Постанова

від 17.04.2007 по справі 20/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "17" квітня 2007 р.                                                                  Справа №  20/117

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Шевчук І.О. (дор. № 12 від 20.05.2005р.);

відповідача: Фурманець О.М. (дов. № 1045/21-122 від 02.08.2006р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Степанського споживчого товариства

до відповідача Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Рівненській області

про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій від 23 листопада 2006 року № 170104-0014/21.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Степанське споживче товариство (надалі –Позивач) просить визнати нечинним рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації в Рівненській області (надалі –Відповідач) № 170104-0014/21 від 23 листопада 2006 року (надалі –Рішення; а.с. 5) про застосування 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. фінансової санкції у відповідності з абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Рішення прийняте на підставі акту перевірки № 170070 від 10 листопада 2006 року (надалі –Акт; а.с. 6-7).

Позивач посилається на те, що:

·          Відповідач утворено у складі ДПА на підставі Указу Президента України від 11 липня 2001 року для контролю від імені податкових органів за дотриманням законодавства під час виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів під час оптової та роздрібної торгівлі ними. Тому під час перевірки перевіряючі повинні дотримуватись вимог Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Зокрема законодавство не передбачає окремого порядку проведення перевірок додержання законодавства щодо виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також окремих підстав для їх проведення. Тому, такі перевірки можуть проводитися виключно під час виїзних планових та позапланових перевірок дотримання податкового законодавства, розпочатих за підстав, передбачених статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.  

·          Відповідно до ст.  11-2 Закону „Про державну податкову службу” посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або  позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими Законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата  початку та дата закінчення перевірки, посади, звання  та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.  Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Неподання цих документів або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для визнання перевірки недійсною. При перевірці магазину № 5 Позивача, вказаних документів посадові особи Відповідача не надавали.

·          Згідно статті 7 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” посадові особи, які прийшли на перевірку (планову чи позапланову), повинні зареєструватись в журналі реєстрації перевірок вказавши  мету перевірки, строки перевірки, посаду і прізвища представників, а також обов'язково поставити свій підпис у цьому журналі.

Про обов'язковісь дотримання цієї норми Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98, неодноразово вказувала ДПА України, листами від 9 вересня 2005 року                  № 18041/7/23-1217/1117, від 26 грудня 2005 року №15454/5/23-2016/1479. Проте, перевіряючі які робили перевірку в магазині № 5 Позивача не дотримались вказаної норми, не зареєструвались і не розписались у журналі реєстрації перевірок, який знаходиться в Позивача.

·          Акт не відповідає вимогам викладеним в підпунктів 2.1.3, 2.1.4, 2.1.6, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9,   „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань   дотримання   податкового,   валютного   та   іншого   законодавства”, затвердженого наказом ДПАУ від 10 серпня 2005 року № 327. В акті не вказано підстави  для  проведення  перевірки  відповідно  до Закону  України  „Про державну податкову службу в Україні” та інших законодавчих актів. Не вказана дата та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назву органу державної податкової служби, який його виписав, дати та номера наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, термін проведення перевірки. Не вказано тип перевірки (виїзна планова чи позапланова перевірка), період, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання. Відсутня інформація про направлення суб'єкту господарювання повідомлення про проведення перевірки, відсутня інформація про наявність журналу реєстрації перевірок     суб'єкта господарювання та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

·          Згідно діючого законодавства, право підпису   акта   перевірки від імені Позивача мають, керівник, головний бухгалтер, або уповноважена особа. В даному випадку Акт підписала практикант, яка в той час проходила практику в даному магазині згідно розпорядженням                № 101-К від 6 листопада 2006 року.

              Відповідач позов заперечує. Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

          10 листопада 2006 року працівниками Відповідача відповідно до статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” №509-ХП від 4 грудня 1990 року (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно правових актів на підставі наказу регіонального управління № 195-К та направлень № 340/401 та 341/401 від 9 листопада 2006 року була проведена перевірка господарської одиниці магазину № 5, що розташований за адресою с. Калинівка, вул. Чорновола,15, та належить Позивачу.

В ході проведення перевірки виявлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями на розлив, в приміщенні магазину. Встановлений факт являється порушенням вимог статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

За результатами даної перевірки складено Акт. Зауважень до Акту зі сторони суб'єкта підприємницької діяльності на момент перевірки не було. Відповідач вказує, що суб'єкт підприємницької діяльності погодився із фактами викладеними у акті перевірки, які підтверджують допущення ним зазначеного вище порушення вимог чинного законодавства.

Продавець Панчен Алла Миколаївна додала пояснення до акту перевірки в якому підтверджує продаж алкогольних напоїв на розлив.

Відповідач вказує, що відповідно до роз'яснень Вищого Арбітражного суду України (лист від 11 травня 2000 року № 01-8/206 „Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів”) порушення встановленого порядку реалізації алкогольних напоїв у кіоску, що належить громадянину –суб'єкту підприємницької діяльності, є підставою для притягнення останнього до встановленої законом відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.

          Абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що у разі порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові: санкції у вигляді штрафів –1 700 гривень, у разі повторного протягом року порушення –3 400 гривень.

Відповідно до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та на підставі Акту начальником Відповідача було прийняте рішення №170104-0014/21 про застосування до Позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн..

Рішення про застосування фінансових санкцій вручене 27 листопада 2006 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач не погодившись з рішенням Відповідача оскаржив його до ДААК ДПА України. За результатами розгляду скарги рішення регіонального управління визнано правомірним.

Також  Відповідач зазначає, що Указ Президента № 817/98 від 23 липня 1998 року „Про  деякі  заходи  з перегулювання підприємницької діяльності” не поширює свою дію на перевірки які проводяться регіональним управлінням оскільки стосується лише стосовно податків та зборів. Стаття 11-2 передбачає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок.

Відповідно до статті 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення  на перевірку,  в якому зазначаються дата його  видачі,  назва орган) державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку (направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби); копії наказу керівника податкового  органу  про  проведення  позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідач вказує, що у разі відсутності вищезазначених документів Позивач мав право не допустити перевіряючих до перевірки.

10 листопада 2006 року продавець Панчен А.М. ознайомилась з наказом та направленнями на проведення перевірки та проставила свій підпис на направленні № 340/401 від 9 листопада 2006 року.

Частиною 6 статті 18 Закону України № 481/95-ВР передбачено, що дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

Згідно пункту13 Постанови від 2 червня 2003 року № 790 „Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено у місячний термін в установленому законодавством порядку.

Враховуючи вище викладене Відповідач вважає, що посадові особи Відповідача діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України і прийняте рішення є правомірним. Відповідач просить в позові відмовити.

Давши оцінку поясненням Позивача та Відповідача, доказам у справі господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

              Як свідчать обставини справи, посадовими особами Позивача згідно наказу начальника Позивача від 9 листопада 2006 року № 195-К (а.с. 26), на підставі направлень від 9 листопада 2006 року № 240/401 (а.с. 24) та № 241/401 (а.с. 25) здійснена перевірка магазину № 5 Позивача, який розташований за адресою: Сарненський район, с. Калинівка, вул. Чорновола, 15, що належить Позивачу (код ЄДРПОУ 01763993, юридична адреса: 34560, Рівненська область, Сарненський район, с. Степань, вул. Дорошенка, 61).

          Перед початком перевірки Панчен Аллі Миколаївні було пред'явлено необхідні для допуску до перевірки документи, що підтверджується її підписом на направленні від 9 листопада 2006 року № 240/401 (а.с. 24) та працівники Відповідача були допущені до проведення перевірки. Даним доказом спростовуються твердження Позивача, висвітлені у другій частині позовної заяви про те, що при перевірці магазину № 5 Позивача, необхідних документів для її проведення посадові особи Відповідача не надавали.

Крім того суд не бере до уваги заперечення Позивача висвітлені у третій частині позовної заяви, оскільки з моменту прийняття Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” і по сьогоднішній день Законодавством не передбачено реєстрацію журналу реєстрації перевірок в органах ДПС чи інших державних органах, і, відповідно суб'єкт підприємницької діяльності в будь-який момент може завести новий журнал (підмінити його). Таким чином суд не може достовірно дослідити питання здійснення чи нездійснення реєстрації перевіряючих у журналі перевірок Позивача.

З матеріалів справи вбачається (в тому числі з пояснюючої Панчен А.М. –а.с. 16), що у момент перевірки, з 11 години 20 хвилин до 12 години 45 хвилин 10 листопада 2006 року (згідно Акту), Панчен А.М. знаходилася у магазині № 5 Позивача сама, і відповідно, здійснювала продаж у магазині Позивача. Таким чином, Позивач по суті уповноважив Панчен А.М. на здійснення дій від свого імені, довіривши їй товарно-матеріальні цінності що знаходяться у магазині та довіривши їй здійснення їх продажу. Таким чином, доводи Позивача, висвітлені в частині 5 позовної заяви, про те, що акт підписаний не уповноваженою особою є безпідставні.

За результатом перевірки складено Акт, яким встановлено порушення статті 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами та доповненнями), а саме: закуплено 0,1 л. горілки на розлив Графська по ціні 8 (вісім) грн. 50 коп. за 0,5 л. на суму 1 (одна) грн. 80 коп. в тому числі стаканчик за 0 грн. 10 коп..

Обставини викладені в Акті підтверджуються поясненням Панчен А.М. до Акту, в якому вказано, що: під час перевірки магазину Позивача Панчен А.М. продала 100 грам горілки Графська на розлив розрахунок на суму 1 (одна) грн. 80 коп.. Розрахунок проведено на повну суму 1 (одна) грн. 80 коп. без застосування РРО, так як кодування проводиться по плашках. В розрахункову суму входить 0 грн. 10 коп. за стаканчик.

Акт Відповідача відповідає вимогам до даного виду перевірок та підписаний без зауважень.

Статтею 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами і доповненнями), встановлені обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Абзацом восьмим частини другої статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами і доповненнями) передбачено, що: до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону –1 700 гривень, у разі повторного протягом року порушення –3 400 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 „Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі порушення, нести відповідальність передбачену Законом України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

На підставі Акту керівником Позивача прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 23 листопада 2006 року № 170104-0014/21 до Відповідача в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., згідно із абзацом восьмим частини другої статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (зі змінами та доповненнями).

               Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та інших нормативних  актів до компетенції відповідача віднесено здійснення перевірок та застосування штрафних санкцій.

          Суд не приймає як належний доказ продажу пляшки горілки (а не здійснення продажу на розлив, як зафіксовано у Акті) по фіскальному чеку (а.с. 27) на суму 8 грн. 50 коп., оскільки даний продаж було здійснено 10 листопада 2006 року об 11 годині 25 хвилин, в той час, як перевірки магазину Позивача розпочата Відповідачем об 11 годині 30 хвилин.

Доводи Позивача є необґрунтованими та безпідставними.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення.

В зв'язку з цим не підлягає відшкодуванню державне мито (судовий збір).

Керуючись статтями 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позов відмовити.

2. Постанову направити сторонам у справі.

3. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

Повний текст постанови оформлено та підписано 23.04.2007р.

     Суддя