділянки. Таким чином, позивач штучно був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право на оренду спірної земельної ділянки, що в свою чергу являється порушенням вимог п. 8.1.5 договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011 року, укладеного між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» та вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». За таких обставин, договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0300, яка належить на праві приватної власності Відповідачу 1, укладений між ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_4 має бути визнаний недійсним, оскільки такий правочин порушує переважне право СФГ «Нова Україна» на оренду спірної земельної ділянки, а відтак суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема положенням ЦК України та ЗУ «Про оренду землі».

В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги відповідно до яких згідно відомостей Державного земельного кадастру (витяг від 11.04.2016) земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, к/н - 7123482500:02:001:0300 передана в оренду ТОВ «ОСОБА_2.» З урахуванням викладеного, позивачем подано до суду клопотання від 12.04.2016 про заміну неналежного відповідача ТОВ «Вікторія» на належного відповідача - ТОВ «ОСОБА_2.». В той же час, первісні позовні вимоги СФГ «Нова Україна» містять вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0300, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, укладений між ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_4. За таких обставин, з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача, просять визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки - 7123482500:02:001:0300, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2.» та ОСОБА_4 та скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби ОСОБА_5 районного управління юстиції Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2.» та ОСОБА_4.

Ухвалю суду від 13.04.2016 року у справі замінено неналежного відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Вікторія» на належного відповідача - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2.» (код ЄДРПОУ 38543846).

