Постанова

від 04.12.2019 по справі 535/674/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 535/674/15-ц

провадження № 61-8049св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Батьківщина ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Абрамова П. С., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Батьківщина (далі - СВК Батьківщина ) про розірвання договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,08 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

21 квітня 2008 року між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Правда (далі - СТОВ Правда ) укладений договір оренди землі, за умовами якого вона передала в оренду на десять років земельну ділянку площею 3,08 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області. Орендна плата вноситься орендарем у вигляді послуг, грошовій і натуральній формі й становить 1,5; 2 відсотки від вартості земельної ділянки.

З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вона дізналася, що 23 квітня 2013 року до цього реєстру внесено запис про припинення юридичної особи СТОВ Правда , правонаступником якого є СВК Батьківщина .

У зв`язку із тим, що вона мала намір обробляти свою земельну ділянку самостійно, 17 червня 2015 року вона направила СВК Батьківщина повідомлення про розірвання договору оренди землі від 21 квітня 2008 року.

Листом СВК Батьківщина від 30 червня 2015 року № 587 її було повідомлено про те, що її земельна ділянка з осені оброблена СВК Батьківщина , договір оренди земельної ділянки закінчується 21 квітня 2018 року. Відповідно до чинного законодавства України та проекту землеустрою після закінчення терміну дії договору їй необхідно здійснити обмін земельної ділянки на іншу ділянку, яка розміщена в місці, можливому для самостійного використання, або здати ділянку в оренду кооперативу. У СВК Батьківщина підстави для розірвання договору оренди землі від 21 квітня 2008 року відсутні.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі від 21 квітня 2008 року, укладений між нею та СТОВ Правда , правонаступником якого є СВК Батьківщина , та зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку площею 3,08 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року у складі судді Мальцева С. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 21 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ Правда в особі генерального директора Михайліченко Н. О., зареєстрований у Котелевському районному відділу Полтавської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 квітня 2008 року за № 040884500223.

Зобов`язано СВК Батьківщина повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,08 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322283700:00:002:0343.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у пункті 38 договору оренди землі зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому, як вбачається зі змісту цього пункту договору, за погодженням сторін у вказаному пункті договору машинописним текстом викреслено не є і залишено - є . У цій частині договір оренди землі сторонами не оспорювався та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Крім цього, такі умови договору не суперечать вимогам типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. За таких обставин суд визнав позов обґрунтованим та задовольнив заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання договору оренди землі й зобов`язання повернути земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року у складі колегії суддів: Буленка О. О., Бондаревської С. М., Дорош А. І., апеляційну скаргу голови правління СВК Батьківщина Коросташова О. Г. відхилено.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно врахував положення договору оренди землі, яким передбачено, що реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни або розірвання договору оренди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Дьоміної О. О., Дем`яносова М. В., Маляренка А. В., Парінової І. К., Леванчука А. О., касаційну скаргу голови правління СВК Батьківщина Коросташова О. Г. задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 вчасно та у повному обсязі отримувала орендну плату за договором оренди протягом 2013-2015 років, підписувала відомості СВК Батьківщина , не висловлювала заперечень проти договору та продовжувала виконувати його умови. Крім цього, суди не перевірили належним чином доводів відповідача про відмову ОСОБА_1 вирішити спір у досудовому порядку шляхом внесення змін до договору оренди, які б її влаштували. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на вищевказані вимоги законодавства України, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України 2004 року доводів апеляційної скарги та доказів, наданих на її обґрунтування, належним чином не перевірив.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу голови правління СВК Батьківщина Коросташова О. Г. задоволено.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Не заперечуючи тих обставин, що умовами договору оренди, укладеного 21 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ Правда , у пункті 38 передбачено, що реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, колегія суддів вважала, що судом першої інстанції було залишено поза увагою вимоги статей 3 ЦПК України 2004 року та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. ОСОБА_1 вчасно та у повному обсязі отримувала орендну плату за договором оренди протягом 2013-2015 років, тобто в період після проведення реорганізації орендаря, підписувала відомості СВК Батьківщина , не висловлювала заперечень проти договору та продовжувала виконувати його умови. Такі дії орендодавця свідчать про її мовчазну згоду на продовження використання землі реорганізованим орендарем. До орендаря ОСОБА_1 звернулася з повідомленням про розірвання договору лише в червні 2015 року, після чого в серпні 2015 року був поданий позов до суду. Місцевим судом не було враховано пункт 37 договору оренди, згідно з яким розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. В свою чергу, СВК Батьківщина , після отримання від ОСОБА_1 листа про розірвання договору оренди, здійснює дії щодо проведення з нею переговорів з метою внесення змін до договору, які б її влаштовували. Однак ОСОБА_1 до цього часу ухиляється від врегулювання спору в досудовому порядку. Таким чином, позасудовий порядок врегулювання спору, що виник між сторонами, не дотриманий. Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться всередині єдиного масиву, який використовується орендарем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Поле, як загальний масив обробляється орендарем та на ньому проводяться посівні роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував пункт 38 договору оренди землі від 21 квітня 2008 року, яким передбачено, що реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. ОСОБА_1 , використовуючи право досудового врегулювання спору, звернулася до СВК Батьківщина з вимогою про розірвання договору оренди землі, проте, отримавши відмову, була змушена звернутися до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів, у чому суд їй необґрунтовано відмовив.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У листопаді 2016 року СВК Батьківщина подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Котелевського районного суду Полтавської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,08 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

