Ухвала

від 06.07.2016 по справі 189/2485/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4677/16 Справа № 189/2485/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за оренду земельної ділянки, пені за затримку розрахунку за оренду землі, три проценти річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, інфляційних збитків та судового збору, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з неодноразово уточненим позовом до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за оренду земельної ділянки, пені за затримку розрахунку за оренду землі, три проценти річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, інфляційних збитків та судового збору , мотивуючи тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 4,929 га з кадастровим номером 1224255100:02:001:0033, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області.

Зазначав, що за договором оренди землі від 03 квітня 2013 року він передав належну йому земельну ділянку в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на строк п'ять років та на підставі п.8 договору оренди землі останній зобов'язувався сплачувати орендодавцю щорічно до 01 грудня поточного року орендну плату без врахування індексу інфляції в розмірі 12.000 грн. за 2013 рік, 8.000 грн. за 2014 рік, 8.000 грн. за 2015 рік, 8.000 грн. за 2016 рік, 8.000 грн. за 2017 рік.

Вказував, що пунктом 13 договору передбачена пеня у разі несплати орендної плати у строки, визначені договором, у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Посилаючись на те, що він виконав умови договору, надавши в оренду земельну ділянку, а ОСОБА_2 плату у визначені договором строки не здійснив, залишивши всі його письмові вимоги без задоволення, тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за оренду земельної ділянки за 2013 та 2014 рік у розмірі 20.000 грн., пеню за 2013 рік у розмірі 10.296 грн., пеню за 2014 рік у розмірі 3.944 грн., 3 відсотки річних від прострочення суми боргу за 2013 рік у розмірі 846 грн., 3 відсотки річних від прострочення суми боргу за 2014 рік у розмірі 324 грн. та інфляційні збитки за 2013 рік у розмірі 9.581 грн., за 2014 рік у розмірі 3.809 грн.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за оренду земельної ділянки за 2013 рік та 2014 рік у розмірі 20.000 грн., пеню за 2013 рік у розмірі 10.296 грн., пеню за 2014 рік у розмірі 3.944 грн., 3 відсотки річних від прострочення суми боргу за 2013 рік у розмірі 846 грн., 3 відсотки річних від прострочення суми боргу за 2014 рік у розмірі 324 грн. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 10,60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, за правилами статей 4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акту у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва; забезпечення рівності права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають Верховна Рада України на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Конституційний принцип законності набуття права власності на землю знаходить своє вираження також у ст.78 ЗК України, якою передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 ч.1 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладення договору, визначено, що договір оренди укладається в письмовій формі.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 4,929 га з кадастровим номером 1224255100:02:001:0033, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області (а.с.11-12).

03 квітня 2013 року між сторонами було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки (а.с.6-9).

Згідно п.п.2,5,7 договору оренди землі ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 строком на п 'ять років в оренду земельну ділянку загальною площею 4,929 га, в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Покровської селищної ради Покровського району, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 129.578 грн.73 коп.

Пунктом 8 договору оренди землі орендар зобов'язувався сплачувати щорічно до 01 грудня поточного року орендну плату без врахування індексу інфляції в розмірі 12.000 грн. за 2013 рік, 8.000 грн. за 2014 рік, 8.000 грн. за 2015 рік, 8.000 грн. за 2016 рік, 8.000 грн. за 2017 рік.

Також сторонами була передбачена пеня, у разі несплати орендної плати у строки, визначені договором у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення (п .13 договору оренди).

З акту приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди від 03 квітня 2013 року вбачається, що передачу та прийом земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_4, здійснено на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 03 квітня 2013 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Цей акт складено про те, що ОСОБА_3 передав земельну ділянку площею 4,9289 гектарів в тимчасове користування на умовах оренди ОСОБА_2 (а.с.10).

16 квітня 2013 року договір оренди земельної ділянки від 03 квітня 2013 року було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.13).

15 грудня 2013 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором оренди земельної ділянки (а.с.14-15).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи заборгованість за оренду земельної ділянки, пеню за затримку розрахунку за оренду землі та три відсотки річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання , суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами,а відповідач повинен виконувати умови підписаного ним договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.3 ст.6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Нормами ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з подальшими змінами), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 ЗК України).

Дослідивши договір оренди земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що він повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Указом Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента України №725/2008 , який був чинним на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки, визнано необхідним запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі, використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України ).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України .

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України ).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України ).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України ).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказана норма передбачає відповідальність боржника за час прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи з положень ч.2 ст.625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат стягувача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати від боржника за користування ним коштами, належними до сплати стягувачеві).

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ст.58 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідачем не доведено факт оплати земельної ділянки, як це визначено договором оренди землі.

Доводи того, що позивач відмовився приймати грошові кошти та надати розписку за оренду плату в 2014 році є недоведеними тому до уваги не приймаються.

Доводи апеляційної скарги стосовно земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5, є хибними, оскільки предметом розгляду даної справи є земельна ділянка, яка належить саме ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_2 на те, що 15 грудня 2014 року договір оренди землі було достроково розірвано, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки орендна плата повинна була сплачуватися до 01 грудня поточного року, вимоги позивача стосуються лише 2013 та 2014 років.

За таких обставин, суд обґрунтовано на підставі ст.21 Закону України «Про оренду землі» та ст.625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача вказану заборгованість по орендній платі, пеню визначену договором та три відсотка річних від простроченої суми, а доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про незаконність рішення суду в цій частині не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не свідчать про незаконність та неправильність рішення суду.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального й процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_6