Постанова

від 13.10.2016 по справі 924/179/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року Справа № 924/179/16

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівДанилової М.В. Сибіги О.М., розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Адоніс-Стар" на постанову від 04.07.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№924/179/16 господарського суду Хмельницької області за позовомПриватного підприємства "Адоніс-Стар" доФермерського господарства "Золота Роса" простягнення 251 543,24 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Панасюк В.В. - дов. від 30.12.2015,

Від відповідача - не з'явились,

У зв'язку із звільненням суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2. з посади судді, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова М.В., Сибіга О.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Адоніс-Стар" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Золота Роса" про стягнення 251543, 24 грн. боргу з курсової різниці за товар та боргу за користування товарним кредитом, які нараховані до дати фактичного виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014 у справі №924/1649/14.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2016 (суддя Субботіна Л.О.) позов задоволено частково. з Фермерського господарства "Золота Роса" на користь Приватного підприємства "Адоніс-Стар" стягнуто 7060,09 грн. боргу за користування товарним кредитом та 105,90 грн. витрат по оплаті судового збору, в решті позову - відмовлено. Судове рішенням мотивовано тим, що правові підстави для здійснення повторного перерахунку курсової різниці (яка вже була стягнута рішенням суду) відсутні. В частині стягнення процентів за користування товарним кредитом, господарський суд виходив з того, що вказані проценти, є пенею, нарахованою на суму простроченої заборгованості, визначеної рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014 у справі №924/1649/14, а період прострочення слід відраховувати з 28.10.2014 (оскільки рішенням суду від 22.12.2014 стягнута пеня, нарахована станом на 27.10.2014) і в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у складі головуючого: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Петухова М.Г. рішення господарського суду першої інстанції змінено в частині стягнення пені та судового збору, з ФГ "Золота Роса" на користь позивача стягнуто 11084, 61 грн. пені та 166, 27 грн. судового збору за подання позовної заяви, в позові про стягнення 240458, 63 грн. відмовлено. При прийнятті постанови апеляційний господарський суд, погодившись з доводами місцевого господарського суду щодо періодів прострочення та суми заборгованості, на яку були нараховані відсотки за користування товарним кредитом, зробив власний розрахунок суми процентів (пені), які були стягнуті з відповідача.

Приватне підприємство "Адоніс-Стар" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині відмови в позові, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Також скаржник послався на п.п. 33., 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.04.2014 між приватним підприємством "Адоніс-Стар" як продавцем та Фермерським господарством "Золота Роса" як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 018/14, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач - прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, конкретний асортимент, кількість та ціна яких визначають у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.п. 1.1, 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору товар надається на умовах товарного кредиту і оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином: 30% від вартості товару - завдаток, сплата протягом 1-го дня з дня підписання специфікації; 70% - до 1 серпня 2014. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по Специфікації до договору.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4 договору сплата процентів відбувається при проведенні остаточного розрахунку за товар. Сторони домовились, що в специфікаціях вказується вартість товару в гривнях і доларах США. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях за курсом НБУ на день проведення оплати.

Пунктами 6.1-6.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожний день прострочення оплати та штраф у розмірі 15% від суми боргу. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення прострочення на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати. Якщо покупець своєчасно не перерахував на поточний рахунок продавця суму обумовленого завдатку, то на суму несплаченого завдатку нараховується 25%річних за користування чужими грошовими коштами, при умові фактичної поставки товару для покупця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п.9.1 договору).

Відповідно до підписаних сторонами специфікацій до договору №1-№7 ціна товару визначена у гривні на загальну суму 133261, 99 грн. з грошовим еквівалентом в іноземній валюті - 11588,01 доларів США.

На підставі накладних від 16.04.2014 № 0026, від 18.04.2014 № 0030, від 25.04.2014 № 0043, від 30.04.2014 № 0052, від 05.05.2014 № 0056, від 10.05.2014 № 0063, від 14.05.2014 № 0072 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 133261,99грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових коштів за поставлений товар згідно вказаного вище договору, позивач звертався з позовом до господарського суду Хмельницької області, рішенням якого від 22.12.2014 у справі №924/1649/14 позов було задоволено частково та стягнуто з ФГ "Золота Роса" на користь ПП "Адоніс-Стар" 150069,83 грн. боргу, 4 996,99 грн. пені, 12991,05 грн. штрафу, 17232,63 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 5 471,30 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у гривневому еквіваленті станом на 27.10.2014 (день звернення до суду з позовом) по курсу НБУ долара США 12,95044 становить 150069,83 грн.

05.01.2015 господарським судом Хмельницької області видано наказ № 924/1649/14.

Згідно постанови державного виконавця від 03.02.2015 відкрито виконавче провадження №46331783 з виконання наказу господарського суду Хмельницької області у справі №924/1649/14 від 05.01.2015р., в ході якого повністю виконано судове рішення від 22.12.2014, зокрема:

- згідно платіжного доручення від 29.04.2015 № 391- 91,54 грн.;

- згідно платіжного доручення від 14.08.2015 № 736 - 88696,00 грн.;

- згідно платіжного доручення від 15.09.2015 № 820 - 59528,50 грн.;

- згідно платіжного доручення від 02.11.2015 № 963 - 46712,98 грн.

З посиланням на те, що в період виконання рішення гривня знецінювалась по відношенню до долара США, позивачем проведено перерахунок заборгованості за курсом НБУ, а також нараховано відсотки за користування товарним кредитом за період з 27.10.2014 по 17.06.2016, що і стало підставою для звернення ПП "Адоніс-Стар" з позовом у даній справі.

Судами встановлено, що стягнуту за рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2014 у справі №924/1649/14 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 150069,83 грн. (гривневий еквівалент 4792,07 доларів США) було в повному обсязі сплачено відповідачем за платіжними дорученнями від 29.04.2015 № 391, від 14.08.2015 № 736, від 15.09.2015 № 820 та від 02.11.2015 № 963.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної.

Вказані вище положення закону було враховано судом при розгляді справи № 924/1649/14 та стягнуто визначену позивачем суму заборгованості в гривневому еквіваленті з врахуванням курсу долара США.

Відповідно до п. 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14 якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Тобто, після визначення суми заборгованості у гривневому еквіваленті та її стягнення повторний перерахунок такої суми по відношенню до курсу долара США не здійснюється.

З огляду на наведене вище правомірним є висновок судів щодо відмови в позові в частині вимог про стягнення з відповідача курсової різниці.

Стосовно вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом на підставі п. 6.2 договору, судами враховано положення ч. 3 статті 692 ЦК України, якою встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Згідно зі ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Відповідно до п. 6.2 договору купівлі-продажу № 018/14 від 16.04.2014 у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати.

З врахуванням того, що наведеним вище пунктом договору передбачено нарахування проценти за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати, останні підпадають під визначення пені (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2014р у справі №3-31гс14 та від 01.07.2014р. у справі №3-32гс14).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на наведене вище, судами попередніх інстанцій правомірно визначено, що період прострочення в даному випадку починається з 28.10.2014 (рішенням суду від 22.12.2014 стягнута пеня, нарахована станом на 27.10.2014) і в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто по 02.02.2015.

При цьому, суд апеляційної інстанції, зробивши власний перерахунок пені, правомірно змінив рішення суду в цій частині.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Безпідставним в даному випадку є посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини від 19.20.2009 у справі "Христов проти України", оскільки обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК. При цьому преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Отже, надаючи власну правову оцінку визначеним п. 6.2 договору процентам за користування товарним кредитом, судами не порушено принцип "поваги до остаточного рішення суду".

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства "Адоніс-Стар" залишити без задоволення.

Постанову від 04.07.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 924/179/16 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

О. Сибіга О.М.