Рішення

від 05.07.2016 по справі 909/420/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 р. Справа № 909/420/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001

до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго " Надвірнянської районної ради, м.Надвірна, вул.Комунальна,5, 78400

про стягнення суми основної заборгованості в сумі 125336,56 грн., інфляційні втрати в сумі 117506,78 грн., 3% річних у розмірі 5604,62грн. та пеня у розмірі 54030,63 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 ( довіреність №14-90 від 18.04.16)-представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 ( рішення №321-12/2008 від 04.04.08)-директор;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради, м.Надвірна, вул.Комунальна,5 про стягнення суми основної заборгованості в сумі 125336,56 грн., інфляційних втрат в сумі 117506,78 грн., 3% річних у розмірі 5604,62грн. та пеню у розмірі 54030,63 грн.

Ухвалою суду від 19.05.16р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2016року. У судовому засіданні 07.06.2016року оголошено перерву до 16.06.2016року. Ухвалою суду від 16.06.2016року в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити, вказуючи при цьому на:

- порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу № 642/14-БО-15 від 03 грудня 2013року, а саме, несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений позивачем природний газ на загальну суму 2247061,23грн.;

- п. 7.2. Договору, положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати поставленого природно газу, у відповідача в наявності зобов'язання сплатити позивачу інфляційні втрати в сумі 117506,78 грн., 3% річних у розмірі 5604,62грн. та пеню у розмірі 54030,63 грн.

- приписи ст.ст.525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву №113 від 01.06.2016року у якій просить в позові відмовити та повідомляє, що 25.03.2015року відповідач за спожитий газ розрахувався ( додаток копія платіжного доручення № 89 від 25.03.2015року) .

У судовому засіданні 05.07.2016року представник відповідача подав суду оригінал звірки ( оригінал) від 31.05.2016року

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець/позивач) та КП "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 642/14-Бо-15 від 03 грудня 2013року.

Згідно п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (п. 1.2. Договору).

Пунктом 5.2.Договору, встановлено ціну за 1000 куб.м. природного газу - 3459,00грн. в т.ч. ПДВ.

Додатковими угодами №1 від 03.12.2016року, №2 від 03.12.2014року, №3 від 03.12.2016року, №4 від 03.12.2016року, №5 від 03.12.2016року, №6 від 03.12.2013року, №7 від 01.12.14року,№8 від 12.12.2014року до Договору, змінювалась ціна за 1000 куб.м. природного газу.

Приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п.п.3.3.Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, природний газ на загальну суму 2247061,23грн..

Даний факт підтверджують належним чином оформлені підписані та скріплені печатками сторін акти - приймання передачі природного газу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач остаточно розрахувався з позивачем 25.03.2015року ( платіжне доручення № 89). Отже, станом на 25.03.2015року заборгованість щодо основного боргу відсутня.

Враховуючи факт прострочки виконання грошового зобов’язання, позивач застосував до відповідача відповідальність, обумовлена п.7.2. Договору купівлі-продажу природного газу, у вигляді пені в сумі 54030,63грн. та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 117506,78грн. - інфляційних втрат, 5604,62грн. - 3% річних.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу природного газу №642/14-БО-15 від 03 грудня 2013року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач оплатив кошти в розмірі 125336,56грн. платіжним дорученням № 89 від 25.03.2015року, отже основний борг відповідача перед позивачем відсутній. За таких обставин, в частині стягнення з відповідача заявлених 125336,56грн. основного боргу - відмовити.

Проте, судом встановлено факт прострочки строку виконання грошового зобов’язання за договором № 642/14-БО-15 від 03.12.2013року купівлі-продажу природного газу

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу 54030,63грн. пені, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 117506,78грн. - інфляційних втрат, 5604,62 грн. - 3% річних.

При здійсненні перевірки правильності нарахування пені та 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем включено дні фактичної оплати сум боргу та вихідні дні в періоди часу, за який здійснювались нарахування пені та 3% річних, що узгоджується з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними у п.1.9. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р., у відповідності до яких, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та з приписами ст.ст. 599, 612 Цивільного кодексу України, за змістом яких, день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, позаяк, цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.

Такої ж правової позиції дотримано у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.15р. у справі №908/997/15-г, від 23.02.16р. у справі №904/6406/15, від 01.03.16р. у справі №904/7883/15, від 22.03.16р. у справі № 904/8880/15.

Крім того, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних проведено позивачем до не врахувавши , що відповідач остаточно розрахувався 25.03.2015року

За таких обставин, при здійсненні перерахунку розміру пені та 3% річних, судом виключено дні фактичної оплати та вихідні дні (початок перебігу) із розрахунку періоду прострочення та кінцеву дату 25.03.2015року як дату остаточного погашення боргу і як наслідок, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальній сумі 29601,57грн., 3% річних в загальній сумі 4222,86грн.

Що стосується інфляційних втрат, то судом встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобов'язаннями відповідача, позивачем нараховано індекс інфляції без урахування часткових оплат, що суперечить вимогам закону.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) ( постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця ( постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

У зв'язку із чим, згідно перерахунку, здійсненого судом, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 80474,42грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають пеня у розмірі 29601,57грн., інфляційні збитки у розмірі 80474,42грн. та 4222,86грн. 3% річних.

В частині стягнення 125336,56грн. основного боргу , 24 429,06грн. пені, 37032,36грн. інфляційних втрат, 1381,76грн. - 3% річних - відмовити.

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610-612, 625-629, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 3, 34, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ до Комунального підприємства "Теплокомуненерго " Надвірнянської районної ради, м.Надвірна, вул.Комунальна,5 про стягнення суми основної заборгованості в сумі 125336,56 грн., інфляційні втрати в сумі 117506,78 грн., 3% річних у розмірі 5604,62грн. та пеня у розмірі 54030,63 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Надвірнянської районної ради, м.Надвірна, вул.Комунальна,5 (код 35815889) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ ( код 20077720) - пеню у розмірі 29 601,57грн. ( двадцять дев'ять шістсот одна грн.57коп.), інфляційні збитки у розмірі 80 474,42грн. (вісімдесят тисяч чотириста сімдесят чотири 42коп.) та 4222,86грн. (чотири тисячі двісті двадцять дві грн. 86коп.) 3% річних та 1714,48грн. ( одна тисяча сімсот чотирнадцять 48коп.) судового збору.

В частині стягнення 125336,56грн. основного боргу, 24 429,06грн. пені, 37032,36грн. інфляційних втрат, 1381,76грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.07.16

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.