Постанова

від 22.06.2016 по справі 911/4747/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р. Справа№ 911/4747/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Борисюк О.В. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Павловський Б.М. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016р.

у справі №911/4747/14 (суддя Мальована Л.Я.)

за первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до відповідача Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста"

про стягнення 62292,99 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста"

до відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" про стягнення 46 598,18 грн. заборгованості в оплаті за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу за договором № 409/12 від 30.05.2012р., та 865,86 грн. пені, 1 870,05 грн. 3 % річних, 6 989,72 грн. 15% штрафу, 5 969,18 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи заявлені вимоги, 24.11.2014р. Приватне підприємство "Меблева фабрика "Веста" подало до Господарського суду Київської області зустрічний позов, у якому просило визнати недійсним договір № 409/12 від 30.05.2012р., мотивуючи тим, що участі в його укладенні відповідач не приймав, адже істотних умов не погоджував, і не підписував тексту договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2015р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р., первісні позовні вимоги задоволені повністю. у задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015р. рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016р. первісні позовні вимоги задоволені повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Меблева фабрика "Веста" (надалі -Фабрика, апелянт) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016р. у справі №911/4747/14 та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову - відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, апелянтом зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи.

Апеляційну скаргу скаржник умотивовув тим, що одноосібний виконавчий орган Фабрики договір № 409/12 від 30.05.2012р не підписував, підпис від його імені вчинено невідомою особою, в укладенні договору потреби не було, оскільки Фабрика розмістила зовнішню рекламу на будівлі, співвласником якої є Фабрика.

Подання Фабрикою заяви на отримання дозволу, встановлення пріоритету відповідно до вимог Типових правил, лише підтверджує намір розмістити зовнішню рекламу, і не є схваленням договору № 409/12 від 30.05.2012р.

Представник апелянта наголошував, що вказані доводи суд першої інстанції не врахував і дійшов до хибного висновку про те, що спірний договір є підставою для виникнення у Фабрики зобов'язань, у тому числі грошових, перед КП "Київреклама".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2016р. справу №911/4747/14 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" передано колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Кропивна Л.В., суддів: Смірнової Л.Г., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.06.2016р.

01.06.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від КП"Київреклама" надійшов відзив, в якому його представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У судовому засіданні 22.06.2016р. представник КП"Київреклама" за первісним позовом проти доводів апеляційного оскарження заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник Фабрики викладені доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічний позов - задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Предметом Договору № 409/12 від 30.05.2012р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама") та Приватним підприємством "Меблева фабрика "Веста" (розповсюджувач) є право тимчасового користування за плату місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі- РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умови повного дотримання цього договору та порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.2011р., з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за Фабрикою встановлено пріоритет.

Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

Адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які Фабриці надані дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Зі змісту пунктів 3.3., 3.6. Договору дія та умови цього договору розповсюджується на усі встановлені за Фабрикою, як розповсюджувачем, пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Факт встановлення будь-якого пріоритету та надання будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін до встановленого пріоритету та його скасування (припинення) підтверджується (встановлюється) відповідним наказом дозвільного органу та/або розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Адресні програми є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно до п.п. 6.1.-6.3. Договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах. Розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується позивачем відповідно до вимог порядку та умов цього договору.

Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.

На підставі Розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) № 837 від 21.05.2012р. про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, 30.05.2012р. між сторонами договору було узгоджено адресну програму на право тимчасового користування, відповідно до п. 1 якої Фабриці надано право на тимчасове користування місцем для розміщення рекламної вивіски, напису на будинку (будівлі), споруді загальною площею 28 1390 кв.м., у кількості 1 № 27505-11, за адресою: Дніпровський район, вул. Андрія Малишка, 25/1.

Також адресною програмою передбачено розмір місячної плати за надане право тимчасового користування, яке без ПДВ, складає 1969,73 грн., та визначено часові рамки користування такого права від дня прийняття рішення про надання дозволу - 21.05.2012р., до кінця строку його дії - 21.05.2017р.

Згідно п. 2 Адресної програми її умови та умови Договору сторони домовилися виконувати, починаючи з 21.05.2012р.

Заперечуючи укладення Договору з усіма його додатками, Фабрика вказувала, що одноосібний виконавчий орган Фабрики (її директор) не підписував тексту договору і не вчиняв дій, які могли бути розцінені як схвалення договору, а тому для Фабрики Договір не став підставою для виникнення відповідних цивільних прав та зобов'язань.

Колегія суддів такі доводи Фабрики вважає неспроможними, виходячи з того, що укладення договору на право тимчасового користування місцем при розміщенні рекламних засобів є обов'язковою складовою дозвільної процедури для розміщення реклами у місті Києві, поряд з отриманням дозволу.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно з п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 р. (Правила), зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 4 Правил встановлено, що на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Зі змісту пункту 16 Правил дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

В силу п. 4.1. рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві" № 37/6253 від 22.09.2011 р. (Порядок) видача дозволів заявникам здійснюється у міському дозвільному центрі державним адміністратором за принципом організаційної єдності.

Згідно п. 4.3. Порядку дозвільний орган протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування РЗ, зазначене у заяві, на предмет наявності на це місце пріоритету іншого заявника або надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу, а також дотримання вимог пунктів 13.2, 13.4 та 13.7 цього Порядку.

Після перевірки місця керівник дозвільного органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету.

Рішення дозвільного органу про встановлення пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету оформлюється у вигляді наказу керівника дозвільного органу (п. 4.4. Порядку).

Відповідно до п. 4.5. Порядку у разі прийняття рішення дозвільного органу про встановлення пріоритету заявника на місце розташування РЗ дозвільний орган не пізніше ніж через п'ять робочих днів з моменту прийняття такого рішення передає державному адміністратору два примірники дозволу за встановленою формою та визначає вичерпний перелік уповноважених органів (осіб), з якими необхідно їх погодити, а також повідомляє про необхідність укладення договору на право тимчасового користування місцем, про що державний адміністратор не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від дозвільного органу інформації повідомляє заявника.

Протягом трьох робочих днів з дати прийняття керівником дозвільного органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, розповсюджувач реклами укладає з КП "Київреклама" договір на право тимчасового користування місцем (пп. 4.11. Порядку).

В силу абз. 1 п. 4.12. Порядку при розміщенні РЗ на місцях, що належать до державної або приватної власності заявник протягом п'яти робочих днів з моменту встановлення дозвільним органом пріоритету подає до КП "Київреклама" завірені у встановленому порядку копії документів, що посвідчують його право на розміщення реклами на цих місцях. Дозвільний орган протягом 15 календарних днів повинен розглянути надані документи та повідомити заявника про результати розгляду.

Відповідно до п. 3.1. Порядку КП "Київреклама" укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір на право тимчасового користування місцем).

Та обставина, що частина приміщень у будинку 25/1 по вул. Андрія Малишка у місті Києві належить Фабриці на праві власності, тоді як інша частина приміщень - належить до комунальної власності міста, не звільняє Фабрику від обов'язку укласти договір з КП «Київреклама» та сплачувати плату за право тимчасового користування місцем розміщення зовнішньої реклами.

При цьому судова колегія виходить з того, що рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), яким встановлюється розмір такої плати, є обов'язковим до виконання на території міста Києва для учасників відносин з розміщення реклами, а крім того, договір про право тимчасового користування місцем розміщення зовнішньої реклами має характер договору приєднання, умови якого встановлені у стандартній формі, і який укладається лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Зі змісту частини 3 статті 634 ЦК України випливає, що тягар доведення того, що сторона, яка приєдналася до договору у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, не знала або не могла знати, на яких умовах вона приєдналася, лежить на такій стороні.

Таким чином, вчинення дій на отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами з періодом його дії з 21.05.2012р. по 21.05.2017р., розміщення зовнішньої реклами Фабрикою (ОЗР № 27505-11) на будинку 25/1 по вул. Андрія Малишка у Дніпровському районі міста Києва, а також публічний характер рішення Київської міської ради "Про затвердження Порядку розміщення реклами в м. Києві" № 37/6253 від 22.09.2011р., є достатнім доказом волевиявлення Фабрики на виникнення у неї права на тимчасове, в межах дії отриманого нею дозволу, користування за плату місцем для розміщення рекламного засобу Фабрики у відповідності до встановлених на території міста Києва умов та порядку для розміщення реклами.

За таких обставин справи Фабрика позбавлена можливості посилатися на незнання нею умов договору, до якого приєдналася, через те, що особа, яка підписала договір від імені Фабрики, і чий підпис був завірений відтиском печатки Фабрики, не була її директором.

Висновок № 656/15-32/657/15-33 призначеного судом експертного дослідження судом апеляційної інстанції не має переваг над іншими доказами, а тому судом апеляційної інстанції розцінюється на рівні з іншими наявними у справі доказами.

Враховуючи наведене, вимоги ПП "Меблева фабрика "Веста" за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.10.2012р. по 31.11.2013р. плата за тимчасове використання місця для розміщення ОЗР становила 46598,18 грн., проте в порушення умов Договору Фабрика не виконала зобов'язань та не розрахувалася за надане право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами за вказаний період.

Між тим, підпунктами 5.2.3., 5.2.4. Договору встановлено, що розміщувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету; у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення строків (термінів) сплати та порушення інших умов цього договору. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування (п. 6.8. Договору).

В силу п. 15.1. Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - плата), та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" щодо стягнення з Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" заборгованості у розмірі 46598,18 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом просив суд стягнути з Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" пеню за спірний період прострочення виконання зобов'язання у розмірі 865,86 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору позивач має право застосувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів -пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем за первісним позовом суми пені, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок ціни позову є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства, фактичним обставинам справи, а тому 865,86 грн. пені, нарахованої з 26.02.2013р. по 07.04.2014р. підлягають стягненню з Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" у заявленому розмірі.

Заявлені вимоги про стягнення з Фабрики 3% річних за прострочення внесення платежів за період з 26.10.2012р. по 04.09.2014р. у розмірі 1870,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5969,18 грн. за вказаний кредитором період підлягають задоволенню, як перевірені судом апеляційної інстанції на предмет їх арифметичної правильності та на відповідність встановлених індексів інфляції у заявленому кредитором періоді.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за первісним позовом заявлено також вимогу про стягнення штрафу у розмірі 6989,72 грн. з Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" за прострочення внесення ним платежів.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що кредитор має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця штраф у розмірі 15 % від простроченої суми.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Державного підприємства Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення з Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" штрафу у розмірі 6989,72 грн. підлягають задоволенню.

Доводи апелянта законності висновків суду першої інстанції при розгляді спору не спростували, прийняте рішення відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" .

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016р. у справі №911/4747/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016р. у справі №911/4747/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4747/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна