Постанова

від 06.07.2016 по справі 810/3925/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3925/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Лічевецький І.О.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Метіз" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 № 0004212201 та № 0004222201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 212 935, 00 грн. та завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 7 466, 00 грн., у зв'язку з відсутністю господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромтех Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінтерспостач», оскільки реальність господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Позивач зазначає, що до перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій, а тому донарахування податкових зобов'язань вважає протиправним.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.12.2014 № 0004212201 та № 0004222201. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що з 18.11.2014 по 20.11.2014 Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будпромтех Плюс» (код ЄДРПОУ 39350248) та з ТОВ «Техінтерпостач» (код ЄДРПОУ 39247385) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, за результатами якої було складено акт від 27.11.2014 № 2394/22-01/36445090.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до держаного бюджету за вересень 2014 року на загальну суму 212 935, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2014 року на суму 7 466, 00 грн.

На підставі акта перевірки Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0004222201 від 22.12.2014, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 319 403, 00 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 212 935, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 106 468, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0004212201 від 22.12.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 466, 00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість за відповідний період, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд першої інстанції вважає протиправними.

З такими висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спірним в даній справі є реальність взаємовідносин між позивачем ТОВ «Торгівельна компанія Метіз» з контрагентами ТОВ ТОВ «Техінтерпостач» та ТОВ «Будпромтех Плюс» у перевіряємий період (вересень 2014 року).

Позивач зазначає, що 05.06.2014 між ним (Орендар) та ТОВ «Київський верстатобудівний завод» (Орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, та, як стверджує позивач, у зв'язку з необхідністю утеплення складського приміщення та виконати відповідні ремонтно-будівельні роботи у зазначеному приміщенні, ним укладено договори із контрагентами ТОВ «Техінтерпостач» та ТОВ «Будпромтех Плюс».

При вирішенні справи суду слід перевірити обґрунтованість доводів податкового органу про те, що взаємовідносини між ТОВ «Торгівельна компанія Метіз» та ТОВ «Техінтерпостач» та ТОВ «Будпромтех Плюс» не спричинили реального настання господарських операцій, що свідчить про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 212 935, 00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 7 466, 00 грн., які були сформовані по взаємовідносинах позивача з вказаними суб'єктами господарювання у перевіряє мий період.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромтех Плюс» судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено наступне.

16.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» (Замовник) в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромтех Плюс» (Підрядник) в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 1609/14, за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням та за кошти замовника виконати ремонтно-будівельні роботи складського приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, а замовник зобов'язався прийняти його та оплатити його вартість. (Т. 1 а.с.54-57).

На підтвердження фактичного виконання робіт з утеплення складського приміщення на загальну суму 646 236, 00 грн. згідно умов договору з ТОВ «Будпромтех Плюс»,

позивачем надано

- акти наданих послуг:

№ 3023/9993 від 30.09.2014 на суму 56 898, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 483, 00 грн.(Т.1 а.с.58);

№ 2909/234 від 29.09.2014 на суму 59 968, 00 грн. ,у тому числі ПДВ на суму 9 828, 00 грн., (Т.1 а.с.60);

№ 2609/162 від 26.09.2014 на суму 59 934, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 989, 00 грн. (Т.1 а.с.64);

№ 2509/137 від 25.09.2014 на суму 57 870, 00 грн. ,у тому числі ПДВ на суму 9 645, 00 грн. (Т.1 а.с.66);,

№ 2409/177 від 24.09.2014 на суму 56 988, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 498, 00 грн., (Т.1 а.с.68);

№ 2309/132 від 23.09.2014 на суму 57 960, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 660, 00 грн., (Т.1 а.с.70);

№ 2209/154 від 22.09.2014 на суму 58 440, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 740, 00 грн., (Т.1 а.с.72);

№ 1909/126 від 19.09.2014 на суму 59 688, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 948, 00 грн., (Т.1 а.с.74);

№ 1809/128 від 18.09.2014 на суму 59 922, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 987, 00 грн. (Т.1 а.с.76);

№ 1709/105 від 17.09.2014 на суму 59 844, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 974, 00 грн., (Т.1 а.с.78);

№ 1609/143 від 16.09.2014 на суму 59 724, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 954, 00 грн., (Т.1 а.с.80);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року на суму 646 236, 20 грн. у томі числі ПДВ на суму 107 705, 20 грн. .(Т.1 а.с.220-223);