21 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ Правда укладений договір оренди землі, за умовами якого вона передала в оренду на десять років земельну ділянку площею 3,08 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області. Орендна плата вноситься орендарем у вигляді послуг, грошовій і натуральній формі й становить 1,5; 2 відсотки від вартості земельної ділянки.

23 квітня 2013 року державним реєстратором Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області Тимошенко С. В. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис за № 1568111120013000037 про державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ Правда у результаті реорганізації, шляхом приєднання, правонаступником якої є СВК Батьківщина , код ЄДРПОУ: 03773174.

Пунктом 38 договору оренди землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 мала намір обробляти свою земельну ділянку самостійно, 17 червня 2015 року вона направила СВК Батьківщина повідомлення про розірвання договору оренди землі від 21 квітня 2008 року.

З листа СВК Батьківщина від 30 червня 2015 року № 587 ОСОБА_1 стало відомо, що її земельна ділянка з осені була оброблена СВК Батьківщина , договір оренди земельної ділянки закінчується 21 квітня 2018 року, відповідно до чинного законодавства України та проекту землеустрою після закінчення терміну дії договору їй необхідно здійснити обмін земельної ділянки на іншу ділянку, яка розміщена в місці, можливому для самостійного використання, або здати ділянку в оренду кооперативу, у СВК Батьківщина підстави для розірвання договору оренди землі від 21 квітня 2008 року відсутні.

У період 2013-2015 років ОСОБА_1 отримувала орендну плату за договором оренди землі від 21 квітня 2008 року, що не суперечить умовам договору та підтверджується наданими відповідачем доказами (а. с.46-54).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Сторони визначили зміст договору оренди землі від 01 квітня 2007 року на основі Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

Частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті 38 договору оренди землі сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно із пунктом 37 договору оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у період 2013-2015 років ОСОБА_1 отримувала орендну плату за договором оренди землі від 21 квітня 2008 року, тобто в період проведення реорганізації орендаря підписувала відомості СВК Батьківщина , не висловлювала заперечень проти цього договору та продовжувала виконувати його умови. Такі дії орендодавця свідчать про мовчазну згоду ОСОБА_1 на продовження використання землі реорганізованим орендарем. До орендаря позивач звернулася з повідомленням про розірвання договору оренди землі лише у червні 2015 року.

СВК Батьківщина після отримання від ОСОБА_1 листа про розірвання договору оренди вчиняв дії щодо проведення із ОСОБА_1 переговорів з метою внесення змін до договору, які б її влаштовували. Однак ОСОБА_1 ухилялася від врегулювання спору в досудовому порядку та в серпні 2015 року звернулася до суду із цим позовом.

Однією із засад цивільного законодавства України є добросовісність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium ( ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці ). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Колегія суддів вважає, що дії позивача, яка в серпні 2015 року пред`явила позов про визнання договору оренди землі розірваним, суперечать її попередній поведінці (отримання у період 2013-2015 років орендної плати за договором оренди землі, підписання відомостей, невисловлювання заперечень проти умов договору оренди землі) і є недобросовісними. Договір оренди землі укладений 21 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ Правда після досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов і підстави для його розірвання відсутні.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції не встановила.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, висновків судів не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ВСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк