Постанова

від 04.07.2016 по справі 913/657/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2016 справа №913/657/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСгара Е.В Ушенко Л.В., Будко Н.В. при секретарі судового засідання: за участю представників сторін від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи: від прокурора: розглянувши апеляційну скаргу Тимошенко А.А. не прибув не прибув не прибув не прибув Хряк О.О. - посвідчення №028256 Першого заступника прокурора Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 29 березня 2016 р. у справі№ 913/657/15 (суддя Корнієнко В.В.) за позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області м.Сєвєродонецьк, Луганська область до відповідача-1: відповідача-2: за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаСтаробільської районної державної адміністрації, м.Старобільськ Луганської області Селянського (фермерського) господарства "Аляска", с.Титарівка Луганської області Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області провизнання недійсними розпоряджень голови Старобільської райдержадміністрації, договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.03.2016р. по справі №913/657/15 було відмовлено в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації, до відповідача-2 - Селянського (фермерського) господарства "Аляска" про визнання недійсними розпоряджень голови Старобільської райдержадміністрації від 24.12.2010р. № 728, від 17.03.2011р. № 150 та договору оренди землі від 19.10.2011р., а також про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, перший заступник прокурора Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2016р. по справі №913/657/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 29.03.2016р. по справі №913/657/15 є таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи те, що місцевим господарським судом невірно визначено початковий момент перебігу позовної давності. Вважає, що позовна давність повинна починати обчислюватись з 24.04.2015р., тобто з дати доручення прокуратури області, на підставі якого Державною інспекцією сільського господарства проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Ушенко Л.В., Агапов О.Л.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.07.2016р. у зв'язку із перебуванням судді Агапова О.Л.. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Ушенко Л.В., Будко Н.В.

Прокурор у судовому засіданні 04.07.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Позивач у судове засідання 04.07.2016р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач-1 у судове засідання 04.07.2016р. не прибув, через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу проти якої він заперечив. Крім того, заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Відповідач-2 у судове засідання 04.07.2016р. не прибув, через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу проти якої він заперечив. Надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Третя особа у судове засідання 04.07.2016р. не прибула, причини неявки не повідомила

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 24.12.2010р. № 728 "Про надання СФГ "Аляска" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки" відповідачу-2 (СФГ "Аляска") надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, яка надається терміном на 5 років для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 3 га ріллі за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного кадастру враховується в Титарівській сільській раді.

Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.03.2011р. № 150 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска"" затверджено відповідна технічна документація та надано в оренду відповідачу-2 земельну ділянку загальною площею 5,9685 га ріллі терміном на п'ять років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді.

На підставі вищевказаного розпорядження від 17.03.2011р. №150, між відповідачем-1 (Старобільською районною державною адміністрацією) та відповідачем-2 (СФГ "Аляска") укладено договір оренди землі (державна реєстрація від 19.10.2011р. № 442510004000648) відповідно до якого, відповідач-1 передав відповідачу-2 в оренду на п'ять років земельну ділянку (ріллі) площею 5,9685 га із земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погодившись із вищевказаними обставинами, заступник прокурора Луганської області звернувся в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області м.Сєвєродонецьк до місцевого господарського суду із позовом про:

- визнання недійсним розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 24.12.2010 № 728 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Аляска"";

- визнання недійсним розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.03.2011 № 150 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска"";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2011 (державна реєстрація від 19.10.2011 № 442510004000648), який укладено між відповідачами за позовом;

- зобов'язання Селянського фермерського господарства "Аляска" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області орендовану земельну ділянку площею 5,9685 га, вартістю 131905,04 грн, що використовується на підставі договору оренди землі від 19.11.2011, укладеного між відповідачами за позовом, та зареєстрованого у відділі Держкомзему у Старобільському районі 19.10.2011 за № 442510004000648.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлений Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, ч. 1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно з ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, при цьому у вичерпному переліку, встановленому ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не зазначено випадків надання юридичним особам в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №3-157гс14

Проте, із матеріалів справи вбачається, що розпорядженнями голови Старобільської районної державної адміністрації № 728 від 24.12.2010р. "Про надання СФГ "Аляска" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки" від 17.03.2011 № 150 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска" було надано земельну ділянку Селянському (фермерському) господарству "Аляска" без проведення земельних торгів .

Частиною ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону.

Згідно з ч. 5 ст. 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних торгів" було затверджено відповідний порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але Указом Президента України від 21.07.2008 № 639/2008 дію зазначеної постанови зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 за № 25-рн/2008 у справі № 1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки Законом.

19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 № 5077-VI, яким ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції і в них було детально врегульовано порядок та форми проведення земельних торгів.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації № 728 від 24.12.2010р., від 17.03.2011 № 150 законодавчо не було врегульовано питання проведення земельних торгів у формі аукціону.

В той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не надає права органу державної влади або місцевого самоврядування надавати в оренду спірну земельну ділянку без проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів прокурора в цій частині, оскільки передача Селянському (фермерському) господарству "Аляска" земельної ділянки площею 5,9685 га із земель державної власності повинна була здійснюватись шляхом проведення процедури земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі.

Аналогічна правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 3-22гс14.

Доводи сторін, що межі спірної земельної ділянки до передачі її в оренду Селянському (фермерському) господарству "Аляска" вже були встановлені в натурі, з огляду на надання її в оренду голові СФГ «Камчатка» ОСОБА_7 не приймаються апеляційним господарським судом, враховуючи наступне:

- сторонами не було надано належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували вищезазначені обставини;

- наданий відповідачем договір оренди земельної ділянки від 21.06.2002р. не містить даних на підставі яких можна зробити висновок, що орендована головою СФГ "Камчатка" ОСОБА_7 земельна ділянка площею 6 га, є саме тією земельною ділянкою площею 5,9685 га, яка орендується Селянським (фермерським) господарством "Аляска";

- наявний в матеріалах справи План тимчасового користування фермерського господарства гр. ОСОБА_7 (до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2002р.) та Кадастровий план земельної ділянки (до оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 19.10.2011р.) не підтверджують доводів відповідачів про те, що це плани однієї земельної ділянки, з огляду на те, що окрім різних площ, визначених на цих планах земельних ділянок, (гр. ОСОБА_7 орендував земельну ділянку площею 6 га, а Селянське (фермерське) господарство "Аляска" - 5,9685 га) є різними усі координати відправних точок та описи меж цих ділянок, що унеможливлює зробити висновок про тотожність цих земельних ділянок.

З огляду на вищевикладене, на час прийняття головою Старобільської районної державної адміністрації оскаржуваних розпоряджень межі земельної ділянки площею 5,9685 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді, встановлені в натурі (на місцевості) не були, тому надання її без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було неможливим, що є порушенням земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи наведене, з огляду встановлені судом порушення законодавства, які виявились в передачі земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Аляска" без проведення земельних торгів та без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації № 728 від 24.12.2010р., від 17.03.2011 № 150, та як наслідок договору оренди землі від 19.10.2011р., на підставі яких він був укладений.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 в процесі розгляду справи надав заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивач довідався про порушення його права в момент прийняття оскаржуваних розпоряджень (24.12.2010р. та 17.03.2011р.) та під час укладення договору (19.10.2011р.) Таким чином, трирічний строк позовної давності закінчився.

В позовній заяві заступника прокурора Луганської області вказано, що оскільки прокурор не є органом, який приймає участь у наданні земельних ділянок у власність або у користування, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналася лише з листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 12.06.2015р. № 11-25/0224, то початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних розпоряджень та договору, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення вимог земельного законодавства, допущених під час прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення договору оренди. В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що позовна давність повинна починати обчислюватись з 24.04.2015р. , тобто з дати доручення прокуратури області, на підставі якого Державною інспекцією сільського господарства проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства.

При розгляді вищезазначеної заяви про застосування строків позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Підпунктом 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, топозовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 3-374гс15, держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічні правові позиції, згідно з якими перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду, наведені в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 23.12.2014 у справі № 3-194гс14, від 23.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15.

У зв'язку з наведеним, колегія судів погоджується з судом першої інстанції, що у даній справі підлягають встановленню обставини перебігу позовної давності щодо позивача у справі - Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, а не заступника прокурора Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав . Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 визначено, що Державна інспекція сільського господарства країни (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Відповідно до абз.5 пп.а) пп.1 п.4 вказаного Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у т.ч. у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770 встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується (п.1). Основним завданням Держсільгоспінспекції є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України у межах відповідної території (п. 3). Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (абз. 5 п.п.п. "а" п.п. 4.1 п. 4).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач у справі - Державна інспекція сільського господарства в Луганській області - був зареєстрований як юридична особа 10.01.2012р. (№ запису про державну реєстрацію 13821020000019098), тобто з цього моменту є органом державної влади, до повноважень якого в силу наведених приписів законодавства відноситься державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що перебіг позовної давності, розпочався з моменту, коли Державна інспекція сільського господарства в Луганській області як орган державної влади, до обов'язків якого входить виявлення порушень земельного законодавства, могла довідатися про порушення відповідачами вищевикладених норм земельного законодавства, тобто з 10.01.2012р. - з дня створення позивача як юридичної особи.

Відповідно до відбитку поштового штемпелю на конверті прокурора, останній звернувся в інтересах держави 21.08.2015р. , тобто із пропуском встановленого трирічним строком позовної давності, що в контексті приписів ст. 267 Цивільного кодексу України зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень голови Старобільської районної державної адміністрації від 24.12.2010 № 728 та від 17.03.2011 № 150, а також про визнання недійсним договору оренди землі від 19.10.2011р. (державна реєстрація від 19.10.2011 № 442510004000648) та, як наслідок, відмови в задоволенні похідних вимог про повернення відповідачем-2 спірної земельної ділянки на користь Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, у зв'язку із застосуванням до спірних правовідносин строку позовної давності.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржувані розпорядження та правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття.

Так, наказом від 19.09.2005 р. № 3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 р. № 3гн, від 12.04.2011 р. № 3гн, від 07.11.2012 р. № 3гн.

Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012 р. № 3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених частиною 2 статті 12, частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на той факт, що саме через бездіяльність прокуратури та позивача було пропущено строк позовної давності, що стало наслідком відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи зазначені вище обставини та не наведення останніми поважності причин пропуску строку позовної давності, що в свою чергу, надало б можливість суду застосувати приписи ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника, висловлені в апеляційні скарзі, що позовна давність повинна починати обчислюватись з 24.04.2015р., тобто з дати доручення прокуратури області, на підставі якого Державною інспекцією сільського господарства проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства є необґрунтованими, враховуючи наведені вище обставини, вищезазначену позицію Верховного суду України та те, що початок перебігу позовної давності не може бути пов'язаний із наданням доручення органом, який не є суб'єктом, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2016р. по справі №913/657/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2016р. по справі №913/657/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2016р. по справі №913/657/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Л.В. Ушенко

Н.В. Будко