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року на суму 646 236, 20 грн. у тому числі ПДВ на суму 107 705, 20 грн., .(Т.1 а.с.218-219);

- податкові накладні :за № 250 від 16.09.2014 на суму 59 724, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 954, 00 грн.), № 251 від 17.09.2014 на суму 59 844, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 974, 00 грн.), № 252 від 18.09.2014 на суму 59 922, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 987, 00 грн.), № 253 від 19.09.2014 на суму 59 688, 00 грн. (у томі числі ПДВ на суму 9 948, 00 грн.), № 254 від 22.09.2014 на суму 58 440, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 740, 00 грн.), № 255 від 23.09.2014 на суму 57 960, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 660, 00 грн.), № 256 від 24.09.2014 на суму 56 988, 00 грн. (у томі числі ПДВ на суму 9 498, 00 грн.), № 257 від 25.09.2014 на суму 57 870, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 645, 00 грн.), № 258 від 26.09.2014 на суму 59 934, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 989, 00 грн.), № 260 від 29.09.2014 на суму 58 968, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 828, 00 грн.), № 262 від 30.09.2014 на суму 56 898, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 483, 00 грн.) (Т. 1 а.с.152-162).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту за звітний період за вересень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. від 20.10.2014 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Дослідивши надані позивачем первинні документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в календарному графіку виконання робіт (Т. 1 а.с.217) відсутні дати початку та закінчення виконаних робіт та докази прийняття робіт по кожному з етапів. При цьому, календарний графік, який є Додатком №2 до Договору не містить жодних ідентифікуючих ознак, підписів, посад осіб, якими він погоджений (п. 3.1, п.3.2 Договору). Відсутні докази складання заявок на будівельні машини, транспорт, засоби механізації, матеріали конструкції, деталі, інструмент, інвентар (п.4.1.5. Договору) та передавання таких позивачем контрагенту, водночас з акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року.(Т.1 а.с.220-223), вбачається, що в загальну суму виконаних робіт 646 236, 20 грн. входить, крім іншого, вартість експлуатації машин. Відсутні в матеріалах справи докази складання та затвердження контрагентом нарядів та завдань майстрам (п.4.1.6.); відсутні докази того, які працівники контрагента були допущені до об'єктів на яких поводилися певні роботи (утеплення стін) (п. 4.1.8.).

Крім того, як вбачається з Правил в`їзду (виїзду) та знаходження транспортних засобів (Додаток Г до Договору оренди нежитлових приміщень) (Т.2 а.с.14), орендар зобов'язаний оформити дозвіл (перепустку) на в'їзд-виїзд та знаходження транспортних засобів, знаходження транспортних засобів без оформлення дозволу забороняється, однак таких дозволів чи перепусток, виданих на ім'я працівників контрагента, позивачем не надано.

Також, слід зазначити, що в наданих до перевірки актах надання послуг відсутня інформація про затрачені людино-години на виконання робіт, а також не деталізовано зміст наданих послуг, внаслідок чого неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій по вищезазначеним актам.

В ході розгляду справи, колегією суддів, з метою офіційного з'ясування обставин справи, керуючись статтею 11 КАС України, здійснено пошук інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень та з рішень судів у справі №826/17654/15 (номера в ЄДРСР 54677029 та 55697457) встановлено: «… що в ході перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвест» ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано інформацію, відповідно до якої в межах кримінального провадження №42014000000000259 установлено, що з 13.08.2014 керівником ТОВ «Будпромтех плюс» був ОСОБА_4. Водночас, вказана особа повідомила про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будпромтех плюс» Відповідно до наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 20.04.2015 ОСОБА_4 повідомив, що участі у створенні та реєстрації ТОВ «Будпромтехплюс» не брав, на вчинення вказаних дій нікого не уповноважував, особисто ніколи не підписував звітні, бухгалтерські та фінансово-господарські документи цього підприємства…».

Враховуючи, що договір № 1609/14 від 16.09.2014 та всі первинні документи, які були надані позивачем на підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору, підписано від імені директора ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції зупиняв провадження з метою отримання інформації щодо розгляду кримінального провадження №42014000000000259, однак така суду надана не була.

Водночас, судом апеляційної інстанції з інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено наступне.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 у справі №826/25088/15 (номер в ЄДРСР 56486870) «…судом апеляційної інстанції було допитано директора ТОВ «Будпромтех Плюс» ОСОБА_5 який під час судового засідання вказав, що до проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будпромтех Плюс» жодного відношення не має, а саме підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду.…. Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що всі первинні документи, які були підписані від імені ОСОБА_5 підписані невідомою особою, та в силу положень вимог Податкового кодексу України не є первинними, а отже реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будпромтех Плюс» спростовується наведеними вище обставинами…..». В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року у справі №826/25088/15 (номер в ЄДРСР 58408771), суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції у цій частині.

Також, як вбачається зі змісту ухвали Овідопільського районного суду Одеської області у справі №509/4463/15-к від 12 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили (номер в ЄДРСР 52822349) судом встановлено «..Проведеним досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що ….ТОВ «Будпромтех Плюс» …фактично ніяких робіт для ТОВ «Об'єднання Одесаагрогаз» не виконували, громадянин ОСОБА_4, який значиться директором та засновником ТОВ «Грін Сістемс» та ТОВ «Будпромтех Плюс» ніякого відношення до діяльності вказаних підприємств не має…».

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року та від 22.09.2015 року № 21-421а11 та № 810/5645/14, міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Виходячи із положень частини першої статті 72 КАС України та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) по господарським операціям з ТОВ «Будпромтех Плюс» не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінтерпостач» судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено наступне.

01.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» (Замовник) в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техінтерпостач» (Підрядник) в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 109/14, за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням та за кошти замовника виконати ремонтно-будівельні роботи складського приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, а замовник зобов'язався прийняти його та оплатити його вартість. (Т. 1 а.с.82-85).

На підтвердження фактичного виконання робіт з утеплення складського приміщення на загальну суму 676 170, 00 грн. згідно умов договору з ТОВ «Техінтерпостач»,

позивачем надано:

- акти наданих послуг:

№ 1709/106 від 17.09.2014 на суму 40 026, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 6 671, 00 грн.(Т.1 а.с.86);

№ 1609/144 від 16.09.2014 на суму 39 744, 00 грн.у тому числі ПДВ на суму 6 624, 00 грн. .(Т.1 а.с.88);

№ 1509/176 від 15.09.2014 на суму 42 198, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 7 033, 00 грн. .(Т.1 а.с.89);

№ 1209/104 від 12.09.2014 на суму 58 746, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 791, 00 грн. (Т.1 а.с.91);

№ 1109/088 від 59 286, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 881, 00 грн. .(Т.1 а.с.92);

№ 1009/113 від 10.09.2014 на суму 49 662, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 8 277,00 грн.(Т.1 а.с.94);

№ 909/100 від 09.09.2014 на суму 56 982, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 497, 00 грн. .(Т.1 а.с.96);

№ 809/154 від 08.09.2014 на суму 58 446, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 741, .(Т.1 а.с.98);

№ 509/114 від 05.09.2014 на суму 58 242, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 707, 00 грн. .(Т.1 а.с.100);

№ 409/086 від 04.09.2014 на суму 49 968, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 8 328, 00 грн. .(Т.1 а.с.102);

№ 309/080 від 03.09.2014 на суму 54 762, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 9 127, 00 грн. .(Т.1 а.с.104);

№ 209/082 від 02.09.2014 на суму 52 842, 00 грн. у тому числі ПДВ на суму 8 807, 00 грн. .(Т.1 а.с.106,110);

№ 109/210 від 01.09.2014 на суму 55 266, 00 грн.у тому числі ПДВ на суму 9 211, 00 грн. .(Т.1 а.с.108);

- акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року на суму 676 169, 80 грн. (у томі числі ПДВ на суму 112 695, 80 грн.)(Т.1 а.с.240-242);

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року на суму 676 169, 80 грн. (у тому числі ПДВ на суму 112 695, 80 грн. .)(Т.1 а.с.230-231).

