Рішення

від 04.07.2016 по справі 535/674/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/674/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1880/16Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Гальонкіна С.А.,

суддів: Абрамова П.С., Лобова О.А.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою голови правління Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» ОСОБА_2 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» про розірвання договору оренди землі та зобов'язання вчинити певні дії.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

11 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №144476 від 26.10.2004 року є власником земельної ділянки площею 3,08 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

21 серпня 2008 року між позивачем та СТОВ «Правда» було укладено договір оренди землі строком на 10 років. 17.06.2015 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору оренди та витребування своєї земельної ділянки, в зв'язку з тим, що відбулася реорганізація орендаря. Розірвання договору з цих підстав передбачено договором оренди від 21 серпня 2008 року. Отримавши відмову від відповідача розірвати договір та повернути їй земельну ділянку, позивачка була змушена звернутись до суду.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 - задоволено повністю.

Розірвано Договір оренди землі від 21 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ «Правда» в особі генерального директора ОСОБА_4, зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008 року за №040884500223.

Зобов'язано Сільськогосподарський виробничий кооператив «Батьківщина» повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 земельну ділянку площею 3,08 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, з кадастровим номером 5322283700:00:002:0343.

Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі голова правління СВК «Батьківщина» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічної і повної оцінки фактичних обставин, що мають суттєве значення для справи.

Зазначає, що судом не враховано, що орендар не порушив права позивачки, своєчасно здійснює орендну плату та використовує земельну ділянку за призначенням. Також, вважає, що пункт 38 спірного договору носить диспозитивний характер, а тому позивачка повинна була довести, що настала істотна зміна обставин, які призвели до необхідності розірвання договору.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року апеляційну скаргу голови правління СВК «Батьківщина» відхилено. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року касаційну скаргу голови правління СВК «Батьківщина» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 144476 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки 3,08 га, що розташована за адресою: Микілківська сільська рада Котелевського району Полтавської області (а.с.8-9).

21.04.2008 року між позивачкою та СТОВ «Правда» було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким позивач передала свою земельну ділянку площею 3, 08 га строком на 10 років, який зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008 року за №040884500223 (а.с. 10-20).

Пунктом 38 Договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

23.04.2013 року державним реєстратором Котелевської РДА Полтавської області ОСОБА_5 до ЄДР внесено запис за №1568111120013000037 про державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ «Правда» в результаті реорганізації, шляхом приєднання, правонаступником якої є СВК «Батьківщина», Код ЄДРПОУ: 03773174.

Протягом 2013 - 2015 років ОСОБА_3 отримувала орендну плату за договором оренди землі в натуральній формі, що не суперечить умовам договору та підтверджується наданими відповідачем доказами (а.с.46-54).

17.06.2015 року ОСОБА_3 направила до СВК «Батьківщина» повідомлення про розірвання Договору оренди землі (а.с.21).

В свою чергу, СВК «Батьківщина» 30.06.2015 року направив ОСОБА_3 відповідь за вих. №587, в якій зазначив, що кооператив не вбачає підстав для розірвання договору та може розглядати внесення до діючого договору оренди зміни, які б влаштовували позивача (а.с.23).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки умовами договору оренди, укладеного з СТОВ «Правда» передбачено, що реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору оренди.

Однак, з таким висновком колегія суддів в повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до частини четвертої зазначеної статті перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Не заперечуючи тих обставин, що умовами договору оренди, укладеного 21.04.2008 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Правда», в п. 38 передбачено, що реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Судом першої інстанції не встановлено чи дійсно порушуються права позивача у зв'язку з реорганізацію орендаря та не з'ясовано в чому саме полягає порушення законних прав позивача з врахуванням встановлених по справі фактичних обставин.

Надаючи оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 вчасно та у повному обсязі отримувала орендну плату за договором оренди протягом 2013 - 2015 років, тобто в період після проведення реорганізації орендаря, підписувала відомості СВК «Батьківщина», не висловлювала заперечень проти договору та продовжувала виконувати його умови. Такі дії орендодавця свідчать про її мовчазну згоду на продовження використання землі реорганізованим орендарем. До орендаря ОСОБА_3 звернулася з повідомленням про розірвання договору лише в червні 2015 року, після чого в серпні 2015 року був поданий позов до суду.

Крім того, місцевим судом не було враховано, що відповідно до п. 37 Договору оренди, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

В свою чергу, СВК «Батьківщина», після отримання від ОСОБА_3 листа про розірвання договору оренди, здійснює дії щодо проведення з нею переговорів з метою внесення змін до договору, які б її влаштовували. Однак, ОСОБА_3 до даного часу ухиляється від врегулювання спору в досудовому порядку. Таким чином, позасудовий порядок врегулювання виниклого спору між сторонами не дотриманий.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції взагалі не було враховано місце розташування спірної земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується орендарем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Поле, як загальний масив, обробляється орендарем та на ньому проводяться посівні роботи.

Доводи ОСОБА_3 в своїй заяві від 17 червня 2015 року, адресованій СВК «Батьківщина» про те, що вона має намір обробляти належну їй земельну ділянку самостійно, а тому договір оренди відповідно до п. 38 підлягає розірванню, в зв'язку з реорганізацією орендаря, не підтверджені відповідними доказами. В тому числі, щодо наявності у ОСОБА_3 матеріальних ресурсів для самостійної обробки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, враховуючи її розташування, зокрема, можливості виробляти сільгосппродукцію та здійснювати її переробку, можливості здійснення обробки із збереженням її цільового призначення, забезпеченням ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання землі, дотримання вимог протиерозійної організації території, тощо.

Дослідивши надані сторонами докази та надавши оцінку встановленим по справі фактичним обставинам, колегія суддів приходить до висновку, що права позивачки в розумінні вимог ст. 3 ЦПК України не порушені, а тому обраний нею спосіб захисту прав не відповідає фактичним обставинам.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу голови правління Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» про розірвання договору оренди землі та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_6

(підпис) ОСОБА_7

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1