Ухвала

від 06.07.2016 по справі 826/16482/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16482/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі Кривді В .І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова група "Прайд" до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова група "Прайд", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 року №0002312202 та №0002322202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТФГ «Прайд» по взаємовідносинах із ТОВ «Діас-Агро», ПП «Термо Плюс» та ТОВ «Волгобалт» за період фінансово-господарської діяльності з 01.10.2014 р. по 01.02.2015 року.

У висновку Акт перевірки від 20.07.2015 року №3845/26-52-22-02/33298041 відповідач встановив порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме: п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 та п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 836 156,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2014 р. - на суму 308 079,00 грн.; за листопад 2014 р. - на суму 211 715,00 грн.; за грудень 2014 р. - на суму 129 523,00 грн.; за січень 2015 р. - на суму 186 839,00 грн.; пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 584 376,00 грн., у т.ч.: за 2014 р. - на суму 584 376,00 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення за формою «Р» від 04.08.2015 року, а саме: №0002312202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 730 470,00 грн. (із яких 584 376,00 грн. - за основним платежем та 146 094,00 грн. - за штрафними санкціями); №0002322202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 1 254 234,00 грн. (із яких 836 156,00 грн. - за основним платежем та 418 078,00 грн. - за штрафними санкціями).

Вказані обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова група "Прайд" до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що невідповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 року №0002312202 форми "Р", №0002322202 форми "В1" є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також слід зазначити, відповідно до норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Діас-Агро», ПП «Термо Плюс», ТОВ «Волгобалт») було укладено Договори поставок, згідно з якими Продавці продають, а ТОВ «ТФГ «Прайд» (Покупець) купує автоінструменти, автоаксесуари, автопокришки, автохімія, запчастини для автомобілів. Відповідно до умов п.2.2 та п.3.4 укладених Договорів поставки датою постачання вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем. Право власності на товар переходить до Покупця в момент підписання Покупцем видаткової накладної. Водночас, згідно із п.7.1 та п.7.2 Договорів поставки видаткові накладні, за якими поставляється товар за цими Договорами, та інші двосторонні документи до Договорів, що підписані уповноваженими представниками сторін, в т.ч. факсові копії, вважаються невід'ємною їх частиною. Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури) товару, строків та умов поставки та строків оплати товару осіб, що підписують від імені сторін видаткові накладні або інші двосторонні документи, які є невід'ємною частиною цих Договорів.

На підтвердження господарських операцій позивачем надано ряд документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг, банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні та оборотно-сальдові відомості по рахунку.

Після дослідження вищезазначених документів, судом першої інстанції встановлено, з чим і погоджується колегія апеляційної інстанції, що вони в повному обсязі посвідчують реальність спірних господарських операцій між ТОВ «ТФГ «Прайд» та ПП «Термо Плюс», ТОВ «Діас-Агро» та ТОВ «Волгобалт» за перевіряємий період з 01.10.2014 по 01.02.2015 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено наявність у ТОВ «ТФГ «Прайд» розумної економічної причини для здійснення спірних господарських операцій, оскільки придбані у ПП «Термо Плюс», ТОВ «Діас-Агро» та ТОВ «Волгобалт» товари, щодо яких останніми також надавались рекламні послуги, реалізовано Позивачем своїм кінцевим споживачам за ціною, вищою ніж ціна, за яку ТОВ «ТФГ «Прайд» придбало відповідний товар у вказаних Продавців, про що свідчить надані укладені договори із кінцевими покупцями, зокрема: ТОВ «Проміструм», ТОВ «Київ-Скан», ПАТ «Українська автомобільна корпорація», ТОВ «ВіДі Край Моторз», ПрАТ «Нова Лінія», ТОВ «Епіцентр К» та багатьма іншими споживачами, щодо підтвердження виконання яких в матеріалах справи містяться видаткові накладні, довіреності на отримання товарів від Позивача, банківські виписки, які відображають збільшення обсягів від реалізації Позивачем поставлених та рекламованих контрагентами товарів за спірними господарськими операціями.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що господарські операції з постачання товарів мали реальний характер, відповідні факти оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами поставки та Договорами про надання рекламних послуг за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності матеріально-технічних ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки №3845 та у письмових запереченнях зафіксовано, що висновок податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «ТФГ «Прайд» із ПП «Термо Плюс», ТОВ «Діас-Агро» та ТОВ «Волгобалт» зроблений лише на підставі отриманої Відповідачем податкової інформації (із АІС «Податковий блок», від Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області стосовно вказаних контрагентів, зокрема: від 09.02.2014 р. №21/11-23-22-04/39331859 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Волгобалт» (код ЄДРПОУ 39331859) по взаємовідносинам із контрагентами за жовтень-грудень 2014 р.; від 04.02.2015 р. №26/11-23-22-02/39325101 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Діас-Агро» (код ЄДРПОУ 39325101) по взаємовідносинам із контрагентами за жовтень-грудень 2014 р.; лист від 17.01.2015 р. №346/7/11/23-22-03 щодо реєстрації в ЄДР кримінального провадження №32014120010000164 за ознакою кримінального правопорушення невстановленими особами фіктивного підприємництва, серед яких є ТОВ «Діас-Агро»; постанова старшого слідчого УФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.06.2015 р.), у якій зазначено відсутність у підприємств виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, наявність реєстрації в ЄДР кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень невстановленими особами фіктивного підприємництва, серед яких є ПП «Термо Плюс», ТОВ «Діас-Агро». За результатами проведеного Відповідачем аналізу звітності ПП «Термо Плюс», ТОВ «Діас-Агро» та ТОВ «Волгобалт» та отриманої податкової інформації щодо їх перевірок податковим органом було встановлено маніпулювання контрагентами звітністю, формування ними штучного податкового кредиту на користь третіх осіб та, в подальшому, формування податкових зобов'язань для покупців по ланцюгу від ТОВ «Петбар», ТОВ «Лайт Флеш», ТОВ «Перший Дистриб'ютор», відповідно, свідчить про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій, оскільки фактично ТОВ «ТФГ «Прайд» не замовлялись та не купувались у ПП «Термо Плюс», ТОВ «Діас-Агро» та ТОВ «Волгобалт» товари та рекламні послуги з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності, а лише отримувались податкові накладні з метою «штучного» формування податкового кредиту та витрат, рух активів за спірними господарськими операціями задекларований лише на папері, а тому у Позивача відсутні підстави для формування даних податкового обліку за спірними господарськими операціями.

Однак, колегія суддів наголошує, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

З огляду вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання відповідача щодо неправомірного віднесення ТОВ «ТФГ «Прайд» до складу показників податкової звітності понесених останнім витрат за рахунок оплати отриманих від ПП «Термо Плюс», ТОВ «Діас-Агро» та ТОВ «Волгобалт» товарів та рекламних послуг у рамках спірних господарських правовідносин, які сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин вказаних контрагентів з іншими суб'єктами господарської діяльності (ТОВ «Петбар», ТОВ «Лайт Флеш», ТОВ «Перший Дистриб'ютор»), не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність виконання цих операцій та їх відображення у податковому обліку ТОВ «ТФГ «Прайд» відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належних документів первинного обліку, а тому відсутні підстави для нарахування податковим органом сум грошових зобов'язань та штрафних санкцій, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. №0002312202 та №0002322202 підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку

Повний текст складено 08.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.