- податкові накладні за № 429 від 01.09.2014 на суму 55 266, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 211, 00 грн.), № 430 від 02.09.2014 на суму 52 842, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 807, 00 грн.), № 431 від 03.09.2014 на суму 54 762, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 127, 00 грн.), № 432 від 04.09.2014 на суму 49 68, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 328, 00 грн.), № 433 від 05.09.2014 на суму 58 242, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 707, 00 грн.), № 434 від 08.09.2014 на суму 58 446, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 741, 00 грн.), № 435 від 09.09.2014 на суму 56 982, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 797, 00 грн.), № 436 від 10.09.2014 на суму 49 662, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8 277, 00 грн.), № 437 від 11.09.2014 на суму 59 286, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 881, 00 грн.), № 438 від 12.09.2014 на суму 58 746, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 791, 00 грн.), № 439 від 15.09.2014 на суму 42 198, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7 033, 00 грн.), № 440 від 16.09.2014 на суму 39 744, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 624, 00 грн.), № 441 від 17.09.2014 на суму 40 026, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6 671, 00 грн.), (Т.1 а.с.163-175)Ю суми ПДВ за якими були включені ТОВ Торгівельна компанія «Метіз» до складу податкового кредиту за звітний період за вересень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. від 20.10.2014 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Дослідивши надані позивачем первинні документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в календарному графіку виконання робіт (Т. 1 а.с.216) відсутні дати початку та закінчення виконаних робіт та докази прийняття робіт по кожному з етапів. При цьому, календарний графік, який є Додатком №2 до Договору не містить жодних ідентифікуючих ознак, підписів, посад осіб, якими він погоджений (п. 3.1, п.3.2 Договору). Відсутні докази складання заявок на будівельні машини, транспорт, засоби механізації, матеріали конструкції, деталі, інструмент, інвентар (п.4.1.5. Договору) та передавання таких позивачем контрагенту, водночас з акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року.(Т.1 а.с.238-240), вбачається, що в загальну суму виконаних робіт 676169,80 грн. входить, крім іншого, вартість експлуатації машин. Відсутні в матеріалах справи докази складання та затвердження контрагентом нарядів та завдань майстрам (п.4.1.6.); відсутні докази того, які працівники контрагента були допущені до об'єктів на яких поводилися певні роботи (утеплення стін) (п. 4.1.8.).

Крім того, як вбачається з Правил в`їзду (виїзду) та знаходження транспортних засобів (Додаток Г до Договору оренди нежитлових приміщень) (Т.2 а.с.14), орендар зобов'язаний оформити дозвіл (перепустку) на в'їзд-виїзд та знаходження транспортних засобів, знаходження транспортних засобів без оформлення дозволу забороняється, однак таких дозволів чи перепусток, виданих на ім'я працівників контрагента, позивачем не надано.

Також, слід зазначити, що в наданих до перевірки актах надання послуг відсутня інформація про затрачені людино-години на виконання робіт, а також не деталізовано зміст наданих послуг, внаслідок чого неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій по вищезазначеним актам. Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем акти надання послуг не містять достатньої та необхідної інформації щодо отриманих послуг, а тому не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, які свідчать про реальне виконання укладених договорів з його контрагентами.

Як вбачається з листа Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будпромтех Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 року» від 05.11.2014 № 207/7/10-08-22-01/39350248 та довідки Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Техінтерпостач» (код ЄДРПОУ 39247385) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2014 року» від 28.10.2014 № 199/22-00/39174836, у вказаних контрагентів позивача відсутні бухгалтерські документи, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, сировина та матеріали для здійснення виробництва, а службові особи ТОВ «Будпромтех Плюс» та ТОВ «Техінтерпостач» відсутні за юридичною адресою.

Слід звернути увагу, що у реквізитах договору підряду №109/14 від 01 вересня 2014 року, вказано розрахунковий рахунок ТОВ «Техінтерпостач» в банку ПАТ «БАНК ВЕЛЕС» « 260090012218», який згідно відомостей банківських установ, відкритий після підписання зазначеного договору підряду, а саме 19 вересня 2014 року (Т.2 а.с.39зв.) в той час договір підписано 01 вересня 2014 року.

Даючи оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає приходить до висновку про не підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Техінтерпостач» та ТОВ «Будпромтех Плюс» у перевіряємому періоді, оскільки в ході аналізу податкової звітності, судом була встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств - контрагентів.

Слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що по даній справі, з наданих суду матеріалів, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Позивачем до матеріалів справи не додано і судом не встановлено наявність у позивача доказів на підтвердження реального здійснення розрахунків з контрагентами по спірним господарським операціям, наприклад, банківських виписок, платіжних доручень тощо.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, що також судом апеляційної інстанції з матеріалів справи не встановлено.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши в їх сукупності матеріали справи, приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання для позивача спірних операцій, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів вважає, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентами не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконано.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

В свою чергу, позивачем, на спростування доводів податкового органу, вказаних в апеляційній скарзі, не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - задовольнити

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Метіз" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.О. Лічевецький

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Лічевецький І.О.