Рішення

від 05.07.2016 по справі 922/1842/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р.Справа № 922/1842/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" м. Харків про стягнення 59 741,72грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 38-1871 від 28.05.2010р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 37 389,03грн. основного боргу, 11 012,43грн. збитків від інфляції, 1 379,75грн. 3% річних, 9 960,51грн. пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за тимчасовим договором про постачання теплової енергії № 2317 від 01.10.2004р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що в актах виконаних робіт по відпуску теплової енергії, які додані до позову КП "Харківські теплові мережі" відсутній підпис директора та печатка товариства відповідача. На думку відповідача зазначені акти не є допустимими доказами по справі та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони об'єктивно не відображають фактичні обставини у зв'язку з тим, що складені в односторонньому порядку, без залучення відповідача при їх складанні.

Також відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість забезпечити явку свого представника в судове засідання у зв'язку з його відрядженням.

Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач як на підставу для відкладення розгляду справи посилається на неможливість забезпечити явку свого повноважного представника у судове засідання, однак доказів в підтвердження обґрунтованості свого клопотання щодо неможливості присутності його представника суду не надав.

Відповідач двічі не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання. Посилання відповідача на відрядження свого представника не приймається судом як поважна причина відкладення судового засідання, оскільки відповідач не позбавлений можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника (ч.1-5 ст.28 Господарського процесуального кодексу України) з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідача було достатньо часу для надання доказів по справі, однак, відповідач своїм правом не скористався та ніяких доказів суду не надав.

Нез'явлення представника відповідача у судове засідання розцінюється судом як зловживання процесуальними правами, спрямоване на штучне затягування судового процесу, що в свою чергу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003р. належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії.

01.10.2004р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (відповідач) укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 2317 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за три дні до початку розрахункового періоду зобов'язався сплачувати позивачу вартість, зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п.6.3 договору).

Якщо відповідач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується відповідачем не пізніше 25-го числа поточного місяця (п.6.4 договору).

За умовами п.6.5 договору для споживачів, що не мають приладів обліку, різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше як в термін 5-ти банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Оскільки відповідач у визначені договором строки за отриману теплову енергію не розрахувався, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також правовідносини сторін регулюються Законом України "Про теплопостачання, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, тощо.

Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2014-2015р.р. та умов договору здійснив постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123.

Як зазначив позивач за даною адресою знаходиться житловий будинок із передбаченими проектом адміністративними приміщеннями, що знаходяться на цокольному, першому та другому поверхах. За даними позивача в будівлі є два теплових вводи, один - у частині будівлі, де знаходяться приміщення житлового будинку; другий - у адміністративній частині будівлі (офісні приміщення). Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у офісній частині будівлі, система опалення якого є єдиною з системою опалення всіх офісних приміщень будівлі. Окремого теплового вводу приміщення відповідача не має.

Відповідачем доводи позивача спростовано не було, докази введення в експлуатацію автономної системи опалення, згідно із нормами діючого законодавства, у приміщеннях відповідача в матеріалах справи відсутні.

В своїх письмових поясненнях позивач також зазначив, що нарахування за спожиту теплову енергію проводяться згідно даних приладу обліку, встановленого на введенні в систему опалення офісних приміщень та договірних теплових навантажень. Підключення до джерела теплової енергії та відключення всіх приміщень від джерела теплової енергії, в тому числі приміщень відповідача та інших власників, що знаходяться в офісній частині будівлі, здійснюється одночасно. Даний факт підтверджується протоколом про порядок та строки розрахунків за договором від 19.10.2004р., погодженим із відповідачем.

Факт постачання теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи Актами на включення опалення № 176/951 від 24.11.2014р. та № 176/960 від 24.11.2014р.

Крім того, факт підключення приміщення відповідача в опалювальному сезоні 2014-2015р. до джерела теплової енергії встановлено постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015р. у справі № 922/1812/15.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд вважає доведеним факт користування відповідачем тепловою енергією у період з лютого по квітень 2015р.

Також зазначені вище обставини підтверджуються звітом (випискою з журналу) обліку споживання теплової енергії на тепловому пункті Адміністративного центру (офісні приміщення) Полтавський шлях, 123.

З матеріалів справи судом вбачається, що позивач супровідним листом № 188 від 2811.2014р. надсилав на адресу відповідача ОСОБА_2 підключення № 176/951 від 24.11.2014р. для підписання, скріплення печаткою та повернення одного примірника позивачу. Відповідач даний лист було отримано 04.12.2014р., однак акт № 176/951 від 24.11.2014р. з його боку підписано не було, жодних претензій на адресу позивача щодо відсутності постачання теплової енергії відповідачем направлено не було. Такі докази в матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, суд не приймає заперечення відповідача, що акти про підключення та відключення до джерела теплової енергії нежитлових приміщень відповідача є недопустимими доказами, у зв'язку з тим, що складені в односторонньому порядку, оскільки ці заперечення спростовуються належними доказами, наявними у справі.

Згідно наданого позивачем розрахунку нарахувань по Товариству з обмеженою відповідальністю "Антекс" за спожиту теплову енергію, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за період лютий-квітень 2015р. на загальну суму 37 389,03грн.

Розрахунок нарахованих за договором сум здійснено позивачем у відповідності до Правил користування тепловою енергією, відповідно до визначеного умовами договору теплового навантаження та низки показників за відповідною формулою.

Згідно пункту 23 цих Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

За пунктом 3 Правил користування тепловою енергією вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання.

Нарахування за спожиту теплову енергію проводяться згідно показників приладу обліку, встановленого на введенні в систему опалення офісних приміщень, та договірного теплового навантаження. Власником теплового пункту та приладу обліку є Публічне акціонерне товариство "Агробуд". Відповідач та низка інших споживачів є користувачами приладу обліку. Даний факт зафіксовано, в протоколах розподілу коефіцієнта часткової участі та теплового навантаження на опалення, скріплених печатками власника приладу обліку та користувачів, і відповідачем не спростовується.

Розподіл теплової енергії між споживачами, що підключені до загального приладу обліку, виконується у процентному відношенні від нормативної потреби, визначеної відповідно до договірних навантажень, вказаних у договорі про постачання теплової енергії, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря і кількості годин (днів) роботи тепловикористовуючого устаткування у розрахунковому періоді.

На адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, які останнім оплачені не були, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з лютого по квітень 2015р. в розмірі 37 389,03грн., яка на даний час є несплаченою.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості на суму 37 389,03грн. за період лютий-квітень 2015р. підтверджується документально належними доказами, наявними у справі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості в сумі 37 389,03грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені, суд виходить з наступного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.3 договору, сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного позивач за період з 26.02.2015р. по 03.03.2015р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 960,51грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає умовам договору та вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 26.02.3015р. по 07.06.2016р. 3% річних в розмірі 1 379,75грн. та збитки від інфляції в розмірі 11 012,43грн.

Нарахування 3% річних та збитків від інфляції не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 275, 276 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс", код ЄДРПОУ 24338100 (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 123) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", код ЄДРПОУ 31557119 (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11):

- на р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823 - 37 389,03грн. основного боргу;

- на р/р 260093022313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) - 11 012,43грн. збитків від інфляції, 1 379,75грн. 3% річних, 9 960,51грн. пені, 1 378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3