Рішення

від 30.06.2016 по справі 904/3117/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.16р. Справа № 904/3117/16

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертспецсервіс", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", смт. Новопокровка, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 47 182, 73 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", смт. Новопокровка, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертспецсервіс", м. Суми

про тлумачення п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України № 18 від 12.06.15 р.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1А, дов. б/н від 29.04.16 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертспецсервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 34 914, 28 грн., що складають суму заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом в Україні № 18 від 12.06.2015 р., 12 268, 45 грн. - штрафних санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить розтлумачити п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України № 18 від 12.06.15 р. у частині розцінок на послуги.

Зазначений вище зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що відбулось різне тлумачення договору сторонами, що призвело до невірного, завищеного та такого, що не відповідає умовам Договору розрахунку вартості наданих послуг. Крім того, на думку відповідача, позивачем при розрахунку сум штрафних санкцій за прострочення в оплаті по Договору допущено невірне застосування норм законодавства, зокрема не було враховано строк позовної давності щодо суми штрафних санкцій та подвійну облікову ставку НБУ при розрахунку пені.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти його задоволення, посилаючись на те, що спірний договір та його умови, зокрема, щодо розцінок на послуги по перевезенню, схвалені сторонами та є частково виконаними, про що свідчать, в тому числі підписані сторонами акти виконаних робіт.

07.06.16 р. від ТОВ «КСГ Дніпро» надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яке обґрунтовано тим, останній не погоджується з пред'явленою сумою боргу, у зв'язку з чим вважає, що для її визначення необхідні спеціальні знання експерта.

Згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

В даному випадку, господарський суд не вбачає обставин, які б викликали необхідність призначення експертизи у справі.

30.06.16 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, за первісним позовом , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертспецсервіс» (Позивач за первісним позовом; експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» (Відповідач за первісним позовом; Замовник) укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом в Україні № 18 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, експедитор від свого імені та за рахунок Замовника зобов'язується забезпечити організацію перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міських, міжміських повідомленнях, на підставі письмових заявок Замовника, погоджених з Експедитором , які є невід'ємною частиною договору. У заявці в обов'язковому поряду повинні бути вказані: вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, вартість послуг, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, термін виконання перевезення, інші умови, необхідні для належного виконання сторонами Договору. Вантаж - врожай зернових сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно п.п. 2, 3 Додаткової угоди № 2 до Договору, місце здійснення перевезення - Дніпропетровська обл. Строк перевезення - з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р.

Виконуючи умови Договору, позивач у період з 06.07.2015 р. по 19.07.2015 р. здійснив перевезення вантажу на загальну суму 387 897, 10 грн., що підтверджується актами надання послуг та товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 23- 106).

В п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору сторони встановили, що вартість наданих послуг узгоджується між експедитором а замовником окремо на кожне перевезення і фіксується в узгодженій сторонами заявці. Загальна сума договору визначається загальною вартістю послуг, наданих по даному Договору, зафіксованою у відповідних заявках до Договору.

Оплата за Договором здійснюється в безготівковій формі у національній валюті України. Розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником відповідно рахунку-фактури, що виставляється Експедитором. Надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування вантажів оформляється Актом прийому-передачі наданих послуг.

Замовник перераховує Експедитору грошові кошті в сумі, узгодженій сторонами у відповідній Заявці, протягом 15 календарних днів після надання послуг, що підтверджується Актом наданих послуг і товарно-транспортною накладною з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу. Форма розрахунків по Договору може бути змінена за домовленістю сторін на будь-яку іншу, не заборонену діючим законодавством України.

Крім того, перевезення частини вантажу на суму 4 285, 35 грн. було здійснено позивачем поза межами вказаного вище Договору, про що свідчить товарно-транспортна накладна № 43 від 02.08.2015 р., яка містить відмітку вантажоодержувача та копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 107).

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Дії позивача по наданню послуг з перевезення вантажу на суму 4 285, 35 грн., та дії відповідача, які свідчать про прийнятті зазначених послуг, свідчать про те, що у останнього виникло зобов'язання з оплати наданих послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було встановлено строків оплати наданих послуг щодо перевезення вантажу на зазначену вище суму.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.02.16 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою здійснити оплату наданих послуг (а.с. 121).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати наданих послуг, здійснивши розрахунки частково в сумі 352 982, 82 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 112-116).

Доказів здійснення розрахунків в сумі 34 914, 28 грн., відповідач, на момент розгляду спору, не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості на зазначену вище суму слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимоги щодо стягнення річних за загальний період з 07.08.2015 р. по 14.04.2016 р. в сумі 642, 34 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено початок періоду прострочення за послугами, наданими на підставі товарно-транспортної накладної № 43 від 02.08.2015 р.

