Постанова

від 11.01.2017 по справі 911/4747/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа№ 911/4747/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Хрипуна О.О.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Борисюк О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Кардаш М.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у справі № 911/4747/14 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста"

про стягнення 62 292, 99 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.04.2015 року (суддя Карпечкін Т.П.) позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" за первісним позовом задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" основну заборгованість у сумі 46 598, 18 грн, пеню в сумі 865, 86 грн, 3% річних в сумі 1 870, 05 грн, штраф в сумі 6 989, 72 грн, інфляційні в сумі 5 969, 18 грн та 1 827 грн витрат по сплаті судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року рішення господарського суду Київської області від 07.04.2015 року у справі № 911/4747/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року рішення господарського суду Київської області від 17.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року у справі № 911/4747/14 скасовано, направлено справу на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2016 року (суддя Мальована Л.Я.) позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" за первісним позовом задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" основну заборгованість у сумі 46 598, 18 грн, пеню в сумі 865, 86 (вісімсот шістдесят п'ять) грн, 3% річних в сумі 1 870, 05 грн, штраф в сумі 6 989, грн, інфляційні в сумі 5 969,18 грн та 1 827 грн витрат по сплаті судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016 року у справі № 911/4747/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року рішення господарського суду Київської області від 09.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі № 911/4747/14 скасовано, направлено справу на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у задоволені первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсним, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та ПП "Меблева фабрика "Веста" договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності № 409/12 від 30.05.2012р. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на користь ПП "Меблева фабрика "Веста" 1218,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було надано неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, деякі обставини справи судом залишено поза увагою, не надавши їм правової оцінки. Крім того оскаржуване рішення винесено з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції безпідставно визнано встановленими недоведені обставини, а інші обставини, що мають істотне значення для вирішення справи взагалі залишено поза увагою, висновки суду не відповідають обставинам справи, отже воно прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування та винесення нового законного рішення.

Зокрема, апеляційна скарга обґрунтована тим, що пункт 4.12. Порядку передбачає, що при розміщенні рекламних засобів на місцях, що належать до державної або приватної власності заявник протягом п'яти робочих днів з моменту встановлення дозвільним органом пріоритету подає до КП Київреклама завірені у встановленому порядку копії документів, що посвідчують його право на розміщення реклами на цих місцях. Дозвільний орган протягом 15 календарних днів повинен розглянути надані документи та повідомити заявника про результати розгляду.

Скаржник вказує, що перебування у приватній власності частини приміщень будинку (відповідно договору купівлі-продажу ПП Меблева фабрика Веста належать приміщення загальною площею 231,5 кв. м.), частина якого знаходиться у комунальній власності не може бути підставою для розірвання Договору та не сплати коштів згідно з Договором, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості звільнення від сплати коштів за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності або сплати коштів пропорційно в залежності від тієї частини приміщення, що знаходиться в приватній власності до загальної площі всієї будівлі, що знаходиться в комунальній власності. Всі зовнішні стіни (фасади), покрівля, фундамент, місця загального користування перебувають у спільній частковій власності всіх власників будівлі.

Апелянт зазначає, що аналогічний спір між сторонами справи № 911/4747/14 розглядався судами у 2013 році, так у справі № 9/112-12 (суддя Сокуренко Л.В.) задоволено позов КП Київреклама до ПП Меблева фабрика Веста про стягнення заборгованості у розмірі 13443,58 грн. Зазначене рішення залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 (копія міститься в матеріалах справи, так у вказаному рішенні зазначено, що колегією не приймається в якості доказу по справі твердження відповідача про те, що будівля, розташована за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 25/1, на якій розміщена реклама ПП Меблева фабрика Веста , належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.2010 р., оскільки за вказаним договором відповідачу було відчужено лише частину приміщень вказаної будівлі площею 231,50 кв.м., а не саму будівлю, загальна площа якої становить 2 049,6 кв.м.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Хрипун О.О., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року у визначеному складі колегії суддів апеляційна скарга прийнята до розгляду.

Відповідч (позивач за зустрічним позовом), згідно з поданим до суду 11.01.2017 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить апеляційний суд апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у справі №911/4747/14 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у справі №911/4747/14 залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

30.05.2012 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - Підприємство) та Приватним підприємством "Меблева фабрика "Веста" (далі - Розповсюджувач) було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 409/12.

