Рішення

від 30.06.2016 по справі 915/450/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 915/450/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Чирковій А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: прокурор Бескровна І.І., посвідчення № 035058 від 13.08.2015 року,

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність № 498 від 30.05.2016 року,

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.05.2016 року,

ОСОБА_3, довіреність б/н від 10.05.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1,

54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73,

в інтересах держави

до відповідача-1 Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області,

57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, вул. Одеська, 4,

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» ,

54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 67,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» про визнання незаконним та скасування рішення Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) № 22 від 09.12.2015 року В«Про продаж земельної ділянкиВ» , визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0194, площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 року між Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» (ідентифікаційний код 39832783), який 01.03.2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4

Ухвалою суду від 18.04.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.05.2016 року.

Ухвалою суду від 10.05.2016 року розгляд справи відкладено на 31.05.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів.

Ухвалою суду від 31.05.2016 року розгляд справи відкладено на 01.06.2016 року.

Ухвалою суду від 01.06.2016 року розгляд справи відкладено на 14.06.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-1.

Ухвалою суду від 14.06.2016 року розгляд справи відкладено на 22.06.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2, продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 22.06.2016 року розгляд справи відкладено на 30.06.2016 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-1.

30.06.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області проти позову заперечила.

У поданому суду відзиві (а.с. 50-53, 66-69) та доповненнях до відзиву (а.с. 129-131) просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.

Із посиланням на приписи ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України відповідач зазначає, що розміри прибережних захисних смуг встановлені законом, проте виняток стосується населених пунктів, де прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації, а тому правило двокілометрової прибережної захисної смуги в даному випадку не може бути застосовано. Нормативні акти деталізують це положення. Так, пунктом п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, визначено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

На підставі ч. 1 ст. 20, ст. 51 ЗК Україна спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення, а тому у відповідності до ст. 52 ЗК України може бути передана у приватну власність.

На сьогоднішній день розроблений проект землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве, відповідно до якого спірна земельна ділянка не входить до зазначених меж, а тому в даному випадку посилання позивача на норми Водного кодексу України є помилковим. Передача Коблевською сільською радою зазначеної земельної ділянки у власність з цільовим призначення - рекреація відповідають повноваженням ради та не суперечать нормам законодавства.

Посилаючись на п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) відповідач зазначає, що спірне рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 22 від 09.12.2015 року не може бути визнано незаконним та скасовано, оскільки воно є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який був застосований одноразово і після реалізації (укладання договору купівлі-продажу) вичерпав свою дію фактом його виконання.

Відповідачем із посиланням на ст. 128 ЗК України також зазначено, що підстав для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» під час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки у Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області не було, оскільки ТОВ В«БабилонВ» був наданий визначений законодавством пакет документів для придбання спірної земельної ділянки.

Представники відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» проти позову заперечували.

У поданому суду відзиві (а.с. 70-71), доповненнях до відзиву (а.с. 83-86) та письмових поясненнях (а.с. 194-197) просили у задоволенні позову відмовити, вказуючи наступне.

Посилаючись на приписи ст. ст. 50, 51, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1999 року № 486 відповідач зазначає, що прибережна захисна смуга у населеному пункті встановлюється з урахуванням містобудівної документації, а тому спірна земельна ділянка не відноситься до прибережної захисної смуги. Крім того, спірна земельна ділянка надана для рекреаційного призначення під вже існуючою базою відпочинку, а не для комерційного призначення для будівництва бази відпочинку.

На сьогоднішній день затверджений Генеральний план села Коблево, відповідно до якого спірна земельна ділянка входить до меж населеного пункту, є забудованою та розташована в другій полосі від морського узбережжя.

Відповідачем із посиланням на ст. 128 ЗК України також зазначено, що підстав для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» під час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки у Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області не було, оскільки ТОВ В«БабилонВ» був наданий визначений законодавством пакет документів для придбання спірної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 проведено перевірку дотримання вимог законодавства при прийнятті Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішень із земельних питань та встановлено наступне.

Так, Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області 09.12.2015 року прийнято рішення № 22 про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» (далі - ТОВ В«БабилонВ» ) земельної ділянки для рекреаційного призначення площею 0,8150 га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), на якій розташовано нерухоме майно - база відпочинку В«БірюзаВ» , та яка знаходиться в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48. (а.с. 16)

На підставі цього рішення, між Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області, як продавцем, та ТОВ В«БабилонВ» , як покупцем, 01.03.2016 року укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір) (а.с. 17-18), відповідно до якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку загальною площею 0,8150 га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), розміщену в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48, на якій знаходиться комплекс, база відпочинку В«БірюзаВ» , який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2015 року (а.с. 89-92).

Відповідно до п. 1.2 Договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

У відповідності до п. п.1.5, 1.6 Договору згідно з планом меж земельної ділянки, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - землі очаківського ЛМГ; від Б до В - землі б/в "Ракета; від В до Г - землі Очаківського ЛМГ; від Г до Д - землі б/в "Колос"; від Д до А - землі б/в "Мрія".

Склад угід земельної ділянки: землі рекреаційного призначення - 0,8150 га. Категорія - землі рекреаційного призначення. Вид використання - Е 0701. Форма власності - комунальна.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №4801995252016, виданим 29.02.2016 року державним кадастровим реєстратором відділу Державного земельного агенства у Березанському районі Миколаївської області, на відчужувану земельну ділянку відомості про обмеження у використанні земельної діялнки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 року, не зареєстровані.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна земельної ділянки становить 872 314,00 грн. та повністю сплачена покупцем до нотаріального посвідчення договору, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.02.2016 року, виданним ПАТ "Фідобанк".

Пунктом 4.3 Договору сторонами узгоджено наступне: якщо після укладення цього договору з'ясується, що яка-небудь з сторін не мала права укладати цей договір і він підлягає припиненню, то винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі втрати, які вона понесла по реалізації цього договору, а також інші збитки, включаючи моральну шкоду.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 88.

Із посиланням на норми ч. 1 ст. 13, ст. ст. 14, 19, 121 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 328, 330, 346, 387, 373, 658 ЦК України, ст. ст. 3, 58-62 Земельного кодексу України, ст. ст. 85, 88-90 Водного кодексу України, пункти 5, 11, 15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, прокурор зазначає, що вказана земельна ділянка розташована в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому вищезазначене рішення Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 22 від 09.12.2015 року та укладений на підставі цього рішення договір купівлі-продажу земельної від 01.03.2016 року мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, оскільки продаж земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений. Вказану правову позицію прокурор обгрунтовує також постановами ВСУ у госпадарських справах №915/1223/13, №905/6025/13, №915/1224/13, №915/1220/13, №915/1226/13.

У наданих суду письмових поясненнях (а.с. 153-154) прокурор також зазначає, що станом на час прийняття спірного рішення та укладання договору купівлі-продажу проект встановлення меж прибережної захисної смуги в с. Коблеве у встановленому законодавством порядку не затверджено, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги, розмір якої встановлено законом.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до частин 1, 5-9 ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. (п.1)

Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. (п. 2)

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України. (п. 4)

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. (п. 5)

Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі.

Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті.

Зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:

затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;

берегоруйнування, меандрування;

тимчасового та постійного підтоплення земель;

ерозійної активності;

берегових схилів і сильноеродованих земель. (п. 7)

Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:

зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;

розрахункової зони переробки берегів;

лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;

усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб. (п. 8)

На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. (п. 10)

Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. (п. 11)

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється:

використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо.

Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України. (п. 12)

Згідно п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає можливість дійти висновку, що водоохоронна зона включає в себе прибережну захисну смугу, розміри і межі якої визначаються спеціальним проектом землеустрою на основі нормативно-технічної документації і зазвичай (якщо інше не встанвлено проектом) становить відстань не менше 2 км від узрізу води.

У разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів при наданні земельних ділянок, в тому числі і у власність, враховуються нормативні розміри прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовні розміри і межі водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням кожної конкретної ситуації.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

При цьому, вбачається, що метою створення таких зон і захисних смуг є захист природнього середовища, екосистеми, флори та фауни, а тому вказані території зазвичай є вільними від забудови та розташовані максимально подалі від наслідків урбанізаційних впливів на них міст і селищ.

Згідно ст.17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація це - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для:

- вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення;

- підготовки обгрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;

- підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації;

- вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій;

- вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Відповідно до статей 1.1-1.3 ДБН Б.1-3-97 «СМБД. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів»:

1.1 Генеральний план мiста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в iнтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки i межi територiального розвитку населеного пункту, функцiональне призначення будiвельне зонування територiї, мiстить принциповi рiшення щодо розмiщення об'єктiв загальномiського або загальноселищного значення, органiзацiї вулично-дорожньої мережi i дорожнього руху, iнженерного обладнання, iнженерної пiдготовки благоустрою, захисту територiї вiд небезпечних природних i техногенних процесiв, охорони природи та iсторико-культурної спадщини, черговостi освоєння територiї.

Генеральний план мiста, селища (далi - генеральний план) є основним видом мiстобудiвної документацiї з планування території населеного пункту, призначених для обгрунтування (розроблення та реалiзацiї) довгострокової полiтики органу мiсцевого самоврядування в питаннях використання i забудови територiї.

1.2 Мiськi i селищнi ради, їх виконавчi органи, Київська i Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї забезпечують розробку та затвердження генеральних планiв населених пунктiв i керуються ними при:

- складаннi програм соцiально-економiчного розвитку вiдповiдних територiй та охорони природи;

- здiйсненнi функцiонального розподiлу земель i визначеннi цiльового призначення земельних дiлянок;

- виборi, вилученнi, передачi у власнiсть, наданнi у користування, купiвлi, продажу земель;

- вирiшеннi питань змiни використання i забудови земельних дiлянок фiзичними та юридичними особами;

- встановленнi умов використання та забудови земельних дiлянок;

- розмiщеннi усiх видiв будiвництва та попередньому погодженнi мiсця їх розташування, наданнi дозволу на будiвництво (забудову) та iншi види використання земельних дiлянок;

- економiчнiй оцiнцi територiй та грошовiй оцiнцi земель, визначеннi ставок земельного податку, стартової цiни земельних дiлянок у разi їх продажу на конкурсних засадах;

- встановленнi та змiнi меж населених пунктiв та iнших територiй, червоних лiнiй вулиць;

- визначеннi територiй прiоритетного розвитку та фiнансового забезпечення цього розвитку (встановлення податкових пiльг,дотацiй i субвенцiй з державного, обласного, районногобюджетiв);

- складаннi реєстрiв територiй з особливими умовами розвитку мiсцевого значення;

1.3 Матерiали генерального плану використовуються як вихiднi данi при розробленнi iншої планувальної документацiї та проектiв забудови, мiсцевих правил використання i забудови територiї населеного пункту, iнвестицiйних програм i проектiв, програм соцiально-економiчного розвитку, схем визначення земель населених пунктiв для приватизацiї, планiв земельно-господарського устрою населеного пункту, спецiальних проектiв, схем i програм охорони навколишнього природного середовища та здоров'я населення, пам'яток iсторiї i культури, iнженерного захисту і підготовки території,комплексних схем транспорту, проектiв та схем органiзацiї дорожнього руху, систем управлiння дорожнiм рухом, схем розвитку систем iнженерного обладнання i галузей мiського господарства, виконаннi грошової оцiнки земель, створеннi мiстобудiвного та земельного кадастрiв тощо.

Згідно з статями 3.5.1-3.5.2 ДБН Б.1-3-97 «СМБД. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» в аналiтичнiй частинi наводиться проблемно орiєнтована iнформацiя про сучасний стан мiстобудiвного розвитку населенного пункту та використання його територiї.

Вона мiстить такi данi:

в) вiдомостi про стан навколишнього природного середовища (характеристики ареалiв та джерел забруднення, розмiщення санiтарнозахисних зон, зон охорони курортiв, наявнiсть i розмiщення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водойм i водотокiв в межах населеного пункту тощо);

3.10 Схема планувальних обмежень виконується на топографiчнiй основi. На кресленнi вiдображаються територiї, до яких законодавством та державними нормами встановленi вiдповiднi обмеження на їх використання:

а) сейсмiчнi зони та зони руйнування земної поверхнi, зсувiв,затоплення та пiдтоплення, тектонiчних розломiв та iнших небезпечних природних i антропогенних процесiв;

б) зони загазованостi, запиленостi, понаднормативного шуму, електромагнiтних випромiнювань, радiацiйного забруднення;

в) площi залягання корисних копалин;

г) санiтарно-захиснi зони промислових пiдприємств, цвинтарiв та iнших комунальних об'єктiв;

д) зони обмеження забудови в районах аеропортiв з умов безпеки польотiв;

е) округи i зони санiтарної охорони курорту;

ж) зони санiтарної охорони джерел водопостачання, водоочисних споруд;

з) захиснi зони кар'єрiв, вiдвалiв, трубопроводiв та iнших об'єктiв;

й) водоохороннi зони та прибережнi захиснi смуги водойм i водотокiв;

к) охороннi зони природних заповiдникiв, пам'яток природи,архiтектури, iсторiї i культури та зони регулювання забудови, ландшафтiв, якi охороняються;

л) особливо цiннi продуктивнi землi (згiдно зi статею 33 Земельного кодексу України).

Рішенням Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 29 від 01.06.2012 року надана згода на проведення проектно-вишукувальних робіт по розробці генерального плану забудови населеного пункту с. Коблеве в межах Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с. 87).

Рішенням Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 28 від 16.12.2014 року затверджений генеральний план с. Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 88).

Рішенням Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 5 від 16.12.2014 року наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 142).

Рішенням Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 7 від 16.12.2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 133).

Спірна земельна ділянка розташована в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, що не заперечується сторонами у справі та вбачається із технічної документації, а також спірного договору.

За інформацією відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.03.2016 відповідно до даних Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу води Чорного моря до південної межі спірної земельної ділянки становить 160-170 м, до північної межі - 370-400 м. (а.с. 35-38)

Планування та забудова територій, на яких розташована спірна земельна ділянка, здійснювались відповідно до схеми планування території Березанського району, затвердженої розпорядженням Миколаївської обласної ради народних депутатів № 310-р від 16.05.1985 року та постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва № 112 від 23.10.1985 року, згідно якої дані території визначені як зони рекреації.

На спірній земельній ділянці розташована база відпочинку "Бірюза". Об'єкти нерухомого майна, які становлять цілісний майновий комплекс бази, побудовані ще до 1983 року, що вбачається із технічного паспорту (а.с. 93-100). Вазані об'єкти побудовані у відповідності до чинного на час побудови законодавства, яким не передбачалось встановлення прибережної захисної смуги на цій частині земельної ділянки, введені в експлуатацію та використовуються за їх цільовим призначенням.

База разом із земельною ділянкою перебувають у густо забудованому місці в межах населеного пункту, навколо спірної земельної ділянки по периметру розташовані інші бази відпочинку, інфраструктура селища, центральний проспект, що вбачається із ситуативного плану (а.с. 198), спірного договору та пояснень сторін.

Згідно пояснювальної записки, яка була складена до проекту Генерального плану села Коблево, вбачається, що у даному проекті в межах території, що проектується, надані проектні пропозиції щодо встановлення прибережної захисної смуги Чорного моря та Тилігульського лиману, які відображені у Схемі проектних планувальних обмежень.

Окрім того, в даному проекті надаються пропозиції щодо упорядкування прибережних територій для встановлення прибережних захисних смуг в межах території, що проектується, які в межах існуючих населених пунктів згідно ст. 88 Водного кодексу України встановлюються з урахуванням містобудівної документації. При прийнятті проектних рішень з планувальної структури прибережних територій враховувались: існуюча містобудівна ситуація, що склалася на момент проектування, та проектні рішення щодо інженерної підготовки території, що потребують інженерних гідротехнічних заходів з берегоукріплення та благоустрою прибережної смуги. (а.с. 201)

У подальшому для точного встановлення прибережної захисної смуги необхідно розробити спеціальний проект землеустрою щодо встановлення прибережних захисних смуг з урахуванням наданих пропозицій у даній містобудівній документації (а.с. 202).

Згідно пояснувальної записки до проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні та їх режимоутворюючих об'єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве планувальні обмеження природоохоронного значення представлені системою прибережних захисних смуг моря та лиману. Даним проектом в межах території, що проектується, надані проектні пропозиції щодо встановлення прибережної захисної смуги Чорного моря та пропозиції щодо упорядкування прибережних територій для встановлення прибережних захисних смуг.

При прийнятті проектних рішень з планувальної структури прибережних територій враховувалися: існуюча містобудівна ситуація, що склалася на момент проектування та проектні рішення щодо інженерної підготовки території, що потребують інженерних гідротехнічних заходів з берегоукріплення та благоустрою прибережної смуги. Територія прибережної захисної смуги відноситься до земель водного фонду. Проектне рішення генплану розглядає території прибережних захисних смуг як складову екологічного каркасу даної території з перспективою їх упорядкування, ландшафтно-планувальної організації та відповідного благоустрою. (а.с. 177)

Згідно протоколу №1 засідання архітектурно-містобідівної ради при управлінні містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації з питання розгляду розробленого ДП УДНДІПМ "Діпромісто" ім ОСОБА_5 Генерального плану с. Коблеве (а.с. 144- 152) основним завданням генерального плану с. Коблеве є упорядкування планувальної структури населеного пункту з урахуванням історично складеної забудови, рекреаційної зони ...

Як вбачається із Схеми проектних планувальних обмежень, складеної до Генерального плану (а.с. 101) та плану організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок щодо яких встановленні обмеження у використанні земель водного фонду та фодоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве (а.с. 168) визначена в Генеральному плані та запланована згідно проекту землеустрою прибережна захисна смуга обмежується пляжною зоною шириною 20-60 метрів, вільною від будь-яких забудов та з відповідними обмеженнями у використанні.

З урахуванням всіх наведених вище обставин, суд прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка розташована в межах існуючого населеного пункту Коблеве, містобудівна документація по якому затверджена Генеральним планом з урахуванням історично складеної забудови, з урахуванням раніше прийнятої містобудівної документації відповідно до існуючих конкретних умов забудови та має інший правовий режим використання ніж землі водного фонду.

При цьому, представники громади, затверджуючи Генеральний план с. Коблеве, виходили із суспільної необхідності, доцільності та раціональності встановлення розміру і меж прибережної захисної смуги саме в такому вигляді, обмежуючись виключно пляжною зоною, без включення забудов.

Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги перебуває на черговому поетапному затверджені у відповідних державних органах та в кінцевому результаті буде затверджений, але з урахуванням наданих у Генеральному плані пропозицій.

Станом на день прийняття судового рішення проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не затверджений органом місцевого самоврядування, разом з тим у будь-якому випадку розмір та межі прибережної захисної смуги (у разі внесення змін до розробленого проекту землеустрою) будуть засновані та прив'язані до вже затвердженого Генерального плану (містобудівної документації), в якому заплановані та встановлені межі забуваної території як землі, які не входять до земель водного фонду, та згідно якого землі рекреаційного призначення вже багато років забудовані та обмежень у передачі у власність не мають, а прибережна захисна смуга з метою природоохоронної функції не повинна включати будь-які приватні забудови.

Згідно ст. 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статею 128 Земельного кодексу України передбачений порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам (у редакції, яка діяла на момент відносин).

Так, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви клопотання додаються а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. У місячний строк уповноважений на те орган розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Пункт 5 цієї статті передбачає підстави для відмови продажу земельної ділянки а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Пунктом 6 цієї статті визначено що Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Отже, під час прийняття Коблевської сільрадою рішення про продаж земельної ділянки та укладення на його підставі договору, орган місцевого самоврядування діяв у межах та у спосіб визначенний законодавством, підстав для відмови ТОВ «Бабілон» у видачі спірного розпорядження не було.

Посилання позивача на постави ВСУ в аналогічних правовідносинах є помилковими, оскільки в цих постановах:

по перше, йде мова про земельні ділянки розташовані поза межами населеного пункту;

по-друге, йде мова про земельні ділянки, щодо яких відсутні докази, що це забудовані землі з дотриманням чинного на час забудови законодавства;

по-третє, йде мова про земельні ділянки для комерційного використання, а не рекреаційного призначення.

Крім того, суд вважає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає практика Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", оскільки у справі, що розглядається судом не встановлено справедливої рівноваги між інтересами усієї держави та інтересами однієї юридичної особи, яка набула відповідне право за незаконним, на думку органів держави, рішенням та укладеним на його підставі договором.

Так, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 року № 44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що місцевий орган влади порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки місцевих органів влади при виконанні ними своїх повноважень, а місцеві органи влади не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 року у справі В«Трегубенко проти УкраїниВ» вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний в тому числі В«інтерес суспільстваВ» та В«умови, передбачені закономВ» . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, В«справедливий балансВ» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе В«індивідуальний і надмірний тягарВ» .

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Разом з тим, зазначаючи про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави та однієї юридичної особи - ТОВ В«БабилонВ» при позбавленні права, набутого останнім за рішенням Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області та укладеним на його підставі договором купівлі-продажу землі, який автоматично визнається недійсним з тих підстав, що звернення прокурора до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать громаді, прокурор не зазначив конкретних підстав щодо того, в чому саме полягає шкода державі або громаді, завдана спірним рішенням та укладеним договором купівлі-продажу, оскільки кошти за земельну ділянку сплачені, земельна ділянка використовується для обслуговування бази відпочинку В«БірюзаВ» , яка належить ТОВ В«БабилонВ» , та не може бути передана іншій особі, окрім як власнику існуючого на ній нерухомого майна - ТОВ "Бабілон", земельний податок за спірну ділянку сплачується до місцевого бюджету в повному обсязі і без затримок (а.с. 203-205), а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Доведення вказаних обставин має суттеве значення для позбавлення особи права мирно володіти своїм майном.

Такої правової позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 22.03.2016 року у справі №915/36/15.

Також суд зазначає, що подання позову після укладення правочину призводить до ситуації, коли заінтересованою особою вже понесені значні матеріальні витрати, що створює невизначеність при реалізації права особи мирно володіти своїм майном, на дотриманні якого наголошує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Посилання представника Коблевської сільської ради на невірно обраний прокурором спосіб захисту в силу вичерпання дії ненормативного акту органу місцевого самоврядування фактом його виконання відхиляється судом, оскільки така правова позиція стосується самостійного позову виключно про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржувних рішень.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 2 756,00 грн. при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.07.2016 року.

Суддя В.О. Корицька