Так, як вже зазначено вище, вимога про оплату наданих послуг в сумі 4 285, 35 грн. була направлена відповідачу 18.02.2016 р., тому, враховуючи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, прострочення в оплаті зазначеної вище суми мало місце - 26.02.2016 р.

Після перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період з 07.08.2015 р. по 14.04.2016 р. в сумі 550, 08 грн.

З зазначених вище підстав підлягають частковому задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення інфляції за загальний період з серпня 2015 р. по березень 2016 р. в сумі 1 990, 95 грн.

Крім того, позивачем при розрахунку суми інфляції здійснено арифметичну помилку, у зв'язку з чим до стягнення підлягає інфляція за загальний період з серпня 2015 р. по березень 2016 р. в сумі 1 107, 25 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п. 4.9. Договору сторонами встановлено, що за порушення Замовником зобов'язань по оплату наданих послуг, він зобов'язаний виплатити експедитору пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Вимоги щодо стягнення пені за загальний період з 07.08.2015 р. по 14.04.2016 р. в сумі 9 653, 16 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки, розрахунок суми пені, позивачем здійснено без врахування положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначено вище, умовами Договору встановлено, що відповідач здійснює розрахунок протягом 15 календарних днів після надання послуг.

Зважаючи на те, що послуги були надані у липні 2015 р., нарахування пені повинно було припинитись у січні 2016 р.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок пені на суму послуг, наданих поза межами спірного Договору.

Так, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Сторонами в письмовій формі не було узгоджено умови щодо відповідальності у вигляду пені за зазначеним вище перевезенням, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення пені, нарахованої на заборгованість в сумі 4 285, 35 грн.

Після перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період з 07.08.2015 р. по 14.04.2016 р. в сумі 7 568, 95 грн.

Посилання відповідача відносно того, що за спірними актами (які ним оплачені не були) послуги з перевезення позивачем не надавались, не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовані залученими до матеріалів справи доказами (актами та ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу).

Документального підтвердження своїх заперечень, відповідно до статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, за зустрічним позовом , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді первісного позову було встановлено факт укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертспецсервіс» (Відповідач за зустрічним позовом; експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» (Відповідач за зустрічним позовом; Замовник) Договору транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом в Україні № 18 (далі - Договір).

Звертаючись із зустрічної позовної заявою, позивач просить суд розтлумачити п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України № 18 від 12.06.15 р. у частині розцінок на послуги.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги за зустрічним позовом, позивач посилається на те, що не погоджується із наданим ТОВ «Експертспецсервіс» розрахунком суми основного боргу, та зазначає, що у розрахунках існує розбіжність, яка виникла внаслідок невірного застосування останнім розцінок за послуги по перевезенню в залежності від відстані, на яку здійснюється перевезення, які визначені п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору.

Заявлені вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 ст. 213 ЦК України, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідно до зазначеної вище статті, тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.

Відповідно до пункту 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту правочину має бути наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто, потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов . При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Зазначене вище узгоджується із позиціями, викладеними в постановах Вищого господарського суду України (№ 3/245 від 26.04.2012 р. та № 5006/25/130пд/2012 від 12.02.2014 р.).

Як вже було зазначено вище, спірний договір не тільки розпочав виконуватись сторонами, а фактично було виконано, - ТОВ «Експертспецсервіс» у повному обсязі, а ТОВ «КСГ «Дніпро» - частково, про що свідчить залучені до матеріалів справи копії актів наданих послуг, товарно-транспортні накладні та докази часткової оплати за надані послуги.

Отже, і вимоги заявлені у даному позові, фактично стосуються не тлумачення умов договору, а зводяться до надання оцінки здійснених розрахунків при перевезенні за спірним договором, зважаючи на те, що зміст позовних вимог не містить будь-яких посилань відносно наявності у п. 3 Додаткової угоди № 2 до Договору,укладеного сторонами, не зрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.

До того ж слід зазначити про те, що у позовній заяві не викладено змісту тлумачення умов договору, який позивач просив надати, а також не наведено обставин наявності різного тлумачення сторонами спірних умов, тобто існування між ними спору.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 213, 509, 526, 530, 547, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 929 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" (52441, Дніпропетровська обл., смт. Новопокровка, вул. Дружби, буд. 4, р/р 26004027738 в ПАТ «КСГ ОСОБА_2», МФО 380292, код ЄДРПОУ 20252198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертспецсервіс" (40034, АДРЕСА_1, р/р 26003377352 в АТ «ОСОБА_2 Аваль» в м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 38244781) 34 914 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень) 28 коп. основного боргу, 550 (п'ятсот п'ятдесят гривень) 08 коп. річних, 7 437 (сім тисячі чотириста тридцять сім гривень) пені, 1 075 (одна тисяча сімдесят п'ять гривень) 51 коп. інфляції, 1 293 (одна тисяча двісті дев'яносто три гривні) 34 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

За зустрічним позовом:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 05.07.16 р.

Суддя ОСОБА_3