Постанова

від 15.06.2016 по справі 819/357/16

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/357/16

15 червня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Ходачкевич Н.І.

при секретарі судового засідання Косюк О.

за участю:

представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Тернопільський Радіозавод "Оріон" до Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 року №0000042201, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство В«Тернопільський радіозавод В«ОріонВ» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекціївід 04.01.2016 року №0000042201.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що всі господарські операції з контрагентами підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", з ТОВ "Платан-Україна" , з ТОВ "Рекома" та ПМП "Екран"В» є реальними, направлені на виконання господарських завдань товариства, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, використанням їх у виробництві, а відтак господарські операції з вказаними контрагентами не можуть бути визнані безтоварними. Позов просить задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, та пояснив, що позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаним у акті перевірки контрагентом, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того зазначив, що частина податкових накладних сформовані (виписані) ПМП «Екран» , а також Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон» в порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПКУ, тобто не на повну суму податкових зобов'язань продавця з врахуванням дати виникнення податкових зобов'язань, відтак ПАТ ТРЗ "Оріон" завищено склад податкового кредиту. В позові просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, Тернопільської ОДПІ проведена документальна позапланова перевірка ПАТ «ТРЗ «Оріон» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за наслідками здійснення операцій з Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" (код ЄДРПОУ 38103785) за період з 01.10.2014 по 31.12.2014, з 01.02.2015 по 28.02.2015 та з 01.04.2015 по 31.05.2015, з ТОВ "Платан-Україна" (код ЄДРПОУ 25284553) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, з ТОВ "Рекома" (код ЄДРПОУ 22402549) та ПМП "Екран" (код ЄДРПОУ 19418245) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, результати якої оформлено актом від 21.12.2015 №7120/22-02/22607719 (далі - акт перевірки).

За результатами акта перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000042201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 651463,75 грн., в т.ч. основного платежу в сумі 521171 грн. та штрафних санкцій (25%) в сумі 130292,75 грн.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 цього пункту витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у, момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Суд зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження господарських операцій з ПОГ "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності» позивачем надано наступні документи: договір поставки № 64та договір поставки№549, згідно яких Постачальник зобов'язується поставити продукцію за попередньою домовленістю з покупцем, згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Поставка продукції проводиться протягом 30 днів з моменту отримання постачальником заявки Покупця. Оплата за поставлену продукцію проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури. Можлива інша форма розрахунків за домовленістю.

Договір № 010110 від 01.01.2010р , з ТОВ «Платан-Україна», згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати вироби електронної техніки в кількості і по номенклатурі, відповідно до рахунків, що виставляються Постачальником на кожну партію і є невід'ємною частиною цього договору. Товар відвантажується після 100% передоплати. Відвантаження товару здійснюється поштою посилками або самовивозом.

Договір № 3 від 04.03.20110р. з ПМП «Екран», згідно якого Виконавець зобов'язується виготовити та поставити Замовнику керамічні осі (далі Продукція) згідно з КД (також впалювання срібної пасти) в кількості 3000 (три тисячі) комплектів або 45000 (сорок п'ять тисяч) штук, а Замовник отримати та оплатити. Продукція постачається партіями за попереднім замовленням Замовника. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 40% від загальної вартості замовленої партії. Кінцевий розрахунок здійснюється в десятиденний термін після отримання останньої партії Продукції.

Договір №210/16 від 11.03.2015р. з TOB «Радіоелектронні компоненти і апаратура» («TOB «Рекома»). На умовах цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно виставленими рахунками-фактурами. . Рахунки-фактури виставляються згідно з заявками Покупця. Поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою Сторін. Покупець здійснює 100% передоплату.

Також, на підтвердження господарських операцій позивачем надано наступні документи копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії квитанцій на доставку товару поштою, прихідні ордери, копії посвідчення на відрядження, копії платіжних вимог.

Так, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків називається договором.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієїі з сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 638 - 640 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 638 -640 ЦК України). Главою 53 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір може бути одностороннім, дво- та багатостороннім.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу, виникають зобов'язання. В силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стосовно наявності ознак недійсності правочинів, то стаття 203 ЦК України встановлює вимоги до правочинів, недотримання яких може стати підставою для визнання правочину недійсним (стаття 215 ЦК України). Всі договори, укладені від імені ПАТ ТРЗ «Оріон», відповідають вимогам, які передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочинів не суперечить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасників правочинів було вільним та відповідало їх внутрішній волі; форма правочинів відповідала вимогам закону; правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Критерій наявності або відсутності мети отримання економічної вигоди за правочином, не є підставою для визнання того чи іншого правочину недійсним.

На момент проведення господарських операцій вищезазначені контрагенти були зареєстровані, як суб'єкт господарювання та були платниками податку на додану вартість.

Наведеними документами, які, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підтверджується фактичне отримання позивачем товарів від контрагентів підприємства об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", з ТОВ "Платан-Україна", з ТОВ "Рекома" та ПМП "Екран" з метою їх використання у господарський діяльності.В»

Доводи відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того суд вважає звернути увагу на те, що п.187.1 ст.187 ПКУ передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПКУ податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з абз.14 п.201.10 ст.201 ПКУ відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи наведене, податкові накладні №3 від 06.07.2015 та №6 від 16.07.2015, сформовані (виписані) ПМП «Екран» на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон», а також податкові накладні №2 від 02.10.2014р, №65 від 21.10.2014р, №100 від 31.10.2014р, №96 від 29.12.2014р, №13 від 05.02.2015р., №11 від 04.04.2015р, №29 від 16.04.2015р, №33 від 21.04.2015р., №47 від 24.04.2015р, №45 від 24.04.2015р., № 48 від 24.04.2015р, №61 від 28.04.2015р, №62 від 28.04.2015р, №63 від 28.04.2015р, №64 від 28.04.2015р, № 65 від 28.04.2015р, №9 від 14.05.2015р, №13 від 19.05.2015р, №12 від 19.05.2015р,, № 14 від 19.05.2015р, №16 від 19.05.2015р, №23 від 25.05.2015р, №43 від 28.05.2015р, №44 від 28.05.2015р. сформовані (виписані) Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон» в порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПКУ, тобто не на повну суму податкових зобов'язань продавця з врахуванням дати виникнення податкових зобов'язань, у зв"язку з чим ПАТ ТРЗ "Оріон" завищено склад податковогго кредиту. Отже, в даній частині податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлекння-рішення від 04.01.2016р. №0000042201 Тернопільської об"єднаної Державної податкової інспекції в частині 361 534,82 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об"єднаної Державної податкової інспекції на користь Публічного акціонерного товариства "Тернопільський Радіозавод "Оріон", м. Тернопіль, вул. вул. 15 Квітня,6 (код ЄДРПОУ 22607719) судовий збір в сумі 4 886,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2016р.

Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.

копія вірна

Суддя Ходачкевич Н.І.