Постанова

від 05.07.2016 по справі 6/144-2380

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 6/144-2380

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Васищака І.М.

Селіваненка В.П.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Луківа Р.М., дов. від 04.01.2016 № 01/1816;

Відділу ДВС: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016

у справі № 6/144-2380 господарського суду Тернопільської області

за скаргою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго"

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"

за участю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.04.2010 позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" 7 806 607,26 грн. основного боргу, 989 835,82 грн. 3% річних, 5 951 025,93 грн. інфляційних втрат, 23 208,49 грн. державного мита, 214,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

19.04.2010 господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання судового рішення (а.с. 33 матеріалів оскарження).

У листопаді 2015 публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" звернулось до господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст. 121 2 ГПК України з вимогами про визнання дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 30.10.2015 ВП № 20917662 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" 7 783 529,01 грн. виконавчого збору неправомірними; скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2015 ВП № 20917662 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" 7 783 529,01 грн. виконавчого збору (а.с. 1-5 матеріалів оскарження).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.01.2016 (суддя Шумський І.П.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 (головуючий Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.) (а.с. 198-202 матеріалів оскарження) у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено (а.с. 79-86 матеріалів оскарження).

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення скарги відповідача на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (а.с. 212-216 матеріалів оскарження).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2016 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2016 (а.с. 211 матеріалів оскарження).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2016 розгляд касаційної скарги перенесено на 05.07.2016.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У судове засідання 05.07.2016 представники позивача, відділу державної виконавчої служби не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача, відділу державної виконавчої служби.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу господарського суду Тернопільської області від 19.04.2010 у справі № 6/144-2380 стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь закритого акціонерного товариства "Укргаз-енерго" 7 806 607,26 грн. основного боргу, 989 835,82 грн. 3% річних, 5 951 025,93 грн. інфляційних втрат, 23 208,49 грн. державного мита, 214,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 33 матеріалів оскарження).

04.08.2010 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20917662 та встановлено семиденний строк для добровільного виконання судового рішення з дати отримання постанови (а.с. 9-10 матеріалів оскарження).

31.08.2010 боржником на адресу органу державної виконавчої служби направлено листа № 01/1562 про зупинення виконавчого провадження на підставі ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 11).

25.09.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з включенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості (а.с. 12-13).

15.01.2014 державним виконавцем органу державної виконавчої служби винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 20917662.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05.03.2014 встановлено факт часткового погашення заборгованості, визначено загальну суму боргу (у т.ч. за основним зобов'язанням, 3% річних, інфляційними втратами) в розмірі 8 596 468,57 грн. та відстрочено виконання судового рішення до 31.12.2014.

На підставі ухвали господарського суду Тернопільської області від 05.03.2014 у справі № 6/144-2380 про відстрочку виконання рішення, постановою державного виконавця від 21.03.2014 виконавче провадження № 20917662 було зупинено.

03.04.2015 виконавче провадження № 20917662 поновлено у зв'язку з закінченням строку, на який було надано відстрочку виконання рішення та одразу ж зупинено, оскільки продовжено процедуру погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (а.с. 178, 180).

16.10.2015 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 20917662 у зв'язку з закінченням дії процедури погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (а.с. 15-16).

30.10.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника 7 783 529,01 грн. виконавчого збору (а.с. 7).

17.11.2015 державним виконавцем винесено постанову про виправлення описки у постанові від 30.10.2015 щодо суми виконавчого збору, а саме, замість "7 783 529,01 грн." стягнути "778 352,90 грн." (а.с. 109).

На підставі ухвали господарського суду Тернопільської області від 03.11.2015 у справі № 6/144-2380 про затвердження мирової угоди постановою державного виконавця від 17.11.2015 виконавче провадження № 20917662 було закрито та виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 32-33).

Вважаючи, що постанова від 30.10.2015 винесена у порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження", публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" звернулось до суду з відповідною скаргою.

Відмовляючи у задоволенні вищезазначеної скарги відповідача суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.199 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 24 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на 04.08.2010) передбачено, що Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на 30.10.2015) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановивши, що боржником рішення суду у строк, встановлений постановою державного виконавця від 04.08.2010 для добровільного виконання не виконано та сума виконавчого збору з врахуванням постанови про виправлення описки не перевищує розміру, передбаченого ст. 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на 30.10.2015) дійшов висновку про правовірність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 30.10.2015 ВП № 20917662 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" 7 783 529,01 грн. виконавчого збору та, відповідно, про відмову у задоволенні скарги відповідача.

Частиною 2 ст. 111 7 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки судами попередніх інстанцій не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених актів, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Доводи заявника касаційної скарги про повне виконання судового рішення до початку його примусового виконання є неспроможними з огляду на те, що судами встановлено факт невиконання рішення у передбачений законом строк для добровільного виконання.

Як було зазначено вище, постанова про відкриття виконавчого провадження, яке неодноразово зупинялось та поновлювалось, прийнята 04.08.2010, тоді як закриття виконавчого провадження відбулось за постановою від 17.11.2015.

Крім того, діюче законодавство не ставить у залежність передбачене законом право органів державної виконавчої служби на стягнення виконавчого збору від вчинення боржником будь-яких дій, спрямованих на погашення боргу після відкриття виконавчого провадження та не містить обмеження у строках прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

З врахуванням приписів ст. 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на 30.10.2015), що передбачає стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання , передбачених цим Законом, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо періодів часткової сплати боргу, укладення мирової угоди та інш., колегія не вбачає підстав для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі № 6/144-2380 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.М. Васищак

В.П. Селіваненко