Ухвала

від 09.08.2016 по справі 702/297/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1947/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л. суддівПодороги В. М., Качана О. В. при секретаріДемченко Н. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2016 року у цивільній справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія.», Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и л а :

СФГ «Нова Україна» звернулося до суду із вказаним позовом, яким, з урахуванням подальших уточнень, просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що розташована в адміністративних межах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер - НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6, укладений між ТОВ «Вікторія.» та ОСОБА_6 17.06.2015 року, та скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Монастирищенського РУЮ Черкаської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно вказаного договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування вказано на те, що між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» укладено 315 договорів суборенди земельних ділянок, орендарем яких являється ТОВ «Вікторія», в числі яких і земельна ділянка, що розташована в адмінмежах Княжиківської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер - НОМЕР_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та була нею передана в оренду ТОВ «Вікторія» за договором оренди земельної ділянки від 01.07.2010. СФГ «Нова Україна» вказані договори суборенди за заявою від 17.01.2012 №6 передано до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області для проведення державної реєстрації у відповідності до вимог ст. 8 ЗУ «Про оренду землі». Однак, державна реєстрація вказаних договорів суборенди земельних ділянок проведена не була і взагалі будь-яке рішення з цього приводу службовими особами віддлу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області прийнято не було.

Судовими рішеннями адміністративних судів, які набрали законної сили, зокрема, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 та ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 про заміну сторони виконавчого провадження, обов'язок здійснення реєстрації права позивача на користування вказаними земельними ділянками покладено на реєстраційну службу Монастирищенського РУЮ.

З урахуванням викладеного, позивачем 22.12.2015 подано заяву до реєстраційної служби Монастирищенського РУЮ щодо проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою к/н: НОМЕР_1 відповідно до договору суборенди земельної ділянки та постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012 та ухвали цього ж суду від 04.09.2015. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастирищенського РУЮ Бріт В.А. від 28.12.2015 №27586007 відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена. З вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка обліковується за ТОВ «Вікторія».

Позивач вказує, що основний договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Вікторія» наразі є розірваним, а земельну ділянку передано у користування ТОВ «Вікторія.» за новим договором оренди земельної ділянки, який є незаконним і порушує права та інтереси СФГ «Нова Україна».

Зазначає, що визначення об'єкта оренди не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю). Так, Указом Президента України від 03.12.1999 №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», розділом IX «Перехідні положення» ЗУ «Про оренду землі» закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом. Законодавством передбачено право оренди (суборенди) земельних часток (паїв) на підставі договорів, укладення яких здійснювалось відповідно до Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 №5.

У той же час, п.8.1.5 договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 27.12.2011, укладеного між СФГ «Нова Україна» та ТОВ «Вікторія» передбачено, що після закінчення строку дії цього договору та/або договору оренди земельної ділянки від 01.07.2010, зареєстрованого в ЧРФ ДП «Центр ДЗК», суборендар має переважне право на укладення договору оренди ділянки. Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». Однак, позивач не був повідомлений про факт розірвання основного договору оренди земельної ділянки. Таким чином, позивач штучно був позбавлений можливості реалізувати своє переважне право на оренду спірної земельної ділянки. За таких обставин, договір оренди земельної ділянки к/н НОМЕР_1, укладений ОСОБА_6 з ТОВ «Вікторія», має бути визнаний недійсним, оскільки такий правочин порушує переважне право СФГ «Нова Україна» на оренду спірної земельної ділянки.

