Рішення

від 05.07.2016 по справі 916/1241/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2016 р.Справа № 916/1241/16

за позовом Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний";

до відповідача: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

про стягнення 2563419,08 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 по довіреності №05-18/48 від 08.12.2015р.; ОСОБА_2 по довіреності №05-18/01 від 04.01.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність №2253 від 15.12.2015р.;

Суть спору: Державне підприємство " Морський торговельний порт "Южний " (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" ( далі - Відповідач, Філія) про стягнення 2563419,08 грн. за сплату земельного податку з 13.06.2013 по 31.12.2015 за земельні ділянки, які використовуються Южненською Філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та судові витрати в сумі 38451,29 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2016р. порушено провадження по справі №916/1241/16.

Представник відповідача надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

По справі оголошені перерви відповідно до ст. 77 ГПК України до 04.07.2016р. та до 05.07.2016р.

У судовому засіданні 05.07.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін встановлено наступне:

У зв'язку з реорганізацією Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (далі - ДП «МТП «Южний», Позивач, Підприємство) відповідно до Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012 , Наказу Міністерства інфраструктури України «Про заходи щодо реорганізації підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 163 від 19.03.2013р. та згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України № 133-р від 04.03.2013, розподільчого балансу та акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» передані об'єкти, які знаходяться на земельних ділянках та частинах земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні ДП «МТП «Южний».

Позивач посилається, що в свою чергу, згідно ст. 269 та ст. 270 Податкового кодексу України ДП «МТП «Южний» сплачує земельний податок за земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні, в тому числі і за земельні ділянки, які фактично використовуються ЮФ ДП «АМПУ», на яких розташовані об'єкти нерухомого майна Філії.

Сума сплаченого земельного податку за земельні ділянки, якими користується ЮФ ДП «АМПУ» в своїй господарській діяльності з 13.06.2013 р - 31.12.2015 складає -2 563 419,08 грн, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату земельного лодатку .

З метою досудового врегулювання спору ДП «МТП «Южний» листом від 11.03.2016 №1488/01/145/16 звернулося до ЮФ ДП «АМПУ» щодо відшкодування витрат підприємства за сплату земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ЮФ ДП «АМПУ» до моменту оформлення прав на земельні ділянки.

Проте, Відповідач листом від 22.03.2016 № 1499/01/102-16 повідомив, що не бачить законних підстав щодо відшкодування земельного податку, сплаченого ДП «МТП «Южний» за земельні ділянки, що знаходяться у його постійному користуванні.

За своєю правовою природою позивач вважає, що вищезазначена грошова сума, що заявлена Позивачем та до стягнення є збитками з посиланням на ст. 22 ЦК України

Крім того, позивач зазначає, що при проведенні комісійної перевірки Державною фінансовою інспекцією в Одеській області фінансово - господарської діяльності ДП «МТП «Южний» за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, було встановлено, що не укладання підприємством договору на відшкодування витрат за використання земельних ділянок з ЮФ ДП «АМПУ» призвело до здійснення витрат без можливості отримати доходи, що суперечить вимогам п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати».

Доказами сплати земельного податку та понесення Позивачем збитків в сумі 2 563 419,08 грн є відповідні платіжні доручення.

Крім того, в обґрунтування розміру заявлених до стягнення збитків до позовної заяви позивачем долучено розрахунок по сумі земельного податку за площами, які були надані у користування ЮФ ДП «АМПУ» з 13.06.2013 по 31.12.2015р..

Також, позивач враховуює те, що земельні ділянки перебувають у постійному користуванні позивача, що сплачує земельний податок, між платником податку - ДП «МТП «Южний» та фактичним користувачем - ЮФ ДП «АМПУ» виникають відносини, пов'язані із відшкодуванням витрат платника податку, зроблених в інтересах фактичного користувача.

ДП «МТП «Южний» за актом приймання-передачі майна, майнових прав та :обов'язань від 13.06.2013 передало об'єкти, які знаходяться на земельних ділянках та частинах земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні ДП «МТП Южний», фактично не користується даними земельними ділянками та позбавлено можливості отримувати 100% доходу від використання земельних ділянок- відтак, з метою недопущення завдання збитків ДП «МТП «Южний», відновлення порушеного права та встановлення балансу інтересів Позивача та Відповідача, позивач вважає доцільним та законним компенсацію земельного податку в сумі 2 563 419,08 грн.

Враховуючи ті обставини, що станом на теперішній час, Державне підприємство В« МТП Южний В» здійснює витрати по оплаті земельного податку за земельні ділянки, позивач звернувся до господарського суду Одеської області, із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суми збитків у розмірі 2 563 419,08 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ГК України).

