Постанова

від 06.07.2016 по справі 826/25599/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25599/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Запорожченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" (далі - ТОВ "ПУСК") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2015 р. №0003172208, №0003182208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "ПУСК" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПУСК" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТД"СИСТЕМА" за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. та з постачальниками і покупцями за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.05.2015 р. №2911/26-58-22-08/36304995.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 794312,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року в сумі 465903,00 грн. та січень 2015 року в сумі 328409,00 грн.;

- пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 295568,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ТОВ "ТД" Система", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій у вересні 2014 р. та січні 2015 р.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.06.2015 р.:

- №0003172208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 992 890,00 грн., в тому числі за основним платежем - 794 312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 198 578,00 грн.;

- №0003182208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 524 141,00 грн., в тому числі за основним платежем - 419 313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 828,00 грн.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач як покупець (замовник) мав господарські відносини з ТОВ "ТД" Система" (постачальник) на підставі договору поставки від 08 січня 2014 року №24, відповідно до якого постачальник, у відповідності до умов цього договору, зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю обладнання, а покупець зобов'язується приймати такий товар та оплачувати.

Відповідно до пункту 2 договору поставки, асортимент товару та ціна кожної одиниці товару, що підлягає поставці протягом дії договору, визначається сторонами виходячи з повного асортименту товару, що пропонується постачальником, та згідно діючих на момент подання заявки цін.

Асортимент та кількість товару в кожній партії товару, що поставляється протягом дії цього договору, визначається згідно заявки покупця на поставку товару та остаточно визначається в рахунку-фактурі, виставленому постачальником. Виставлення рахунку-фактури постачальником є підтвердженням прийняття ним заявки покупця.

Згідно пункту 3 договору поставки, базис поставки приймається DDP, якщо інший базис поставки не зазначений сторонами у відповідній заявці.

Місцем поставки за цим договором є: місто Київ, Залізничне шосе, 47, якщо інше місце поставки не зазначене сторонами у відповідній заявці.

Оплата ціни партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 3-х (трьох) днів з дати поставки товару постачальником на підставі відповідного рахунку-фактури (пункт 4.1 договору).

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем, зокрема надано відповідні податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей, штатний розпис, договори оренди приміщень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій, зокрема який саме товар було придбано (обладнання для ремонту та технічного обслуговування електричного устаткування), в якій кількості, за якою ціною та між якими контрагентами тощо.

Необхідно зазначити, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

При цьому, згідно ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На запит суду апеляційної інстанції позивачем додатково надано номенклатури обліку наявних товарів на складі за вересень 2014 року та березень 2015 року, та виставлені рахунки ТОВ "ТД" Система" на оплату товарів за вересень 2014 року та за січень 2015 року, які містять кількісні і якісні характеристики товару, їх вартість.

Разом з тим, є обґрунтованим посилання позивача на те, що придбаний товар не входить до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Крім того, пунктом 3.8 договору поставки було передбачено, що перевірку товару на відповідність вимогам щодо якості, кількості, асортименту, упаковки поставленого товару здійснює покупець. У випадку виявлення покупцем при прийомі-передачі товару недоліків щодо якості, кількості, асортименту, упаковки поставленого товару, всі виявлені недоліки мають бути зазначені в акті прийому-передачі. Отже, посилання суду першої інстанції на відсутність сертифікатів якості як необхідних документів для підтвердження товарності угод є помилковим. При цьому, деякі сертифікати позивачем були надані та містяться в матеріалах справи.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно договорів оренди приміщень від 04.06.2014 р. №94, №104, додатків до них та актів приймання-передачі приміщень в оренду, позивач має в користуванні нежитлові приміщення (офісні та складські) за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 4 загальною площею 40,55 кв.м. та 432 кв.м.

Адреса пункту розвантаження товару, яка зазначена у товарно-транспортних накладних відповідає вищевказаній адресі орендованих складських приміщень та юридичній адресі позивача. Необхідно зазначити, що на момент укладення договору про поставку від 08.01.2014 р. №24 адресою позивача було зазначено - м. Київ, Залізничне шосе, 47. Однак, в подальшому сторонами було укладено додаткову угоду №, якою, зокрема вказано адресу - м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 4. Дати складення товарно-транспортних накладних узгоджуються з часом орендування позивачем приміщень на бульв. Івана Лепсе, 4, зокрема у вересні 2014 року та січні 2015 року.

На обґрунтування ділової доцільності взаємовідносин із ТОВ "ТД" Система" позивачем надано договори із третіми особами.

Посилання суду першої інстанції на наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних є помилковими, оскільки такі недоліки свідчать лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не є доказом того, що господарська операція не відбулась.

Колегія суддів зазначає, що формальні недоліки первинних документів повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліків) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Як вбачається з акту перевірки зазначені ньому обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача (ланцюги постачання) та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім того, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.06.2015 р. №0003172208, №0003182208, тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжних доручень відділення №898 Акціонерного товариства "УкрСиббанк" від 19.11.2015 р. №1489326554 та від 16.05.2016 р. №1531750435, які містяться в матеріалах справи, позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 22 755,48 грн., а за подання апеляційної скарги в розмірі 25 031,03 грн., а всього на суму 47786,51 грн. Тому судові витрати ТОВ "ПУСК" на суму 47786,51 грн. підлягають стягненню з ДПІ у Солом'янському районі за рахунок бюджетних асигнувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "ПУСК" необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.06.2015 р. №0003172208, №0003182208.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська Сервісна Компанія" витрати зі сплати судового збору, згідно платіжного доручення відділення №898 Акціонерного товариства "УкрСиббанк" від 19.11.2015 р. №1489326554 в розмірі 22 755,48 грн. та згідно платіжного доручення відділення №898 Акціонерного товариства "УкрСиббанк" від 16.05.2016 р. №1531750435 в розмірі 25 031,03 грн., а всього на суму 47 786,51 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 08.07.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.