Відповідно до п. 1.1. договору на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачу надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання відповідачем цього договору та порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а відповідач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок позивача, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими відповідачу правами.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за відповідачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

Адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які відповідачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які відповідачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В силу п. 3.3. договору дія та умови цього договору розповсюджується на усі встановлені за відповідачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Факт встановлення будь-якого пріоритету та надання будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін до встановленого пріоритету та його скасування (припинення) підтверджується (встановлюється) відповідним наказом дозвільного органу та/або розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Адресні програми є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.6. Договору). Підпунктами 5.2.3., 5.2.4. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету; у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення відповідачем строків (термінів) сплати та порушення відповідачем інших умов цього договору.

Відповідно до п.п. 6.1.-6.3. договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується позивачем відповідно до вимог порядку та умов цього договору. Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення відповідачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями.

Плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування (п. 6.8. договору).

Акт приймання-передачі до Договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді (п. 6.9. договору).

На підставі Розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) № 837 від 21.05.2012 року про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, 30.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено адресну програму на право тимчасового користування № 1 до договору № 409/12, відповідно до п. 1 якої відповідачу надано право на тимчасове користування місцем для розміщення рекламної вивіски, напису на будинку (будівлі), споруді загальною площею 28 1390 кв.м., у кількості 1 № 27505-11, за адресою: Дніпровський район, вул. Андрія Малишка, 25/1.

Крім того, адресною програмою передбачено, що плата за місяць становить без ПДВ - 1969,73 грн., датою прийняття рішення про надання дозволу є 21.05.2012 року, а датою кінця строку дії 21.05.2017 року.

Згідно п. 2 Адресної програми права та обов'язки, передбачені умовами цієї Адресної програми до Договору, застосовуються до сторін, починаючи з 21.05.2012 року, в порядку, передбаченому п. 3 ст. 631 ЦК України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, у відповідності до умов Договору відповідач з 21.05.2012 отримав у тимчасове користування місце для розміщення ОЗР № 27505-11 на будинку (будівлі), споруді за адресою: Дніпровський район, вул. Андрія Малишка, 25/1.

Як зазначалось, позовними вимогами, за первісним позовом, у даній справі є стягнення з відповідача за первісним позовом 62292,99 грн заборгованості, з яких: 46 598,18 грн. основного боргу865,86 грн пені, 6 989,72 грн штрафу, 5 969,18 грн. інфляційних втрат та 1 870,05 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги за первісним позовом вмотивовані тим, що Приватним підприємство "Меблева фабрика "Веста" належним чином не виконано своїх зобов'язань за користування місцем для розміщення ОЗР № 27505-11 на будинку (будівлі), споруді за адресою: Дніпровський район, вул. Андрія Малишка, 25/1 та стягнення боргу за договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 409/12 від 30.05.2012

Зустрічними позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним, укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8; ідентифікаційний код 26199714) та Приватним підприємством "Меблева фабрика "Веста" (09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт Терезине, Київське шосе, буд. 1; ідентифікаційний код 31952825) договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності № 409/12 від 30.05.2012.

Позивач за зустрічним позовом в якості обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання недійсним укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Приватним підприємством "Меблева фабрика "Веста" договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності № 409/12 від 30.05.2012 року, посилається на те, що спірний договір та додатки до нього директором ПП "Меблева фабрика "Веста" підписані не були, підписи що містяться на копії договору № 409/12 від 30.05.2012 року та додатках до нього виконані не ним, а невідомою особою. Крім того, відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що будівля, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 25/1, і на якій розміщена реклама ПП "Меблева фабрика "Веста", належить останньому на праві власності, оскільки була придбана на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.04.2010, тому у позивача була відсутня необхідність в укладенні оскаржуваного договору № 409/12 від 30.05.2012 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції у постанові Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року у справі № 911/4747/14 вказав місцевому господарському суду, що під час нового розгляду справи необхідно дослідити порядок надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та дослідження питання того хто є власником місця розташування рекламного засобу за спірним договором, та відповідно право КП "Київреклама" на укладення спірного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Правила), п. 2 яких визначено, що місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 37/6253 (далі - Порядок), КП "Київреклама" - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та статутом підприємства.

Пунктом 3.1.1 зазначеного Порядку передбачено, що КП "Київреклама" укладає з розповсюджувачем реклами договір на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Враховуючи положення зазначених норм права до компетенції КП "Київреклама" віднесено укладення договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями, які перебувають у комунальній власності, а надання місць для розміщення зовнішньої реклами у користування розповсюджувачами зовнішньої реклами є правом власників (або уповноважених ними органів) таких місць (будинків, споруд, об'єктів благоустрою тощо).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.

Згідно із п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів (п. 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами).

Згідно із п. 16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до Порядку розміщення реклами в місті Києві зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників, при цьому у разі розташування РЗ на об'єктах некомунальної форми власності зазначене погодження здійснюється заявником (п. 5.1.1 Порядку розміщення реклами в місті Києві).

Суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки у погоджувальній частині дозволу № 27505-11 на розміщення рекламного засобу (а.с. 94, т. 1) власником місця розташування рекламного засобу зазначено Приватне підприємство "Меблева фабрика "Веста", то і погодження місця розташування рекламного засобу мало бути здійснено ПП "Меблева фабрика "Веста", а не виконавчим органом Київради (КМДА).

Також, як вбачається з листа Головного управління комунальної власності міста Києва № 042/10/9-11227 від 31.08.2012 (а.с. 95, т. 1) нежитловий будинок № 25/1 на вул. Андрія Малишка має загальну площу 2 049,6 кв.м., з яких до комунальної власності територіальної громади м. Києва віднесено 931,7 кв.м.

Водночас, відповідно до п. 4.17 додатку 1 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.07.2011 року № 1339 "Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112 та від 12.05.2011 року № 715" до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації передано приміщення за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 25/1, загальною площею 931, 70 квадратних метрів. Відповідно до Закону України "Про рекламу", Типових правил розміщення зовнішньої реклами та Порядку розміщення реклами в місті Києві розміщення зовнішньої реклами навіть на об'єктах не комунальної форми власності проводиться виключно на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, при цьому, згідно із п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до п. 3.2 Порядку утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 220/1094 від 27.11.2003, у разі, коли у власності, на праві повного господарського відання, оперативного управління юридичних чи фізичних осіб знаходяться окремі нежилі приміщення в нежилих чи житлових будинках, то такі особи несуть зобов'язання по пайовій участі в ремонті, реконструкції, реставрації фасадів будинків, споруд та благоустрою прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 07.04.2010 між ОСОБА_7 (Продавець) та Приватним підприємством "Меблева фабрика "Веста" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень (а.с. 64-65, т. 1), за умовами якого продавець продала покупцю групу приміщень № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 231,50 кв.м.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведене суду того, що весь нежитловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Києва.

Крім того, згідно із висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 656/15-32/657/15-33 від 09.02.2015 року (а.с. 167-175, т. 1) підписи від імені директора Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" ОСОБА_8 у договорі № 409/12 та у адресній програмі на право тимчасового користування № 1 до договору № 409/12 виконані не ОСОБА_8, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України). За змістом частини третьої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Враховуючи, що підпис на спірному договорі на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 409/12 від 30.05.2012 року виконаний не директором Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" ОСОБА_8, а іншою особою з наслідуванням його підпису, що підтверджується висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 656/15-32/657/15-33 від 09.02.2015 року (а.с. 167-175, т. 1); Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" не уповноважене на укладення договорів на право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламного засобу), які не перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, суд дійшов висновку про задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним укладеного між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Приватним підприємством "Меблева фабрика "Веста" договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності № 409/12 від 30.05.2012 року на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Оскільки, судом визнанно недійсним договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 409/12 від 30.05.2012 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 46 598,18 грн основного боргу за договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 409/12 від 30.05.2012 року, 865,86 грн пені, 6 989,72 грн штрафу, 5 969,18 грн інфляційних втрат та 1 870,05 грн 3 % річних.

Судом першої інстанції вірно не взяті до уваги посилання позивача за первісним позовом на те, що своїми діями, а саме: здійсненням перерахування коштів на користь позивача за первісним позовом у розмірі 13 427,51 грн. підтверджується схвалення відповідачем за первісним позовом договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 409/12 від 30.05.2012 року, оскільки зазначені кошти були сплачені на виконання рішення господарського суду Київської області від 20.12.2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі № 9/112-12.

Надана позивачем за первісним позовом банківська виписка від 03.04.2012 року, копія якої наявна в матеріалах справи, не може вважатися судом належним доказом добровільної сплати коштів Приватним підприємством "Меблева фабрика "Веста", а відтак схвалення відповідачем за первісним позовом договору № 409/12 від 30.05.2012 року, оскільки в призначенні платежу зазначено "договір № 409/767/11 від 15.04.2012", який не є предметом розгляду даного спору.

З огляду на викладене первісні позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції, а зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства "Меблева фабрика "Веста" є обґрунтованим, та таким, які вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у справі № 911/4747/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на рішення господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у справі № 911/4747/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на рішення господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у справі № 911/4747/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.11.2016 року у справі № 911/4747/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4747/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.О. Хрипун

Г.В. Корсакова