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України В«Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суми збитків у розмірі 2 563 419,08 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на ті обставини, що згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України № 133-р від 04.03.2013, розподільчого балансу та акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» передані об'єкти, які знаходяться на земельних ділянках та частинах земельних ділянок, що перебувають в постійному користуванні ДП «МТП «Южний». Таким чином, користування, вказаними земельними ділянками здійснює безпосередньо Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», проте земельний податок сплачує Державне підприємство В« МТП «ЮжнийВ» . З наведених підстав, позивач просить суд стягнути з відповідачів збитки за сплату ним земельного податку.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає наступне.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування у вигляді втрат, заподіяних у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,чи витрат, необхідних для відновлення порушеного права, а також у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, неодмінною умовою виникнення у відповідачів перед позивачем обов'язку відшкодувати визначені позивачем суми за наведених предмету та підстав позову є неправомірна поведінка відповідачів, що спричинила витрати управненої сторони, та виконання позивачем обов'язку відповідача відшкодувати заподіяні відповідачем збитки на користь управненої особи (тобто, виконати зобов'язання замість відповідача).

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За приписами п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 269.1.1., 269.1.2. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пункту 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У відповідності до пункту 14.1.34 ст. 14 Податкового кодексу України, власниками земельних ділянок визнаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Відповідно до пункту 14.1.73 ст. 14 Податкового кодексу України, землекористувачами визнаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За приписами Земельного кодексу України, встановлено наступні права на землю: право власності; право постійного користування; право оренди.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі ст. 4 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають право користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

При цьому відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як зазначає позивач в позовній заяві, що на теперішній час ДП «МТП «Южний» були проведені роботи з припинення права постійного користування на земельні ділянки на користь ЮФ ДП «АМПУ», а саме: - земельна ділянка площею 4,5100 га (кадастровий номер 5111700000:02:006:0090), за адресою: Одеська обл., м. Южне, ділянка №3; -земельна ділянка площею 13,9000 га (кадастровий номер 5111700000:02:002:0005), за адресою: Одеська обл., м. Южне, ділянка №4; - земельна ділянка площею 0,7306 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0074), за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, Новобілярська селищна рада.

Також позивач зазначає, що в постійному користуванні ДП «МТП «Южний» знаходяться земельні ділянки на частинах яких, розташовані об'єкти портової інфраструктури, які відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 були передано на утримання та використання ЮФ ДП «АМПУ», а саме: земельна ділянка площею 161,9594 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0013), на яку є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 205857 від 10.06.2009; земельна ділянка площею 1,0000 га (кадастровий номер 5111700000:02:010:0001), на яку є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 205851 від 10.06.2009; земельна ділянка площею 6,1678 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0012), на яку є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 205850 від 10.06.2009; земельна ділянка площею 5,4505 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0047), на яку є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 205860 від 28.09.2009; земельна ділянка площею 2,600 га (кадастровий номер 5111700000:02:003:0011), на яку є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 205855 від 10.06.2009; земельна ділянка площею 3,0277 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0100), на яку є ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 45525011 від 12.10.2015.

Відповідно до Розпоряджень Одеської обласної державної адміністрації ДП «МТП Южний» №912/А-2013 від 06.09.2013, №910/А-2013 від 06.09.2013, №992/А-2013 від 15.09.2013, №1092/А-2013 від 18.10.2013, № 827/А-2015 від 04.12.2015 надано згоду на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу вищезазначених земельних ділянок.

Отже, позивач не оформив належним чином припинення права постійного користування земельними ділянками за якими був сплачений податок в сумі 2563419,08грн., на яких розташовані об'єкти портової інфраструктури, а відтак як постійний користувач за яким зареєстровано право постійного користування зазначеними земельними ділянками зобов'язаний сплачувати земельний податок.

Відповідно до матеріалів справи у постійному користуванні позивача знаходяться земельні ділянки на яких розташовані об'єкти відповідача, що не заперечується сторонами по справі.

Згідно положень чинного податкового законодавства обов'язок зі сплати плати за землю як загальнодержавного податку може бути покладений виключно на наступних осіб:

-у формі земельного податку - на власників та постійних користувачів належним чином сформованих земельних ділянок, право власності/постійного користування яких оформлені та зареєстровані у відповідності до вимог чинного земельного законодавства;

- у формі орендної плати за землі державної та комунальної власності - на орендарів відповідних земельних ділянок державної та комунальної власності за умови укладення та реєстрації відповідних договорів оренди землі.

Покладення обов'язку зі сплати плати за землю (в тому числі, земельного податку) на інших осіб чинним законодавством не передбачене.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що за відсутністю передбаченого законом зареєстрованого права на зазначені земельні ділянки за Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" визначеним в позовній заяві у якості відповідача, правові підстави для компенсації земельного податку відсутні.

Крім того, судом встановлено та не спростовується сторно ми по справі, що між позивачем та відповідачем відсутній договір про компенсацію земельного податку та такий ніколи не укладався.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносинпри здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язанасторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другоїсторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона маєправо вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

При цьому, відповідно до п. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Отже, вимога позивача щодо відшкодування земельного податку не узгоджується із приписами ст. ст.14 Цивільного кодексу України. Так відповідно до п. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Тобто, власні зобов'язання позивача, які визначені Податковим кодексом України щодо сплати земельного податку не можуть створювати обов'язків для відповідачів у справі, так як відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку саме позивач є особою яка зобов'язана сплачувати земельний податок до моменту припинення права постійного користування.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Державного підприємства " Морський торговельний порт "Южний " до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про відшкодування збитків у розмірі 2563419,08 грн. - повністю.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07 липня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов