Ухвала

від 15.06.2016 по справі 826/7382/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А 15 червня 2016 року          м. Київ                                        К/800/14292/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Пилипчук Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі №826/7382/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліос» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -                                                             ВСТАНОВИВ: Касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 (повний текст виготовлено 11.12.2015) Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві подано 23.05.2016 (згідно з відтиском штемпелю канцелярії суду), тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому подано заяву про поновлення строку касаційного оскарження. Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 відмовлено Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання вказаної касаційної скарги. Цією ж ухвалою касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ч. 5 ст.  213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 29.06.2016. Вказані в ухвалі недоліки вчасно усунуті. Як зазначено вище, податковим органом порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження. Суддею-доповідачем з'ясовано, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві у січні 2016 року вперше подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 (К/800/159/16). Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 відмовлено Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015. Цією ж ухвалою вказану касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ч. 5 ст.  213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 29.01.2016.   Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві продовжено процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги до 04.03.2016. Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 14.03.2016 Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві повернуто касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України - відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху. Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.  Києві у квітні 2016 року вдруге подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 (К/800/9473/16). Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 07.04.2016 вказану касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ч. 5 ст.  213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 21.04.2016.   Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України судді від 10.05.2016 Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.  Києві вдруге повернуто касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України - відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху. Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.  Києві у травні 2016 року втретє подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 (К/800/14292/16). В обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 втретє посилається на те, що податковий орган був позбавлений можливості усунути недоліки вперше та вдруге поданих касаційних скарг з причин відсутності відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України. Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.    Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Неодноразове невиконання вимог ухвал про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі  права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.   Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше та вдруге. При цьому звертався до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, в задоволенні якого йому було відмовлено. Податковий орган не надав доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше. Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження та зловживання процесуальним правом на відстрочення сплати судового збору шляхом подачі численних клопотань, обґрунтованих ідентичними підставами, що призводить до затягування адміністративного процесу. Враховуючи наведене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип  res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку зазначені відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип  остаточності рішення. Відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України  касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, протягом якого відповідач має надати/надіслати заяву про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку. Керуючись ст. ст. 108, 213, 214  Кодексу адміністративного судочинства України, -   УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху. Встановити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків: протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала оскарженню не підлягає.             Суддя                                                       Н.Г.Пилипчук