В судовому засіданнія представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задоволити, підтримав подані суду пояснення відповідно до яких, вимогами ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на момент укладення договору суборенди) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на момент укладення договору суборенди) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. В той же час, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За таких обставин, договір суборенди земельної ділянки був укладений саме 27.12.2011 року (Аналогічна позиція і Верховного Суду України, викладена в постанові від 19.02.2014 року у справі № 6-162ц13). Поряд з цим, з 01.01.2013 року в Україні дійсно скасовано державну реєстрацію договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, а натомість впроваджено державну реєстрацію права оренди (суборенди) землі. Так, з ч. 3 ст. 640 ЦК України виключені положення, які передбачають набуття чинності договором з моменту його державної реєстрації, та виключені статті 18 і 20 ЗУ «Про оренду землі», які встановлювали набуття договорами оренди чинності з моменту їхньої реєстрації. Разом із тим, ст. 125 ЗК України та ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає обов’язковій державній реєстрації та виникає з моменту її реєстрації. При цьому необхідно мати на увазі, що реєстрації підлягає не договір як матеріальна форма домовленості сторін, а саме право оренди (речове право). За таких обставин, договір оренди земельної ділянки набуває чинності (вважається укладеним) з моменту досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами, а право володіння та користування цією земельною ділянкою (право оренди/суборенди) в орендаря виникає з моменту реєстрації цього права. Тобто, після підписання сторонами договору оренди (суборенди) землі між ними виникають певні права та обов’язки, в тому числі і щодо переважного права на укладення нового договору оренди землі, незалежно від проведення державної реєстрації прав за цим договором. За нормами ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, окрім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов’язків, які виникли з моменту, вступу його в силу. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Законом України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі. На період до 01.01.2013 року законодавство передбачало, що моментом укладення договорів оренди землі є їхня державна реєстрація. Після 01.01.2013 року державна реєстрація договорів відсутня. Таким чином, у разі коли договір оренди було підписано до 2013 року та у встановленому на той час порядку його не було зареєстровано, останній, за умови його відповідності встановленим законом вимогам, набуває чинності (вважається укладеним) з моменту скасування обов’язкової державної реєстрації таких договорів з січня 2013 року. За таких обставин, підписаний, але не зареєстрований до 2013 року договір оренди (суборенди) землі набуває чинності з 01.01.2013 року, а речові права за таким договором можуть бути зареєстровані без переукладання такого договору. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 року, адміністративний позов СФГ «Нова Україна» задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна», зобов’язано відділ Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна». Таким чином, вищою судовою інстанцією адміністративної юрисдикції встановлено незаконність та протиправність бездіяльності відповідного уповноваженого державного органу в частині не проведення державної реєстрації в тому числі і договору суборенди від 27.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна». Отже, законність та відповідність нормам чинного законодавства договору суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 року встановлена в судовому порядку, а відтак така обставина являється преюдиціальною у справі № 702/297/16-ц. З наведеного вбачається, що позивачем не було порушено жодної норми чинного законодавства під час укладення договору суборенди від 27.12.2011 року, натомість порушення вимог чинного законодавства були допущенні саме державним органом, що в подальшому і призвело до порушення прав та інтересів СФГ «Нова Україна», оскільки останнє було позбавлено можливості реалізувати набуті права за договором суборенди земельної ділянки. В той же час, порушення вимог чинного законодавства суб’єктом владних повноважень не може тягнути за собою порушення прав та інтересів суб’єктів господарювання-юридичних осіб та позбавляти їх можливості реалізувати такі свої права в подальшому. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, на яку позивач посилається і в позові, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Поряд з цим, позивач приводить і норми чинного законодавства, яким суперечить спірний правочин. Просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача ТОВ «ОСОБА_2.» ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав повністю, просить в його задоволенні відмовити повністю, підтримав подані заперечення відповідно до яких твердження позивача про те, що укладенням спірного договору було порушено його переважне право на оренду земельної ділянки, яка є предметом згаданого договору суборенди землі не можуть заслуговувати на увагу в силу того, що позивач ані на день звернення до суду, ані на момент звернення до реєстраційної служби ОСОБА_5 РУЮ Черкаської області (22.12.2015 року) не набув права суборенди земельної ділянки. В обґрунтування заперечень посилається на ст. 640 ЦК України та ст. 18 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, що діяли станом на 27.11.2011 року (день укладення договору суборенди землі). Договір суборенди земельної ділянки до 01.01.2013 року зареєстрований не був. З 01.01.2013 року в Україні скасовано процедуру обов’язкової реєстрації договорів оренди землі і запроваджено державну реєстрацію права оренди землі, у тому числі й прав на суборенду земельних ділянок. Частиною 5 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» в редакції, яка діяла після 01.01.2013 року, передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Частина 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла після 01.01.2013 року, містить норми, відповідно до яких речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Після 01.01.2013 року і до дня звернення в суд право суборенди земельної ділянки на підставі відповідного договору за позивачем зареєстроване не було. Так як до 01.01.2013 року договір суборенди зареєстрований не був , а після 01.01.2013 року за позивачем не було зареєстроване право суборенди земельної ділянки, договір суборенди від 27.12.2011 року не набув чинності , та, відповідно, позивач не набув права суборенди землі , оскільки державна реєстрація цього права проведена не була. З 27.12.2011 року і по сьогоднішній день позивач ніколи не використовував земельну ділянку та жодного разу не вносив плату за її користування, що свідчить про відсутність порушень прав позивача, так як тільки фактичний користувач земельної ділянки може набути переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (ст. 33 ЗУ «Про оренду землі»). Оскільки права суборенди землі позивач на день звернення до суду не мав, то й порушення переважного права на оренду земельної ділянки не може мати місця. До закінчення терміну дії договору суборенди землі порушення переважного права користувача земельної ділянки та її подальшу оренду взагалі не може існувати, оскільки переважне право не є безумовним з урахуванням норм ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та ст.777 ЦК України. Згідно з додатковою угодою від 20.05.2015 року, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ «Вікторія» був достроково припиненийза згодою сторін. Відповідно до п. 10.2.5 договору суборенди землі дія останнього припиняється в інших випадках, встановлених законом. З урахуванням змісту ч.4 ст.8 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Тому, договір суборенди землі на день звернення позивача до суду не може породжувати для його сторін жодних правових наслідків і бути підставою для набуття позивачем права користування земельною ділянкою. Таким чином, права суборенди землі, а отже й переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, позивач на день звернення до суду не мав, так як, по-перше, договір суборенди земельної ділянки, в силу положень ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» та змісту п.3.3 договору суборенди, не набув чинності у зв’язку з відсутністю факту його державної реєстрації, а після 01.01.2013 року і до дня звернення до суду речові права, що випливають із договору суборенди землі, за позивачем зареєстровані не були; по-друге, згідно з додатковою угодою від 20.05.2015 року основний договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ «Вікторія», був достроково припинений за згодою сторін, що має наслідком дострокове припинення договору суборенди землі і припинення будь-яких прав і обов’язків, які випливають з договору суборенди землі. З урахуванням правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.02.2015 року (справа №6-219цс14) та норм ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», захист переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк) може мати місце тільки при встановленні судом обставини фактичного користування позивачем земельною ділянкою станом на день звернення до суду і при наявності в сукупності наступних умов: орендар належно виконує свої обов’язки за договором ; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Таким чином, порушення переважного права орендаря земельної ділянки на укладення договору оренди землі на новий строк можливе лише після вчинення орендарем згаданих юридичних дій і лише у випадку користування орендарем земельною ділянкою , тоді як до моменту звернення позивача в суд останній: не використовував земельну ділянку та не вносив орендну плату за користування землею, а отже не виконував належним чином свої обов’язки за договором; не повідомляв орендодавця (власника земельної ділянки) про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; не надсилав орендодавцеві (власнику земельної ділянки) відповідного листа- повідомлення та не додавав до нього проект додаткової угоди. Тому, станом на сьогоднішній день, порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі, яка є предметом оспорюваного договору, на новий строк відсутнє. Відсутність факту порушення прав позивача є підставою для відмови у задоволенні позову. Зважаючи на все викладене вище, просить суд відмовити повністю в задоволенні позову. В обгрунтування заперечень також посилається на ст. ст. 203, 215 ЦК України. Заявляючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, позивач не вказує яким конкретно положенням цивільного законодавства суперечить зміст оспорюваного правочину. Натомість, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ «Віткорія.», оформлений у простій письмовій формі, підписаний уповноваженими сторонами, містить всі законодавчо передбачені істотні умови договору, на момент укладення договору земельна ділянка не перебувала під арештом чи будь-яким іншим обтяженням, не передана в користування за правочином іншим особам, щодо земельної ділянки не укладались з іншими суб’єктами попередні договори оренди і не надавались жодні письмові зобов’язання щодо передачі її в майбутньому у користування третім особам та ін. Тобто, зміст оспорюваного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства України, моральним засадам суспільства. Зважаючи на все викладене вище, просить суд відмовити повністю в задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_5 районного управління юстиції Черкаської області в судове засідання не з»явилися. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлені у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилась. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надіслала лист відповідно до якого просить розгляд справи проводити у її відсутність. В задоволенні позовної заяви СФГ «Нова Україна» про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ТОВ «ОСОБА_2.» і ОСОБА_7, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ТОВ «ОСОБА_2.», дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення та виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 11, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60, ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом, за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 2,59 га, яка надана на підставі рішення Княжиківської сільської ради народних депутатів від 31.05.2002 року № 2-1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЧP № 032029 (а.с. 12).

01 липня 2010 року між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Вікторія " укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,59 га, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 032029 та розташована на території Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області строком на вісім років, починаючи з дати його реєстрації ( далі договір оренди 1)( а.с. 8-9).

02 серпня 2010 року даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у ОСОБА_5 районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства « Центр державного земельного кадастру» за № 041079100310, про що мається відповідний запис в договорі ( а.с.9).

За матеріалами справи судом встановлено, та не оспорювалося сторонами, що 27.12.2011 року між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та Селянським (фермерським) господарством «Нова Україна» укладено договір суборенди земельної ділянки розміром 2,5933 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 032029 та знаходиться в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району. Договір укладений на строк дії договору оренди земельної ділянки ( далі договір суборенди) ( а.с. 10-11).

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, що діяла станом на 27.11.2011 року (день укладення договору суборенди землі), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Відповідно до норм ст.18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла в момент укладення договору суборенди землі) та п. 3.3. договору суборенди, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до норм законодавства, яке діє з 01.01.2013 року, зокрема ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Вищеописаний договір суборенди земельної ділянки до 01.01.2013 року у встановленому законом порядку зареєстрований не був і станом на 01.01.2013 року та до дня звернення з позовом до суду речові права, що випливають з договору суборенди земельної ділянки за відповідачем СФГ «Нова Україна» у встановленому законом порядку зареєстровані не були.

Суд вважає, що посилання позивача в даній справі на те, що згідно Постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року по справі за адміністративним позовом СФГ «Нова Україна» до відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області, третя особа ТОВ «Вікторія» про визнання протиправною бездіяльність та зобов»язання вчинити дії позов задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області ( далі відділ) в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та зобов’язано відділ здійснити державну реєстрацію 315 вищеописаних договорів суборенди земельних ділянок ( а.с. 13-15). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року скасовано в частині зобов’язання відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна» та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні вказаних вимог відмовлено ( а.с. 16-18). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року залишено без змін ( а.с. 19-21). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 року, а саме: відділ Держкомзему у ОСОБА_5 районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу ОСОБА_5 районного управління юстиції ( а.с. 22-23), як на відсутність винної поведінки позивача в частині не реєстрації договору суборенди у встановленому законом порядку, не може бути підставою для задоволення позову та виходить з наступного.

Договір суборенди земельної ділянки розміром 2,5933 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 032029 та знаходиться в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району від 27.12.2011 року укладеного між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Вікторія» та Селянським (фермерським) господарством «Нова Україна» укладено на строк дії договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_4 і ТОВ «Вікторія» ( а.с. 8-9).

Згідно з додатковою угодою від 20.05.2015 року, яка сторонами не оскаржувалася, не змінена, не скасована та є чинною, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ «Вікторія» був достроково припиненийза згодою сторін ( а.с. 68), що відповідає п. 12.3 Договору оренди 1 ( а.с. 9) та п. 10.2.5 договору суборенди землі ( а.с. 11). Тобто, станом на 21.02.2015 року фактично припинився і строк дії договору суборенди, згідно п.3.1 договору суборенди земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.8 ЗУ «Про оренду землі» уразі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 РУЮ ОСОБА_2 від 28.12.2015 року № 27586007 відмовлено у проведені державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7123482500:02:001:0300, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена ( а.с. 24).

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.02.2015 року (справа №6-219цс14), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для застосування при ухваленні судом рішення, та норм ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», захист переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк) може мати місце тільки при встановленні судом обставини фактичного користування позивачем земельною ділянкою станом на день звернення до суду і при наявності в сукупності наступних умов: орендар належно виконує свої обов’язки за договором ; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.03.2015 року (справа №6-4цс15) зазначено, що ч. 1ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті). Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Встановлення факту належного виконання орендарем умов договору оренди; дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк; укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендодавцем на таких самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем; дає підстави для висновку про наявність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв’язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем, а відтак згідно зі статтею 33 Закону України В«Про оренду земліВ» такий договір оренди є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто, переважному праву користувача земельної ділянки кореспондує право власника земельної ділянки відмовитись від поновлення договору оренди землі, а автоматичне поновлення договору оренди землі відбувається лише через місяць після закінчення терміну дії договору оренди і тільки у випадку відсутності протягом цього місяця письмових заперечень власника земельної ділянки у поновленні договору оренди землі.

Таким чином, порушення переважного права орендаря земельної ділянки на укладення договору оренди землі на новий строк можливе лише після вчинення орендарем згаданих юридичних дій і лише у випадку користування орендарем земельною ділянкою.

Позивач не надав суду доказів того, що він використовував земельну ділянку та вносив орендну плату за користування землею, тобто виконував належним чином свої обов’язки за договором; повідомляв орендодавця (власника земельної ділянки) про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; надсилав орендодавцеві (власнику земельної ділянки) відповідного листа- повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що він має переважне право поновлення договору суборенди, що передбачено п. 3.2 договору суборенди має місце в разі закінчення строку дії даного договору, а не в даному випадку, оскільки договір оренди 1 достроково припинено за згодою сторін договору, а не в зв»язку з закінченням терміну дії договору оренди.

Станом на день розгляду справи, порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі, яка є предметом оспорюваного договору, на новий строк відсутнє, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 17 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2. " укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,59 га під кадастровим номером 7123482500:02:001:0300, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 032029 та розташована на території Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області строком на десять років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням ротації культур ( далі договір оренди 2) ( а.с. 94-96, 140-141).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України, на порушення якої при укладенні договору оренди земельної ділянки 2 посилається позивач, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на викладене вище, а саме необґрунтованість позову в частині наявності у позивача переважного права на переукладення договору суборенди земельної ділянки, як підставу для позову про захист цього порушеного права, суд вважає, що відсутнє порушення сторонами оспорюваного договору при його укладенні вимог ст. ст. 203, 215 ЦК УКраїни.

Будь-яких інших доказів того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов не обґрунтований, не підтверджений доказами та до задоволення не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного ст. ст. 124, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 13-18, 31, 33 ЗУ «Про оренду землі» № 161 від 06.10.1998 року ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 від 01.07.2004 року ( із змінами), ст. ст. 3, 15, 16, 20, 626, 627, 777, 792 ЦК України; правовими позиціями у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (справа № 6-4цс15) та 25 лютого 2015 року (справа № 6-10 цс15), ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 88, 208, 209, 212, 213-215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2.», ОСОБА_5 районного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Н.В. Мазай