Постанова

від 04.07.2016 по справі 924/179/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа № 924/179/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 підприємство "Адоніс-Стар" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.04.16 р.

у справі № 924/179/16 (суддя Субботіна Л.О. )

позивач ОСОБА_1 підприємство "Адоніс-Стар"

відповідач ОСОБА_2 господарство "Золота Роса"

про стягнення 251 543,24 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 08 червня 2016р. судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.04.2016 р. у справі № 924/179/16( суддя Субботіна Л.О.) позов Приватного підприємства "Адоніс-Стар" до Фермерського господарства "Золота Роса" про стягнення 251 543,24 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Золота Роса" (Хмельницька обл., Полонський р-н, с.Бражинці, код 34826157) на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" (Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. Попова, 30, к. 11, код 36397215) 7060,09 грн. (сім тисяч шістдесят гривень 09 коп.), а також 105,90 грн. (сто п'ять гривень 90 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст..ст.11, 524, 533, ст. 549, 611,ч.2 ст.625, ч.3 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 174, ч.6 ст. 232,ст. 655 Господарського кодексу України та прийшов до висновку, що правові підстави для здійснення повторного перерахунку курсової різниці (яка вже була стягнута рішенням суду ) відсутні . При цьому суд зауважив , що ні нормами чинного законодавства, ні умовами договору не передбачено права позивача на стягнення курсової різниці.

Щодо стягнення процентів за користування товариним кредитом, з врахуванням того,що вказані проценти є пенею,судом першої інстанції встановлено , що позивачем правомірно заявлено до стягнення лише 7060,09 грн., при цьому базою нарахування є сума простроченої заборгованості, визначена рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014р. у справі №924/1649/14, а періодом - час прострочки, починаючи з 28.10.2014р. (оскільки рішенням суду від 22.12.2014р. стягнута пеня, нарахована станом на 27.10.2014р.) і в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що з рішенням суду в частині відмови у стягненні 244 483,15 грн. не погоджується з огляду на таке.

Вказує,що 16.04.2014 р. між ПП В«Адоніс-СтарВ» та ФГ В«Золота РосаВ» було укладено договір купівлі-продажу № 018/14 (надалі - Договір), відповідно до якого ПП В«Адоніс-СтарВ» надавало для ФГ В«Золота РосаВ» засоби захисту рослин .

В п. 4.4. Договору передбачено, що Сторони домовились вказувати в Специфікаціях вартість Товару в гривнях і в доларах США. Оплата Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати.

На виконання умов Договору для відповідача було надано Товар на суму 11 588,01 дол. США (133261,99 грн.) Зазначені факти встановленні рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014 р. по справі № 924/1649/14

У зв'язку з тим, що відповідач не проводив оплати за отриманий Товар, ПП В«Адоніс-СтарВ» зверталось з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості за вказаним Договором.

Апелянт вважає, що сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості коригування розміру платежів залежно від курсу гривні до долара США без будь-якого додаткового погодження сторонами договору. Вказує, що чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості.

Розрахунок за Товар відповідач проводив частинами (після відкриття виконавчого провадження). В період коли відповідач здійснював оплату за Товар гривня знецінювалась по відношенню до долара США. Апелянт наголошує, що станом на 17.02.2016 р. борг ФГ В«Золота РосаВ» з курсової різниці за Товар становить 4 792,07 доларів США.

Крім того, зазначає, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014 р. по справі № 924/1649/14 встановлено наявність боргу в розмірі 11 588,01 дол, США. Договір продовжував діяти і після винесення судового рішення, в тому числі і п.4.4. Договору. Також вказаним рішення господарського суду Хмельницької області встановлено, що встановлення сторонами у п.4.1., п.6.1. договору відсотків за користування товарним кредитом є правомірним, таким, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Покликається на пункти 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі В«Христов проти УкраїниВ» ,відповідно якого одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу В«Брумареску проти РумуніїВ» , п. 61).

Вважає невірним висновок суду про те, що проценти за користування товарним кредитом, які за умовами п. 6.2. договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014 р. нараховуються за кожний день прострочення оплати за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожний день прострочення, підпадають під визначення пені.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 21.04.2016 р. у вказаній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 244 483,15 грн., прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що позовні вимоги про стягнення курсової різниці суперечать закону та умовам договору. Так, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014р. у справі №924/1649/14 з ФГ В«Золота РосаВ» на користь позивача було стягнуто 150 069,83грн. боргу за проданий товар, 4 996,99грн. пені, 12991,05грн. штрафу, 17 232,63грн. відсотків за користування товарним кредитом, 5471,30 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. При цьому позивачем, при розгляді вказаної справи, здійснено визначення вартості неоплаченого товару відповідно до п.4.4. умов договору в гривневому еквіваленті за курсом долара НБУ на день проведення оплати, тобто на день звернення з позовом до суду, і дана заборгованість становила 150 069,83грн. Дане рішення вступило в законну силу.

На думку відповідача, вище вказаним судовим рішенням встановлена обставина проведення перерахунку позивачем вартості товару та закріплення її у гривневому еквіваленті відповідно до умов договору (п. 4.4) на час звернення з позовом до суду 27.10.2014 року.

Вважає доводи апелянта щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні процентів за користування товарним кредитом необґрунтованими, виходячи із наступного.

ФГ В«Золота РосаВ» погоджується із висновками суду першої інстанції, що проценти за користування товарним кредитом, які за умовами п.6.2 договору купівлі-продажу нараховуються за кожний день прострочення оплати, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені та є мірою правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, рішенням суду в справі № 924/1649/14 від 22.12.2014 року заборгованість за проданий товар в розмірі 150069,83грн. повністю сплачена в ході здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду (що відображено в оскаржуваному судовому рішенні на сторінці 3):

-згідно платіжного доручення №391 від 29.04.2015 року-91,54грн.;

-згідно платіжного доручення №736 від 14.08.2015 року - 88 696,00грн.;

згідно платіжного доручення №820 від 15.09.2015 року - 59 528,50грн.;

-згідно платіжного доручення №963 від 02.11.2015 року-46 712,98грн.

Крім того вказує, що після набуття чинності рішенням господарського суду в справі №924/1649/14, яким було остаточно визначено гривневу суму боргу за товар,позивач необґрунтовано повторно здійснив перерахування вартості товару по новому курсу долара США.

Зауважує, що у відповідності до умов вище вказаного Договору, позивач мав право на нарахування процентів (пені), як правової відповідальності покупця за порушення договірних зобов'язань щодо строків оплати товару (п.6.2 розділ 6 "Відповідальність сторін"'), з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року. Оскільки з 31.12.2014 року закінчився строк дії укладеного між сторонами Договору, відповідно нарахування позивачем процентів (пені) у розмірі 0,1% за кожен день прострочення оплати за період часу з 27.10.2014 року по 17.02.2016 року на підставі пункту 6.2 розділу 6 "Відповідальність сторін" - носить необґрунтований та незаконний характер.

Просить відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні 08.06.2016 р. представник позивача суду пояснив, що повністю підтримує вимоги скарги та вказав про невірний висновок суду про те, що проценти за користування товарним кредитом, які за умовами п. 6.2. договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014 р. нараховуються за кожний день прострочення оплати за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожний день прострочення, підпадають під визначення пені. Просив врахувати пояснення, викладені скарзі та скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 21.04.2016 р. по справі № 924/179/16 в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 244 483,15 грн., прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.06.2016 р. пояснив, що нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права позивача на стягнення саме такого платежу як курсова різниця за проданий товар, а отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними, а рішення суду першої інстанції, яким позивачу відмовлено в задоволені позову - законним та обґрунтованим. Представник відповідача зазначив, що позивач у відповідності до умов вище вказаного Договору, мав право на нарахування процентів (пені), як правової відповідальності покупця за порушення договірних зобов'язань щодо строків оплати товару, з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року. Оскільки з 31.12.2014 року закінчився строк дії укладеного між сторонами Договору, відповідно нарахування позивачем процентів (пені) у розмірі 0,1% за кожен день прострочення оплати за період часу з 27.10.2014 року по 17.02.2016 року - носить необґрунтований та незаконний характер.

Представник відповідача просить суд відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.04.2016 року в справі № 924/179/16 в повному обсязі.

В подальшому сторони не скористались правом участі в судовому засіданні апеляційного господарського суду . Про відкладення розгляду справи на 04.07.2016 р. сторони повідомлялись належним чином, про що свідчить розписка від 08.06.2016 р. ( а.с.89).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін,надані ними в судовому засіданні 08 червня 2016 р., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 16.04.2014р. між приватним підприємством "Адоніс-Стар" (далі - Продавець) та ОСОБА_2 господарством "Золота Роса" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 018/14 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору.

Конкретний асортимент, кількість, ціна товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору товар надається на умовах товарного кредиту і оплата за товар здійснюється Покупцем наступним чином: 30% від вартості товару - завдаток, сплата протягом 1-го дня з дня підписання специфікації; 70% - до 1 серпня 2014р. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по Специфікації до договору.

За змістом п 4.3 договору сплата процентів відбувається при проведенні остаточного розрахунку за товар. Сторони домовились, що в Специфікаціях вказується вартість товару в гривнях і доларах США. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати (п.4.4 договору).

Відповідно до п.п.6.1-6.3 договору у випадку порушення Покупцем термінів оплати, він сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожний день прострочення оплати та штраф у розмірі 15% від суми боргу. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати. Якщо покупець своєчасно не перерахував на поточний рахунок продавця суму обумовленого завдатку, то на суму несплаченого завдатку нараховується 25% річних за користування чужими грошовими коштами, при умові фактичної поставки товару для покупця.

Відповідно до п.9.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Крім того, між сторонами підписані специфікації №1-№7 до договору, в яких визначено асортимент, кількість та ціну товару. Ціна товару визначена у гривні на загальну суму 133261,99грн. з грошовим еквівалентом в іноземній валюті - 11588,01 доларів США.

На підставі накладних №0026 від 16.04.2014р., №0030 від 18.04.2014р., №0043 від 25.04.2014р., №0052 від 30.04.2014р., №0056 від 05.05.2014р., №0063 від 10.05.2014р., №0072 від 14.05.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 133261,99грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових коштів за поставлений товар згідно вищевказаного договору, позивач звернувся з позовом до суду, відповідно до якого останній просив стягнути заборгованість за поставлений товар в розмірі 11577,01 доларів США, що становило 150069,83 грн., штраф в розмірі 5996,79 грн. за несплату завдатку та 19985,30грн. за несплату вартості отриманого кредиту, пеню в розмірі 4371,41грн. за несплату завдатку за період з 18.04.2014р. по 27.10.10.2014р. та 5622,56 грн. за несплату решти вартості отриманого товару за період з 01.08.2014р. по 27.10.2014р.; проценти за користування товарним кредитом - 17232,63грн.; 25% за користування чужими грошовими коштами - 5471,30грн.; інфляційні втрати (ст.625 Цивільного кодексу України) - 5490,39грн.

В свою чергу, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014р. у справі №924/1649/14 позов приватного підприємства "Адоніс-Стар" до фермерського господарства "Золота Роса" про стягнення 214240,21 грн. задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "Золота Роса" на користь приватного підприємства "Адоніс-Стар" 150 069,83 грн. боргу, 4 996,99 грн. пені, 12991,05 грн. штрафу, 17 232,63 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 5 471,30 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 4 174,99грн. витрат по оплаті судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Як встановлено зазначеним судовим рішенням, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у гривневому еквіваленті становить 150069,83грн. Дана заборгованість розрахована станом на 27.10.2014р. (день звернення до суду з позовом) по курсу НБУ гривні до долара США -12,95044грн.

05.01.2015р. господарським судом Хмельницької області видано наказ № 924/1649/14.

Згідно постанови державного виконавця від 03.02.2015р. відкрито виконавче провадження № 46331783 з виконання наказу господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1649/14 від 05.01.2015р., в ході якого повністю виконано судове рішення від 22.12.2014р., зокрема сплачено :

- згідно платіжного доручення № 391 від 29.04.2015р. - 91,54 грн.;

- згідно платіжного доручення № 736 від 14.08.2015р. - 88696,00 грн.;

- згідно платіжного доручення № 820 від 15.09.2015р. - 59528,50 грн.;

- згідно платіжного доручення № 963 від 02.11.2015р. - 46712,98 грн.

Вважаючи , що в період здійснення відповідачем оплати за товар гривня знецінювалась по відношенню до долара США, позивач провів перерахунок заборгованості за курсом НБУ на день проведення оплати та звернувся з позовом про стягнення станом на 17.02.2016р. борг з курсової різниці в розмірі 4792,07 доларів США, що становить 129480,76 грн., а також відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 4517,52 доларів США, що становить 122 062,48 грн., які нараховані за період з 27.10.2014р. по 17.02.2016р. на підставі п. 6.2 договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014р.

Аналізуючи зазначені обставини справи колегія суддів вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати такі положення чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України ( надалі - ЦК) та ст. 174 Господарського кодексу України ( надалі -ГК) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов"язків ( господарських зобов"язань).

Згідно ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться .

Стаття 655 ГК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів зауважує, що правовідносинам як виникли між сторонами притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, на підставі договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014р. позивач передав у власність відповідачу засоби захисту рослин, загальна вартість яких у гривні становила 133261,99грн. з грошовим еквівалентом в іноземній валюті - 11588,01 доларів США, що підтверджується накладними №0026 від 16.04.2014р., №0030 від 18.04.2014р., №0043 від 25.04.2014р., №0052 від 30.04.2014р., №0056 від 05.05.2014р., №0063 від 10.05.2014р., №0072 від 14.05.2014р., а відповідач зобов'язався їх оплатити у строки, визначені договором.

В свою чергу, як вбачається з п.п.4.1, 4.2 договору товар надається на умовах товарного кредиту і оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином:

30% від вартості товару - завдаток, сплата протягом 1-го дня з дня підписання специфікації;

70% - до 1 серпня 2014р. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати (п. 4.4 договору).

Як вбачається з рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014р. у справі №924/1649/14 встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу у гривневому еквіваленті становить 150069,83грн. Вказана заборгованість в повному обсязі сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 391 від 29.04.2015р., № 736 від 14.08.2015р., № 820 від 15.09.2015р. та № 963 від 02.11.2015р.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, позивач посилаючись на положення п. 4.4 договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014р., провів перерахунок заборгованості за поставлений товар за курсом НБУ, встановленого на день оплати, та заявив до стягнення борг з курсової різниці в розмірі 4792,07 доларів США, що становить 129480,76 грн.

Щодо заявленої вимоги про стягнення курсової різниці в розмірі 129 480,76 грн., судова колегія вважає за необхідне вказати таке.

Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11).

З врахуванням усіх вищевказаних положень позивачем при розгляді справи №924/1649/14 було визначено конкретну суму заборгованості в гривневому еквіваленті з врахуванням курсу долара США (150069,83грн.), яку відповідач мав сплатити у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014р. та яка стягнута з відповідача на користь позивача за рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014р. у справі №924/1649/14.

Таким чином, після винесення вищевказаного рішення суду, яким визначено суму заборгованості, у відповідача виникло грошове зобов'язання, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника лише положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, що повністю узгоджується із пунктом 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., відповідно до якого якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо відмови в частині вимог про стягнення з відповідача 129480,76 грн. заборгованості , нарахованої позивачем як курсова різниця.

Колегія суддів констатує, що доводи апелянта про наявність правових підстав для повторного стягнення курсової різниці не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вище викладеним.

Щодо вимоги про стягнення процентів в розмірі 4517,52 доларів США ( 122 062,48 грн.) за користування товарним кредитом на підставі п. 6.2 Договору , судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 6.2 договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014р. у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги, що проценти за користування товарним кредитом, які за умовами п. 6.2 договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014р. нараховуються за кожний день прострочення оплати, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2014р у справі №3-31гс14 та від 01.07.2014р. у справі №3-32гс14.

Враховуючи зазначене колегія суддів враховує таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції був проведений розрахунок з врахуванням строків оплати, визначених п. 4.1 договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014р., та положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Так, базою нарахування стала сума простроченої заборгованості, визначена рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014р. у справі №924/1649/14, а періодом - час прострочки, починаючи з 28.10.2014р. (оскільки рішенням суду від 22.12.2014р. стягнута пеня, нарахована станом на 27.10.2014р.) і в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції,а тому провівши власний перерахунок , судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що правомірною до стягнення буде пеня у розмірі 11 084,61 грн. за період з 28.10.2014 р. по 02.02.2015р. ( розрахунок додається).

Таким чином, враховуючи здійснений апеляційним судом перерахунок , розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 11 084,61 грн.

Апеляційний господарський суд не може погодитись і з доводами відповідача,що нарахування відсотків,передбачених п. 6.2 Договору,які за своєю природою є пенею , має здійснюватись лише до 31 грудня 2014р.,оскільки відповідно до п. 9.1 Договору купівлі-продажу № 018/14 від 16 квітня 2014 р. в частині розрахунків договір діє до повного виконання Покупцем своїх зобов"язань за цим договором.

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Згідно із п.4 част.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до п.4 част.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та судового збору підлягає зміні , з стягненням з Фермерського господарства "Золота Роса" на користь Приватного підприємства "Адоніс Стар" пені в розмірі 11 084,61 грн., та судового збору пропорційно до задоволеної частни позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 166,27 грн., за подачу позовної заяви та враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги- 182,90 грн. за подачу апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Адоніс -Стар" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 924/179/16 від 21.04.2016 р. змінити в частині стягнення пені та судового збору, виклавши його у наступній редакції .

Позов Приватного підприємства "Адоніс-Стар" м.Старокостянтинів Хмельницької області до Фермерського господарства "Золота Роса" с.Бражинці Полонського району Хмельницької області про стягнення 251 543,24 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 господарство "Золота Роса" (Хмельницька обл., Полонський р-н, с.Бражинці, код 34826157) на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" (Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. Попова, 30, к. 11, код 36397215) 11084,61 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 господарство "Золота Роса" (Хмельницька обл., Полонський р-н, с.Бражинці, код 34826157) на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" (Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул.Попова, 30, к. 11, код 36397215) 166,27 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви .

У стягненні 240458,63 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 господарство "Золота Роса" (Хмельницька обл., Полонський р-н, с.Бражинці, код 34826157) на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" (Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул.Попова, 30, к. 11, код 36397215) 182,9 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги

На виконання даної постанови видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.