Рішення

від 23.06.2016 по справі 911/1397/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа № 911/1397/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК»

про стягнення 35 961,29 грн.

Суддя А.Кошик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (відповідач-1) та Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» (відповідач-2) про стягнення 35 961,29 грн.

Провадження у справі №911/1397/16 порушено відповідно до ухвали суду від 25.04.2016 року та призначено справу до розгляду на 10.05.2016 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.05.2016 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 23.06.2016 року.

До господарського суду від позивача у справі надійшла заява вих. №24-11/05 від 24.05.2016 року про збільшення позовних вимог у справі №911/1397/16.

23.06.2016 року в судове засідання представник відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 23.06.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

29 лютого 2008 року між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «КРИСТАЛ ЛГК», правонаступником котрого є відповідач-2, був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К, відповідно до умов викладених в ньому.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «КРИСТАЛ ЛГК» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, 11 березня 2009 року ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «КРИСТАЛ ЛГК» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 31.03.2008 року по 11.03.2009 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2009 року у справі №17/25-515, позов ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» задоволено.

У зв'язку із подальшим невиконанням ТОВ «КРИСТАЛ ЛГК» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, у травні 2013 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «КРИСТАЛ ЛГК» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за період із 12.03.2009р. по 05.11.2012р. згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року та на підставі Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2003/13 від 26 червня 2013 року, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено.

Судом встановлено, що зобов'язання ТОВ «КРИСТАЛ ЛГК» згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у повному обсязі та належним чином не було виконано.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що частина 6 статті 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що виходячи із цього, у ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) пені, 3% річних та інфляційних витрат згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року за період із 12 березня 2009 року (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені зазначених вище рішень) за період існування заборгованості.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України).

Так, 15 листопада 2012 року між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено Угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ») відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Приватним підприємством «КРИСТАЛ ЛГК» (код ЄДРПОУ 34652754), зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП «КРИСТАЛ ЛГК» грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Відповідно до додаткової угоди до Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ПП «КРИСТАЛ ЛГК» про зазначені вище обставини.

Судом встановлено, що позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, у зв'язку із чим, суд погоджується із тим, що позивач є належним та законним кредитором відповідача2 щодо отримання нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) із врахуванням розміру непогашеного розміру боргу станом на 24 травня 2016 року, в тому числі й нарахування та отримання сум пені, 3% річних, та інфляційних витрат.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи станом на день розгляду справи сума нарахованої пені становить 25 778 (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 91 копійка, 3% річних становить 8 475 (вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять) гривень 70 копійок, розмір інфляційних втрат становить 52 696 (п'ятдесят дві тисячі шістсот дев'яносто шість) гривень 60 копійок.

Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, 21 грудня 2012 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (Кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки №21-12-2012-94, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством «КРИСТАЛ ЛГК» (код ЄДРПОУ 34652754) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір») пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки Поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки:

Пункт 3.1. - відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

У разі порушення боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

За змістом п. 6.1. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В силу приписів статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Положеннями статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом, при прийняті рішення, зокрема також враховано положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно з приписами п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.11.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у справі №911/1397/16 за позовом ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та ПП «КРИСТАЛ ЛГК» про стягнення суми пені, 3%-річних та інфляційних втрат, є законними та обґрунтованими.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Як передбачено п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, витрати позивача на сплату судового збору в сумі 1378 грн. підлягають відшкодуванню відповідачами пропорційно в частині солідарного стягнення (79,26 грн.) в рівних частках по 39,63 грн., решта судового збору яка відповідає частині стягнення заборгованості з відповідача2, що складає 1298,74 грн., підлягає відшкодуванню відповідачем2.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» (48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, код 34652754) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03178, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» (48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, код 34652754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03178, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 3 475 (три тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 70 копійок 3% річних, 25 778 (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 91 копійка пені, 52 696 (п'ятдесят дві тисячі шістсот дев'яносто шість) гривень 60 копійок інфляційних втрат та 1338,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03178, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код 38039872) 39,63 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 08.07.2016 р.