При цьому позивач наголошує на тому, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015, адміністративний позов СФГ «Нова Україна» задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна», зобов'язано відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна». Таким чином, вищою судовою інстанцією адміністративної юрисдикції встановлено незаконність та протиправність бездіяльності відповідного уповноваженого державного органу в частині не проведення державної реєстрації, в тому числі і договору суборенди від 27.12.2011, укладеного між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна». Отже, законність та відповідність нормам чинного законодавства договору суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 встановлена в судовому порядку, а відтак така обставина являється преюдиціальною.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01.07.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, та на те, що висновки суду про фактичне невиконання договору суборенди позивачем, що позбавляє останнього переважного права на продовження орендних правовідносин, є помилковими, адже позивача ніхто не повідомляв про факт розірвання основного договору оренди землі, а фактично користуватися земельною ділянкою позивач не мав можливості у зв'язку з протиправною бездіяльністю державних органів щодо реєстрації відповідного права позивача, що встановлено адміністративним судом. Суд не врахував, що позивач не посилається на п.3.2 договору суборенди землі про поновлення строку його дії, а посилається на п. 8.1.5 договору суборенди землі про переважне право на укладення договору оренди. Суд необґрунтовано посилається на різні підстави припинення договору суборенди землі (розірвання основного договору оренди та, як наслідок, договору суборенди, та закінчення строку дії договору оренди/суборенди). Спірний договір оренди від 17.06.2015 є таким, що не може виконуватися та порушує права однієї зі сторін, адже його не зареєстровано, отже він не набрав чинності та не може бути виконаний. Спірний договір порушує право орендодавця розпоряджатися своєю земельною ділянкою, адже на період його дії без згоди орендаря земельну ділянку не може бути відчужено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі від 02.08.2010 року достроково припинено за згодою його сторін, що свідчить також і про припинення похідного договору суборенди цієї ж земельної ділянки ; позивачем не підтверджено доказами наявність у нього переважного права на оренду землі, адже він фактично не користувався спірною земельною ділянкою та не вносив за неї орендну плату (належно не виконував свої договірні зобов'язання). Також суд констатував відсутність порушення сторонами при укладенні спірного договору оренди від 17.06.2015 року вимог законодавства, які б стали підставами для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 2,59 га, яка їй надана рішенням Княжиківської сільської ради народних депутатів від 31.05.2002 №2-1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Княжиківської сільської ради Монастирищенського району, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2.

01.07.2010 між відповідачем ОСОБА_6, як орендодавцем, та відповідачем ТОВ «Вікторія», як орендарем, укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 8 років, починаючи з дати його реєстрації.

02.08.2010 вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Монастирищенському РВ Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №041079100310.

27.12.2011 між ТОВ «Вікторія», як орендарем, та СФГ «Нова Україна», як суборендарем, укладено договір суборенди зазначеної земельної ділянки, площею 2,5933 га, яка належить ОСОБА_6 Цей договір укладено на строк дії договору оренди земельної ділянки від 02.08. 2010 (п.3.1 договору суборенди).

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, що діяла станом на 27.11.2011 (день укладення договору суборенди землі), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.

Відповідно до норм ст.18 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, що діяла в момент укладення договору суборенди землі) та п.3.3 договору суборенди, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до норм законодавства, яке діє з 01.01.2013, зокрема, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Договір суборенди земельної ділянки до 01.01.2013 у встановленому законом порядку зареєстрований не був і станом на 01.01.2013 та до дня звернення з даним позовом до суду речові права, що випливають з договору суборенди земельної ділянки, за відповідачем СФГ «Нова Україна» у встановленому законом порядку зареєстровані не були.

При цьому, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015, у справі за адміністративним позовом СФГ «Нова Україна» до відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області в частині не проведення державної реєстрації 315 договорів суборенди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Вікторія» та СФГ «Нова Україна», та зобов'язано відділ здійснити державну реєстрацію 315 вищевказаних договорів суборенди земельних ділянок. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2015 замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2012, а саме: відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області на іншого боржника - реєстраційну службу Монастирищенського районного управління юстиції.

У подальшому згідно додаткової угоди від 20.05.2015, яка наразі є чинною та ніким не оспорюється, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 і ТОВ «Вікторія», був достроково припинений за згодою сторін згідно п.12.3 договору оренди, що регламентує відповідне право його сторін.

При цьому п.10.2.5 договору суборенди землі передбачено, що його дія припиняється у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч.4 ст.8 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастирищенського РУЮ Бріт В.А. від 28.12.2015 №27586007 позивачу відмовлено у проведені державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки з к/н НОМЕР_1, оскільки дія основного договору оренди земельної ділянки була припинена.

Далі між відповідачем ОСОБА_6, як орендодавцем, та відповідачем ТОВ «Вікторія.», як новим орендарем, 17.06.2015 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який і оспорює позивач у справі з посиланням на порушення його переважного права на оренду цієї ж земельної ділянки, яке виникло з договору суборенди від 27.12.2011.

Вказаний договір 28.01.2016 року зареєстровано у встановленому законом порядку.

Указані фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

Відповідно до положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином для наявності переважного права на оренду землі орендар має фактично користуватися земельною ділянкою на час закінчення строку оренди та належним чином дотримуватися умов договору оренди, строк дії якого добігає кінця.

Тобто, переважному праву користувача земельної ділянки на продовження орендних правовідносин закон кореспондує право власника земельної ділянки відмовитись від поновлення договору оренди землі, а автоматичне поновлення договору оренди землі відбувається лише через місяць після закінчення терміну дії договору оренди і тільки у випадку відсутності протягом цього місяця письмових заперечень власника земельної ділянки щодо поновлення договору оренди землі.

Таким чином, порушення переважного права орендаря земельної ділянки на укладення договору оренди землі на новий строк можливе лише після вчинення орендарем усіх передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі » юридично значимих дій.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даній справі суду позивачем не було надано доказів того, що земельна ділянка фактично перебувала у нього в користуванні, він належним чином дотримувався умов договору суборенди щодо неї, зокрема, вносив орендну плату, повідомляв орендодавця (власника земельної ділянки) про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк після закінчення строку дії вказаного договору, що є необхідним для висновку про наявність у позивача переважного права на оренду землі у світлі норм ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

Далі, згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначені положення законодавства кореспондуються також із роз'ясненнями, наданими Пленумом ВСУ судам України у п.2 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Отже, особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, свобод чи інтересів. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Іншими словами, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать.

З матеріалів справ та доказів наданих сторонами, вбачається що наразі чинною додатковою угодою від 20.05.2015 первісний договір оренди землі, у рамках якого було укладено договір суборенди землі з позивачем, було достроково припинено сторонами шляхом його розірвання , право на що передбачено п.10.2.5 договору суборенди та ч.4 ст.8 ЗУ «Про оренду землі».

Умовами договору суборенди від 27.12.2011 передбачено, що право на реалізацію переважного права суборендаря на укладення договору оренди землі виникає у разі закінчення терміну дії основного договору земельної ділянки, але не в разі, зокрема, дострокового розірвання за згодою стороні договору. В такому випадку, згідно до закону та умов договору, з припиненням дії основного договір шляхом його розірванням сторонами припиняється і дія договору суборенди землі.

Згідно до вимог ч.4 ст.8 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що після припинення договору оренди землі чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Правомірність припинення вищевказаного договору оренди землі від 01.07.2010 сторонами не оспорювалася у встановленому законом порядку.

Оскільки договором первісний договір оренди землі додатковою угодою від 20.05.2015 було припинено і правомірність цієї угоди належним чином наразі не спростована, відповідно всі правовідносини сторін договору суборенди землі є припиненими, згідно до закону та умов договору.

Таким чином, оскільки на момент укладення спірного договору оренди землі від 17.06.2015 року у позивача були відсутні будь - які права щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_6, тому колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що оспорений у даній справі договір оренди від 17.06.2015 є таким, що порушує права позивача, як суборендаря за припиненим належним чином договором суборенди, а також однієї зі сторін цього договору, та про те, що він порушує право орендодавця розпоряджатися своєю земельною ділянкою, оскільки на період його дії без згоди орендаря земельну ділянку не може бути відчужено.

Колегія суддів також відхиляє апеляційні доводи про те, що позивач не мав можливості користуватися земельною ділянкою у зв'язку з протиправною бездіяльністю державних органів щодо реєстрації відповідного права позивача, що встановлено адміністративним судом, та про неповідомлення його про розірвання первісного договору оренди, оскільки зазначена обставина не спростовує припинення суборендних правовідносин у зв'язку з припиненням первісного договору оренди землі.

Проаналізувавши усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у даній справі позивачем не доведено наявність у нього переважного права на оренду землі, яке може бути захищеним у судовому порядку.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 липня 2016 року у цивільній справі за позовом селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія.», Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :