Ухвала

від 12.06.2017 по справі 911/1397/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"12" червня 2017 р. cправа №911/1397/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Андрієнка В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2017 р.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

на бездіяльність Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області

у справі № 911/1397/16 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп

2. Приватного підприємства Кристал ЛГК

про стягнення 35961,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2017 р. у справі № 911/1397/16 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на бездіяльність Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Борщівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 23.05.2017 р. подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати. Окрім цього, у тексті апеляційної скарги апелянтом викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за її подання, а також клопотання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги мотивовано тим, що оскільки сплата позивачем судового збору проводиться за рахунок бюджетних коштів, а процедура такої сплати є досить тривалою та складною і проводиться через органи Державної казначейської служби України, своєчасне виконання вимог ст. 93, 94 ГПК України не залежить від скаржника.

Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 ЗУ Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також, згідно з п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 ЗУ Про судовий збір , є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії щодо сплати судового збору.

Зі змісту ст. 8 ЗУ Про судовий збір вбачається, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи. Однак, скаржником не наведено обставин скрутного матеріального становища, яке утруднює сплату судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Відтак, проаналізувавши доводи заявника, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у чинній редакції закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ).

Проте, скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Сума судового збору, яка повинна бути сплачена заявником за подання даної апеляційної скарги, складає розмір 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 р. - 1600,00 грн.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Оскільки оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області винесена 17.01.2017 р., то встановлений ст. 93 ГПК України строк на подання апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, закінчився 23.01.2017 р. Натомість, згідно штампу поштового відділення на конверті, у якому було надіслано апеляційну скаргу, остання подана скаржником до суду лише 23.05.2017 р.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги заявником зазначено, що начальник Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області дізнався про оскаржувану ухвалу лише 22.05.2017 р., а відтак строк на оскарження було пропущено з поважних причин.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була отримана Борщівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 03.02.2017 р., доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 164). Отже, у скаржника було більш ніж достатньо часу, щоб подати дану апеляційну скаргу набагато раніше та у розумний строк. При цьому, сама лише необізнаність керівника апелянта про винесення оскаржуваної ухвали не ставиться у залежність із поважністю причин пропуску процесуального строку, оскільки Борщівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області виступає у даному провадження як юридична особа.

Таким чином, оскільки наведені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду заявником не обґрунтовані, у апеляційного суду відсутні підстави для поновлення процесуального строку на її подання.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також, коли скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку, або у випадку, коли таке клопотання відхилено (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 93, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та про поновлення пропущеного строку для її подання - відмовити.

2. Апеляційну скаргу Борщівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2017 р. у справі № 911/1397/16 з доданими до неї матеріалами повернути заявнику без розгляду, а матеріали справи до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Андрієнко