Постанова

від 18.10.2016 по справі 913/657/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 913/657/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі№ 913/657/15 Господарського судуЛуганської області за позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до - Старобільської районної державної адміністрації - Селянського (фермерського) господарства "Аляска" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Луганській області провизнання недійсними розпоряджень, договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку, за участю представників: позивача/прокуратуриХорс К.Б. -посвід. № 042931; відповідачівне з'явилися третьої особине з'явилися

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015 перший заступник прокурора Луганської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області з позовом про визнання недійсними розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації № 728 від 24.12.2010 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Аляска" та №150 від 17.03.2011 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.10.2011 та зобов'язання Селянського фермерського господарства "Аляска" повернути земельну ділянку, що використовується на підставі вказаного договору з тих підстав, що земельну ділянку виділено та передано без проведення земельних торгів, тобто, в порушення статей 116, 123, 124, 134, 152 Земельного кодексу України.

Відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на відсутність порушень законодавства при прийнятті оспорюваних рішень та при укладенні договору; заявою від 28.09.2015 № 1695 запереченнями на позовну заяву від 28.09.2015 просили застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 29.03.2016 (судді Корнієнко В.В. - головуючий, Косенко Т.В., Смола С.В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (судді Сгара Е.В. - головуючий, Ушенко Л.В., Будко Н.В.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій перший заступник прокурора Луганської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме суди, в порушення вимог статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, надали невірну оцінку періоду з якого застосується позовна давність, не врахували, що початковий момент перебігу позовної давності настав саме з дати перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області, порушили приписи статей 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Генеральної прокуратури України підтримав доводи касаційної скарги.

Сторони та третя особа не скористалась процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників; Старобільська районна державна адміністрація у відзиві заперечила доводи касаційної скарги та просила суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 24.12.2010 № 728 "Про надання СФГ "Аляска" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки" Селянському (фермерському) господарству "Аляска" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, яка надається терміном на 5 років для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 3 га ріллі за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного кадастру враховується в Титарівській сільській раді. Розпорядженням голови Старобільської районної державної адміністрації від 17.03.2011 № 150 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска"" затверджено відповідна технічна документація та надано в оренду Селянському (фермерському) господарству "Аляска" земельну ділянку загальною площею 5,9685 га ріллі терміном на п'ять років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді. На підставі вказаного вище розпорядження від 17.03.2011 № 150 Старобільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Аляска" укладено договір оренди землі (державна реєстрація від 19.10.2011 № 442510004000648), відповідно до якого райдержадміністрація передала Селянському (фермерському) господарству "Аляска" в оренду на п'ять років земельну ділянку (ріллі) площею 5,9685 га із земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування підстав поданого позову вказано, про те, що земельна ділянка передана орендарю з порушенням вимог земельного законодавства на підставі прийнятих райрадою незаконних розпоряджень, без обов'язкової процедури проведення земельних торгів

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання недійсними спірних розпоряджень, які прийнято Старобільською райдержадміністрацією в порушення вимог чинного законодавства без проведення земельних торгів та без проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, також укладеного на підставі таких розпоряджень договору оренди земельної ділянки; при цьому суд задовольнив заяву відповідачів про застосування позовної давності, враховуючи, що ні прокурор, ні позивачем не надали доказів поважності причин пропуску такого строку.

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду попередньої інстанції, вказав, що прокурором помилково визначено період з якого обчислюється позовна давність з 24.04.2015 - дати повідомлення прокуратурою про проведення перевірки за дорученням прокуратури Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області та зазначив, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Колегія суддів зазначає, що за частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлений Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, часиною 1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Частиною першою статті 135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, а згідно з частиною п'ятою статті 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Суди з'ясували, що розпорядженнями голови Старобільської районної державної адміністрації № 728 від 24.12.2010 "Про надання СФГ "Аляска" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки" від 17.03.2011 № 150 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ "Аляска" надано земельну ділянку Селянському (фермерському) господарству "Аляска" без проведення земельних торгів; крім того, на час прийняття спірних розпоряджень межі земельної ділянки площею 5,9685 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді, встановлені в натурі (на місцевості) не були, тому надання її без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було неможливим та вчиненим в порушення земельного законодавства. Суди вказали, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не надає права органу державної влади або місцевого самоврядування надавати в оренду спірну земельну ділянку без проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі, а недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості доводів позовної заяви стосовно неправомірності розпоряджень та договору оренди, оскільки передача Селянському (фермерському) господарству "Аляска" земельної ділянки площею 5,9685 га із земель державної власності повинна була здійснюватись шляхом проведення процедури земельних торгів та з проектом землеустрою, за результатами яких укладається договір оренди землі.

Разом з тим. судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із частиною першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за частинами четвертою та п'ятою статтею 267 Цивільного кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Отже, вирішуючи спір, суд повинен встановити момент початку перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і можливість захисту порушеного права.

Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор (постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 № 3-23гс1420, від 02.09.2014 №3-82гс 1421, від 23.12.2014 № 3-194гс1422, від 25.03.2015 № 3-21гс15230, від 22.04.2015 № 3-54гс1524, від 13.05.2015 № 3-126гс1525, від 13.05.2015 № 3-54гс1526, від 01.07.2015 № 6-178цс1527).

Вирішуючи питання настання моменту, з якого обраховується позовна давність, суди не погодились з доводами прокуратури, що таким моментом є дата проведення перевірки за дорученням прокуратури та з доводами позивача, відзначивши, що підстав вважати, що Державна інспекція сільського господарства в Луганській області могла довідатися про допущені порушення раніше, ніж визначена судами дата, немає.

Судова колегія зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з неправомірним розпорядженням органом державної виконавчої влади (райдержадміністрацією) землею, яка відноситься до державної власності, та у зв'язку із захистом державою свого відповідного порушеного права.

За приписами статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з учасниками цих відносин, а за приписами статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 визначено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до абзацу 5 пп.а) підпункту 1 пункту 4 вказаного Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у т.ч. у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770 встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується (пункт 1). Основним завданням Держсільгоспінспекції є реалізація повноважень Державної інспекції сільського господарства України у межах відповідної території (пункт 3). Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (абзац п'ятий підпункту "а" підпункту 4.1 пункту 4).

Змістом наведених норм передбачено повноваження відповідального органу, наділеного функціями державного нагляду та контролю з дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок.

Тобто, до повноважень відповідального органу, наділеного функціями державного нагляду та контролю з дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок, належить здійснення контролюючих функцій за дотриманням земельного законодавства незалежно від повідомлення органів прокуратури, відтак, пов'язувати момент початку перебігу позовної давності з часом, коли прокуратура зобов'язала позивача, як контролюючий орган, здійснити владні функції, неправильно.

При цьому судова колегія відзначає, що з доводів касаційної скарги та матеріалів справи не вбачається, що на час прийняття спірних рішень та укладення спірних договорів держава взагалі не створила центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та не мала можливості контролювати відповідні правовідносини; створення в подальшому державою іншого органу, якому надано ті ж самі функції, не може змінювати початок перебігу позовної давності щодо порушення речового права держави, визначений частиною першої статті 261 Цивільного кодексу України.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі №913/657/15 Господарського суду Луганської області та рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Мачульський