Ухвала

від 06.07.2016 по справі 916/1765/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"06" липня 2016 р. Справа № 916/1765/16

Суддя господарського суду Одеської області Петров В.С., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства „ПлутосВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Плазма ОйлВ» про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ПлутосВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Плазма ОйлВ» про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за номером № 317, відповідно до якого були продані нежитлові приміщення підвалу № 501 загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Приватне підприємство „ПлутонВ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з територіальною громадою м. Одеси, у встановленому законом порядку набуло право власності на нежитлові приміщення підвалу № 501, загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17.

13 квітня 2011 року між Приватним підприємством „ПлутосВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Плазма ОйлВ» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за номером № 317. Відповідно до п. 1 договору позивач продав, а відповідач купив нежитлові приміщення підвалу № 501, загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17.

В п. 2 договору встановлено, що продаж майна, за домовленістю сторін, вчинено за 331000,00 грн., які покупець зобов’язується сплатити продавцю у строк до 13.07.2011 р., про що сторонами буде укладено договір про здійснення повного розрахунку, який буде невід’ємною частиною договору. При цьому обумовлено, що підписання договору про здійснення повного розрахунку буде свідчити про те, що розрахунки за нерухоме майно здійснені у повному обсязі, та свідчити про відсутність з боку продавця претензій до покупця по оплаті майна.

Як вказує позивач, після підписання договору продавець здійснив за собою державну реєстрацію права власності на майно у порядку, що був передбачений на той час.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач грубим чином порушив вимоги договору, а саме не здійснив оплату майна в сумі та в строк, визначені в п. 2 договору, а також не виконав цей обов'язок за договором станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду. Договір про здійснення повного розрахунку, підписання якого було передбачено як доказ виконання покупцем свого зобов’язання зі сплати, до цього моменту укладений не був.

Наразі позивач зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень підвалу № 501, розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17, складеного 13.04.2011 р., відповідачу на виконання умов договору було належним чином передано майно, яке відповідач прийняв, про що свідчить акт приймання-передачі не житлових приміщень підвалу № 501 від 13.04.2011 р.

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача за вищенаведеним договором 13.04.2011 р. виникло зобов'язання сплатити зазначену у договорі грошову суму на розрахункові рахунки позивача у строк та в порядку, що передбачені договором, тобто до 13.07.2011 р.

З урахуванням того, що покупцем за договором взагалі не було сплачено вартість майна, позивач вважає, що таке порушення зобов’язання є істотним порушенням договору і тягне за собою право покупця на розірвання договору згідно ст. 651 ЦК України. Адже, за ствердженнями позивача, ним як продавцем не було отримано те, на що він розраховував при укладенні оспорюваного договору.

Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення підвалу № 501 загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що відповідач має намір продати вказані нежитлові приміщення підвалу, про що свідчать розміщене на фасаді будівлі оголошення про їх продаж згідно фото фіксації фасаду будівлі, що в свою чергу може утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2016 р. позовну заяву Приватного підприємства „ПлутосВ» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1765/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 14.07.2016 р.

Також 05.07.2016 р. позивачем повторно було подано до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення підвалу № 501, загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17, які належать на праві власності ТОВ „Плазма ОйлВ» (реєстраційний номер майна 25711555). Заявлене клопотання позивач обґрунтовує тим, що у разі винесення судом рішення про задоволення позову, а саме про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, запис про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 501, загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17, за відповідачем підлягатиме скасуванню відповідно до ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , а запис про державну реєстрацію права власності ПП „ПлутосВ» буде відновленою. При цьому відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 13.06.2016 р. право власності на спірне майно зареєстровано за відповідачем. Крім того, за ствердженнями позивача, фактичне користування та фактичне володіння спірним майном також здійснюється відповідачем. Як зазначає позивач, відповідач підтвердив свою здатність недобросовісно ставитись до своїх обов’язків, адже протягом декількох років відповідач ігнорує свої обов’язки за договором. Тому, як стверджує позивач, з огляду на викладене існує реальна загроза зловживання відповідачем своїм становищем, а саме реальна можливість відчуження майна, право власності на яке має повернутися до позивача. Позивач стверджує, що продаж цього майна може відбутися у будь-який час, що фактично унеможливить реальне виконання судового рішення та реальний захист порушених прав особи, яка звернулася за захистом до органів судової влади. При цьому, як вказує позивач, на теперішній час існує не лише потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а наявні реальні дії відповідача, направлені на відчуження майна. Зокрема, нежитлові приміщення підвалу № 501, загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17, виставлені на продаж, про що свідчить недвозначна вивіска на фасаді будівлі за вказаною адресою.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, господарський суд вважає, що вказані клопотання про забезпечення позову підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Викладене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» (із змін. та доповн.).

Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оцінюючи ймовірність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову та наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, господарський суд враховує таке.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення у разі задоволення позову.

Як встановлено судом та як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13 квітня 2011 року, укладений між сторонами по справі, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за номером № 317, відповідно до якого відповідач отримав у власність нежитлові приміщення підвалу № 501 загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17. Наразі заявником надано докази розміщення на фасаді будівлі оголошення про продаж приміщень підвалу, що свідчить про ймовірність відчуження відповідачем вказаних приміщень. З огляду на такі обставини існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, з яким позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. За таких обставин, суд доходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки у разі розірвання судом спірного договору купівлі-продажу сторони повертають до попереднього майнового становища, тобто у стан, за яким позивач був власником придбаних відповідачем за оспорюваним договором нежитлових приміщень.

Також господарський суд вважає цілком обґрунтованим обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, оскільки відповідає заявленим вимогам, на забезпечення яких він направлений, зокрема, на недопущення порушення прав позивача у разі задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не є повною перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності, оскільки у цьому випадку відповідач позбавлений права лише на відчуження належного йому майна, наявність якого є гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Приватного підприємства „ПлутосВ» про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на нежитлові приміщення підвалу № 501, загальною площею 126,8 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 15/17, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Плазма ОйлВ» (реєстраційний номер майна 25711555).

3. Стягувачем за цією ухвалою є Приватне підприємство „ПлутосВ» (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 31; код ЄДРПОУ 32751593).

4. Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю „Плазма ОйлВ» (67500, Одеська область, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 56; код ЄДРПОУ 33767837).

Ухвалу може бути пред’явлено для виконання до органу державної виконавчої служби протягом року з дня її прийняття.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний термін з дня її прийняття.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає чинності з дня її прийняття.

Суддя В.С. Петров